Рішення від 09.10.2023 по справі 922/2824/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023м. ХарківСправа № 922/2824/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Бублик С.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинка"

до Фізична особа - підприємець Гладушевська Тетяна Володимирівна

про стягнення коштів та усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно

за участю представників:

позивача - Макаренко О.М. за ордером №1137849 від 28.06.2023 (в режимі відеоконференції)

відповідача - Трофименко Р.О. за ордером №1224151 від 04.08.2023 (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гладушевської Тетяни Володимирівни (відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року в розмірі 3 767 827,02 грн, 114 034,88 грн 3% річних, 653 875,70 грн інфляційних, 329 117,40 грн штрафу та зобов'язання відповідача звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно Позивачу шляхом виселення з приміщень, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар" (нежитлова будівля літ. Ю-4), за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б та позначені штриховкою у плані розміщення Об'єкту оренди, що є Додатком №1 до Договору оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30.06.2023 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/2824/23 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.07.2023 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2824/22, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження по справі.

09.08.2023 до Господарського суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 21153 від 09.08.2023) проти позову заперечував, частко визнав обставини викладені у позові, зокрема факт укладання договору оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 (надалі за текстом "Договір Оренди"), та отримання Відповідачем у відповідності до Акту прийому-передачі об'єкта оренди від 01.03.2020 у тимчасове платне користування нежитлових приміщень, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлова будівлі літ "Ю-4"), які знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Павлова Академіка, буд. 44-Б (Об'єкт оренди). А також, факт відсутності заборгованості та розбіжностей по сплаті орендної плати з 01.03.2020 по 28.02.2020 року включно. Відповідач проти продовження дії договору оренди до 30.04.2023 заперечив повністю, зазначив, що Договір оренди припинив свою дію 30.04.2021 у зв'язку з припиненням строку дії договору передбаченим його умовами, викладеними у додатковій угоді від 01.03.2020. Об'єкт оренди був звільнений 30.04.2021, про те у зв'язку з відмовою Позивача прийняти об'єкт оренди, у відповідності до умов договору було складено акт про звільнення, підписаний адміністратором ТРЦ "Французький бульвар" та представником охоронної фірми. Тому підстави для зобов'язання звільнити приміщення відсутні, у зв'язку із звільненням приміщень Відповідачем ще 30.04.2021. Заборгованість зі сплати орендної плати відсутня і як наслідок відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України.

16.08.2023 (вх. №218110/23) надійшла відповідь на відзив позивача, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача та вказував, що не укладав та не уповноважував будь-яких осіб на укладення додаткової угоди до договору оренди, зокрема від 01.03.2020 та від 24.02.2021, при цьому послався на зміст довіреності від 25.02.2020 № 2/02/20 на ім'я представника Бучковського А.В., якою останнього було уповноважено виключно на укладення договорів оренди належних позивачеві нежитлових приміщень у ТРЦ "Французький бульвар" за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б (нежитлова будівля літ. "Ю-4") на заздалегідь узгоджених умовах. Також посилається на те, що 03.05.2023 ним був складений акт огляду об'єкта оренди, згідно якого в орендованих приміщеннях знаходиться магазин спортивного одягу 4F. Водночас у відповіді на відзив позивачем заявлене клопотання про витребування у відповідача для огляду суду оригіналів документів, копії яких додано до відзиву.

24.08.2023 Відповідач подав заперечення (вх. № 22688_ від 24.08.2023), в яких навів мотиви відхилення доводів позивача, зазначивши, що представник позивача Бучковський А.В. при укладенні договору оренди та додаткових угод до нього від 01.03.2020 та від 24.02.2021 діяв на підставі іншої довіреності позивача від 25.02.2020 без номера. Також посилається на те, що за наданою на адвокатський запит інформацією власником будівлі ТОВ "АКСІОМА" з 11.04.2021 по 30.04.2021 діяльність в об'єкті оренди не здійснювалась, а магазин спортивного одягу 4F там не знаходиться.

Ухвалою суду від 30.08.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 04.10.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представником позивача було заявлено клопотання про надання відповідачем оригіналів документів.

Представник відповідача повідомив, що оригінали документів в нього наявні та можуть бути надані суду для огляду.

Інших клопотань, учасниками справи не було заявлено.

За результатами дослідження матеріалів справи, судом у відповідності до приписів ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України здійснені всі дії, що необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті).

Таким чином, протокольною ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 30.08.2023 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 11.09.2023.

11.09.2023 Відповідачем подано пояснення з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів (вх. №24440 від 11.09.2023), зокрема Заяви свідка ОСОБА_1 від 04.09.2023, в яких засновник та учасник ТОВ «Чаплинка» дає свідчення того, що довіреність без номера від 25.02.2020 на ім'я ОСОБА_2 дійсно видавалась та її зміст відповідає змісту довіреності наданим Відповідачем до заперечення на відповідь на відзив, також підтверджує, що ОСОБА_2 був уповноважений вести переговори, укладати договори оренди та договори про внесення змін, визначати умови цих договорів, а також повідомив, що Договір оренди та додаткова угода від 01.03.2020 була схвалена Директором ТОВ "Чаплинка" та Учасниками ТОВ "Чаплинка". Також, додано відповіді на адвокатський запит здійснений до орендарів приміщень, що належали позивачу та компанії яка здійснює управління ТРЦ, в якому ці приміщення знаходяться. Відповідно до яких, ОСОБА_2 діяв перед ними на підставі довіреності без номеру від 25.02.2020, та надано засвідчені копії зазначеної довіреності.

11.09.2023 позивачем подані додаткові пояснення у справі (вх. №24463) щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив, в яких позивач вважає, що подані відповідачем докази не можуть братися судом до уваги та просить витребувати у відповідача оригінал довіреності від 25.02.2020.

11.09.2023 судом було відкрито судове засідання з розгляду справи по суті. У зв'язку з неявкою представника відповідача та подання відповідачем додаткових документів та пояснень, в судовому засіданні було оголошено перерву до 27.09.2023.

27.09.2023 позивачем подані додаткові пояснення (вх. №26132) на пояснення відповідача від 11.09.2023, в яких позивач вважає, що подані відповідачем докази не можуть братися судом до уваги, та вважає, що у позивача також є право просити суд встановити позивачу додатковий строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи заяву свідка - директора підприємства позивача ТОВ «Чаплинка» Ткачова В.І. про те, що ним не видавалася довіреність б/н від 25.02.2020р., якою відповідач обґрунтовує власні заперечення проти позову та на підставі якої нібито були підписані додаткові угоди від 01.03.2020р. та 24.02.2021р. до Договору. А також долучити матеріали, що підтверджують факт відправки відповідачу актів наданих послуг та рахунків на оплату.

Також, позивач просить витребувати у відповідача оригінал довіреності від 25.02.2020.

Згідно вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є: 1) верховенство права, 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, 4) змагальність сторін, 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення.

Згідно ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги зазначених норм, судом, з метою дотримання завдань господарського судочинства та визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, з метою забезпечення розгляду справи по суті, судом, протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 27.09.2023, були поновлені строки на подання доказів, прийняті та долучені всі подані сторонами докази та пояснення.

В судове засідання 27.10.2023 з'явився ще один представник відповідача - Івакін С.М., якому передані оригінали документів, які просив витребувати позивач, для надання представнику позивача для огляду.

Також, в судовому засіданні 27.09.2023 представник позивача повідомив суд, що спірні приміщення на теперішній час звільнені, а тому вимоги про звільнення приміщень позивачем не підтримуються, а тому розгляду по суті підлягають лише позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року в розмірі 3 767 827,02 грн, 114 034,88 грн 3% річних, 653 875,70 грн інфляційних, 329 117,40 грн штрафу.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Так, згідно з положеннями статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що в ордері на представництво інтересів ТОВ "Чаплинка" повноваження адвоката не обмежуються договором про надання правничої допомоги.

Ст. 46 ГПК України встановлено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Оскільки, як вбачається з пояснень представників сторін, спірні приміщення не займаються відповідачем, а вимоги про звільнення приміщень позивачем більше не підтримуються, про, що було зроблено заяву уповноваженим представником позивача, тобто, позивач фактично відмовився від цих вимог, суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині зобов'язання відповідача звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно Позивачу шляхом виселення з приміщень, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар" (нежитлова будівля літ. Ю-4), за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б та позначені штриховкою у плані розміщення Об'єкту оренди, що є Додатком №1 до Договору оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020р.

Враховуючи викладене, суд продовжує розгляд справи в межах позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року в розмірі 3 767 827,02 грн, 114 034,88 грн 3% річних, 653 875,70 грн інфляційних, 329 117,40 грн штрафу.

В судовому засіданні 27.09.2023 було оголошено перерву до 02.10.2023.

28.09.2023 від позивача надійшло клопотання (вх. №26304) про долучення до матеріалів справи довіреності №2/02/20 від 25.02.2020, яка з технічних причин не була прикріплена до відповіді на відзив,

02.10.2023 від позивача надійшло клопотання (вх. №26572/23) про призначення судової експертизи в якому позивач просить суд поновити позивачу строк на подачу клопотання про призначення експертизи та призначити у справі № 922/2824/23 судову почеркознавчу експертизу.

В судовому засіданні 02.10.2023 представник позивача оглянув оригінали документів, які були надані для огляду представником відповідача.

Ухвалою суду від 02.10.2023 було відмовлено ТОВ "Чаплинка" в поновленні строку на подачу клопотання про призначення експертизи та залишено без розгляду клопотання ТОВ "Чаплинка" вх. № 26572 від 02.10.2023 про призначення у справі № 922/2824/23 судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні 02.10.2023, на стадії судових дебатів, було оголошено перерву до 09.10.2023.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі господарського суду з міркувань безпеки, та постійними повітряними тривогами, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та запереченні сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та надавши їх правову кваліфікацію, господарським судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В силу статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За змістом статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п'ять років.

Як визначено статтею 794 ЦК України, право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 793 цього Кодексу, якщо договір, укладений за результатами електронного аукціону, предметом якого є майно державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як свідчать матеріали справи, 27.02.2020 мiж відповідачем як орендарем та позивачем як орендодавцем, від імені якого діяв Бучковський А.В. - представник за довіреністю від 25.02.2020 був укладений договір оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 ("Договір Оренди").

За Актом прийому-передачі об'єкта оренди від 01.03.2020, у тимчасове платне користування передано нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлова будівлі літ ЦК України "Ю-4"), загальною площею 182,14 кв.м., які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ("Об'єкт оренди").

