РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2023 року справа № 580/6123/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
17.07.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого”;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 10.05.2023 (зареєстровану 11.05.2023) на Комісії по наданню статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни або члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та встановити позивачу статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого”.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є особою з інвалідністю 2 групи (інвалідність з дитинства).
Позивач є дочкою покійного ОСОБА_2 , ветерана та інваліда 1-А Другої світової війни. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, які одержані під час захисту Батьківщини, а саме Другої світової війни.
10.05.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте відповідач листом №01-1069/07 від 02.06.2023 повідомив позивача про відсутність підстав для встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Вважаючи відмову у встановленні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни протиправною позивач зазначає, що має значення не факт встановлення інвалідності, а момент її настання. Інвалідність настала у позивача у віці восьми років, тому вона має на встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Відповідач проти позову заперечив. 22.08.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач до заяви від 10.05.2023 не додала документ, який підтверджує набуття позивачем інвалідності до досягнення повноліття. При повторному зверненні із заявою про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни позивач надала довідку до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №778356 та копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.07.2004, проте вказані документи не підтверджують факту набуття інвалідності до досягнення повноліття. Всі інші надані позивачем документи лише свідчать про наявність захворювання в дитинстві, та на можливу для встановлення інвалідності у той час, однак батьки позивача не скористались цим правом до досягнення позивачем повноліття. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06.01.2021.
Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №497 від 11.11.2021 захворювання ОСОБА_2 та причина його смерті пов'язані з проходженням військової служби.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 22.11.2017 позивач є інвалідом 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 5ЧК №103674 від 26.12.2006 позивач з 26.12.2006 є особою з інвалідністю 2 групи; причина інвалідності - інвалідність з дитинства.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.04.2007 позивач отримує пенсію як особа з інвалідністю з дитинства 2 групи з 01.04.2007.
Згідно висновку про час настання інвалідності від 04.02.2021 Спеціалізованої психіатричної МСЕК КЗ «ЧОЦ МСЕ ЧОР» Департаменту ОЗ ОДА м. Черкаси позивач могла бути визнаною інвалідом до 18 років.
10.05.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо встановлення їй статусу члена сім'ї померлого згідно п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідач листом №01-1069/07 від 02.06.2023 повідомив позивача про відсутність підстав для встановлення їй статусу члена сім'ї померлого згідно п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з тих підстав, що інвалідність позивачу була встановлена після досягнення повноліття.
09.06.2023 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Відповідач розглянув заяву позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян» та повідомив, що позивач раніше зверталась із такого ж питання із заявами від 26.11.2021 та від 11.05.2023, на які були надані відповіді.
Вважаючи відмову у встановленні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни особи з інвалідністю внаслідок війни протиправною, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XІІ від 22.10.1993 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №3551-XІІ).
Згідно з нормами статті 2 зазначеного Закону законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормами статті 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 7 Закону №3551-XІІ до осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 22.11.2017 був особою з інвалідністю 1 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Відтак, ОСОБА_2 мав статус ветерана війни відповідно до статті 7 Закону №3551-ХІІ, як особа з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №3551-XІІ чинність цього Закону поширюється на: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Отже, чинність Закону №3551-XІІ поширюється також і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби та мали статус ветерана війни.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991. (далі - Закон №875).
Стаття 2 Закону №875 передбачає, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до статті 3 Закону №875 інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю.
Відповідно до пункту 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
Стаття 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-ІV від 06.10.2005 особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
З аналізу вказаних норм вбачається, що до членів сімей померлих ветеранів війни, належать діти, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття. Водночас, для встановлення статусу особи дитини з інвалідністю неповнолітня особа повинна мати стійкі обмеження життєдіяльності.
Судом встановлено, згідно висновку про час настання інвалідності від 04.02.2021 Спеціалізованої психіатричної МСЕК КЗ «ЧОЦ МСЕ ЧОР» Департаменту ОЗ ОДА м. Черкаси позивач могла бути визнаною інвалідом до 18 років.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 5ЧК №103674 від 26.12.2006 позивач з 26.12.2006 є особою з інвалідністю 2 групи; причина інвалідності - інвалідність з дитинства.
Таким чином, у неповнолітньому віці позивач мала стійкі обмеження життєдіяльності, що могло бути підставою для встановлення їй інвалідності.
Відтак, позивач має право на встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, тому відповідач протиправно відмовив позивачу у встановленні такого статусу.
Суд не погоджується з доводами відповідача, що батьки позивача не скористались правом встановлення позивачу інвалідності до досягнення нею повноліття, оскільки визначальною підставою для визнання особи дитиною з інвалідністю є наявність у неї стійких обмежень життєдіяльності у віці до 18 років, а не дата встановлення інвалідності.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2 групи на підставі Закону України «Про судовий збір» розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого”;
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради (вул. М. Дорошенка, 4, м. Сміла, Черкаська область, 20701, код ЄДРПОУ 03195791) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 травня 2023 року на Комісії по наданню статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни або члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого”.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий Алла РУДЕНКО