Номер провадження: 33/813/729/23
Номер справи місцевого суду: 523/482/23
Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., адвоката Білик В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2023 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2023 року накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 536,80 грн. в дохід держави.
З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 09 грудня 2022 року о 22 год. 03 хв. в м. Одеса по вул. Маловського, 10, керував транспортним засобом марки «Geely», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 року № 1306, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Зі згоди водія огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», що підтверджується тестом від 09 грудня 2022 року, кількісний показник склав 1,24 проміле, тест №375.
Не погоджуючись з постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)судом першої інстанції порушені права ОСОБА_1 , передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема брати участь в судовому засіданні, заявляти клопотання, давати пояснення, ознайомлюватися з матеріалами справи та користуватися правничою допомогою, що призвело до порушення його права на справедливий суд;
2)правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП полягає у повторності, однак матеріалами справи не містять жодних доказів, що ОСОБА_1 протягом року притягувався до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявна лише довідка з інформаційного порталу Національної поліції, однак вона не є належним доказом;
3)матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у вказаний момент в протоколі;
4)матеріали справи не містять жодного доказу того, що особа яка склала вказаний протокол є уповноваженою органом Національної поліції на його складання відповідно до вимог ст. 255 КУпАП.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення адвоката Білик В.С., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП України, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння повністю доведена та підтверджується наступними доказами:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №361010 від 09.12.2022 року з якого вбачається, що 09 грудня 2022 року о 22:03 год. в м. Одеса по вул. Маловського, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Geely», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою приладу газоаналізатор «Alcotest Drager», результат позитивний 1,24 ‰, тест №375, фіксація проводилась на ПВР 474511, ПВР 470616. Повторно протягом року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою суду від 15.09.2022 року. ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення, ОСОБА_1 зазначив, що надасть в суді;
-роздруківка чеку приладу «Drager Alcotest 7510» з якого вбачається, що 09.12.2022 року о 22:20 год. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, який показав результат 1,24‰. З результатом тесту ОСОБА_1 був ознайомлений про що свідчить його особистий підпис;
-Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення обличчя. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510», результат якого показав 1,24‰. З даним результатом ОСОБА_1 згоден, про що свідчить його особистий підпис;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510», результат якого показав 1,24‰, їхати на медичне освідування відмовився;
-Довідка з якої вбачається, що згідно інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року за ч. 1 ст. 130 КУпАП притягувався постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.10.2022 року №523/11518/22. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на один рік;
-відеозаписи, які приєднані до матеріалів справи та з яких вбачається, що 09.12.2022 року в м. Одеса по вул. Маловського, 10, працівниками поліції був зупинений транспортний засіб «Geely», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 . Водієві було роз'яснено, що зупинили його з підстав того, що транспортний засіб «Geely» рухався без увімкненого ближнього освітлення фар. В процесі бесіди працівника поліції із водієм виникла підозра, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння, тому працівник поліції спитав, чи згоден ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу драгер на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 спитав навіщо, він же нормальний та адекватний. Поліцейський відповів, що він не сперечається, що ОСОБА_1 нормальний, однак від нього відчувається запах алкоголю. ОСОБА_1 погодився пройти огляд. Поки чекали щоб привезли прилад «Drager Alcotest 7510», ОСОБА_1 спитав поліцейського чи зможуть вони відігнати автомобіль на стоянку. На що працівник поліції відповів, що якщо результат проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння буде позитивним, тоді звичайно, допоможуть Потім ОСОБА_1 повідомив, що відносно нього районним судом була винесена постанова за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Потім ОСОБА_1 було роз'яснено, яким чином треба проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510». Декілька разів ОСОБА_1 продував Драгер та у нього нічого не виходило. Однак, після ще однієї спроби прилад показав результат у 1,24 ‰. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 , чи згоден він із результатом. ОСОБА_1 відповів, що так, згоден. Також, сказав, що до медичного закладу не поїде. Працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права, та пояснили, що відносно нього буде складено адміністративний протокол.
Отже посилання ОСОБА_1 на те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у вказаний момент в протоколі не заслуговують на увагу з огляду на те, що з відеозапису вбачається, що працівники поліції при зупинці транспортного засобу «Geely», державний номерний знак НОМЕР_1 повідомили ОСОБА_1 за що його було зупинено. ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факту керування ним транспортного засобу, а також погодився із результатами застосування приладу «Drager Alcotest 7510». Не зазначив своєї незгоди у протоколі про адміністративне правопорушення, не надав особистих пояснень.
Відповідно до пункту 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
За правилами частин 2, 3 статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, зокрема, на стан алкогольного сп'яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, якою встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 розділу І).
Згідно пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктами 1-5, 7, 10 Розділу ІІ зазначеної Інструкції встановлено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 працівниками поліції не встановлено.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції були порушені його права передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема брати участь в судовому засіданні, заявляти клопотання, давати пояснення, ознайомлюватися з матеріалами справи та користуватися правничою допомогою, що призвело до порушення його права на справедливий суд не заслуговують на увагу з огляд у на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції сповістив ОСОБА_1 про час, дату та місце слухання його справи шляхом надіслання на його мобільний номер телефону ( НОМЕР_2 , який був ним вказаний при складанні адміністративного протоколу) судової повістки у вигляді SMS повідомлення, яку він отримав 13.01.2023 року о 11:52 год., про що свідчить довідка про доставку SMS.
