Номер провадження: 22-ц/813/1760/23
Справа № 947/17325/20
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зейналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Київської окружної прокуратури м. Одеси (колишня Одеська місцева прокуратура №1) в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 та Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, припинення права власності, знесення самочинно збудованої будівлі, на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Луняченко В.О. 08 липня 2021 року у м. Одеса, -
встановила:
У січні 2021 року Київська окружна прокуратура м. Одеси (на момент звернення до суду Одеська місцева прокуратура № 1), виступаючи в інтересах держави в особі Одеської міської ради, звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 02.08.2017 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36430056) про державну реєстрацію дачного будинку загальною площею 369,5 кв.м (житлова 9 кв.м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ; припинити право власності на зазначений дачний будинок за ОСОБА_1 ; зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту ділянку площею 0,0088 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення будівлі, яка на неї знаходиться.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, здійснюючи на власній земельній ділянці самовільне будування об'єкта нерухомості - трьохповерхової будівлі загальною площею 369,5 кв.м., яка використовується в якості кафе-ресторану замість визначеної у будівельної документації реконструкції дачного будинку загальною площею 30,5 кв.м., побудував даний об'єкт частково також на суміжної земельної ділянці, площею 0,0088 га., яка належить територіальної громаді та, шляхом реєстрації права власності на весь об'єкт нерухомості, який частково розташований на даній земельній ділянці, фактично здійснив самовільний захват земельної ділянки, належної територіальної громаді. На підставі викладеного, Київська окружна прокуратура м. Одеси вважала, що власник має право на захист порушеного права власності у спосіб, визначений у позові: шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, припинення такого права власності та зобов'язання відповідача самостійно та за власний рахунок звільнити захоплену земельну ділянку шляхом знесення самовільно збудованого будинку.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року позовні вимоги Київської окружної прокуратури м. Одеси було задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 02.08.2017 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36430056) про державну реєстрацію дачного будинку загальною площею 369,5 кв.м (житлова 9 кв.м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 Припинено права власності на зазначений дачний будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1316585751101) за ОСОБА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту ділянку площею 0,0088 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення будівлі, яка на неї знаходиться.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки Одеська міська рада не була повідомлена компетентними органами, в тому числі прокуратурою, про порушення прав територіальної громади, то відсутні правові підстави для подання даного позову Київською окружною прокуратурою м. Одеси, та наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Також ОСОБА_1 вважає, що спірний об'єкт нерухомості був створений ним у процесі здійснення реконструкції саме переданих у власність 11/1000 часток садових будівель СТ «Ранні Зорі» на підставі договору дарування та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та саме на нього зареєстровано право власності за відповідачем.
У відзиві на апеляційну скаргу Київська окружна прокуратура м. Одеси зазначає, що апелянтом не надано жодних доказів щодо отримання ним у передбаченому законом порядку права власності чи користування земельною ділянкою площею 0,0088 га, яка межує з належною йому на праві приватної власності ділянкою з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, та на якій частково самочинно збудовано та зареєстровано право власності на спірний будинок з присвоєною адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що така земельна ділянка площею 0,0088 га не перебуває у приватній або державній власності, знаходиться в адміністративних межах міста Одеси, то в силу приписів ст. 83 Земельного кодексу України вона перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси.
Крім того, Київська окружна прокуратура м. Одеси посилається на те, що саме Одеська міська рада є належним позивачем у зазначеній управі, оскільки самочинним будівництвом та реєстрацією права власності на спірний дачний будинок порушено право територіальної громади м. Одеси, як власника, вільно користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою площею 0,0088 га.
Сторони про розгляд справи на 10.10.2023 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились представники Київської окружної прокуратури м. Одеси, Одеської міської ради та ОСОБА_1 .
Судова повістка, надіслана на адресу Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О., повернулась до суду апеляційної інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто, вказана судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, що кореспондується із положеннями пункту 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України та правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31.08.2022 року у справі № 760/17314/17).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №4749 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., згідно умов якого ОСОБА_1 було передано у власність 12/1000 часток дачно-будівельного кооперативу «Ранні Зорі» з господарчими спорудами, що складає дачу №29 «А», загальною площею 30,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
У цей же день між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №4748 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., згідно умов якого ОСОБА_1 передано у власність 11/1000 часток дачно-будівельного кооперативу «Ранні Зорі», що складаються з садового будинку літ. А, загальною площею 27,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Також 02 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір про поділ земельної ділянки, що є у спільній частковій власності. Вказаний правочин посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А.
28.10.2016 Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради Віноградову Р.В. було видано будівельний паспорт № 01-06/1199 на реконструкцію 12/1000 частин дачних будівель дачно-будівельного кооперативу «Ранні зорі» з розширенням та надбудовою другого поверху, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
30.11.2016 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт ОД № 062163352360 з реконструкції 12/1000 частин дачних будівель по АДРЕСА_2 , замовник - гр. ОСОБА_1 .
З Акту комісійного обстеження вищевказаного об'єкту будівництва від 22.02.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 були знесені 12/1000 часток дачних будівель, що підлягали реконструкції, та виконуються будівельні роботи з влаштування фундаменту для будівництва нового об'єкту.
Наказом Управління ДАБК від 23.02.2017 року № 01-13/53 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ОД 062163352360 від 30.11.2016 року, про що повідомлено замовнику листом Управління від 23.02.2017 року за № 0 -9/96 вих. та проведено позапланову перевірку об'єкта будівництва: будівництво нової будівлі із фактичним знесенням 12/1000 частин дачних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
За результатами проведеної перевірки встановлено, що відповідач продовжує виконувати будівельні роботи з нового будівництва по АДРЕСА_2 без отримання права на виконання таких робіт, у зв'язку з чим УДАБК було видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.03.2017 року з терміном його виконання до 07.04.2017 року.
Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 07.03.2017 року.
Управлінням складено відповідні протоколи про адміністративні правопорушення від 07.03.2017 року та винесені відповідні постанови.
На підставі направлення від 30.03.2017 року № 000363, Управлінням повторно проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил замовником будівництва ОСОБА_1 на об'єкті будівництва - реконструкція 12/1000 частин дачних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 було пред'явлено повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 від 29.03.2017 року, найменування об'єкта будівництва, зазначене у повідомленні: «реконструкція 12/1000 частин дачних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ».
Наказом УДАБК від 31.03.2017 року № 01-13/115 було скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 від 29.03.2017 року з реконструкції 12/1000 частини дачних будівель дачно-будівельного кооперативу «Ранні зорі» з розширенням та надбудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_2 , про що замовнику повідомлено листом Управління від 31.03.2017 року № 01-9/173-вих.
Згідно рішення Одеського окружного суду від 20.03.2019 року у справі №522/13771/17, яке набрало законної сили, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (третя особа - Одеська місцева прокуратура № 1) про визнання протиправними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 від 29.03.2017 року з реконструкції 12/1000 частини дачних будівель дачно-будівельного кооперативу «Ранні зорі» з розширенням та надбудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_2 ; скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за № 01-13/115 від 31.03.2017 року - було відмовлено.
З реєстраційної справи №1316585751101 вбачається, що 31 липня 2017 року державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на дачний будинок загальною площею 369,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі технічного паспорту, виданого 28.07.2017р. ФОП ОСОБА_4 , та висновку щодо технічної можливості виділу об'єкту нерухомого майна, виданого 28.07.2017 року ФОП ОСОБА_4 .
Згідно висновку щодо технічної можливості виділу об'єкту нерухомого майна вбачається, що власнику ОСОБА_1 згідно договору дарування, зареєстрованого у реєстрі за №4748, передано у власність 11/1000 часток садових будівель садового товариства «Ранні Зорі». Склад новоутворених об'єктів - дачний будинок АДРЕСА_1 загальною площею 369,5 кв.м. та житловою 9 кв.м., що складає одиницю і може бути відведений в одиницю.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2019 року у справі № 520/14200/17 у задоволенні позову заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 (третя особа - державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов І.О.) про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Реєстрі, знесення самочинно збудованої триповерхової будівлі - було відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22.12.2020 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року було скасовано. Провадження у цивільній справі закрито, та роз'яснено позивачам про право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Щодо правових підстав звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі територіальної громаді - Одеської міської ради.
