ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"09" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2675/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" (вул. Кагамлицька 40, Набережне, Кременчуцький р-н Полтавська область, 39074) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" (вул. Садова, 3, Одеса, 65023) про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача: Андрюхов С.Г.
від відповідача: Курбанова С.Р.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про повернення в натурі безпідставно набутого майна, витребувати мано, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" повернути майно відповідачу, у фактичне володіння Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2022р. залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА", в якій просить суд про повернення в натурі безпідставно набутого майна, витребувати мано, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" повернути майно відповідачу, у фактичне володіння Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС".
Ухвалою суду від 26.10.2023 позовну заяву повернуто без розгляду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 ухвалу господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2022 року у справі № 916/2675/22 скасувано. Справу № 916/2675/22 передано до Господарського суду Одеської області на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2023р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2675/22 за правилами загального позовного провадження.
07.03.2023 від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява.
07.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позов відповідно якому позовні вимоги не визнає у звязку з їх необгрунтованістю.
Також, 07.03.2023 відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності.
Протокольною ухвалою від 13.06.2023року, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засідання суду про, що зазначено в протоколі судового засідання від 13.06.2023.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 09.10.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" (далі - Позивач, Замовник, Клієнт, Вантажоодержувач, потерпілий, власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА"(далі - Відповідач, Експедитор, боржник, володілець, набувач) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 25.02.2019р. N° 02/25- 02 (далі- Договір, копія надається), відповідно до п. 1 (Предмет договора) якого останній визначає порядок взаємовідносин, що виникають між Сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за експедирування та автомобільні перевезення вантажів (далі- вантаж,товар,майно, речі) транспортними засобами Перевізника в інтересах Замовника (Клієнта).
Вантажем (товаром, майном, речами) є «лом (брухт)мідного дроту» за вагою 20000 Кг нетто. Позивач є власником цього майна.
За умовами Договору п.1.2. Клієнт доручає Експедитору, а Експедитор в інтересах Клієнта забезпечує надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування ( надалі -ТЕО) вантажів, які перевозяться залежно від конкретного комбінованого транспортного ланцюга, який розробляється для перевезення кожної партії вантажу При цьому, на кожне перевезення вантажу, шляхом підписання додаткової угоди до договору , яка виконує роль відповідної заявки клієнта, фіксуються умови перевезення, вид та найменування вантажу, вид транспорту, вартість послуг Експедитора, пункти призначення та відправлення вантажу, порядок узгодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок Клієнта, строки доставки вантажу, а також інші умови, які пов'язані з виконанням даного договору, угоджені між сторонами.
Відповідно до п.2.1.1. Договору сторони погодили обов'язки Експедитора, зокрема:
- відповідно з даним договором Експедитор зобов'язується за рахунок і плату клієнта забезпечувати ТЕО, а також організацію перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами, а також надавати інші послуги клієнту по узгодженню сторін ;
Згідно з п.5. Договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором. Згідно з п.5.1.2. сторони несуть взаємну відповідальність за дії чи бездіяльність третіх осіб, залучених до виконання договору, при умовах належного виконання сторонами умов договору.Згідно з п.5.1.3 у випадку спричинення шкоди одній стороні з вини іншої сторони, винувата сторона зобов'язана відшкодувати збитки в повному обсязі, відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п.5.2.1. Експедитор несе відповідальність за втрату або пошкодження вантажу та/або його пакування , викликані діями або бездіяльністю залучених їм авто перевізників при умовах належного виконання Клієнтом обов'язків , вказаних у п.3.2.6. чинного договору.
Експедитору була видана довіреність №15 від 27.02.2019 р. на отримання вантажу позивача згідно коносаменту № COSU6143619380 та його доставку, який є власністю Позивача, а саме на партію Лому мідного дроту за вагою 20000 кг нетто вартістю 50000 (П'ятдесят тисяч) доларів 00 центів США (далі- вантаж, майно, речі, товар).
Відповідач як Експедитор (за участю найманого їм перевізника) узяв на себе зобов'язання отримати вантаж, перевезти вантаж, експедирувати вантаж, виконати операції та послуги, пов'язані з вантажо-розвантажувальними роботами, доставити вантаж автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій особі Клієнта, а Клієнт зобов'язався за отримання послуг внести за них обумовлену договором, додатковою угодою №1 та рахунком передоплату.
Позивач зазначає, що Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 15.02.2022 року за справою №916/3137/21.
Вантаж (майно), яке отримано Позивачем від ТОВ «КОСКО ШИПІНГ Лайнз (Україна) Ко.ЛТД» за коносаментом № COSU6143619380 , як Експедитором за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 25.02.2019р. № 02/25- 02 , за законом та за фактом не доставив та заволодів вантажем(майном) Позивача . Правова підстава тимчасового володіння вантажем (майном) на період виконання договору згодом відпала.
Позивач вказує, що Вантажовідправник з Китаю компанія HEBEI DUOFENG IMPORT and EXPORT TRADE Co.,LTD (CHINA) продала Товар (вантаж, майно) Позивачу у якості, кількості, за вагою, за описом згідно контракта та додатку №1 до контракту , державних сертифікатів якості та кількості, відправила вантаж на умовах CIF ( ІНКОТЕРМС 2010) морським перевізником «COSCO SHIPING», який оформив прийняття вантажу до морського перевезення чистим коносаментом № COSU6143619380 (цінним папером) без зауважень за описом у коносаменті та зобов'язався доставити його до причалу Одеського морського торгівельного порту Одеси (надалі ОМТП) . В порту ОМТП з борта судна вантаж без зауважень прийняла дочірня фірма цього морського перевізника ТОВ «КОСКО ШИПІНГ Лайнз (Україна) Ко.ЛТД», яка видала без зауважень вантаж Експедитору ,тут- Відповідачу під його повну відповідальність за вантаж за умовами договору між Експедитором та ТОВ «КОСКО ШИПІНГ Лайнз (Україна) Ко.ЛТД» (цей договір додається до справи, дивитись сторінку 6 п.4.3.4. договор №2912/18-81 від 29.12.2018р.). Відповідач без зауважень прийняв вантаж для його подальшого експедирування та перевезення , оформивши міжнародну товарно- транспортну накладну CMR №043670 від 04.03.2019р. (додається до справи)де до перевезення було прийнято перевізником:вантаж- лом мідного дроту. 20 місць, вага брутто-20120 Кг, супутні документи які слідували з вантажем - коносамент з відміткою (печаткою) Відповідача , інвойс№1 з відмиткою митниці терміналу ОМТП. Відповідач у CMR №043670 не вказав будь які зауваження у пункт 18 CMR №043670 до вантажу, його опису, кількості та ваги, не записавши , що контейнер де знаходився вантаж опломбовано якоюсь пломбою . Це означає, що Відповідач отримав вантаж під свою відповідальність за описом у CMR №043670 .
05.03.2019 посадовими особами Донецької митниці ДФС складено акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про проходження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату, в якому вказано, що у контейнері №CSLU2202446/211 на вантажному автомобілі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з пломбою №J863252, яка відповідає заявленому у супровідних документах (к/с COSU6143619380 від 16.01.2019) виявлено, що найменування товару, який зазначено в документах: лом (брухт) мідного дроту з рафінованої міді без сплавів, чистий від ізоляції та інших покриттів і сміття у кількості 20 шт., кількість вантажних місць - 20, вага брутто - 20120, вага нетто - 20000, країна походження - 156 Китай - не відповідає фактичному та зафіксовано, що наявною є - невідома речовина сипучого вигляду коричневого кольору у мішках, та зафіксовано також, зокрема, що фактична наявність товару не відповідає заявленому у товаросупровідних документах (CMR №043670), пакування виявленого фактичного товару не порушено.
11.03.2019 Донецькою торгово-промисловою палатою України складено акт експертизи №Є-48, яка була проведена на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС”. Вказаним актом зафіксовано, що вантаж, який фактично знаходиться в контейнері №CSLU2202446 не відповідає товаротранспортним документам та умовам контракту №20181112 від 29.10.2018, додатку №1 до контракту, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” та Компанією HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD, Китай.
Партія Лому мідного дроту вагою 20000 кг нетто з первісною вартістю 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів 00 центів СІЛА належить Позивачу на праві власності.
Позивач стверджує, що в справі №916/3137/21 (сторони - ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ « НАФТ ОТР АНС » та ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА») судом встановлено, що «відповідачем не забезпечено виконання предмету укладенного між сторонами договору транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019р.. що завадило досягти цілей замовлених послуг. Враховуючи вишевикладене. господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення». Постановою ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ колегією суддів по справі 916/3137/21 від 28 липня 2022р. було підтвердженно, що рішення суду є обгрунтованим та правомірним. Існує нерозривність укладеного договору, причино-наслідковий зв'язок, вина Експедитора, наслідки у вигляді збитків, незаконне заволодіння майном Позивача.
Отже, позивача зазначає, що послуги на які Позивач очікував, а Відповідач був зобовязаний виконати, за наявними доказами у справі не виконані - вантаж (лом мідного дроту) не доставлено, вантаж (лом мідного дроту) не видано вантажоотримувачу.
Позивач вважає, що Відповідач безпідставно набув майно за датою припинення дії договору , а саме припиненя дії договору що відбулося з 07.09.2021р. по 31.12.2021 року .
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із даним позовом до Господарського суду Одеської області за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч.І ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частин першої, другої ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частини першої ст. 177 ЦК України, частини першої ст. 202 ЦК України, частини першої ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що лише чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.1212 Цивільного Кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч.2 ст.1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Оцінку вартості майна може замовляти суд , або за домовленістю сторонни можуть узгодити умови про « незалежну судову експертизу та оцінку» за вибором цінової пропозиції та строків виконання .
Згідно зі ст.509, ст.526 ЦК України, ст. 173, ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НАФТОТРАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 25.02.2019р. N° 02/25- 02 (далі- Договір, копія надається), відповідно до п. 1 (Предмет договора) якого останній визначає порядок взаємовідносин, що виникають між Сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за експедирування та автомобільні перевезення вантажів (далі- вантаж,товар,майно, речі) транспортними засобами Перевізника в інтересах Замовника (Клієнта).
Вантажем (товаром, майном, речами) є «лом (брухт)мідного дроту» за вагою 20000 Кг нетто. Позивач є власником цього майна.
Експедитору була видана довіреність №15 від 27.02.2019 р. на отримання вантажу позивача згідно коносаменту № COSU6143619380 та його доставку, який є власністю Позивача, а саме на партію Лому мідного дроту за вагою 20000 кг нетто вартістю 50000 (П'ятдесят тисяч) доларів 00 центів СІЛА (далі- вантаж, майно, речі, товар).
Відповідач як Експедитор (за участю найманого їм перевізника) узяв на себе зобов'язання отримати вантаж, перевезти вантаж, експедирувати вантаж, виконати операції та послуги, пов'язані з вантажо-розвантажувальними роботами, доставити вантаж автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій особі Клієнта, а Клієнт зобов'язався за отримання послуг внести за них обумовлену договором, додатковою угодою №1 та рахунком передоплату.
Згідно вимог частини четвертої ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За таких обставин вказані обставини не потребують повторного доказування.
В жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІТРІДАТ ОДЕСА” про стягнення 45600,60 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в порушення умов укладеного між сторонами договору транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019 ТОВ “МІТРІДАТ ОДЕСА”, як експедитор, проявило халатність та недбалість, приймаючи вантаж для експедирування, в зв'язку з чим прийняло вантаж у контейнері від представництва морського перевізника у морському порту Одеса, за описом у коносаменті, інвойсі вагою 20000 кг нетто/20120 кг брутто, вказавши в товаротранспортному документі CMR вантаж за одним описом, а транспортувало із порту інший вантаж за описом та вагою 18000 кг нетто (менше на 2000 кг від зазначеної ваги), ввівши в оману позивача та митні органи. З огляду на вказані обставини позивач поніс збитки, пов'язані з недоставкою вантажу під митним контролем до пункту розмитнення вантажу та місця призначення, 100% втратою вантажу, а тому позивач просить повернути йому суму попередньо оплати за договором транспортного експедирування.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 року по справі 916/3137/21 позовні вимоги ТОВ “НК “НАФТОТРАНС” задоволено повністю, стягнуто з ТОВ “МІТРІДАТ ОДЕСА” на користь ТОВ “НК “НАФТОТРАНС” 45600 грн. 60 коп. суми передоплати та 2270 грн. судового збору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 липня 2022р рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 року по справі 916/3137/21 залішено без змін.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначила, що відповідачем не забезпечено виконання предмету укладеного між сторонами договору транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019, що завадило досягти цілей замовлених послуг, у зв'язку з чим висновок про доведеність позивачем заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення є обгрунтованим та правомірним.
Отже, суд доходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 15.02.2022 року за справою №916/3137/21.
Стосовно справи 916/192/21 на яку посилається відповідач суд зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІТРІДАТ ОДЕСА” про стягнення матеріальних збитків за договором транспортного експедирування №02/25-02 від 25.02.2019 у розмірі 2360000 грн. відмовлено; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МІТРІДАТ ОДЕСА” до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” про стягнення 138799,82 грн. задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ „НАФТОТРАНС” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МІТРІДАТ ОДЕСА” заборгованість у розмірі 138799,82 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №916/192/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” на рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20 задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20 скасовано частково; відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “МІТРІДАТ ОДЕСА” до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” про стягнення 138799,82 грн.; в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2020 у справі №916/192/20 залишено без змін.
Висновки апеляційного суду у справі №916/192/20 ґрунтувались, зокрема, на листі відправника - Компанії HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD №б/н від 11.03.2019 щодо помилкової поставки вантажу та листі отримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” №03 від 19.03.2019 про відмову від вантажу.
Так, у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №916/192/20, зазначено, що:
- наявний в матеріалах справи лист Компанії HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD від 11.03.2019 та лист Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” від 19.03.2019 №03 свідчать про те, що в даному випадку невідповідність отриманого вантажу товаросупровідним документам сталась через його помилкове направлення Компанією HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD, як продавцем за міжнародним контрактом, укладеним між нею та первісним позивачем у справі;
- колегія суддів зазначила, що первісним позивачем належними та допустимими доказами по справі не підтверджено, що збитки, які він поніс в зв'язку з отриманням вантажу, який не було обумовлено міжнародним контрактом та всіма товаросупроводжуючими документами, … що свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення та виключає покладання на відповідача за первісним позовом обов'язку з відшкодуванням заявлених до стягнення збитків.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “МІТРІДАТ ОДