Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
з питання вирішення клопотання про відвід судді
19.10.2023 р. справа №520/17605/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліденка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Стрєлки О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представники відповідачів - не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження усне клопотання ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадного генерала ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
встановив:
Спір у справі склався з приводу прийняття Командувачем військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадним генералом ОСОБА_2 п.17 параграфу 1 наказу від 07.06.2023 №326 про звільнення ОСОБА_1 з посади: "Заступник командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення 44 окремої механізованої бригади (Військова частина НОМЕР_2 )" з посадовим окладом за 23 тарифним розрядом та призначення ОСОБА_1 на посаду: "Офіцер відділення морально-психологічного забезпечення управління 143 окремої резервної стрілецької бригади (Військова частина НОМЕР_3 )" з посадовим окладом за 17 тарифним розрядом, тобто з приводу переміщення військовослужбовця Збройних Сил України з штатної військової посади військової частини НОМЕР_2 та штатну військову посаду Військової частини НОМЕР_3 .
19.10.2023р. під час судового засідання ОСОБА_1 заявив про намір оголосити усне клопотання про відвід від участі у справі №520/17605/23 судді Харківського окружного адміністративного суду Сліденка А.В..
З метою створення заявникові найсприятливіших умов для захисту прав та інтересів судом у судовому засіданні було оголошено технічну перерву з метою надання заявнику часу для складання відповідного письмового процесуального документа.
Оскільки по минуванню відведеного судом часу технічної перерви відповідний письмовий процесуальний документ виявився не підготовленим, то судом було запропоновано заявникові усно проголосити клопотання про відвід.
Як вбачається із заслуханої судом промови заявника, клопотання про відвід від участі у справі №520/17605/23 судді Харківського окружного адміністративного суду Сліденка А.В. умотивоване тим, що на думку заявника: 1) суд замовчує факт ненадання відповідачами витребуваних судом доказів, які відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України повинні бути надані до суду та вживає заходи щодо позбавлення позивача доказової бази; 2) суд, розглянувши клопотання позивача про призначення експертизи, проголосив лише вступну та резолютивну частину ухвали від 19.10.2023 р. з питання призначення експертизи; 3) у позивача відсутні довіра до суду; 4) позивач має сумнів в неупередженості та об"єктивності судді; 5) п.4 ч.1 ст.36 КАС України.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає, що правовідносини з приводу відводу (самовідводу) від участі у розгляді адміністративної справи унормовані, насамперед, приписами ст.ст.36-41 КАС України та додаткового деталізовані приписами Закону України "Про запобігання корупції" в частині урегулювання реального конфлікту інтересів чи потенційного конфлікту інтересів.
В усному клопотанні заявника про відвід не викладено жодних юридично спроможних доводів, котрі б вимагали застосування норм Закону України "Про запобігання корупції".
Відтак, суд не вбачає підстав для вирішення клопотання в аспекті названого акту законодавства.
Продовжуючи вирішення заявленого позивачем усного клопотання про відвід, суд зважає, що згідно з ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.9 КАС України суд зобов'язаний з'ясувати об'єктивну істину у спорі за власною ініціативою безвідносно до правових позицій сторін та процесуальної поведінки учасників справи.
Частиною ч.2 ст.73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оцінивши наявні у справі документи, суд констатує, що насправді (у дійсності) зміст усіх аргументів заявника явно та очевидно зводиться до незгоди саме із процесуальними рішеннями, постановленими суддею при відправленні правосуддя у цій справі та зумовлений помилковим тлумаченням їх дійсного змісту.
Між тим, чітко сформульованим застереженням ч.4 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підтверджує повне усвідомлення того, що єдина легітимна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Зокрема, пунктом 4 ч.1 ст.36 КАС України у якості підстави для відводу зазначені обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Проте, коло цих обставин, характер, суть та правова природа цих обставин, межа рівня істотності, а також джерело походження інформації про них процесуальним законом не визначені.
Тому суд зважає на положення ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України", де зазначено, що: 1) "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду"; 2) Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного"; 3) Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими", суд вважає, що не можуть бути визнані достатніми підставами для відводу суддів - заяви учасників справи, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, котрі не підтверджені належними і допустимими доказами.
До того ж, у силу правових висновків ухвали Верховного Суду від 23.09.2021р. у справі №520/3535/2020: 1) надаючи оцінку об'єктивності та неупередженості судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.; 2) Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.; 3) При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, проте не вирішальною.; 4) Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Аргументи усного клопотання про відвід судді не містять спроможних доводів не лише реального (а взагалі будь-якого, навіть і уявного) демонстрування суддею упередженості та небезсторонності та повторюють доводи раніше поданого ОСОБА_1 клопотання про відвід судді від 20.09.2023 р.
Частиною 1 ст.57 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту: "Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя".
Відтак, запровадження законодавцем правового інституту Присяги судді та повсякденна дія цього правового інституту спростовує обґрунтованість доводів щодо неупередженості судді та засвідчує відсутність навіть щонайменшої можливості виникнення у судді упередженого або необ'єктивного ставлення до будь-якого учасника справи.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що заявлене під час судового засідання після проголошення судом вступної та резолютивної частини ухвали з питань призначення експертизи усне клопотання позивача про відвід судді не містить жодної з передбачених ч.1 ст.36 КАС України підстав відводу (самовідводу), адже усне клопотання позивача про відвід судді не містить взагалі будь-яких вагомих та істотних аргументів на підтвердження як минулих так і майбутніх проявів суддею упередженості чи необ'єктивності.
Доказів існування таких проявів заявником не подано, а судом не виявлено.
Тому, оцінивши наявні у справі документи, суд повторно констатує, що зміст усіх аргументів заявника явно та очевидно зводиться до незгоди саме із процесуальними рішеннями, постановленими суддею при відправленні правосуддя у цій по справі.
Так, стосовно вжиття судом заходів щодо позбавлення позивача доказової бази та розгляду справи без доказів, що зобов'язаний надати відповідач відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обставини заподіяння моральної шкоди, обставини заподіяння матеріальної шкоди, обставини вчинення дискримінації підлягають доведенню у ході розгляду адміністративної справи за правилами ч.1 ст.77 КАС України, де указано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Спір у справі склався з приводу прийняття Командувачем військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадним генералом ОСОБА_2 п.17 параграфу 1 наказу від 07.06.2023 №326 про звільнення ОСОБА_1 з посади: "Заступник командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення 44 окремої механізованої бригади (Військова частина НОМЕР_2 )" з посадовим окладом за 23 тарифним розрядом та призначення ОСОБА_1 на посаду: "Офіцер відділення морально-психологічного забезпечення управління 143 окремої резервної стрілецької бригади (Військова частина НОМЕР_3 )" з посадовим окладом за 17 тарифним розрядом, тобто з приводу переміщення військовослужбовця Збройних Сил України з штатної військової посади військової частини НОМЕР_2 та штатну військову посаду Військової частини НОМЕР_3 .
Окрім того, у позові заявником було сформульовано вимогу про стягнення з командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (командира Військової частини НОМЕР_1 ) коштів в розмірі 720 мінімальних заробітних плат (далі - МЗП) на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 його дискримінацією ОСОБА_1 як людини і громадянина.
Також у позові заявником було сформульовано вимогу про стягнення з командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (командира Військової частини НОМЕР_1 ) коштів в розмірі 144 МЗП на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 його протиправними рішеннями (без ознак дискримінації).
Отже, дані вимоги позову були звернуті не до конкретного суб"єкта владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України, а виключно до військової посади у розумінні ст.6 Закону України від 25.03.1992р. № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", котра у певний проміжок часу може бути зайнята тим чи іншим військовослужбовцем Збройних Сил України, який у якості військової посадової особи і є суб'єктом владних повноважень.
Тому за власною ініціативою суду до участі у справі у якості відповідачів були залучені реально існуючі у спірних правовідносинах суб"єкти владних повноважень, а саме: Військова частина НОМЕР_1 (далі за текстом - Відповідач №1), Командувач військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадний генерал ОСОБА_2 (далі за текстом - Відповідач №2).
Прийняття судом указаного процесуального рішення поза будь-яким розумним сумнівом доводить відсутність наміру ухилитись від розгляду справи по суті, а навпаки - засвідчує прямо протилежний намір, а саме: вичерпно з"ясувати усі обставини фактичної дійсності, котрі входять до предмету доказування, вирішити спір відповідно до дійсного змісту належних норм матеріального і процесуального права та справжніх обставин фактичної дійсності.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2023р. у справі №520/17605/23 у відповідачів були витребувані докази, зокрема, відповідності закону реально вчиненого у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення та спростування викладених у позові доводів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023р. у справі №520/17605/23 у відповідачів були витребувані докази, зокрема, відповідності закону реально вчиненого у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення та спростування викладених у позові доводів.
Після винесення згаданих ухвал до матеріалів справи надійшов відзив на позов Відповідача №1, до якого були приєднані копії: наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майора ОСОБА_3 від 31.12.2022р. №512 про переміщення заявника з посади начальника групи контролю бойового стресу 110 окремої механізованої бригади на посаду начальника групи контролю бойового стресу 32 окремої механізованої бригади; наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майора ОСОБА_4 від 31.12.2022р. №512 про переміщення заявника з посади начальника групи контролю бойового стресу 110 окремої механізованої бригади на посаду начальника групи контролю бойового стресу 32 окремої механізованої бригади; наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майора ОСОБА_4 від 22.03.2023р. №77 про переміщення заявника з посади начальника групи контролю бойового стресу 32 окремої механізованої бригади на посаду заступника командира 1222 інженерного батальйону з морально-психологічного забезпечення; наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадного генерала ОСОБА_2 від 17.03.2023р. №125 про переміщення заявника з посади заступника командира 1222 інженерного батальйону з морально-психологічного забезпечення на посаду заступника командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення 44 окремої механізованої бригади; наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадного генерала ОСОБА_2 від 07.06.2023р. №326 про переміщення заявника з посади заступника командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення 44 окремої механізованої бригади на посаду офіцера відділення морально-психологічного забезпечення управління 143 окремої резервної стрілецької бригади; наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадного генерала ОСОБА_2 від 20.03.2023р. №456 про оголошення заявнику посадового становища (тобто про переміщення заявника з посади заступника командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення 44 окремої механізованої бригади на посаду офіцера відділення морально-психологічного забезпечення управління 143 окремої резервної стрілецької бригади); плану переміщення заявника на посаду офіцера відділення морально-психологічного забезпечення управління 143 окремої резервної стрілецької бригади на посаду від 02.06.2023р.
У подальшому Відповідачем №1 до матеріалів справи були надіслані: довідка Військової частини НОМЕР_3 від 18.08.2023р. №1537 про відсутність у матеріалах особової справи заявника планів переміщення; незаповнена службова картка заявника; копія наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 29.03.2022р. №23 про призначення заявника як військовослужбовця за мобілізацією на посаду офіцера-психолога управління гаубічного санітарного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_4 ; заява від 28.08.2023р. №502/16/722 про надання усіх наявних доказів та вирішення справи на підставі поданих доказів.
Таким чином, з огляду на повідомлення відповідачами про надання усіх наявних у їх розпорядженні доказів справа підлягає вирішенню за тими доказами, котрі приєднані до матеріалів справи.
Тому витребування судом доказів на стадії прийняття позову до розгляду та подальше сповіщення відповідачами - суб"єктами владних повноважень про фактичну відсутність таких доказів (окрім плану переміщення військовослужбовця на нову штатну військову посаду), а також наполягання відповідачами на достатності саме таких доказів для вирішення спору по суті хибно сприймається заявником як відсутність контролю суду за раніше постановленими у справі процесуальними рішеннями.
Стосовно доводу про проголошення судом лише вступної та резолютивної частини ухвали з питання призначення експертизи суд зазначає, що після оголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду від 19.10.2023 р. про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про призначення комісійної або комплексної психологічної і правової експертизи заподіяної моральної шкоди, під якою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних ОСОБА_1 незаконними діями рішеннями та/або бездіяльністю відповідача (відповідачів), а також фактів дискримінації ОСОБА_1 відповідачем (відповідачами), позивачем одразу було заявлено відвід головуючому судді.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зазначає, що це як раз і стосується випадків, коли внаслідок подання таких відводів тривалість основного провадження буде несумісне з вимогою "розумного строку" відповідно до статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює таке: "Кожен при визначенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків ... має право на ... судовий розгляд упродовж розумного строку...".
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення у справах "Скордіно проти Італії (№1)" (Scordino v. Italy (no. 1)) [Велика Палата], заява № 36813/97, п. 183, і "Сюрмелі проти Німеччини" (Sьrmeli v. Germany) [Велика Палата], № 75529/01, п.129).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи за практикою ЄСПЛ є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (справа "Смірнова проти України", заява № 36655/02, рішення від 08.11.2005, пункти 66, 69). Нездатність суду ефективно протидіяти зловживанням особи може призвести до порушення частини 1 статті 6 даної Конвенції.
Таким чином, незгода заявника із ухвалою суду від 19.10.2023 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи не може бути підставою для відводу судді без надання стороною, яка заявляє відвід, доказів проявлення судом саме необ'єктивності чи упередженості при постановленні вказаної ухвали суду. Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об'єктивності суду ним не зазначено.
Статтею 243 КАС України встановлено, що суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 КАС України судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 250 КАС України встановлено, що у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення (скорочене рішення) суд повідомляє, коли буде складено повне судове рішення.
Отже, враховуючи викладене, відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право проголосити вступну та резолютивну частину ухвали та повідомити, коли буде складено повне судове рішення, що і було вчинено суддею.
Відтак, обставини, наведені в усній заяві про відвід судді Сліденка А.В. жодним чином не свідчать про необ'єктивність чи упередженість судді, а доводи, на які посилається заявник, є виключно його незгодою із процесуальними діями суду під час судового засідання 19.10.2023 р..
Стосовно посилань позивача на відсутність довіри до суду суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.
У справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02), 09.11.2006 ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, пункт 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об'єктивно безстороннім, тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Довіра це суб'єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв'язку з цим викликають недовіру до суду.
При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Водночас, відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
У даному конкретному випадку усі доводи усного клопотання заявника про відвід є явно та очевидно суто суб'єктивними, посилання заявника на нібито наявну упередженість і необ"єктивність судді ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях та будь-якими доказами не підтверджуються.
Відтак, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч.1 ст.36 КАС України підстав відводу (самовідводу), позаяк доводи заяви про відвід не підтверджені ані належними аргументами, ані відповідними доказами.
За таких обставин задоволення усного клопотання про відвід призведе до маніпуляції з автоматичним розподілом судових справ, що повністю суперечить вимогам ст. 31 КАС України, оскільки доводи позивача про відсутність довіри до судді є вигаданими.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 460-IX від 15.01.2020 року) якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Як зазначалось вище, усне клопотання про відвід судді позивачем було заявлено у судовому засіданні 19.10.2023 р. при розгляді справи по суті.
За таких обставин та з урахуванням ч.4 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України, справа не підлягала передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді підлягало вирішенню судом, що розглядає справу.
При вирішенні питання про відвід, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») надав оцінку усім обставинам, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення відводу, та дослухався до усіх аргументів заявника, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення згаданого питання.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 36-41, 90, 211, 236, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Усне клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Сліденка А.В. - залишити без задоволення.
2. Роз'яснити, що ухвала у повному обсязі виготовлена у порядку ч.3 ст.243 КАС України - 20.10.2023р.; ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту проголошення (підписання).
Суддя А.В. Сліденко