Так, у заявленому позові прокуратурою позивачем визначено Одеську міську раду як орган, уповноважений здійснювати захист інтересів територіальної громади та держави загалом у спірних правовідносинах.
Вказане обґрунтовано тим, що внаслідок будівництва та реєстрації права власності за ОСОБА_1 на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було самовільно зайнято 0,0088 га земельної ділянки комунальної форми власності територіальної громади міста Одеси, що обмежує право останньої, як власника, користуватися та розпоряджатися такою земельною ділянкою, визначене ст. 319 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. ст. 16, 18-1, 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 80 Земельного кодексу України - органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів територіальної громади, є міська рада.
Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Зі змісту положень статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Крім того, згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Одеська міська рада, як власник земельної ділянки, належної територіальній громаді міста Одеси, на якій частково збудовано та зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірний дачний будинок.
Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор посилався на те, що наявність зареєстрованого права власності, яке було зареєстровано державним реєстратором, позбавляє можливості державний орган контролю у сфері містобудування - УДАБК ОМР самостійно звертатись із позовними вимогами про усунення порушень законодавства, а сама Одеська міська рада як орган у повноваженні якого є захист порушених прав, самоусунулась від виконання своїх обов'язків, про що свідчить лист Юридичного департаменту Одеської міської ради від 15.06.2020 року про те, що заходи позовного характеру відносно дій ОСОБА_1 не здійснювались.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі №915/1022/18, системне тлумачення статті 53 ГПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача».
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатнього правового обґрунтування підстав звернення прокуратури із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради, враховуючи нездійснення захисту власних інтересів належним чином самою територіальною громадою.
Вказане у повному обсязі спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскільки Одеська міська рада не була повідомлена компетентними органами, в тому числі прокуратурою, про порушення прав територіальної громади, то відсутні правові підстави для подання даного позову Київською окружною прокуратурою м. Одеси.
Правовідносини, пов'язані із захистом права власності шляхом припинення права власності відповідача на об'єкт нерухомості, будівництвом якого порушується права власності позивача та знесення самочинного будівництва врегульовано Цивільним кодексом України.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу цієї статті та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга - міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя - міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Як вірно зазначено у рішенні суду першої інстанції, у даному випадку предметом позову є втручання у мірне володіння майном відповідача для захисту інтересів та прав позивача, на підставі чого судом окремо розглянуто наявність всіх відповідних критеріїв для можливості такого втручання.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» Земельного кодексу України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
При вирішенні питання про віднесення збудованого за адресою: АДРЕСА_1 будинку до самочинного будівництва судом першої інстанції вірно враховані наступні обставини.
Так, згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 року у справі №522/13771/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа - Одеська місцева прокуратура № 1, про визнання протиправними дій та скасування наказу, судом при розгляді даної справи було встановлено, що ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 фактично знесені 12/1000 часток дачних будівель, що підлягали реконструкції, та виконуються будівельні роботи з нового будівництва шляхом влаштування фундаменту та встановлення металевих конструкцій каркасу будівлі нового об'єкту та крім того, ОСОБА_1 при новому будівництві будівлі по АДРЕСА_2 , не витримані обов'язкові протипожежні відстані до існуючої будівлі, розташованої на суміжній земельній ділянці, чим порушено п. 3.25* та додаток 3.1 (обов'язковий) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», а тому суд дійшов висновків, що підстав для визнання протиправними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 від 29.03.2017 року з реконструкції 12/1000 частини дачних будівель дачно-будівельного кооперативу «Ранні зорі» з розширенням та надбудовою другого поверху за адресою АДРЕСА_2 , замовник - ОСОБА_1 ; скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за № 01-13/115 ДАБК від 31.03.2017 року, - немає, відповідно, немає підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Також з матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_1 24.03.2017 року, на підставі витягу з ДЗК, серія та номер: НВ-5104140512017 від 06.03.2017 року, виданого Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, договору про поділ нерухомого майна, серія та номер: 4766 від 02.09.2016 року, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5110136900:27:008:0081, площею 0,0102 га для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, дачний будинок загальною площею 369,5 кв.м, житловою площею 9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розміщується на земельній ділянці (кадастровий номер: 5110136900:27:008:0081) площею 0,0102 га.
