Номер провадження: 22-з/813/381/23
Справа № 947/36398/20
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Лозко Ю.П., Стахової Н.В.,
за участю секретаря Гуденка Д.О.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань заяву представника відповідача ОСОБА_2 - Соловйова Віктора Вікторовича про ухвалення додаткового рішення суду у справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі свого представника Соловйова Віктора Вікторовича
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 липня 2022 року, ухвалене Київським районним судом у складі: судді Коваленко О.Б. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна, визнання договору недійсним, скасування записів про право власності,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування майна, визнання договору недійсним і скасування записів про право власності задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53493910, від 06 серпня 2020 року, приватного нотаріуса ОМНО Борисової Ніни Вадимівни, про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 37655823).
Визнано недійсним договір іпотеки, серія та номер 607 від 14 серпня 2020 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Борисовою Ніною Вадимівною.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53622651 від 14 серпня 2020 року, приватного нотаріуса ОМНО Борисової Ніни Вадимівни, щодо іпотеки квартири АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку 37773567).
Вказане судове рішення було оскаржено у апеляційному порядку відповідачем ОСОБА_2 в особі свого представника Соловйова В.В .
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Соловйова Віктора Вікторовича задоволено.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 липня 2022 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна, визнання договору недійсним, скасування записів про право власності відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3784 грн.
04 вересня 2023 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Соловйова Віктора Вікторовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 35 000 грн, які складаються із 20 000 грн фіксованого гонорару та 15 000 грн - гонорару успіху, які відповідач повинен сплатити протягом 30 днів з 29 серпня 2023 року.
Від позивача ОСОБА_1 в особі свого представника адоката Іскри С.Л. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, посилаючись на те, що відшкодування адвокатських витрат у зазначеній адвокатом сумі не відповідає критеріям розумності, співмірності, а тому підлягає частковому задоволенню з урахуванням складності справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт - у розмірі 1000 грн.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Соловйов В.В. заяву підтримав, просив задовольнити.
Інші учаснии справи, повідомлені належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У відповідності до вимог частини другої статті 246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, сух ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Коодексу (частини третя вказаної норми).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Оскільки питання розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу апеляційний суд не вирішував, є правові підстави для ухвалення додаткової постанови.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання норм частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 року у справі 550/936/18.
У разі встановлення у договорі фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Крім того, у частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, кожна сторона подає до суду разом із першою заявою по суті спору, що внормовано частиною першою статті 134 ЦПК України.
Наслідком невиконання вказаної вимоги закону є можливість суду відмовити такій стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 134 ЦПК України).
Установлено, що В апеляційній скарзі - як у першій заяві по суті справи на стадії апеляційного перегляду судового рішення - відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Соловйова В.В. заявив про орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу 20 000 грн, які просив стягнути з позивачки на свою користь.
Відповідні докази відповідачем подані 04 вересня 2023 року (понеділок) після ухвалення апеляційним судом постанови 29 серпня 2023 року, тобто протягом визначеного частиною 8 статті 141 ЦПК України строку.
Так, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 у зв'язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, його представник надав:
- договір про надання правничої допомоги б/н від 02 жовтня 2022 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Соловйовим В.В., відповідно до розділу 4 якого «Вартість послуг адвоката та порядок розрахунку» визначено, що за надання правничої допомоги (п.1.2 договору) сторони визначили фіксований гонорар адвоката у розмірі 20 000 грн (п. 4.1); у випадку досягнення 100 % позитивного результату - прийняття судом апеляційної інстанції постанови про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 липня 2022 року та відмову у позові ОСОБА_1 - враховуючи предмет спору, важливість та значимість справи для клієнта сторони встановили для адвоката гонорар успіху в розмірі 15 000 грн (п. 4.2); фіксований гонорар згідно п. 4.1 клієнт сплачує адвокату в день підписання цього договору, про що адвокат видає клієнту власноручно написану розписку (п. 4.3); гонорар успіху згідно п. 4.2 клієнт сплачує адвокату протягом 30 днів з дня прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги по суті або шляхом перерахування на банківський рахунок, або готівкою (п. 4.4);
- акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 02.10.2023 у справі № 947/36398/20, складений 01.09.2023, відповідно до якого на виконання умов вказаного договору адвокат надав клієнту правничу допомогу, яка виразилась у наступних діях адвоката:
ознайомлення у Київському районному суді м. Одеси з матеріалами цивільної спарви № 947/36398/20 (підготовка відповідного клопотання про ознайомлення, прибуття до суду, безпосередня фотофіксація, роздруківка у офісі 183 аркуші з урахуванням звороту деяких сторінок, вивчення, аналіз);
консультація адвокатом клієнта, в рамках якої адвокатом було запропоновано клієнту підгоготувати апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження;
підготовка та подача апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження;
підготовка та подача заяви про відеоконференцію від 05.01.2023 до суду та учасникам справи;
участь у судовому засіданні 10.01.2023 в режимі відеоконференції;
підготовка письмових пояснень від 22.06.2023 за наслідками ухвалення Київським районним судом м. Одеси додаткового рішення;
участь у судовому засіданні 29.08.2023 в залі суду;
підготовка та подача заяви про розподіл судових витрат до суду та учасникам справи.
