ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/5139/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Соболь М.П. (адвокат),
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіел"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 (у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Майданевич А.Г., Руденко М.А.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіел"
до Акціонерного товариства "Укрпошта"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "РВС Банк"
про визнання недійсним правочину
за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Укрпошта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіел"
про стягнення неустойки у розмірі 7 391 993,44 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіел" (далі - ТОВ "Сіел", Продавець) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта", Покупець) про визнання недійсним вчиненого АТ "Укрпошта" правочину у формі Повідомлення №101.004.002.002.-2241-22 від 24.05.2022 про розірвання укладеного між сторонами договору №270521-05/127ПсЕ від 27.05.2021 в односторонньому порядку з 01.07.2022.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що право на одностороннє розірвання договору Покупець має лише у разі невиконання Продавцем умов договору, тоді як невиконання поставки зумовлено обставинами, за які Продавець не відповідає, адже поставка товару мала відбуватися у місці, визначеному Покупцем у заявках, а адресу цих місць Покупець постійно змінював.
1.3. Заперечуючи проти задоволення позову, АТ "Укрпошта" подало зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ "Сіел" неустойки за несвоєчасну поставку товару за договором №270521-05/127ПсЕ у розмірі 7 391 993,44 грн, з яких: 2 351 997,76 грн - пеня та 5 039 995,68 грн - штраф.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №910/5139/22, серед іншого, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "РВС Банк" (далі - Третя особа, АТ "РВС Банк").
2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/5139/22 первісний позов задоволено повністю. Визнано недійсним вчинений АТ "Укрпошта" правочин у формі повідомлення №101.004.002.002.-2241-22 від 24.05.2022 про розірвання договору №270521-05/127ПсЕ від 27.05.2021, укладеного між АТ "Укрпошта" та ТОВ "Сіел", в односторонньому порядку з 01.07.2022.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
2.3. Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що порушення Продавцем умов договору було зумовлено діями/бездіяльністю Покупця, у зв'язку з чим Покупець не вправі був в односторонньому порядку відмовлятися від договору на підставі пункту 9.2 договору.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час виконання сторонами договору №270521-05/127ПсЕ від 27.05.2021 саме АТ "Укрпошта" не було вжито необхідних та достатніх заходів з метою забезпечення ТОВ "Сіел" можливості приступити до постачання товару - систем кондиціювання та виконати роботи з їх монтажу на об'єктах, вказаних Покупцем.
2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №910/5139/22 вищезазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов - задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Сіел" на користь АТ "Укрпошта" 2 351 997,76 грн - пені, 5 039 995,68 грн - штрафу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
2.5. Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд апеляційної інстанції вказав на те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, не звернув уваги на особливості умов договору щодо предмету поставки, як товару що становив інтерес Покупця лише у певному сезоні. До того ж сторони у договорі наділили Покупця правом на одностороннє розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань постачальником.
За висновками суду апеляційної інстанції задоволення такої вимоги прямо суперечить актам цивільного законодавства і означає неправомірне втручання суду у сферу приватно-правових відносин сторін
Щодо зустрічного позову, апеляційна інстанція виходила з того, що ТОВ "Сіел" порушено строки поставки товару, отже, наявні підстави для нарахування штрафних санкцій. Судом перевірено розрахунок наданий АТ "Укрпошта" та встановлено, що він є арифметично вірним, отже, вимоги є обґрунтованими.
При цьому посилаючись на положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" апеляційна інстанція дійшла висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, у зв'язку з їх продовженням в силу імперативних норм закону.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Сіел" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарським судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм статей 3, 612, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №910/1102/20, від 31.10.2019 у справі №904/5340/18, від 23.01.2019 у справі №355/385/17, від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, від 07.11.2019 у справі №910/12484/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 28.01.2020 у справі №910/15489/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 14.05.2020 у справі №910/7515/19, від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
3.3. Також, обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 662, 663, 712 Цивільного кодексу України стосовно того, чи продовжує тривати обов'язок у постачальника поставити новий (змінений) товар у строк, який був визначений для попереднього товару в межах одного договору, при умові, що кінцевий строк поставки попереднього товару на момент укладання додаткової угоди минув, але покупець не вніс відповідні зміни та не визначив новий строк для поставки зміненого товару.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укрпошта" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
3.5. АТ "РВС Банк" у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити та скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.