Додатковою угодою від 01.03.2020 до договору оренди, підписаного зі сторони позивача ОСОБА_2 представником за Довіреністю від 25.02.2020, сторони погодили пункт 9.2., 10.3, 10.4, 12.2, 12.3, 22.3 та Додаток № 5 до Договору викласти в новій редакції. Пункт 24.7 виключити з умов Договору оренди.

Додатковою угодою від 19.06.2020 до Договору оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020, Сторони домовились що 20 червня 2020 року Орендодавець додатково передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 15,35 кв. м., розташоване на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар" за адресою: АДРЕСА_1 , надалі іменоване - "Частина приміщення". Також, було викладено пункт 1.1. Договору оренди в новій редакції.

У відповідності до Акту прийому-передачі частини приміщення від 20.06.2020 за Договором оренди Відповідачем було отримано у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлова будівлі літ "Ю-4"), загальною площею 15,35 кв.м., які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатковою угодою від 23.06.2020 до Договору оренди, Сторони досягли згоди, що з дати підписання цієї додаткової угоди розмір орендної плати за один календарний місяць розраховується виходячи з курсу НБУ на останню дату розрахункового місяця.

Додатковими угодами від 12.03.2020, 16.09.2020.24.12.2020.28.01.2021 Сторонами погоджено змінити розмір орендної плати за певний період.

Додатковою угодою від 24.02.2021 до Договору оренди, підписаної зі сторони позивача ОСОБА_2 представником за Довіреністю від 25.02.2020, Сторони досягли згоди змінити Додаток № 5 до Договору, виклавши пункт 1.2.1. Додатку у новій редакції.

Твердження представника позивача, викладені у відповіді на відзив, що додаткові угоди підписані представником Відповідача, а саме Додаткова угода від 01.03.2020 та додаткова угода від 24.02.2021 здійснені ним з перевищенням повноважень і що про існування зазначених додаткових угод директору ТОВ «Чаплинка» не відомо, суд оцінює критично.

Так, відповідачем було надано до суду для огляду зазначені додаткові угоди, які були підписані від позивача представником Бучковським А.В., та в тексті зазначено, що представник діяв на підставі довіреності від 25.02.2020.

Також, в матеріали справи подано заяву свідка ОСОБА_1 від 04.09.2023, в якій повідомлено наступне:

"Я, ОСОБА_1 був засновником і учасником ТОВ "Чаплинка" до 02.04.2020 року, яке володіє приміщеннями у ТРЦ "Французький бульвар".

Представництво інтересів ТОВ "Чаплинка" щодо приміщень розташованих у ТРЦ "Французький бульвар" здійснював ОСОБА_2 на підставі довіреності без номеру від 25.02.2020 викладеній у простій письмовій формі, а також довіреності посвідченої Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. 25.02.2020 за р. № 774. Зазначені копії довіреностей я маю у розпорядженні.

Як учасник ТОВ «Чаплинка», який володів 90,86% статутного капіталу товариства, мною здійснювалось погодження повноважень представника - Бучковського Арсена Васильовича по зазначеним довіреностям та погодження його особистості на представництва інтересів товариства у ТРЦ "Французький бульвар" з усіх питань пов'язаних з приміщеннями належними ТОВ "Чаплинка", а саме щодо визначення умов оренди, ціни, визначення орендаторів, з наданням права на укладання договорів оренди, внесення до договорів оренди змін, ведення переговорів, отримання кореспонденції та вчинення інших повноважень необхідних для експлуатації приміщень.

Договір оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 та додаткова угода від 01.03.2020 до нього, укладені між ТОВ "Чаплинка" та ФОП Гладушевська Т.В. були погоджені ОСОБА_2 з Директором ТОВ "Чаплинка" та учасниками ТОВ "Чаплинка", зокрема зі мною, як власником 90,86% статутного капіталу ТОВ "Чаплинка".

Довіреність без номеру від 25.02.2020 видавник ТОВ "Чаплинка", яка викладена у простій письмовій формі має наступний зміст: Довіреність м. Харків, Двадцять п'яте лютого дві тисячі двадцятого року. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧАПЛИНКА», код ЄДРПОУ 43528018, яке знаходиться за адресою: 61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, будинок 96, квартира 1, в особі Директора Ткачова Владислава Ігоровича, який діє на підставі Статуту (далі - Довіритель) цією Довіреністю уповноважує: РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Бурштинівським ВМ УМВС України в Бучковського Арсена Васильовича Івано-Франківській області 31 січня 2011 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , бути представником Довірителя від його імені та за його (Довірителя) рахунок: з будь-яких питань та у відносинах з будь-якими юридичними та/або фізичними особами; в органах державної влади і місцевого самоврядування, в тому числі у Міністерстві юстиції України та його територіальних органах, Департаменті державної реєстрації Міністерства юстиції України та його підрозділах та відділах, Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, реєстраційній службі територіальних управлінь юстиції, інших органах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також в їх підрозділах, а також перед нотаріусами, в Державній податковій службі України та її територіальних органах, Міністерстві фінансів України та його територіальних органах, в Державній службі України з питань праці та її територіальних підрозділах, в Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та її територіальних органів, в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та її територіальних органах, в Державній екологічній службі та її територіальних органах, в Державній архітектурно-будівельній інспекції та її територіальних органах, в органах статистики, органах пенсійного фонду та фондів соціального забезпечення, центрах надання адміністративних послуг, поштових та кур'єрських службах, у судах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, у місцевих судах, апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах, Верховному суді та третейських судах, в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, в житлово-експлуатаційних організаціях, в експертних установах, у банківських установах, інших фінансових установах, в органах Національної поліції України, органах внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, досудового слідства, перед будь-якими юридичними та фізичними особами, фізичними особами- підприємцями, включаючи посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування. Для цього представникові надається право: подавати до вказаних вище органів та особам будь-які документи: заяви, реєстраційні форми, довідки тощо, скріплені підписом та/або печаткою уповноваженої особи Довірителя отримувати від вказаних вище органів та осіб будь-які документи, які необхідні для цілей цієї Довіреності, готувати копії документів та засвідчувати своїм підписом без подальшого скріплення його печаткою Довірителя будь-які копії документів, які пов'язані із цією Довіреністю, готувати та підписувати договори оренди нерухомого майна; ініціювати та здійснювати будь-які платежі, вчиняти будь-які інші дії, які необхідні для цілей цієї Довіреності. Ця Довіреність видана строком на один рік без права передовіри та дійсна до двадцять п'ятого лютого дві тисячі двадцять першого року включно. Товариство з обмеженою відповідальністю «Чаплинка» Ткачов Владислав Ігорович».