Крім того матеріали справи містять розписку адвоката Попкової І.Г., яка діяла від імені ОСОБА_1 , про ознайомлення із матеріалами справи.
Отже, ОСОБА_1 був обізнаний про час і дату судового засідання.
Водночас, апеляційний суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, шо відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, а тому був обізнаний, що справу буде розглянуто у суді, про що свідчить його підпис у вказаному протоколі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Пономарьов проти України» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, на думку апеляційного суду судом першої інстанції були вжиті всі можливі заходи для повідомлення ОСОБА_1 про дату і час судового засідання.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Кім того, судом апеляційної інстанції було реалізовано право ОСОБА_1 надавати свої пояснення, заявляти клопотання через свого представника - адвоката Білик В.С., який був присутнім у судових засіданнях. Також з метою дотримання прав ОСОБА_1 . Одеський апеляційний суд дослідив повторно наявні докази у справі та дав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що особа яка склала протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №361010 від 09.12.2022 року є уповноваженою органом Національної поліції на його складання відповідно до вимог ст. 255 КУпАП.
Для повного та об'єктивного розгляду справи, Одеським апеляційним судом постановою від 17 травня 2023 року було зроблено запит до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про надання належним чином завірених документів, що посвідчують повноваження поліцейського взводу №2 роти № 4 батальйону № 1 УПП в Одеській області старшого сержанта поліції Олінової О.В. на складання протоколу про адміністративне правопорушення.
05 червня 2023 року на адресу Одеського апеляційного суду від Департаменту патрульної поліції УПП в Одеській області надійшла відповідь, з якої вбачається, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно посадової інструкції поліцейського роти № 3 батальйону № 1 Управління, старший сержант Олінова (Калита)О.В. уповноважена самостійно виявляти правопорушення під час патрулювання, застосовуючи для цього права та повноваження передбачені законодавством. Законодавством в свою чергу передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст. ст. 218-221 КУпАП, протокол про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції за ст. 130 КУпАП.
З вищевикладеного вбачається, що будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП полягає у повторності, однак матеріалами справи не містять жодних доказів, що ОСОБА_1 протягом року притягувався до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявна лише довідка з інформаційного порталу Національної поліції, однак вона не є належним доказом.
Розділ VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 N 1395 (зі змінами) визначає особливості оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, вчинені повторно.
Так, відповідно до п. п. 4,5 Розділу VII Інструкції поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою та третьою статті 130 КУпАП - довідку про належність транспортного засобу.
У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.
До протоколу про адміністративне правопорушення інспектором поліції долучено довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, в якій вказано, що за інформацією з порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_1 протягом року за ч. 1 ст. 130 КУпАП притягувався постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.10.2022 року у справі №523/11518/22 та накладено на останнього штраф - 17 000 грн., з позбавленням права керування строком на 1 рік.
Повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Отже, матеріали справи містять докази повторності вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Отже, позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, внаслідок чого розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту, обраний на власний розсуд, та спроба уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Апеляційний суд визнає докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 09.12.2022 року та інкримінуються ОСОБА_1 , а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Разом з цим, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції здійснено запит до компетентних органів, щодо надання інформації про те, чи видавалось громадянину України ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області) від 08.07.2023 року № 31/15/5154-741 в Єдиному державному реєстрі МВС, станом на 07.07.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія не отримував.
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Тобто, постановляючи оскаржувану постанову в частині позбавлення особи, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, права керування транспортними засобами строк на три роки, судом не було перевірено, чи має така особа взагалі право керування транспортними засобами і чи видавалося їй відповідне посвідчення водія.
Не врахувавши, що ОСОБА_1 взагалі не мав і не має водійських прав, районний суд безпідставно застосував в якості міри адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 - позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки. Тому в частині передчасного позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Разом з тим апеляційний суд погоджується з висновком районного суду щодо наявності підстав для застосування відносно ОСОБА_4 адміністративного штрафу передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП у розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 34000,00 грн. Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність даного висновку районного суду не спростовують.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
До суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про визнання доказів недопустимими в якому просив визнати наявні у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №361010 від 09.12.2-22 року та роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень недопустимими доказами, не досліджувати та не брати їх до уваги під час прийняття рішення.
Дане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є актом обвинувачення, та повинен містити в собі суть адміністративного правопорушення, тобто відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки невідповідність протоколу вказаним вимогам, свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №361010 від 09.12.2022 року складений уповноваженою особою, його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, в ньому зазначено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 цього ж Кодексу, об'єктивна сторона якого полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом
Підстав для визнання протоколу недопустимим доказом у справі апеляційний суд не вбачає, оскільки цей доказ узгоджується з іншими доказами, які були досліджені та містяться у матеріалах справи.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно чинного законодавства доступ до ЄДРСР є відкритим. Одеський апеляційний суд досліджуючи відомості з ЄДРСР, які стосуються ОСОБА_1 , діяв в межах своїх повноважень, а отже визнання роздруківок з Єдиного державного реєстру судових рішень недопустимими доказами є необгрунтованими.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП - скасувати в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, в іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова