22.12.2018 Справа № 331/5203/18
Провадження № 2/331/1523/2018
УХВАЛА
22 грудня 2018 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Антоненка М.В.
за участі секретаря судового засідання: Андрієнко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем ОСОБА_2 заявлено клопотання про призначення судом подружжю строку для примирення.
В обґрунтування клопотання зазначив, що не бажає розірвання шлюбу, щиро вірить в те, що тимчасові конфлікти в родині можливо подолати, до чого він прикладе максимум зусиль. Крім того, у подружжя є малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який наразі дуже тяжко переживає ситуацію, що склалася у родині.
Так, згідно акта обстеження умов проживання, складеного 14.12.2018 р. головними спеціалістами відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей ЗМР, дитина виразила своє категоричне бажання проживати однією сім'єю з мамою та батьком.
Тому, саме в інтересах дитини є збереження сім'ї, що можливо, у разі надання тривалого строку на примирення.
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_3 просить суд, надати сторонам строк на примирення тривалістю у 6 (шість місяців).
Суд заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши надані матеріали, дійшов наступних висновків.
Згідно із ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
В п.10 Постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із, цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характер, що виникають зі вступу у шлюб, перебування у шлюбі та у випадку його розірвання. Так, тимчасовий розлад в сім'ї і конфлікти між чоловіком і жінкою, викликані випадковими причинами, а також необгрунтоване серйозними мотивами небажання одного або обох з подружжя продовжувати шлюб не можуть вважатися достатніми підставами для розірвання шлюбу. Збереження сім'ї, захист інтересів дітей є одним з обов'язків суду, тому він перш ніж постановити рішення про розлучення повинен вжити всіх заходів для примирення подружжя, збереження сім'ї.
Згідно ч.7 ст.240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 проти надання судом сторонам строку на примирення, категорично заперечувала. Пояснила суду, що розлад в їх сім'ї має постійний характер, з чоловіком вони не проживають однією сім*єю майже два роки. ОСОБА_2 неодноразово бив її та погрожував вбивством як їй, так і її батьку, в зв'язку з чим вона зверталась до органів поліції із заявами про вчинення злочину. Внаслідок агресивних дій ОСОБА_2 вона користується послугами приватних охоронців. Просила суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача.
Враховуючи фактичні обставини справи, пояснення учасників процесу, суд не вбачає підстав для надання сторонам строку на примирення.
На підставі викладеного, керуючись статтею 111 Сімейного кодексу України, статтями 251, 253 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку для примирення з позивачем ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена лише в частині зупинення провадження у справі до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя М.В. Антоненко