На підставі зазначеної довіреності Бучковський Арсен Васильович представляв інтереси ТОВ «Чаплинка» перед орендарями приміщень, що розташовані у ТРЦ "Французький бульвар", перед власником будівлі, де розташований ТРЦ "Французький бульвар" та компанією, яка здійснює управління ТРЦ - ТОВ "Аксіома", перед організаціями які здійснювали обслуговування приміщень у ТРЦ.

Про існування довіреності від 25.02.2020 за № 2/02/20 видавник ТОВ «Чаплинка» мені, як учаснику ТОВ "Чаплинка" не відомо».

Зазначена заява свідка оформлена у відповідності до ст. 88 ГПК України та містить інформацію про джерело обізнаності із наведеними в цій заяві обставинами, а саме це безпосередня в них участь свідка та свідчення про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, а також заявлено готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Тобто, учасник та засновник позивача у заяві свідка повідомляє про погодження договору оренди та додаткової угоди від 01.03.2020 та про те, що довіреність без номеру від 25.02.2020 була видана та уповноважено представника вчиняти дії в інтересах позивача, що спростовує свідчення представника позивача про необізнаність з зазначеними документами та про не уповноваження Бучковського А.В. на здійснення зазначених правочинів.

Окрім того, з відповіді ТОВ "Аксіома" лист №01/09-2 від 01.09.2023 на адвокатський запит адвоката Трофименко Р.О. вбачається, що ОСОБА_2 діяв перед ТОВ "Аксіома" як представник на підставі довіреності без номеру від 25.02.2020. Аналогічні відповіді містяться і у відповідях інших контрагентів позивача на адвокатські запити (вказані відповіді додані відповідачем разом з додатковими поясненнями від 11.09.2023 вх. №24440).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 ЦК України).

Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.

Відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з частиною першою статті 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Відповідно до статті 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (частина перша статті 1007 ЦК України).

Довіреність видається однією особою, тобто довірителем іншій особі (представнику), тому видача довіреності є одностороннім правочином, вона підписується тільки довірителем, а договір доручення - довірителем і повіреним. Довіреність адресується третім особам, і в разі розбіжностей між повноваженнями представника, викладеними в довіреності, від повноважень повіреного, викладених у договорі, береться до уваги, у разі виникнення спору, текст довіреності.

Отже, внутрішні відносини представництва оформлюються договором, тобто зазвичай договором доручення, а зовнішні - довіреністю.

Аналогічні висновки щодо застосування указаних норм матеріального права в подібних правовідносинах викладені в постанові від 27.07.2022 у справі № 766/16332/20.

Позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів, які б могли поставити під сумнів наявність довіреності без номеру від 25.02.2020 та вчинені представником на підставі цієї довіреності правочини, в той же час матеріали справи містять відомості, які спростовують позицію позивача з цього приводу.

Згідно ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Стаття 654 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Статті 204 ЦК України міститься презумпція, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, Договір оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 діяв в редакції Додаткових угод від 01.03.2020, 12.03.2020, 19.06.2020, 23.06.2020, 16.09.2020, 24.12.2020, 28.01.2021, 24.02.2021.

Таким чином, у відповідності до пункту 9.2 Договору оренди ( в редакції додаткової угоди №1 від 01.03.2020), строк оренди триває по 28 лютого 2021 року (включно). В разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору до 31 січня 2021 року, умови цього договору (Строк оренди) продовжують діяти до 30.04.2021 року, без наступної пролонгації. Орендна плата сплачується, по останній день строку оренди.

Додатково суд вважає за необдіне зазначити, що навіть в редакції самого договору оренди, який визнається позивачем, п. 9.2 встановлено наступний строк дії договору: строк оренди триває по 28 лютого 2021 року (включно). В разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору щонайменше за 5 днів до дати завершення строку оренди, цей договір поновлюється на 1 календарний місяць на тих самих умовах. Умов щодо продовження договору кожного наступного місяця спірний договір не містить, тому позивачем не вірно трактується умови п. 9.2 спірного договору.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 10.02.2021 Відповідач звернулась до Позивача з листом, в якому повідомила про свій намір звільнити об'єкт оренди 30.04.2021. До листа було додано проект Акту приймання- передачі Об'єкту оренди, підписаний Відповідачем.

Як вбачається з листа, засвідчена копія якого була надана Відповідачем з заявою про долучення доказу, зазначений лист в цей же день з додатками був вручений уповноваженому представникові позивача - Бучковському А.В., про що свідчить власноручний підпис останнього на 2 екземплярі листа.

До вказаного листа був доданий підписаний зі сторони Відповідача проект Акту передачі (повернення) Об'єкта оренди та запропоновано позивачеві 30.04.2021 прийняти об'єкт оренди та передати ФОП Гладушевська Т.В. підписаний з його сторони Акт за місцем Об'єкта оренди, в зручний для Позивача час.

Згідно з пунктом 22.3. Договору оренди (в редакції додаткової угоди №1 від 01.03.2020), всі повідомлення та інші документи надсилаються на адреси Сторін, зазначені у цьому Договорі, вручаються під підпис уповноваженого представника Сторони або надсилаються на зазначену у цьому пункті електронну пошту: Орендодавець: eurostyle-tex@ukr.net, Орендар: lena_audit@ukr.net.

Згідно ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

24.02.2021 сторонами підписано додаткову угоду, у пункті 1 якої зазначено, що у зв'язку з прийнятим Орендодавцем рішенням передати з 01 травня 2021 року Приміщення в оренду ТОВ «Аксіома», Сторони домовились припинити орендні відносини 30 квітня 2021 року.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що Договір оренди припинив свою дію 30.04.2021 року.

Доказів того, що Договір оренди продовжив діяти після 30.04.2021 матеріали справи не містять, доводи позивача не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Згідно з п. 8.2.5 Договору оренди орендодавець зобов'язаний у випадку закінчення строку дії даного Договору, або його дострокового припинення, прийняти від Орендаря Об'єкт оренди у відповідності з умовами даного Договору.

Згідно з п. 8.2.5 Договору оренди орендодавець зобов'язаний у випадку закінчення строку дії даного Договору, або його дострокового припинення, прийняти від Орендаря Об'єкт оренди у відповідності з умовами даного Договору.

Пунктом 10.3. Договору оренди (в редакції додаткової угоди від 01.03.2020) передбачено, що в останній день Строку оренди Орендар зобов'язується звільнити, а Орендодавець зобов'язується прийняти Об'єкт оренди за Актом передачі (повернення) Об'єкта оренди. Акт передачі (повернення) Об'єкта оренди готується Орендарем, підписується та завчасно направляється Орендодавцю у спосіб визначений Договором. Орендодавець зобов'язується підписати зазначений Акт передачі (повернення) та передати його Орендарю в останній день Строку оренди за місцем Об'єкта оренди. У випадку ненадання Орендарю підписаного Орендодавцем зі свого боку Акту передачі (повернення) Об'єкта оренди в останній день Строку оренди, факт передачі (повернення) Об'єкту Орендодавцю підтверджується одностороннім Актом про повернення приміщення, складеним представником Орендаря в присутності адміністратора Торгового центру та охорони Торгового центру "Французький бульвар". Даний акт є підставою для припинення нарахування будь-яких платежів за Договором. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди та строку дії Договору.

Матеріали справи не містять підтвердження того, що позивач направив підписаний зі своєї сторони Акт (приймання-передачі) повернення, наданий йому Відповідачем 24.02.2021 року, або повідомив про заперечення з приводу повернення майна.

Пункт 10.3. Договору оренди передбачає, що в останній день Строку оренди Орендар зобов'язується звільнити, а Орендодавець зобов'язується прийняти Об'єкт оренди за Актом передачі (повернення) Об'єкта оренди. Акт передачі (повернення) Об'єкта оренди готується Орендарем, підписується та завчасно направляється Орендодавцю у спосіб визначений Договором. Орендодавець зобов'язується підписати зазначений Акт передачі (повернення) та передати його Орендарю в останній день Строку оренди за місцем Об'єкта оренди. У випадку не надання Орендарю підписаного Орендодавцем зі свого боку Акту передачі (повернення) Об'єкта оренди в останній день Строку оренди, факт передачі (повернення) Об'єкту Орендодавцю підтверджується одностороннім Актом про повернення приміщення, складеним представником Орендаря в присутності адміністратора Торгового центру «Французький бульвар» та представника охорони Торгового центру. Даний акт є підставою для припинення нарахування будь-яких платежів за Договором. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди та строку дії Договору. У разі не направлення Орендарем підписаного зі свого боку Акту передачі (повернення) Об'єкта оренди, Орендодавець зобов'язаний самостійно скласти Акт передачі (повернення), підписати його та направити Орендарю, у спосіб передбачений договором, в цьому випадку Об'єкт оренди вважається прийнятим Орендодавцем в останній день строку оренди, і за погодженням з адміністрацією Торгівельного центру є підставою для відключення комунікацій в Об'єкті оренди та обмеження до Об'єкту оренди доступу Орендаря та будь-яких третіх осіб. Орендар визнає, що в такому разі ним здійснено фактичне звільнення Об'єкта оренди та відсутність будь яких претензій до Орендодавця.

