Провадження № 2-а/760/1454/23
Справа № 760/8413/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: 04071, м. Київ, вул. Ярославського, 39, оф. 1) до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції /далі - Управління/ в особі інспектора поліції 2 батальйону 7 роти Управління поліції в місті Києві лейтенанта поліції Кремешного Ігоря Васильовича /далі - інспектор поліції Кремешний І.В./ (адреса: 03048, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В С ТА Н О В И В:
Рух справи
12.07.2022 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом представника позивача (діє на підставі ордеру), датована 08.07.2022, в якій позивач просить суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньої руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5542637 від 28.06.2022, складену інспектором поліції 2 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Кремешним Ігорем Васильовичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646, адреса місцезнаходження юридичної особи: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), структурним підрозділом якого є Управління патрульної поліції в місті Києві (03048, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2022 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 19.07.2022.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва 22.07.2021 відповідний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Обґрунтування позову
В позові, зокрема, вказується, що 28.06.2022 інспектором поліції Кремешним І.В. складено постанову серії ЕАР № 5542637 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за порушення правил користування ременями безпеки та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510,00 грн.
З даною постановою позивач не погоджується і вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що у встановлений час він керував транспортним засобом з пристебнутим ременем безпеки і тільки після зупинки його т/з (при спілкуванні з працівниками поліції те перевірки документів) його відстебнув.
Таким чином, позивач вважає, що підстав для складення постанови у працівників поліції не було, оскільки ОСОБА_1 не порушувала п. 2.3.в ПДР України, оскільки у встановлений час він був пристебнутий ременями безпеки і жодних доказів (відео- фіксації або показання свідків) з боку працівників патрульної поліції ОСОБА_1 надано не було.
Щодо правової позиції відповідачів
05.07.202 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому Департамент просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 36-41).
На думку відповідача, твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Як вказується у відзиві, доказами по даній були взяті до уваги усні пояснення представників Збройних сил України та представників формувань, які несли службу на блок пості та бачили вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Як стверджує відповідач, інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП.
Виходячи з наведеного, як зазначається у відзиві, відповідач за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, під час виконання своїх посадових обов'язків та правомірно виніс постанову серії ЕАР № 5542637 від 28.06.2022.
На думку відповідача, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, то немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.
Як вважає відповідач, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
28.06.2022 інспектор поліції Кремешний І.В. склав постанову серії ЕАР № 5542637 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 8), за змістом якої 28.06.2022 о 21:04, у м. Київ, вул. Лютнева, 18, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Audi A6, днз: НОМЕР_2 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР - поруш. правил користування ременями безпеки, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
У зв'язку з зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510,00 грн.
Пункт 7 вказаної постанови - «до постанови додаються» - не заповнений.
Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною, акцентує на відсутності доказів вчинення ним правопорушення.
Відповідач стверджує, що у якості доказів по даній були взяті до уваги усні пояснення представників Збройних сил України та представників формувань, які несли службу на блок пості та бачили вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).
Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.3.в) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Разом з тим, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній не наведено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.
Так, оскаржена постанова не містить відміток про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення.
Не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і в порядку надання відзиву.
Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) /адміністративне провадження № К/9901/34580/18/ сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.
При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №524/4668/17, адміністративне провадження №К/9901/33802/18).
Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.
При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
На підставі наведеного позовні вимоги в частині скасування оскарженої постанови підлягають задоволенню в частині належного відповідача.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, одним зі способів захисту прав позивача у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є скасування судом оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, відсутність доказів правомірності дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Щодо судових витрат
За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 496,20 грн (а.с. 7), сплачений позивачем за подання позову у даній справі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції в особі інспектора поліції 2 батальйону 7 роти Управління поліції в місті Києві лейтенанта поліції Кремешного Ігоря Васильовича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.
Скасувати постанову серії ЕАР № 5542637 від 28.06.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Кремешним Ігорем Васильовичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич