Справа № 560/11299/23
РІШЕННЯ
іменем України
20 жовтня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від щодо відмови врахувати при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 архівні довідки від 25.01.2022 №Д-74/ДВОСТ НДАг, видані Далекосхідною залізною дорогою, за період з 01.09.1985 по 30.09.1993, про розмір нарахованої та отриманої заробітної плати; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію із врахуванням архівних довідок від 25.01.2022 року №Д-74/ДВОСТ НДАг, виданих Далекосхідною залізною дорогою, за період з 01.09.1985 по 30.09.1993 про розмір отриманої та виплаченої заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 05.09.2022 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та необхідним пакетом документів щодо призначення та виплати пенсії. У заяві про призначення пенсії позивач зазначив, що з 26.08.1995 по 08.10.1993 працював в районі Крайньої Півночі, а саме у вагонному депо Байкалоамурської залізної дороги. Пенсійний фонд на підставі свого запиту отримав архівні довідки від 25.01.2022 №Д-74/ДВОСТ НДАг, видані Далекосхідною залізною дорогою, за період з 01.09.1985 по 30.09.1993 про нараховану та виплачену заробітну плату, для врахування при обчисленні розміру пенсії. Проте, 22.09.2022 позивач отримав відповідь від пенсійного органу в якій зазначалося, що архівні довідки від 25.01.2022 №Д-74/ДВОСТ НДАг, видані Далекосхідною залізною дорогою, за період з 01.09.1985 по 30.09.1993, не враховано при обчисленні розміру пенсії, оскільки копії первинних документів, підтверджуючих достовірність довідок не надано. Не погоджуючись із доводами викладеними у відповіді позивач повторно звернувся до пенсійного фонду із проханням врахувати довідки про розмір заробітної плати за період з 01.09.1985 по 30.09.1993, на що 14.06.2023 отримав лист відмову яка була датована 09.06.2023. Дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії із врахуванням вищезазначених довідок позивач вважає протиправними внаслідок чого звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Окрім того, відповідач у відзиві просить суд провести розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Суд зазначає, що частинами п'ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи в судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 з 24.02.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
05.09.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо правильності обчислення страхового стажу та заробітної плати за періоди роботи в районах Крайньої Півночі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 22.09.2022 №7699-7256/Д-03/8-2200/22 повідомило ОСОБА_1 про не зарахування до страхового стажу в півторакратному розмірі наступних періодів: з 26.08.1985 по 25.08.1988, оскільки відсутні відомості про укладання трудового договору; з 01.01.1991 по 08.10.1993, оскільки Законом не передбачено зарахування в півторакратному розмірі періодів роботи після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Період з 26.08.1988 по 31.12.1990 включено до страхового стажу ОСОБА_1 в півторакратному розмірі. Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 32 роки 7 місяців 15 днів. Вимога позивача призначити і виплачувати пенсію із врахуванням архівних довідок від 25.01.2022 року №Д-74/ДВОСТ НДАг, виданих Далекосхідною залізною дорогою, наданих при зверненні за призначенням пенсії, є безпідставною, оскільки не було долучено копій первинних документів, які б підтверджували достовірність видачі довідок.
24.05.2023 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити і виплачувати йому пенсію з врахуванням заробітної плати за період за період з 01.09.1985 по 30.09.1993 у вагонному депо Байкалоамурської залізної дороги, зазначеної в довідках від 25.01.2022 №Д-74/ДВОСТ НДАг виданих Далекосхідною залізною дорогою.
Відповідач листом № 6938-6327\Д-03\8-2200\23 від 09.06.2023 повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно наданих позивачем документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу йому з 24.02.2022 (з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку) призначено пенсію за віком з врахуванням страхового стажу 32 роки 7 місяців 15 днів (враховано по 31.12.2021), коефіцієнт страхового стажу - 0,32583. Заробітну плату враховано за період роботи з 01.01.2002 по 31.12.2021 (згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку), індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітку становить 0,41271. Розмір пенсії з 01.06.2023 становить 2093,00 грн. Відповідно до частини першої статті 29 Закону особа, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (60 років), виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців. Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії до спливу трьохмісячного терміну, підстави для застосування норм статті 29 відсутні. Також, відповідач у листі зазначив, що у разі незгоди з наданою відповіддю позивач може оскаржити її до Пенсійного фонду України або в судовому порядку.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 без врахування заробітної плати за період з 01.09.1985 по 30.09.1993 у вагонному депо Байкалоамурської залізної дороги, зазначеної в довідках від 25.01.2022 №Д-74/ДВОСТ НДАг виданих Далекосхідною залізною дорогою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію частина третя статті 44 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
При цьому відповідно до пункту 2 стаття 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 44 наведеного Закону органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1. За змістом пп. в п.7 цього Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).
Пунктом 17 наведеного Порядку передбачено, що така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.
При цьому, визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №709/1448/16-а, який в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
З аналізу наведених положень законодавства слідує, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року по справі № 527/1655/17.
У справі яка розглядається, факт перебування позивача в трудових відносинах в період з 01.09.1985 по 30.09.1993 у вагонному депо Байкалоамурської залізної дороги у посадових осіб пенсійного органу сумнівів не викликав. При цьому, належних доказів в підтвердження недостовірності та неправдивості інформації, що міститься в архівних довідках від 25.01.2022 №Д-74/ДВОСТ НДАг, видані відділом архіву філіалу ВАТ «РЖД» Далекосхідною залізною дорогою, за періоди роботи позивача на Далекосхідній залізній дорозі, матеріали справи не містять, а останні в судовому порядку недійсними не визнавалися і відкликані не були.
Відмовляючи позивачу врахувати спірні довідки, пенсійний орган не навів жодного обґрунтування - розбіжність даних, невідповідність записам у трудовій книжці, наявність інших доказів, які б спростовували зміст довідок, тощо.
Довідки від 25.01.2022 №Д-74/ДВОСТ НДАг, видані відповідно до вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та звітності, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженою особою та містять посилання на підставу видачі - розрахункові відомості за вказані періоди.
При цьому, суд зазначає, що ні Порядком №22-1, ні іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, якими повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, а також не передбачено порядок підтвердження довідки про заробіток первинними документами, якщо відомості про заробітну плату відсутні в архівній установі.
Так, згідно з абз. 1 та 2 ч.3 п. 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
На підставі пункту 2.10 цього ж Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Водночас, коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження платіжних відомостей.
Право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України Права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
У пункті 54 Рішення ЄСПЛ у справі Пічкур проти України ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце порушення конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Дане право позивача є абсолютним і не обмежується будь-яким строком.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних у первинних документах по нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.
Крім того, суд вважає за необхідне врахувати наступне.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно з частинами 2 та 3 ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Статтею 96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.
При вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону (ч. 3 ст. 96 Закону СРСР №1480-I). Вказана стаття 96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I застосовується з 01.01.1992.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, заробітна плата для обчислення пенсії до 01.01.1992 враховується із районним коефіцієнтом, а з 01.01.1992 - без врахування.
В призмі встановлених обставин, суд зауважує, що перерахунок пенсії за умови надання позивачем підтверджуючих документів не ставиться в залежність від наявності можливості у пенсійного органу здійснити перевірку відомостей цих документів на підприємстві, а тим більше це не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення за умови не визнання вказаної довідки недійною.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
За змістом статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість у разі необхідності за належної правової допомоги передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України»; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України»; «Свято-Михайлівська Парафія проти України».
Отож, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За таких обставин, дії відповідача щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 з 24.02.2022 (дата з якої призначено пенсію) без врахування заробітної плати за період з 01.09.1985 по 30.09.1993 у вагонному депо Байкалоамурської залізної дороги, зазначеної в довідках від 25.01.2022 №Д-74/ДВОСТ НДАг виданих Далекосхідною залізною дорогою, є протиправними.
Разом з тим, за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" від 19.06.2012).
Відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та обчислення пенсії позивача з 24.02.2022 з врахуванням заробітної плати за період з 01.09.1985 по 30.09.1993 у вагонному депо Байкалоамурської залізної дороги, зазначеної в довідках від 25.01.2022 №Д-74/ДВОСТ НДАг виданих Далекосхідною залізною дорогою, тобто з дня виникнення такого права.
Враховуючи викладене, позов слід задовольнити.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 з 24.02.2022 без врахування заробітної плати за період з 01.09.1985 по 30.09.1993 у вагонному депо Байкалоамурської залізної дороги, зазначеної в довідках від 25.01.2022 №Д-74/ДВОСТ НДАг виданих Далекосхідною залізною дорогою.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та обчислення пенсії ОСОБА_1 з 24.02.2022 з врахуванням заробітної плати за період за період з 01.09.1985 по 30.09.1993 у вагонному депо Байкалоамурської залізної дороги, зазначеної в довідках від 25.01.2022 №Д-74/ДВОСТ НДАг виданих Далекосхідною залізною дорогою.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя І.І. Тарновецький