Суд приходить до висновку, що не з'явлення позивача в останній день строку дії Договору оренди 30.04.2021 для прийняття Об'єкта оренди та підписання акту повернення фактично свідчить про відмову позивача від підписання Акту.

Пунктом 8.2.1. Договором оренди встановлено, що орендодавець зобов'язаний не ухилятись від підписання актів прийому-передачі.

Як встановлено судом, відповідач керуючись п. 10.3 договору оренди, ураховуючи, що позивач не надав Орендарю підписаний зі свого боку Акт передачі (повернення) Об'єкта оренди в останній день Строку оренди, відповідачем 30.04.2021 був складений Акт про повернення приміщення (копію акта додано до відзиву на позовну заяву), за змістом якого: представник фізичної особи - підприємця Гладушевської Т.В., яка є Орендарем за Договором оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 року, склав Акт про повернення приміщення, чим підтвердив факт звільнення (передання та повернення) нежитлових приміщень, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлова будівлі літ «Ю-4»), загальною площею 182,14 кв.м. (сто вісімдесят дві цілих чотирнадцять сотих метрів квадратних), що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Павлова Академіка, буд. 44-Б.

Вказаний Акт був складений у присутності представника охорони та адміністратора Торгового центру «Французький бульвар», про що свідчать їхні підписи на під зазначеним актом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що фактично приміщення були звільнені позивачем 30.04.2021, оформлення звільнення та повернення приміщень, які були в оренді здійснено у передбачений Договором оренди спосіб та формі.

Листом ТОВ "Аксіома" №23/08-02 від 23.08.2023 (додано до заперечень на відповідь на відзив вх. №22688 від 24.08.2023), яким було надано відповідь на адвокатський запит додатково підтверджено, що час та місце складання акту, а також звільнення об'єкту оренди відповідачем відповідає тому, про що зазначено відповідачем у відзиві.

У відповідності до пункту 12.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 01.03.2020) Орендодавець до 15 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, виставляє Орендареві рахунок, з зазначенням банківських реквізитів, на оплату орендної плати, розрахованої відповідно до Додатку № 5 до даного Договору. Орендар сплачує орендну плату на підставі отриманого рахунку від Орендодавця на оплату орендної плати. У разі не надання Орендодавцем рахунку на оплату орендної плати Орендарю, у строки визначені у цьому пункті, зазначене вважається прострочення кредитора у відповідності до статті 613 Цивільного кодексу України, й Орендар звільняється від відповідальності за порушення пункту 12.1. даного Договору, проте не звільняється від обов'язку сплати Орендної плати за цей період, яка повинна бути здійснена Орендарем на протязі 10 днів з моменту отримання відповідного рахунку. За здійснення оплати Орендарем без отриманого рахунку, Орендар визнає, що несе самостійно ризик сплати орендної плати за неналежними реквізитами, й відповідно зазначена орендна плата може бути не прийнята Орендодавцем, а платіж бути поверненим як помилковий. У випадку не погодження Орендаря з розрахунком Орендної плати зазначеного у Рахунку виставленого Орендодавцем, Орендар має право сплатити орендну плату, відповідно до власного розрахунку орендної плати, а також письмово обґрунтувавши власний розрахунок Орендної плати, направити його Орендодавцю. В цьому випадку, Сторони шляхом переговорів погоджують остаточну суму орендної плати».

Матеріали справи не містять доказів того, що рахунки на оплату орендної плати виставлялись позивачем у спірний період.

Згідно ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Отже, судом не вбачаються підстави для виникнення у позивача права на стягнення орендної плати, оскільки вбачається прострочення позивача, що свідчить про відсутність порушеного права у позивача та унеможливлює примусове стягнення заборгованості з орендної плати та накладання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Більш того, як було встановлено під час розгляду справи, 30.04.2021 відповідачем були фактично звільнені приміщення позивача, а доказів того, що Договір оренди продовжив діяти після 30.04.2021 та спірні приміщення займалися відповідачем, до матеріалів справи позивачем надано не було.

Також, слід зазначити, що Додатковою угодою від 24.02.2021 до Договору оренди, Сторони досягли згоди змінити Додаток № 5 до Договору, виклавши пункт 1.2.1. Додатку у новій редакції: «Розмір орендної плати за розрахунковий період розраховується за формулою: Орендна Плата = Орендна ставка * Площа Приміщення*(Кількість днів роботи Торгівельного центру в розрахунковий місяць/на кількість календарних днів у розрахунковому місяці). Де: Площа Приміщення - вказана в п.2.1. Договору. Орендна ставка становить гривневий еквівалент 7,00 (сім) доларів США за курсом НБУ на останню дату розрахункового місяця, без ПДВ. Кількість днів роботи Торгівельного центру в розрахунковий місяць - це дні роботи торгівельного центру, окрім днів коли органами державної влади, місцевого самоврядування або органами управляння Торгівельного центру «Французький бульвар» встановлено обмеження на приймання відвідувачів».

Відповідачем були подані до матеріалів справи платіжні доручення №857 від 08.04.2021 року та 862 від 07.05.2021.

У відповідності до платіжного доручення № 857 від 08.04.2021 року відповідачем була сплачена орендна плата в розмірі 38 549,34 грн. призначення платежу орендна плата за березень 2021 року. Курс НБУ згідно з інформацією з офіційного сайту НБУ (https://bank.gov.ua) станом на 31.03.2021 року становив по відношенню до гривні 27,8852 грн.

Отже, суд приходить до висновку провівши розрахунок, що відповідачем орендна плата за березень 2021 року була сплачена у повному обсязі.

За квітень 2021 року Відповідачем була сплачена орендна плата у розмірі 12891,99 грн., згідно платіжного доручення № 862 від 07.05.2021 року.

Згідно з поясненнями відповідача зменшення розміру орендної плати у квітні 2021 року було викликано тим, що були підстави передбаченні пунктом 1.4. Додатку № 5, які звільняють орендаря від сплати орендної плати, а саме: прийняття органами державної влади, чи органами місцевого самоврядування актів, що обмежують доступ відвідувачів до Торгівельного центру та об'єкту оренди; торгівельний центр не працює за рішенням власника будівлі - ТОВ "Аксіома", підписаного директором.

Так, неможливість використання об'єкта оренди після 10.04.2021 підтверджується наявною у справі копією листа ТОВ «Аксіома» від 09.04.2021, за змістом якого: ТРЦ «Французький бульвар» починаючи з 11.04.2021 року до дати скасування на території Харківської області "червоного" рівня епідемічної небезпеки буде здійснювати діяльність з дотриманням вимог законодавства, встановлених для "червоного" рівня епідемічної небезпеки.

При цьому суд ураховує, що 09.04.2021 року на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій було прийнято рішення про встановлення з 11.04.2021 року на території Харківської області "червоного" рівня епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У зв'язку з зазначеним, на підставі Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236, починаючи з 11.04.2021 року, на території Харківської області були встановлені додаткові протиепідемічні заходи, в тому числі, заборонено приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах, крім: приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які торгують товарами на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами гігієни та побутовою хімією, засобами зв'язку, друкованими засобами масової інформації, ветеринарними препаратами, кормами, насінням, засобами захисту рослин, без обмеження доступу відвідувачів до інших товарів, представлених в асортименті зазначених суб'єктів господарювання; торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень; провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв'язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, ремонту комп'ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, перукарень та салонів краси за попереднім записом; провадження діяльності з надання телекомунікаційних послуг (за попереднім записом).

06.05.2021 року було скасовано червоний рівень епідемічної небезпеки, та скасовані зазначенні вище обмеження, згідно Протоколу № 11 регіональної комісії з питань техногенно- екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області Харківської обласної державної адміністрації.

Водночас указані обставини підтверджуються долученою відповідачем до справи відповіддю ТОВ "АКСІОМА" на адвокатський запит представника відповідача, з якої убачається, що з 11.04.2021 по 30.04.2021 діяльність в Об'єкті оренди не здійснювалась.

Відтак суд погоджується із доводами відповідача про те, що кількість днів у квітні 2021 року, за які за умовами укладеного між сторонами договору оренди підлягає сплаті орендна плата складає 10 днів.

Здійснивши перевірку зробленого відповідачем розрахунку, суд погоджується із його доводами про те, що орендна плата за квітень 2021 року була сплачена у повному обсязі відповідно до умов договору оренду.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто, судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Наведені в позові доводи щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 25-02-20-1 від 27 лютого 2020 року в розмірі 3 767 827,02 грн (за період з 11.04.2021 по 18.06.2023), 114 034,88 грн 3% річних, 653 875,70 грн інфляційних, 329 117,40 грн штрафу, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Також, суд критично оцінює наданий позивачем складений ним Акт огляду приміщення від 03.05.2023, згідно якого в орендованих приміщеннях знаходиться "магазин спортивного одягу 4F", адже, як установлено судом і вбачається, зокрема, з відповіді ТОВ "Аксіома" на адвокатський запит представника відповідача «Магазин спортивного одягу 4F» знаходиться у ТЦ «Французький бульвар, проте у інших приміщеннях. Станом на 20.08.2023 зазначені приміщення є вільними, діяльність в них з 12.04.2021 року досі не здійснюється.

Стосовно доводів позивача про те, що Акт приймання-передачі від 30.04.2021, направлений листом від 10.02.2021 не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", суд зазначає, що оскільки, як було установлено, указаний акт не був підписаний позивачем, то первинним документом, що відображає реальну господарську операцію у спірних правовідносинах є складений відповідачем у відповідності до умов договору оренди Акт про повернення приміщення.

Інші доводи позивача не спростовують обставин, установлених судом в ході розгляду справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 1 ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 77 (допустимість доказів) ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Визначений ст. 79 ГПК України стандарт доказування підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з уведенням у дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Виходячи із змісту ст. 79 ГПК України прослідковується наближеність цього інституту до стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities), який характерний для англосаксонської правової системи.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.11.2021 у справі № 910/15963/20 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не знайшли свого відображення в матеріалах справи документальними доказами та не підлягають задоволенню.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача покладаються судом на позивача.

Відповідачем також були заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 59 400,00 грн та гонорар успіху в розмірі 145 945,00 грн.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку зі звернення позивача до суду з позовом у даній справі та зумовленої в зв'язку з цим необхідності в судовому захисті, відповідач уклав з адвокатом відповідний договір на представництво його інтересів.

Зокрема, 01.07.2023 року між відповідачем (Клієнт за Договором) і адвокатом Трофименко Р.О. (Адвокат за Договором) був укладений договір про надання правової допомоги № 07/23, (далі - Договір) відповідно до умов якого Адвокат взяв на себе зобов'язання за завданням Клієнта надавати необхідну правову допомогу Клієнту при провадженні, зокрема господарських справ в будь-яких судах всіх рівнів, маючи право виступати в якості захисника та/або представника Клієнта.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору вартість послуг Адвоката з надання правової допомоги за Договором становить 1100,00 (одна тисяча сто гривень за одну годину, з врахуванням коефіцієнту складності, коефіцієнту за терміновість, наведеного нижче:

- Аналіз актуальної судової практики, усні консультації, формування та оформлення процесуальних документів, час витрачений до прибуття на місце призначення, кур'єрські послуги пов'язанні з оформленням документів доставки та час на здійснення поштових відправлень, робота в системі електронний суд з процесуальними документами, відслідковування отримання запитів, інші дії пов'язані з наданням юридичної послуги, в тому числі очікування судового засідання, підготовка до судового засідання - коефіцієнт 1;

- Підготовка адвокатських запитів, підготовка процесуальних документів у суді першої та апеляційної інстанцій, заяв про витребування доказів, про закриття провадження по справі, про допит свідків, заяв виконавчого провадження, тощо - коефіцієнт 2;

- Підготовка позовної заяви, заяв по суті у суді першої інстанції, представництво інтересів у суді першої інстанцій, підготовка касаційних скарг на ухвали суду апеляційної інстанції, підготовка проектів договорів, супроводження укладання договорів, представництво інтересів клієнта перед суб'єктами господарювання, нотаріусами, державними органами, державними та приватними виконавцями та перед іншими третіми особами - коефіцієнт 3;

- Підготовка апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, представництво інтересів у суді апеляційної інстанції - коефіцієнт 4;

- Підготовка касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, процесуальних документів у суді касаційної інстанції, підготовка заяви до ЄСПЛ, представництво у суді касаційної інстанції, визначення концепції захисту інтересів клієнта у не типових ситуаціях, або із застосуванням опосередкованих юридичних інструментів - коефіцієнт 5,

- Робота Адвоката, у разі прямого зазначення клієнта, або у разі погодження клієнта, у вихідні чи святкові дні, або з 19.00 до 8.00; робота поза робочим місцем, за виключенням часу в дорозі, супроводження угод, проведення консультацій; термінове виконання роботи, за прямим погодженням з клієнтом. Коефіцієнт терміновості помножується з іншими коефіцієнтами - коефіцієнт 2.

Клієнт сплачує Адвокату, у справах майнового характеру, у разі ухвалення позитивного для клієнта рішення судом, а саме ухвалення рішення на користь Клієнта: задоволення позовної заяви Клієнта, відмова у задоволенні позову, по справі де Клієнт є Відповідачем, а в разі часткового задоволення позову, або відмови у задоволенні позову відповідно, в тому числі у разі і часткового задоволення позову, або відмови у задоволенні позову, у справі де клієнт є Відповідачем, суму в розмірі 3 % від суми, зазначеної в рішення суду, ухваленого на користь клієнта, проте не більше розміру максимального судового збору юрисдикції суду, який розглядає спір. Оплата здійснюється готівкою або шляхом перерахування на банківський рахунок, в п'яти денний строк з дня виставляння рахунку клієнту. Сторонами погоджено, що Клієнт має право за цим договором здійснювати передплату замовлених послуг.

Відповідачем (в додаткових поясненнях від 11.09.2023 вх. №24440) надано детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 59 400,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, адвокатом було виставлено Клієнту рахунок № 1 від 29.07.2023 на суму 22 000,00 грн., та рахунок № 2 від 01.09.2023 на суму 37400,00 грн. Зазначені рахунки були оплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами.

У відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, з огляду на їх необґрунтованість та завищення

При розгляді зазначеного питання судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі 922/1964/21 та об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно зі ст.. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

В даному випадку, як вже зазначалося, відповідач просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з позивача витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в сумі 59400,00 грн. та гонорар успіху в сумі 145945,00 грн.

Так, надані відповідачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом його витрат на професійну правничу допомогу в суді в розмірі 59400,00 грн за рахунок позивача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений та документально обґрунтований.

Щодо стягнення з позивача 145945 грн гонорару успіху, суд зазначає наступне.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідачем заявлено до стягнення 145 945,00 грн. Зазначена сума визначена як гонорар успіху у зв'язку з досягненням позитивного результату в суді.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суд вважає, що заява відповідача щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 145 945,00 грн гонорару успіху не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, а їх відшкодування в повному обсязі, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Отже, суд вважає, що за результатами розподілу судових витрат витрати в формі "гонорару успіху" не можуть бути стягнуті в повному розмірі, який на понад 100% перевищує вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це не відповідає критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права, а тому суд дійшов висновку про часткове їх покладення на позивача в сумі 50 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Судові витрати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАПЛИНКА" залишити за Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАПЛИНКА".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, кв. 1; код ЄДРПОУ 43528018) на користь Фізичної особи-підприємця Гладушевської Тетяни Володимірівни ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ) 59 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 50 000,00 грн гонорару успіху.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАПЛИНКА" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 96, кв. 1, код ЄДРПОУ 43528018):

Відповідач - Фізична особа-підприємець Гладушевська Тетяна Володимірівна ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Повне рішення складено "19" жовтня 2023 р.

Суддя С.А. Прохоров