4. Обставини встановлені судами
4.1. 27.05.2021 за результатами проведення публічної закупівлі "ДК 021:2015:42510000-4: Теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої, ідентифікатор закупівлі UA-2021-03-20-000068-a" між АТ "Укрпошта" (покупець) та ТОВ "Сіел" (постачальник) укладений договір №270521-05/127ПсЕ (надалі- договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався:
- поставити покупцю у власність товар, найменування, якість та технічні характеристики, кількість та ціна якого визначаються згідно з Специфікацією, яка є Додатком №1 до договору (далі - товар),
- виконати роботи з монтажу згідно з умовами, наведеними у Додатку №1 до договору, підключення та налаштування товару (далі - роботи),
- надати послуги з обслуговування товару (далі - послуги), а покупець зобов'язався прийняти товар, виконані роботи та надані послуги і оплатити їх в порядку та на умовах цього договору.
4.2. Відповідно до Додатку №1 Специфікації до договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та змонтувати наступний товар:
- Кондиціонер Leberg LBS-VKGO7UA/LBU-VKG07UA, в кількості 83 одиниці.
- Кондиціонер Leberg LBS-TOR09UA/LBU-TOR09UA, в кількості 131 одиниця.
- Кондиціонер Leberg LBS-TOR12UA/LBU-TOR12UA, в кількості 154 одиниць.
- Кондиціонер Leberg LBS-TOR18UA/LBU-TOR18UA, в кількості 207 одиниць.
- Кондиціонер Leberg LBS-TOR24UA/LBU-TOR24UA, в кількості 139 одиниць.
4.3. Пунктом 1.5. договору встановлено, що отримувачем товару є відповідний відокремлений підрозділ AT "Укрпошта", який згідно з Додатком №6 до цього договору уповноважений покупцем здійснити приймання товару після його поставки та виконання робіт і який є фактичним отримувачем товару та/або послуг за договором.
4.4. Відповідно до пункту 3.2. договору його ціна складається з:
- вартості товару, що поставляється за цим договором та яка становить без ПДВ: 7 867 488,50 грн, ПДВ 20% 1 573 497,70 грн, всього з ПДВ - 9 440 986,20 грн та визначається згідно з Додатком №1 до договору;
- вартості послуг з обслуговування товару, що надаються за цим договором та яка становить без ПДВ: 882 504,00 грн, ПДВ 20% 176 500,80 грн, всього з ПДВ 1 059 004,80 грн та визначається згідно з Додатком №1 до договору.
4.5. Постачальник постачає товар та виконує роботи пооб'єктно, згідно з наданими покупцем заявками (пункт 5.1. договору).
4.6. Відповідно до пункт 5.1.1. договору, поставка товару та виконання робіт здійснюється постачальником, за заявкою покупця, підписаною уповноваженою особою покупця, (далі - Заявка), у строки, що передбачені у Специфікації, але в будь-якому випадку не пізніше дати припинення дії договору. Заявка є невід'ємною частиною договору, в якій зазначається найменування та асортимент товару, кількість (обсяг) партії поставки, місце поставки, отримувач товару, посада та ПІБ відповідальної особи покупця тощо. Зразок Заявки наведений у Додатку №2 до договору.
4.7. Заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за договором, які оформлюються виключно за підписом покупця, окрім повідомлень про зміну (припинення, доповнення) договору або будь-яких актів, які передбачають підписання обома сторонами та не можуть направлятися електронною поштою або з використанням сервісу), подається покупцем на адресу постачальника, одним із способів, передбачених на вибір покупця (пункт 5.3 договору).
4.8. Згідно з пунктом 5.7. договору місце поставки та виконання робіт кожної партії товару визначається покупцем у заявці.
4.9. Приймання товару та прийняття виконаних робіт на предмет відповідності їх кількості, технічним вимогам товару та/або робіт, вимогами щодо якості товару та/або робіт визначених умовами договору, здійснюється уповноваженим представником покупця у присутності представника постачальника з складанням Акту технічного приймання, форма якого наведена Додатку №8 до договору, який складається у двох примірниках (по одному для кожної із сторін) та підписується зазначеними представниками сторін (пункт 5.8. договору).
4.10. Акт приймання-передачі (далі - первинний документ) складається постачальником за кожною Заявкою на підставі підписаного, у порядку, передбаченому умовами договору, Акту технічного приймання. Постачальник складає Акт приймання-передачі (у двох примірниках) станом на дату підписаного сторонами Акту технічного приймання та надає такий акт покупцю у строк протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання сторонами Акту технічного приймання. Акт приймання-передачі крім обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством, повинен містити код УКТ ЗЕД для кожного найменування товару, а також посипання на номер та дату договору та відповідний номер та дату Заявки згідно якої здійснюється поставка товару, перелік товару із зазначенням його вартості (пункт 5.10. договору).
4.11. Згідно з пунктом 5.11. договору перехід права власності на товар відбувається після його поставки і прийняття виконаних робіт у відповідному місці поставки, на підставі належно оформлених Первинних документів.
4.12. Пунктом 6.9. договору визначено, що послуги з обслуговування товару вважаються належним чином наданими постачальником та прийнятими покупцем після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток (за наявності).
4.13. Відповідно до пункту 7.2. договору за порушення строків поставки товару таабо виконання робіт постачальник несе відповідальність у розмірі 0,1% (відсотки) від суми договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 2% від ціни, зазначеної в пункті 3.1 договору по кожній невиконаній (неналежно виконаній) заявці.
4.14. Покупець має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, без укладання додаткової угоди, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань постачальником, повідомивши його про це у строк за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання, шляхом направлення письмового повідомлення на адресу постачальника із зазначенням дати розірвання договору. В цьому випадку, договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні покупця (пункт 9.2. договору).
4.15. Згідно з пунктом 10.1. договору постачальник для забезпечення виконання його зобов'язань за договором перед покупцем надає останньому, на момент підписання покупцем договору, оригінал банківської гарантії забезпечення виконання договору в валюті платежу - гривня (далі - банківська гарантія). Обставинами, що зумовлюють право покупця за договором звернутись до банка - гаранта з вимогою про сплату суми банківської гарантії є невиконання або неналежне виконання постачальником будь-якого власного зобов'язання за договором або дії (бездіяльність) постачальника що призвели до неможливості подальшого виконання договору.
4.16. Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до дати, зазначеної у Специфікації, а саме до 31.12.2024 включно (пункт 9.1. договору).
4.17. 25.05.2021 АТ "РВС Банк" (Банк-Гарант) надало Гарантію виконання зобов'язань №3644-21Г, відповідно з якої Банк-Гарант безвідклично та безумовно взяло зобов'язання виплатити на користь Бенефіціара AT "Укрпошта" суму, що становить 524 992,95 грн, після одержання вимоги Бенефіціара, що містить твердження про те, що Принципал ТОВ "Сіел" не виконав зобов'язання за договором, або неналежно виконав зобов'язання за договором, або дії (бездіяльність) Принципала призвели до неможливості подальшого виконання договору.
4.18. 02.06.2021 AT "Укрпошта" скерувало засобами електронного зв'язку 24 заявки від 01.06.2021 на поставку та монтаж постачальником 684 кондиціонерів у різні відокремлені підрозділи AT "Укрпошта" по Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях.
4.19. 20.07.2021 сторонами договору була укладена Додаткова угода №1, відповідно до якої у зв'язку з покращенням якості предмета закупівлі, без збільшення загальної ціни договору, були внесені зміни до Додатку №1 "Специфікація", а саме позиції товару №2, №3, №4, №5 замінили на товар з покращеними характеристиками, зокрема:
1. Кондиціонер Leberg LBS-VKG07UA/LBU-VKG07UA, в кількості 83 одиниці (не зазнав змін).
2. Кондиціонер Leberg LBS-TOR09UA/LBU-TOR09UA, в кількості 131 одиниця замінено на кондиціонери Leberg LBS-VKG09UA/LBU-VKG09UA, в кількості 131 одиниця.
3. Кондиціонер Leberg LBS-TOR12UA/LBU-TOR12UA, в кількості 154 одиниць замінено на кондиціонери Leberg LBS-VKG12UA/LBU-VKG12UA, в кількості 154 одиниць.
4. Кондиціонер Leberg LBS-TOR18UA/LBU-TOR18UA, в кількості 207 одиниць замінено на кондиціонери Leberg LBS-VKG18UA/LBU-VKG18UA, в кількості 207 одиниць.
5. Кондиціонер Leberg LBS-TOR24UA/LBU-TOR24UA замінено на кондиціонери Neoclima NS/NU-24 EHXIwl, в кількості 139 одиниць.
4.20. 08.11.2021 сторонами договору була також укладена Додаткова угода №2, відповідно до якої у зв'язку з покращенням якості предмета закупівлі, без збільшення загальної ціни договору, були внесені зміни до Додатку №1 "Специфікація", а саме позиції Товару №2, №3, №4, №5 замінили на Товар з покращеними характеристиками, зокрема:
1. Кондиціонер Leberg LBS-VKG07UA/LBU-VKG07UA, в кількості 83 одиниці (не зазнав змін).
2. Кондиціонери Leberg LBS-VKG09UA/LBU-VKG09UA, в кількості 131 одиниця замінено на кількість 127 одиниць та додано: Кондиціонери Daiko ASP-H09INX21, в кількості 4 одиниці.
3. Кондиціонери Leberg LBS-VKG12UA/LBU-VKG12UA, в кількості 38 одиниць та додано: Кондиціонери Daiko ASP-H12INX21, в кількості 116 одиниць.
4. Кондиціонери Leberg LBS-VKG18UA/LBU-VKG18UA, в кількості 30 одиниць та додано: Кондиціонери Daiko ASP-H18INX21, в кількості 177 одиниць.
5. Кондиціонери Neoclima NS/NU-24 EHXIwl, в кількості 139 одиниць замінено на кондиціонери Daiko ASP-H24INX21, в кількості 139 одиниць.
4.21. 17.05.2022 AT "Укрпошта" звернулась до ТОВ "Сіел" з претензією про сплату неустойки у розмірі 7 391 993,44 грн, яка нарахована постачальнику внаслідок неналежного виконання останнім умов договору №270521-05/127ПсЕ від 27.05.2021, на що отримано відповідь про необґрунтованість вимоги про сплату неустойки, оскільки саме AT "Укрпошта" своїми діями не сприяло настанню реальних наслідків, для досягнення яких був укладений договір.
4.22. Повідомленням №101.004.002.001.-2241-22 від 24.05.2022 AТ "Укрпошта" повідомило постачальника, що з огляду на положення пункту 9.2. договору та неналежне (несвоєчасне та неповне) виконання останнім взятих на себе зобов'язань, з 01.07.2022 договір вважатиметься розірваним в односторонньому порядку.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника АТ "Укрпошта", дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Частиною першою статті 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
5.3. Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
5.4. Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов'язків призводить волевиявлення одного суб'єкта цивільного права.
5.5. За змістом положень частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.
5.6. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
5.7. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).
5.8. Частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
5.9. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
5.10. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).
5.11. Судова колегія звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 про те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови.
З огляду на викладене, судам необхідно у кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
5.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 9.2 договору покупець має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, без укладення додаткової угоди, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань постачальником, повідомивши його про це у строк за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання, шляхом направлення письмового повідомлення на адресу постачальника із зазначенням дати розірвання договору. В цьому випадку, договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні покупця.
З огляду на положення пункту 9.2 договору АТ "Укрпошта" направило постачальнику повідомлення №101.004.002.001.-2241-22 від 24.05.2022, у якому повідомило, що внаслідок неналежного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань, укладений між сторонами договір вважається припиненим з 01.07.2022.
5.13. Вирішуючи спір у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що порушення Позивачем договору було зумовлено діями/бездіяльністю Відповідача, у зв'язку з чим у останнього були відсутні підстави для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку.
5.14. Апеляційна інстанція, переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, виходила з того, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, не звернув уваги на особливості умов договору щодо предмету поставки, як товару, що становив інтерес покупця лише у певному сезоні. До того ж сторони у договорі наділили покупця правом на одностороннє розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань постачальником.
5.15. Водночас, умовами договору сторони погодили, що поставка товару та виконання робіт здійснюється постачальником за заявкою АТ "Укрпошта" у строки, передбачені у Специфікації, але в будь-якому випадку не пізніше дати припинення дії договору.
5.16. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, та це не заперечувалось сторонами, що АT "Укрпошта" скерувало засобами електронного зв'язку 24 заявки від 01.06.2021 на поставку та монтаж постачальником 684 кондиціонерів у різні відокремлені підрозділи AT "Укрпошта" по Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях.
5.17. АТ "Укрпошта" протягом розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції наголошувало, що ТОВ "Сіел" було поставлено більшість замовленого товару з порушенням строків, встановлених Специфікацією, а інша частина взагалі не поставлена.
5.18. Однак, господарські суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обсягу та змісту обставин кожної з 24 заявок та не з'ясували який з замовленого товару був поставлений з дотриманням строків, встановлених Специфікацією, а який з їх порушенням та причини, які зумовили таке порушення.
5.19. Частиною другою статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
5.20. Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
5.21. Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
5.22. Відповідно до статті 616 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
5.23. Статтею 688 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
5.24. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій не здійснили належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку, з урахуванням їх вірогідності, та не дослідили належним чином підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, а також обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи, у розрізі норм матеріального права.
З'ясування вищезазначеного питання суттєво впливає також на вирішення зустрічних позовних вимог про стягнення неустойки, її розміру, обґрунтованість нарахувань тощо.
5.25. Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з частинами першою, другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
5.26. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 Цивільного кодексу України.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
5.27. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
5.28. Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі №917/5/22 зазначив, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
5.29. Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
5.30. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
5.31. Згідно з пунктом 7.2 договору за порушення строків поставки товару таабо виконання робіт постачальник несе відповідальність у розмірі 0,1% (відсотки) від суми договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 2% від ціни, зазначеної в пункті 3.1 договору по кожній невиконаній (неналежно виконаній) заявці.
Позивач за зустрічним позовом нарахував ТОВ "Сіел" неустойку за порушення строків поставки товару у розмірі 7 391 993,44 грн, з яких: 2 351 997,76 грн - пеня та 5 039 995,68 грн - штраф.
Як наголошує скаржник, протягом дії договору AT "Укрпошта" прийняло від ТОВ "Сіел" без зауважень поставлений та змонтований товар на суму 8 103 108,00 грн.
Тобто, з наданого AT "Укрпошта" розрахунку пені та штрафу вбачається, що їх нарахування майже дорівнює вартості поставленого та змонтованого товару.
5.32. Вищенаведені обставини надають можливість судам скористатися правом, передбаченим частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, самостійно, тобто без порушення цього питання Відповідачем.
5.33. Підсумовуючи, в розрізі доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 662, 663, 712 Цивільного кодексу України стосовно того, чи продовжує тривати обов'язок у постачальника поставити новий (змінений) товар у строк, який був визначений для попереднього товару в межах одного договору, при умові, що кінцевий строк поставки попереднього товару на момент укладання додаткової угоди минув, але покупець не вніс відповідні зміни та не визначив новий строк для поставки зміненого товару, колегія суддів доходить наступного висновку.
За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналіз статей 638, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України свідчить, що зміна договору за згодою сторін є правочином, спрямованим на зміну цивільних прав та обов'язків. Під формою зміни договору розуміється форма правочину, на підставі якого відбувається зміна договору. Зміна договору призводить до зміни зобов'язання в частині, зокрема, предмета, місця, строків виконання. У разі зміни договору за взаємною згодою сторін зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору і втіленні такої зміни в належну форму.
Згідно з частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
З огляду на викладене, у випадку зміни найменування (асортименту) товару без вирішення питання щодо внесення змін до умов договору в частині строків його виконання, у постачальника продовжує тривати обов'язок поставити новий (змінений) товар у строк, який був визначений для попереднього товару, оскільки зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.34. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.35. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.36. За наведених обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
5.37. Під час нового розгляду судам для правильного вирішення цього спору необхідно врахувати викладене, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування такого позову, дослідити, у тому числі, підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, а також обґрунтованість таких підстав, визначити та перевірити правомірність нарахування пені та її розміру, і, виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються спірні правовідносини.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіел" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/5139/22 скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко