Справа № 161/8523/23
Провадження № 2/161/2569/23
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого судді - Пушкарчук В.П.
за участю секретаря судового засідання - Швед Н.В.
представників позивача - Кондратюк А.В., Кушнікової К.М.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Луцької окружної прокуратури, яка подана в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу,
ВСТАНОВИВ:
25.05.2023 року Заступник керівника Луцької окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській обл., 01.06.2022 року видав наказ «Про звільнення ОСОБА_2 ». Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 року по справі № 140/4649/22, ОСОБА_2 було поновлено на раніше займаній посаді в ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. з 02.06.2022 року, а також стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 30030 грн. Вказане судове рішення було виконане у повному обсязі та сплачено роботодавцем на користь ОСОБА_2 середнього заробітку. Крім того, судовим рішенням було встановлено факт неправомірного звільнення відповідачем працівника, чим спричинено державі шкоду. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 30030 грн., а також стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури 2684 грн. судового збору.
20.06.2023 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що судовому рішенні по справі № 140/4649/22 з вини осіб, які за час його відсутності виконували обов'язки начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській обл., не було надано належної правової оцінки судом апеляційної інстанції. Тобто, законні інтереси раніше ввіреної йому юридичної особи відстояними не були. У свою чергу, будь-які законодавчі умови для стягнення з нього шкоди в порядку регресу відсутні, а прокурор при зверненні до суду з даним позовом вийшов за межі своєї компетенції. У задоволені позову просив відмовити.
29.06.2023 року прокурором подано відповідь на відзив на позовну заяву, яка обґрунтована наступним. Так, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції у справі № 140/4649/22 подавалася за особистим підписом ОСОБА_1 , а тому його посилання на неналежне від стояння інтересів ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. є безпідставними. Натомість, доведений факт завдання державі матеріальної шкоди шляхом неправомірного звільнення та подальшого відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є достатньою підставою для пред'явлення прокурором відповідного позову. Заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
Відповідач у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що начальником ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. ОСОБА_1 01.06.2022 року було видано наказ № 136-к «Про звільнення ОСОБА_2 »., яким ОСОБА_2 з 01.06.2022 року звільнено з посади державного кадастрового реєстратора відділу № 1 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Волинській обл.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 року у справі № 140/4649/22 було визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. від 01.06.2022 року № 136-к «Про звільнення ОСОБА_2 », поновлено останню на посаді державного кадастрового реєстратора відділу № 1 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. з 02.06.2022 року та стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 30030 грн. з наступним відрахуванням податків і зборів.
Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9555 грн. допущено до негайного виконання.
Вищевказане судове рішення набрало законної сили та є чинним.
Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. № 10-3-0.6-463/2-23 від 09.02.2023 року на виконання вищевказаного рішення суду, згідно платіжних доручень № 976 від 03.11.2022 року, № 977 від 03.11.2022 року, № 978 від 03.11.2022 року та № 979 від 03.11.2022 року, ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. ОСОБА_2 повністю виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 30030 грн.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Згідно п. 8 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (на далі - Постанова № 14) застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Пунктом 6 Постанови № 14, передбачена відповідальність керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників, а також керівників структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступників, якщо шкоду заподіяно зайвими грошовими виплатами до яких відносяться, зокрема, суми заробітної плати.
Відповідно до приписів ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Судом достовірно встановлено, що відповідальною особою ГУ Держгеокадастру у Волинській обл., яка допустила неправомірне звільнення ОСОБА_2 , а відтак завдала державі збитки внаслідок відшкодування останній середнього заробітку за час вимушеного прогулу, був ОСОБА_1 , який на той момент обіймав посаду начальника Управління.
Враховуючи наведені обставини та норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин трудового законодавства України, суд вважає обгрунтованою регресну вимогу прокурора в інтересах ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регрусу шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, в сумі, яка відповідає стягненим коштів в сумі 30030 грн.
Питання про повну матеріальну відповідальність при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення суду про поновлення працівника на роботі розглянуто у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Так, відповідно до п. 33 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» з метою запобігання незаконним звільненням судам слід неухильно додержуватися вимог ст. 134 (п. 8), ст. 237 КЗпП України про притягнення до участі в справі про поновлення на роботі і покладення на службову особу обов'язку відшкодувати шкоду підприємству, установі, організації, заподіяну в зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу. При цьому належить врахувати, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.
Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2018 року у справі № 161/6047/16-ц, згідно із якими посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника та затриманні виконання рішення суду про поновлення на роботі, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову Луцької окружної прокуратури, яка подана в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу у повному обсязі.
Згідно ст. 141 ЦПК України понесені стороною позивача і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2684 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 130, 134, 136, 237 КЗпП України, ст. 1191 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури, яка подана в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 30030 (тридцять тисяч тридцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні (р/р UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачі: Заступник керівника Луцької окружної прокуратури, адреса: 43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 13, код ЄДРПОУ 02909915.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3, код ЄДРПОУ 39411771.
Головне управління держгеокадастру у Волинській області, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 20 жовтня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинськоїобласті В.П. Пушкарчук