При цьому з технічного паспорту на дачний будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 28.07.2017 року вбачається, що площа першого поверху спірної будівлі становить 167,1 кв.м, що об'єктивно перевищує геометричні розміри земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, на якій цей будинок побудований.
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок з кадастровими номерами 5110136900:27:008:0081, 5110136900:27:008:0061, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за результатами якої складено акт № 913-ДК/992/АП/09/01/-18 від 06.12.2018 року в якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,0088 га, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , використовується ОСОБА_1 для обслуговування та експлуатації будівлі кафе, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні. Також встановлено нецільове використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0102 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081).
Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 28.04.2020 року №01-19/1003 повідомив, що рішенням від 07.12.2016 № 1371-УІІ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Рішень щодо передачі вищевказаної земельної ділянки у власність або оренду гр. ОСОБА_1 . Одеською міською радою не приймались.
Колегія суддів також враховує, що у липні 2017 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання привести об'єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, за адресою: АДРЕСА_2 , до попереднього стану згідно з договором дарування серія та номер 4749 від 02.09.2016 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року у справі № 523/10921/17, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року, у задоволені позову було відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05.05.2022 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року. Справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 року, позов Управління ДАБК Одеської міської ради було задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 привести об'єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, за адресою: АДРЕСА_2 , до попереднього стану згідно з договором дарування, серія та номер 4749 від 02.09.2016 року.
Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги, що згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у адміністративної справі, не доказуються при розгляді іншої справи, у якої приймає участь особа, щодо якої встановлено обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду про доведеність факту здійснення ОСОБА_1 будівництва із порушенням будівельних норм на земельної ділянці кадастровий номер: 5110136900:27:008:0081, площею 0,0102 га для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , та факту того, що під час будівництва самочинний будинок перевищив геометричні розміри земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, у зв'язку із чим був частково побудований на земельній ділянці площею 0,0088 га. яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, - без отримання вищевказаної земельної ділянки у користування, тобто домоволодіння вважається самочинним у розумінні вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України.
Вказане у повному обсязі спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що спірний об'єкт нерухомості був створений ним у процесі здійснення реконструкції саме переданих у власність 11/1000 часток садових будівель СТ «Ранні Зорі» на підставі договору дарування та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та саме на нього зареєстровано право власності за відповідачем.
Оскільки самочинним будівництвом та реєстрацією права власності на спірний дачний будинок порушено право територіальної громади м. Одеси, як власника, вільно користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою площею 0,0088 га, то у суду першої інстанції була наявна законна підстава для втручання у володіння такого об'єкта нерухомості, в тому числі шляхом знесення такого об'єкта нерухомості.
Згідно ч. 2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт «б» частини 3 статті 152 ЗК України).
Згідно частини 7 статті 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 910/22575/17 зазначено, що за змістом частини 4 статті 376 ЦК України збудований об'єкт нерухомості може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво. У справі встановлено, що право власності чи право користування земельною ділянкою відповідачами не оформлене, а забудова цієї земельної ділянки порушує права третіх осіб.
У постанові Верховного Суду від 03.12.2019 року у справі № 916/2553/18 визначено, що оскільки земельна ділянка, на якій перебуває спірний об'єкт нерухомого майна належить територіальній громаді міста Одеси, рішення щодо передачі у власність або користування цієї земельної ділянки не приймалось, а проведена реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації є незаконною, розташоване на ній нерухоме майно є самочинно збудованим об'єктом, наявність якого на земельній ділянці порушує інтереси держави в особі територіальної громади м. Одеса на розпорядження та користування цією ділянкою, а свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно підлягають скасуванню, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що самочинно збудований об'єкт повинен бути знесений особою, яка здійснила таке будівництво.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №642/1536/17-ц зазначено про те, що системний аналіз положень статей 376 ЦК України, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Таким чином при з'ясуванні, що новозбудований об'єкт частково збудований на земельної ділянці , яка не була відведена для цієї мети та який належить територіальної громади, такий об'єкт нерухомості є самочинно збудованим, а тому звернення власника із вимогами про поновлення порушеного права шляхом скасування свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно, припинення права власності та знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості має законну мету - захист прав власника земельної ділянки.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року по справі №916/2791/13 зазначила, що системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Враховуючи вищенаведене судами першої та апеляційної інстанцій приймаються до уваги як сам факт самочинного захоплення відповідачем земельної ділянки територіальної громади, яка не була виділена у власність або користування останнього, та звернення до Одеської міської ради щодо надання даної земельної ділянки вже після здійснення відповідного захоплення, так і факт того, що ОСОБА_1 , який надавав документи на реконструкцію дачного будинку загальною площею 30,5 кв.м., фактично збудував новостворений об'єкт нерухомості у вигляді кафе-ресторану (про що свідчить загальновідома інформація, зокрема, чисельна реклама у мережі інтернет, фотографії з якої роздруковані і містяться у матеріалах справи, щодо наявності за даною адресою новозбудованого кафе - кондитерської «BIZE D'AMOUR») загальною площею 369,5 кв.м., при цьому безпідставно зазначивши даний об'єкт як житловий будинок із житловою площею 9 кв.м., тобто достеменно розуміючи явну незаконність своїх дії щодо побудови новоствореного об'єкту нерухомості, використання якого взагалі не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, на якої здійснена побудова, у зв'язку із чим саме ОСОБА_1 несе весь обсяг відповідальності, пов'язаний із навмисними введеннями в оману відповідних органів будівельного контролю, та самочинним захопленням земельної ділянки, належної територіальній громаді м. Одеси.
Дані обставини дозволяють дійти висновку, що саме визначений прокурором в інтересах територіальної громади спосіб поновлення порушених прав є необхідним у демократичному суспільстві та відповідатиме балансу інтересів між правом власності на земельну ділянку територіальної громади та правом власності особи, яка навмисно приховала дійсний намір будування кафе замість визначеного у дозвільних документах наміру реконструкції дачного будинку.
Стосовно визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 02.08.2017 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36430056 ) про державну реєстрацію дачного будинку загальною площею 369,5 кв.м ( житлова 9 кв.м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із вимогами ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, яка набрала чинності 01 січня 2016 року.
Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з п. 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Відповідно до приписів ст. 27 ЗУ «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року.
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Підставою прийняття державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на дачний будинок загальною площею 369,5 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 , стали технічний паспорт, виданий 28.07.2017 року ФОП ОСОБА_4 , та висновок щодо технічної можливості виділу об'єкту нерухомого майна серія та номер №04., виданий 28.07.2017 року ФОП ОСОБА_4 .
Згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року за № 127, технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об'єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об'єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов'язковим внесенням відомостей про об'єкт нерухомого майна до Реєстру об'єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).
Згідно зазначеного технічного паспорту, спірний будинок складається з трьох поверхів, при цьому площа першого поверху спірної будівлі становить 167,1 кв.м, що, як вказувалось вище, явно перевищує геометричні розміри земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081 площею 0,0102 га (тобто 102 кв. м), яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Отже, із вищезазначених фактів та обставин вбачається, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 02.08.2017 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36430056 ) про державну реєстрацію дачного будинку загальною площею 369,5 кв.м ( житлова 9 кв.м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку як таке, що порушує права територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, на якій цей об'єкт частково знаходиться, та як таке, що прийняте із порушенням законодавства за відсутності документів, що підтверджують виникнення права власності на самочинно збудований об'єкт.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду не спростовують, та є аналогічними аргументам заперечень на позовну заяву, які суд першої інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 20 жовтня 2023 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе