Справа № 161/12264/23
Провадження № 2/161/3229/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участі секретаря судового засідання Октисюк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради Волинської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук Сергій Володимирович, про визнання права власності на спадкове майно, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Луцької міської ради Волинської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук Сергій Володимирович, про визнання права власності на спадкове майно.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є племінником ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована в с. Княгининок Луцького району Волинської області. Рідна сестра спадкодавця - ОСОБА_3 подала до нотаріуса заяву про відмову від спадщини в користь позивача. Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Веремчуком С.В. було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки відсутні документи, які посвідчують право власності померлого на вищевказане нерухоме майно.
З врахуванням викладеного, просить визнати за ним право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована в с. Княгининок Луцького району Волинської області.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 серпня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук Сергій Володимирович направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_2 29 липня 2022 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком Сергієм Володимировичем заведено спадкову справу, з копії якої вбачається, що ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 в користь племінника спадкодавця - ОСОБА_1 .
04 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії 01 серпня 2023 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком Сергієм Володимировичем відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована в с. Княгининок Луцького району Волинської області у зв'язку з відсутністю документів які б посвідчували право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Як на підставу належності спадкодавцю даної земельної ділянки позивач покликався на архівний витяг з рішення Маяківської сільської ради Луцького району від 26 січня 19994 року № 19/6, з копії якого вбачається, що ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована в с. Маяки ( с.Княгининок) Луцького району Волинської області
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1. ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Вирішуючи даний спір слід виходити з наступного.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
В силу п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування згідно ст.1217 ЦК України здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Згідно ст. 1216 ЦПК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ст. 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано доказів, які б давали можливість беззаперечно встановити, що за життя ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована в с. Княгининок Луцького району Волинської області.
Відповідно до п. 23 постанови ПВС України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
В частині 1 статті 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно із статтею 3 Закону № 1952-IV будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, коли для видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріусу подається документ, що підтверджує факт набуття (виникнення) права власності у спадкодавця на таке майно, з відповідними відомостями про державну реєстрацію прав на таке майно відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент їх набуття (виникнення), то нотаріусом приймаються ці документи для вчинення відповідної нотаріальної дії.
У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця спадкоємець має право згідно із пунктом 66 Порядку № 1127 звернутись до суб'єкта державної реєстрації прав або державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію права власності спадкодавця, що було набуто останнім за життя.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV, заявником в процедурі державної реєстрації прав серед інших є спадкоємець у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом.
В пункті 66 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються:
- документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1127, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно;
- витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи;
- документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Чинними нормативно-правовими актами не встановлено вимог до форми і змісту документа, що містить відомості про склад спадкоємців. Такий документ може бути виданий у довільній формі (лист, довідка) на підставі матеріалів спадкової справи. Враховуючи вимоги пункту 66 Порядку № 1127, достатньо, щоб цей документ містив відомості про кількісний склад спадкоємців, а також про особу спадкоємця-заявника.
Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
Враховуючи вимоги пункту 53 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).У зв'язку з створенням Державного земельного кадастру, запровадженням нових правил реєстрації земельних ділянок та прав на них дублікати державних актів на право власності на земельну ділянку у зв'язку з їх втратою, пошкодженням чи зіпсуванням не видаються.
Із прийняттям антирейдерського законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з 02 листопада 2016 року за результатами проведеної державної реєстрації права власності на земельну ділянку особа отримує Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Якщо Державний акт на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, реєстрація яких була проведена до 1 січня 2013 року, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення було втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, позивачеві необхідно отримати у відповідному відділі Держгеокадастру, за місцем знаходження земельної ділянки, копію примірника втраченого пошкодженого чи зіпсованого державного акта. Далі подати оголошення про втрату документа у друкованих засобах масової інформації місцевої чи регіональної сфери розповсюдження за місцем знаходження нерухомого майна. В оголошенні обов'язково мають бути зазначені відомості щодо назви втраченого документа, його номер і дата видачі, на чиє ім'я виданий, яким органом (не застосовується у випадках пошкодження чи зіпсування Державного акта).
Щоб зареєструвати земельну ділянку, як об'єкт, потрібно перш за все сформувати її та отримати витяг із Державного земельного кадастру. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку. Складовою частиною витягу є кадастровий номер земельної ділянки. Кадастровий номер означає, що інформацію про конкретну земельну ділянку і про право на неї конкретної людини внесено до системи кадастру. Тобто держава визнала конкретну особу власником і зобов'язана захищати її право власності.
Кадастровий номер означає, що межі певної ділянки вже ніхто не змінить і що її власник не втратить її через підробку документів шахраями.
Якщо Державний акт про право власності наявний, але в ньому відсутній кадастровий номер земельної ділянки, в таких випадках власникам земельних ділянок необхідно вчинити дії щодо присвоєння кадастрового номера та реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Для присвоєння кадастрового номера необхідно звернутися до управління Держгеокадастру з заявою щодо присвоєння кадастрового номера.
Отримавши всі вище перераховані документи слід звертатись до будь-якого державного реєстратора в межах області, де знаходиться земельна ділянка для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.
За результатами розгляду поданих документів державний реєстратор проводить державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Підтвердженням факту реєстрації прав власності на земельну ділянку у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно є витяг, який може бути видано в паперовій формі за бажанням заявника, який засвідчується підписом та печаткою державного реєстратора. Документи сформовані за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в електронній чи паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Для проведення усіх визначених дій позивач у відповідні органи не звертався, тому його звернення до суду є передчасним.
З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про залишення без задоволення позовних вимогОСОБА_1 до Луцької міської ради Волинської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук Сергій Володимирович, про визнання права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Луцької міської ради Волинської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук Сергій Володимирович, про визнання права власності на спадкове майно відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справизазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складання повного тексту рішення 19 жовтня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М.Філюк