ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2023 р. Справа № 917/299/23
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест", комплекс будівель та споруд № 55-і (територія Підгородненської міської ради), м. Підгородне, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52001
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч", с. Володимирівка, Карлівський район, Полтавська область, 39510
про стягнення 1 923 035,24 грн.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду Полтавської області знаходиться справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" про стягнення 1 923 035,24 грн та за зустрічною позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест" про зобов'язання вчинити дії.
Відповідач у наданому відзиві (вх.№ 3820 від 27.03.2023) проти задоволення позовних вимог частково заперечує, та підтримує задоволення позову в частині 610 821,71 грн основного боргу, 28 960,55 грн пені та 17 376,33 грн 30% річних.
В відповіді на відзив (вх. № 4435 від 10.04.2023) позивач проти відзиву заперечує та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
17.07.2023 року від позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог № 1К від 14.07.2023 року (вх. № 8779).
Відповідно до клопотання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест" просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" 1 33 633,30 грн основного боргу, 660 280,42 грн пені, 396 168,54 грн 30% річних.
Клопотання обгрунтовано збільшенням строку нарахування пені та 30% річних.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про збільшення позовних вимог не суперечать законодавству, не порушують інтереси та права інших осіб, отже, приймаються судом в порядку ст. 46 ГПК України.
Відтак, справа № 917/299/23 розглядається в редакції клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест" № 1К від 14.07.2023 року (вх. № 8779).
Ухвалою господарського суду Полтавської області 08.08.2023 року зустрічний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" від 22.03.2023 року (вх. № 510/23 від 27.03.2023 року) залишено без розгляду; відмовлено в задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" про проведення процедури врегулювання спору у даній справі за участі судді; закрито підготовче провадження у справі № 917/299/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2023 р. на 11:30.
Від представника відповідача - адвоката Приліпко І.Л. 12.09.2023 року за вх. № 11265 надійшло клопотання про відкладення судового засідання з огляду на ту обставину, що остання приймає участь у невідкладних слідчих діях в межах кримінального провадження № 72023100100000003 від 16.01.2023 року. Також, представник відповідача надав суду клопотання від 12.09.2023 року (вх. № 11272) про зменшення розміру штрафних санкцій. Враховуючи вищевикладене ухвалою від 18.09.2023 розгляд справи було відкладено на 10.10.2023 на 11:30.
09.10.2023 року від відповідача надійшло клопотання (вх. № 12769) про приєднання доказів на підтвердження клопотання про зменшення позовних вимог.
10.10.2023 року від позивача надішли заперечення проти клопотання про приєднання доказів (вх. № 12835 від 10.10.2023).
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
27 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕК- ІНВЕСТ” (Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “СВІТОЧ” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 12054АТ ( далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується купити, прийняти та оплатити зернозбиральний комбайн John Deere, модель S685, жниварку John Deere, модель 630R, візок John Deere, модель Тележка (далі - Товар).
Відомості про Товар та строк його оплати вказані в Додатку №1 до Договору (п.1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору поставка Товару Покупцю здійснюється Продавцем на умовах Інкотермс в редакції 2020 року EXW (Франко-склад Продавця; за адресою: 52001 Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н. м. Підгородне, автодорога Лугансыс-Ізваріно 227км + 580м, територія Підгородненської Міської Ради). Товар поставляється протягом 7-ми днів з моменту 60 % оплати, але строк поставки Товару не може бути раніше 29.10.2021 р.
Пунктом 3.1., 3.2. Договору узгоджено, що ціна Договору складає 6 602 542,50 гривень, в тому числі ПДВ 20 % у розмірі 1 100 423,75 гривень, що в еквіваленті за курсом продажу Євро. встановленому у міжбанківській інформаційній системі “УкрДиінг” на дату, що передує даті укладання цього Договору, становить 215 000,00 Євро.
Ціна Товару являє собою гривневий еквівалент вартості Товару в Євро та вказується в Додатку №1 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору. Сума оплати за Товар в гривнях дорівнює сумі оплати за Товар у валюті, наведеної у Графіку оплати Товару, помноженої на Міжбанківський курс на дату, що передує даті фактичної сплати Покупцем коштів за Товар.
Оплата Товару здійснюються у відповідності з Графіком оплати Товару (Додаток № 1 до Договору), відповідно до вимог розділу 3 Договору. Перший платіж є попередньою оплатою Покупця за Договором (п.4.1. Договору).
Цей Договір є чинним з моменту його підписання та діє до 27.10.2022 p.. aie до повного виконання Сторонами прийнятих па себе договірних зобов'язань (п.10.1. Договору).
Згідно Графіку оплати Товару (Додаток № 1 до Договору) Покупець здійснює оплату за Товар у таких розмірах та у такі строки:
- перший платіж: 130 290,00 Євро в т.ч ПДВ (4 001 140,75 грн. в т.ч. ПДВ) - до 27.10.2021 року;
- оплата суми договору, що залишилася: 84 710,00 Євро в т.ч ПДВ (2 601 401,75 грн. в т.ч. ПДВ) - до 20.10.2022 року.
Покупцем була здійснена оплата Першого платежу за Договором на суму 3 991 720,79 грн, що згідно п. 3.2. Договору склало еквівалент 130 290,00 Євро (З 991 720,79 грн/30.6372 гривень за 1 Євро).
У подальшому, 29 жовтня 2021 року, між Продавцем та Покупцем складено та підписано Видаткову накладну № 574692 та Акт приймання-передачі (Додаток № 2 до Договору), згідно яких Продавець передав Покупцю, а Покупець прийняв:
- Комбайн John Deere S685 #1H0S685SVD0755107 б/в, 2013 р.в;
- Жниварку John Deere 630R #1Z0630RXJF0045192 б/в, 2015 р.в;
- Візок Bruns SW96ZB #BLB49001 б/в, 2015 р.в.
Пунктом 3 даного Акту сторони узгодили, що з моменту його підписання зобов'язання Продавця з передачі Товару Покупцю вважаються виконаними.
Відповідачем було частково виконані вимоги Договору щодо Другого платежу, а саме:
- 28.11.2022 сплачено 1 000 000,00 грн, що згідно п. 3.2. Договору склало еквівалент 26 106,59 Євро (1 000 000,00 грн/38.3045 гривень за 1 Євро);
- 01.02.2023 сплачено 1 000 000,00 грн, що згідно п. 3.2. Договору склало еквівалент 24 951,72 Євро (1 000 000,00 грн/40.0774 гривень за 1 Євро).
Інших платежів у межах Договору купівлі-продажу № 12054АТ від 27.10.2021 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “СВІТОЧ” здійснено не було.
Таким чином, станом на дату позовної заяви несплаченою відповідачем по оплаті суми договору, що залишилася є сума, еквівалентна 33 651,59 Євро (84 710,00 Євро - 26 106,59 Євро - 24 951,72 Євро).
Викладені обставини стали підставою звернення позивача до суду за захистом своїх прав з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" про стягнення 1 333 633,30 грн (33 651.59 Євро * 39.6305 грн за 1 Євро) основного боргу, 660 280,42 грн пені, 396 168,54 грн 30% річних.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 12054АТ від 27.10.2021 року є підставою для виникнення господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно Господарського кодексу України та згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.1. Договору поставка Товару Покупцю здійснюється Продавцем на умовах Інкотермс в редакції 2020 року EXW (Франко-склад Продавця; за адресою: 52001 Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н. м. Підгородне, автодорога Лугансыс- Ізваріно 227км + 580м, територія Підгородненської Міської Ради).
Товар поставляється протягом 7-ми днів з моменту 60 % оплати, але строк поставки Товару не може бути раніше 29.10.2021 року.
29 жовтня 2021 року між Продавцем та Покупцем складено та підписано Видаткову накладну № 574692 та Акт приймання-передачі (Додаток № 2 до Договору), згідно яких Продавець передав Покупцю, а Покупець прийняв Комбайн John Deere S685 #1H0S685SVD0755107 б/в, 2013 р.в, Жниварку John Deere 630R #1Z0630RXJF0045192 б/в, 2015 р.в. та Візок Bruns SW96ZB #BLB49001 б/в, 2015 р.в. Пунктом 3 даного Акту сторони узгодили, що з моменту його підписання зобов'язання Продавця з передачі Товару Покупцю вважаються виконаними.
Як встановлено судом, відповідачем було лише частково сплачено за поставлений товар, перший платіж 130 290,00 Євро та оплата суми договору, що залишилась в сумі 51 058,31 Євро.
Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що порядок здійснення розрахунків за поставлений товар відбувається згідно Графіку оплати Товару (Додаток № 1 до Договору) де Покупець здійснює оплату за Товар у таких розмірах та у такі строки: Перший платіж у сумі 130 290,00 Євро до 27.10.2021 та другий платіж 84 710,00 Євро до 20.10.2022 року.
Таким чином, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Станом на дату розгляду справи у суду відсутні належні та допустимі докази сплати відповідачем заборгованості в розмірі 33 651,59 Євро.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" за договором купівлі-продажу № 12054АТ від 27.10.2021 року заборгованості у розмірі 33 651.59 Євро (за курсом продажу Євро, встановленому у міжбанківський інформаційній системі "Укрділінг" сформованому на 16:00 за Київським часом на 08.02.2023 становить 1 333 633,30 грн) підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2. Договору, у разі порушення строків оплати, передбачених Договором, він сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення оплати та 30% річних від суми прострочення платежу.
Керуючись пунктом 6.2 Договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 660 280,42 грн та 30% річних в сумі 396 168,54 грн станом на 14.07.2023 року, за період прострочення з 21.10.2022 року по 14.07.2023 року (з урахуванням часткової оплати), (розрахунки залучені до матеріалів справи).
Здійснивши перерахунок пені суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені та 30% річних не перевищують обраховані судом та є обгрунтованими.
Відповідач заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% посилаючись на: відсутність достатньої кількості техніки для збору врожаю та постійне перебування в ремонті придбаного Товару в Позивача; посівна кампанія 2022 розпочалася пізніше ніж заплановано, що вплинуло на якість та кількість врожаю; відсутність на ринку дизельного палива в достатній кількості; збільшення курсу іноземної валюти; закриття логістичних каналів для продажу врожаю; природні умови та бойові дії не дозволяли своєчасно посіяти та зібрати врожай; мінування полей, заборона виходити в поле та постійні повітряні тривоги перешкоджали вести нормальну господарську діяльність; відповідач здійснював сплату грошових коштів лише по захищеним статтям видатків - заробітна плата своїм працівникам; різке підняття ціни на насіння, добрива та дизельне паливо; недостатня кількість кваліфікованих працівників, оскільки більшість з метою збереження свого життя переїхали жити за кордон, а інші - мобілізовані.
Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд приймає до уваги наступне.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Положеннями частини третьої статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 року у справі 67/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18, від 22.10.2019 року у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18.
Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 904/12429/16.
Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
Враховуючи баланс інтересів сторін, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, значний розмір нарахованої і пред'явленої до стягнення пені, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення розміру пені на 40%. Зазначена сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов Договору.
Правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 року в справі № 905/1005/18, від 24.07.2019 року в справі 915/985/18, від 22.07.2019 року в справі № 922/3612/12, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 05.03.2019 року в справі № 923/536/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки їх нарахування виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Водночас загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Тобто заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Отже, одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності, яка регулюється загальними нормами про цивільно-правову відповідальність. Водночас зазначене дає підстави також для висновку про те, що розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом.
Такі висновки узгоджуються, зокрема, з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на відсутність у позивача прямих збитків, завданих простроченням здійснення відповідачем оплати по договору, суд вважає можливим зменшити розміри пені на 40% та розмір 30-ти відсотків річних зменшити до 10-ти річних, стягнувши з відповідача на користь позивача 396 168,25 грн. пені та 132 056 грн. сплати 30 % річних, оскільки, такий розрахунок відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності. При цьому таке зменшення враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом.
Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.
Враховуючи наведене, витрати зі сплати судового збору в сумі 35 851,23 грн. покладаються на відповідача.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (с. Володимирівка, Карлівський район, Полтавська область, 39510, код ЄДРПОУ 05287874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-Інвест" (комплекс будівель та споруд № 55-і (територія Підгородненської міської ради), м. Підгородне, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52001, код ЄДРПОУ 36573198) 1 333 633,30 грн основного боргу, 396 168,25 грн пені, 132 056,18 грн 30 % річних та 35 851,23 грн судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С. М.