Справа № 359/392/23
Провадження № 2/359/950/2023
РІШЕННЯ
Іменем України
13 жовтня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючого судді Яковлевої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
за участі представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Семиполець В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання майна, -
ВСТАНОВИВ:
12 січня 2023 року ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Конюшко Д.Б., звернулась до суду з позовом, яким просила стягнути на її користь витрати на утримання майна з ОСОБА_1 в розмірі 33622 грн. 24 коп. та з ОСОБА_3 в розмірі 8405 грн. 56 коп., вирішити питання про розподіл судових витрат.
Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належать та 1/12 в квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 на праві власності належить 1/3 цієї квартири, а ОСОБА_3 - 1/12 частка квартири. Відповідачі не несуть витрат по належному їм майну. Позивач самостійно сплатила витрати, пов'язані із наданням послуг з централізованого опалення в розмірі 77938 грн. 57 коп., витрати із надання послуг з управління багатоповерховим будинком та прибудинковою територією в розмірі 21331 грн. 92 коп. та витрати по вивозу сміття в розмірі 1596 грн. 24 коп. У зв'язку з цим, на підставі ст. 319, 356, 360, 541-544 ЦК України позивач просила суд стягнути з відповідачів на власну користь, відповідно до розміру частки відповідачів у майні, понесені нею витрати на утримання належної їм на праві спільної часткової власності квартири.
Ухвалою суду від 27 січня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом і повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання позивач та її представник, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Разом з тим, під час розгляду справи адвокат Конюшко Д.Б. неодноразово подавав клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача.
ОСОБА_1 уповноважив представляти власні інтереси в суді адвоката Семиполець В.В., який в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки не погоджується з розміром витрат, які сплачено безпосередньо позивачем та вважав докази, надані ОСОБА_2 в обґрунтування нарахованого сплаченого боргу з утримання майна, неналежними.
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 , повно та всебічно дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, виконавши всі вимоги цвіль-ного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши її у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у 2021 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Бориспільської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог : Бориспільська міська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності
Рішенням суду від 23 травня 2022 року ухваленого в справі за № 359/4247/21 позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності по кожній у квартирі АДРЕСА_1 . Дане судове рішення набрало законної сили.
При розгляді даної справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 та його частка (1/4) у праві власності на вказану вище квартиру була розділена між його дітьми : ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у рівних частках по 1/12 кожному.
У 2016 році померла ОСОБА_7 та її частку у квартирі в розмірі 1/12 успадкувала її дочка - ОСОБА_5 .
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом також встановлено, що 24 січня 2008 року ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 набули у власність по кожен у квартирі АДРЕСА_1 . Наведене підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 07 грудня 2007 року.
Крім того, 03 серпня 2017 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули у власність по 1/12 частині кожен у вищевказаній квартирі. Наведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна сформованої 14 квітня 2021 року за № 252609616.
Також судом встановлено, що 06 вересня 2019 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , у зв'язку з чим подружжю присвоєно єдине прізвище - ОСОБА_10 . Наведене підтверджено листом Бориспільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області за № 1964/30.8-32а від 28 липня 2023 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб сформованого 28 липня 2023 року за № 00040741698.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, а відповідно вимог ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч.1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється спів-власниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
У статті 360 ЦК України вказано, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Участь кожного співвласника у витратах на управління, утримання та збереження спільно-го майна означає необхідність несення витрат, які є об'єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.
Кожен співвласник зобов'язаний брати участь в у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Виходячи зі змісту цих норм, у разі ухилення співвласника від участі у витратах на утримання спільної власності, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно й вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна. У свою чергу, такий співвласник може висунути відповідні заперечення, вважаючи здійснені співвласниками витрати надмірними або зайвими.
Зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 382 ЦК України, квартира АДРЕСА_1 , яка є ізольованим помешканням у житловому будинку, призначена та придатна для постійного проживання в ній, є об'єктом права власності.
Правовідносини з приводу користування та утримання будинком (квартирою), у тому числі тих, що належать громадянам на праві власності, регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або пере-бування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Отже, витрати на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання та розподілу електричної енергії є об'єктивно необхідними для належного функціонування спільного майна та збереження його експлуатаційних якостей, які відповідно ст. 360 ЦК України визначаються як витрати на управління, утримання і збереження спільного майна та покладаються на співвласника відповідно до його частки у праві спільної часткової власності.
Згідно вимог ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У статті 9 Закону вказано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в чинній редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року за № 45) власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з грудня 2007 року набули у власність по частині квартирі, а з 2017 року ще й по 1/12 частині у цьому ж майні та наразі володіють по 1/3 частці кожен у квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 набула у власність 1/12 частку у цій квартирі в серпня 2017 року.
Відтак, позивач та відповідачі є співвласниками даної квартири і, відповідно закону, зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги. Відповідачі не заперечують той факт, що не проводили оплат за житлово-комунальні послуги та на утримання майна. Доказів протилежного до суду сторонами не надано та висновків суду не спростовано.
Разом з тим, представник відповідача ОСОБА_1 заперечив проти розміру витрат, які просить стягнути на свою користь ОСОБА_2 , оскільки, на його думку, неможливо встановити за який період та в якому саме розмірі позивачем здійснено такі витрати.
У зв'язку з цим судом також встановлено, що на підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2021 року з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» (далі по тексту - КПТМ «Бориспільтепломережа») було стягнуто заборгованість за надання послуг з централізованого опалення в розмірі 33682 грн. 84 коп., яка утворилась станом на 01 січня 2021 року.
Вказана заборгованість, згідно матеріалів справи № 359/820/21 утворилась за період з 01 листопада 2018 року по 01 грудня 2020 року.
Даний судовий наказ набрав законної сили та був пред'явленим до виконання, у зв'язку з чим 22 липня 2021 року у Бориспільському відділі державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 66149225.
Постановою державного виконавця Бистрої Ю.М. від 08 грудня 2021 року виконавче провадження № 66149225 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним погашенням ОСОБА_2 заборгова-ності, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Наведене підтверджено роздруківкою з Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо ВП № 66149225 та листом Бориспільського відділі державної виконав-чої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08 грудня 2021 року за № 106525 у справі 359/820/21 (щодо видачі судового наказу) та постановою про закінчення виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що безпосередньо позивачем, на яку в КПТМ «Бориспіль-тепломережа» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою : АДРЕСА_2 за період з січня 2015 року по вересень 2022 року за послуги з централізованого опалення сплачено 77 938 грн. 57 коп.. Заборгованість відсутня.
Наведене підтверджується розрахунком КПТМ «Бориспільтепломережа» станом на 05 жовтня 2022 року та квитанцією №0.0.2368615589.1 від 07 грудня 2021 року на суму 37669 грн. 82 коп. (сплата в грудні 2021 року заборгованості в розмірі 33682 грн. 84 коп. та виконавчих витрат на рахунок ВДВС у рамках ВП № 66149225), квитанцією за № 0.0.2677124199.1 від 17 вересня 2022 року на суму 19473 грн. 88 коп., квитанціями від 22 лютого 2021 року, 21 січня 2021 року на суми 1000 грн. 00 коп., 1361 грн. 96 коп..
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідачами у справі, всупереч вимог ст. 76-81 ЦПК України, не надано жодних доказів на підтвердження понесених ними витрат по утриманню належних їм часток у цій квартирі за період з січня 2015 року по вересень 2022 року. Відтак, суд приходить переконання, що виключно позивач понесла такі витрати та має право на їх відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у розмірі частки кожного з них за весь вказаний період, а не виключно за період, встановлений судовим наказом.
Крім того, на позивача в Управляючому муніципальному комунальному підприємстві (далі по тексту - УМКП) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 за адресою : АДРЕСА_2 .
На підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2021 року з ОСОБА_2 на користь УМКП стягнуто заборгованість за отримані послуги з управління багатоповерховим будинком та прибудинковою територією в розмірі 12 944 грн. 97 коп., яка утворилась станом на вересень 2021 року. Даний судовий наказ набрав законної сили.
Вказана заборгованість, згідно матеріалів справи 359/11448/21 утворилась за період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2021 року.
Згідно довідки нарахувань та заборгованості виданої УМКП за ОСОБА_2 за період з січня 2019 року по вересень 2022 року обліковується оплата витрат за надані послуги з управління багатоповерховим будинком та прибудинковою територією в розмірі 21331 грн. 92 коп.
Шляхом дослідження даної довідки судом встановлено, що позивачем в грудні 2021 року на виконання судового наказу від 29 листопада 2021 року за період з січня 2019 року по вересень 2021 року сплачено заборгованість в розмірі 12 944 грн. 97 коп., та за період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року сплачено 5913 грн. 60 коп., а всього на загальну суму 21331 грн. 92 коп.
Наведене також підтверджується квитанцією за № 0.0.2368622734.1 від 07 грудня 2021 року про сплату на рахунок УМКП заборгованості в розмірі 12 944 грн. 97 коп., квитанцією за № 0.0.2677120979.1 від 17 вересня 2022 року про сплату на рахунок УМКП заборгованості в розмірі 5913 грн. 60 коп., квитанціями від 21 січня 2021 року, 22 лютого 2021 року, 23 березня 2021 року на суми 437 грн. 25 коп., 437 грн. 25 коп., 537 грн. 60 коп.,
При цьому суд відхиляє твердження представника відповідача про неналежність доказу у виді квитанції за № 0.0.2677120979.1 від 17 вересня 2022 року на суму 5913 грн. 60 коп., оскільки хоч в квитанції і вказано іншу адресу ніж - АДРЕСА_2 , проте дані кошти сплачено та зараховано саме на особовий рахунок № НОМЕР_3 , який і відкрито УМКП на ім'я ОСОБА_2 ..
Крім того, позивач понесла витрати в розмірі 1596 грн. 24 коп., пов'язані з вивезенням сміття, які сплачено нею на рахунок Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» м. Бориспіль. Наведене підтверджується квитанцією за № 0.0.2677122953.1 від 17 вересня 2022 року на суму 566 грн. 24 коп. та квитанцією за № 215680436855 від 26 грудня 2020 року на суму 1030 грн. 00 коп.
Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодав-ства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 4 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі за № 521/3743/17-ц та від 19 серпня 2020 року у справі за № 703/2200/15-ц.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Даючи повну та всебічну оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому суд враховує час набуття кожним з відповідачем права власності та розмір частки у квартирі АДРЕСА_1 та сальдо по особовому рахунку на цей період відкритому в КПТМ «Бориспільтепломережа» за № 3365 та в УМКП за № 2896.
Відтак з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача 33622 грн. 24 коп. (1/3 від 100 866 грн. 73 коп. (77 938, 57 + 21 331, 92 + 1 596, 24)), а з ОСОБА_3 8 405 грн. 56 коп. (1/12 від 100 866 грн. 73 коп. (77 938, 57 + 21 331, 92 + 1 596, 24)).
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_2 сплатила судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп. Наведене підтверджується квитанцією № 0.0.2789600411.1 від 22 грудня 2022 року.
У звязку з повним задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути відповідачів на користь позивача солідарно сплачений ОСОБА_2 судовий збір.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10-13, 76-82, 133, 141, 258-259, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання майна - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на утримання майна в розмірі 33 622 (тридцять три тисячі шістсот двадцять дві) гривні 24 (двадцять чотири) копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на утримання майна в розмірі 8405 (вісім тисяч чотириста п'ять) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Відомості про позивача : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий 19 вересня 2000 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області.
Відомості про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_3 , відомості про паспорт відсутні.
Відомості про відповідача : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_4 , відомості про паспорт відсутні.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного проваджен-ня, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 23 жовтня 2023 року.
Суддя Л.В. Яковлєва