У акті зазначено, що на виконання умов договору (п. 4.1, 4.3) клієнт сплатив адвокату гонорар в розмірі 20 000 грн, що підтверджується розпискою від 02.10.2022, виданою адвокатом, яка також надана відповідачем у підтвердження заявлених вимог, і відповідно до змісту якої адвокат Соловйов В.В. підтвердив, що отримав від ОСОБА_2 фіксований гонорар у сумі 20 000 грн згідно умов договору про надання правничої допомоги від 02.10.2022 по справі № 947/36398/20 (а.с. 154-158, т.2).
Також в матеріалах справи наявний ордер серії ВН № 1193141 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 02 жовтня 2022 року в Одеському апеляційному суді адвокатом Соловйовим В.В. (а.с. 201 а т. 1).
Наданому акту виконаних робіт відповідають наявні в матеріалах справи відомості про те, що адвокат Соловйов В.В. від імені ОСОБА_2 знайомився з матеріалами справи в суді першої інстанції після вступу у справу, подавав та підписував апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 липня 2022 року, яке було предметом оскарження у справі (а.с. 193-200), подавав у суді апеляційної інстанції 06 січня 2023 року клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 27,28, т. 2); брав участь у судових засіданнях 10 січня 2023 року, 29 серпня 2023 року, 17 жовтня 2023 року; подавав 04 вересня 2023 року заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу з додатками.
Отже, вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з того, що позов задоволено, а позивачем надані належні докази (договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг) на підтвердження понесених витрат.
Разом з тим, встановивши, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20000 грн є завищеним і не відповідає критеріям реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, врахувавши складність справи та обсяг послуг, наданих адвокатом під час розгляду справи, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, а також клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 15000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. Натомість вимога позивача про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000 грн вочевидь є необґрунтованою.
Що стосується гонорару успіху, то про таке відповідачем не заявлялося разом із першою заявою по суті справи, що апеляційний суд розмежовує з гонораром як формою винагороди адвоката за виконану роботу.
Колегія суддів зазнаає, що у рішенні від 19жовтня 2000року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridisv.Greece,заява №31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди,укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги,що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те,що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те,чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, відповідного роду зобов'язання з приводу сплати клієнтом на користь свого представника певної (обумовленої) суми грошових коштів у формі гонорару успіху, виникають виключно між адвокатом і клієнтом, а тому під час вирішення питання про розподіл судових витрат, зазначені домовленості між сторонами договору про надання правової допомогу не можуть зобов'язувати суд, покладати на іншу сторону саме такого виду витрати.
Колегія суддів враховує, що оскільки гонорар успіху адвоката було погоджено сторонами у Договорі про надання правничої допомоги 02 жовтня 2022 року, і ніщо не заважало завчасно надати таке для ознамойлення протилежній стороні, яка має усвідомлювати наслідки своїх процесуальних дій та можливі несприятливі для себе наслідки у разі відмови/задоволення позову/апеляційної скарги у вигляді відшкодування вказаних витрат.
Тому, використовуючи надане йому частиною другою статті 134 ЦПК України право та враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у відшкодуванні гонорару успіху адвоката відповідачу.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви адвоката Соловйова В.В. та стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача 15 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Витрати на професійну правничу допомогу на цю суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Соловйовим В.В. обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Таким чином, оскільки Одеський апеляційний суд постановою від 29 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника Соловйова В.В. задовольнив, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 липня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 30 березня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, відповідач, який повідомив про орієнтовні судові витрати, які він поніс або очікує понести, та звернувся із відповідною заявою до суду у визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк, то наявні підстави для вирішення питання щодо понесених відповідачем судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, і наявні підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі та часткового задоволення заяви ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 133, 137, 270 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - Соловйова Віктора Вікторовича про ухвалення додаткового рішення суду задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Дата складення повного тексту постанови - 20 жовтня 2023 року.
Головуючий М.В. Назарова
Судді: Ю.П. Лозко
Н.В. Стахова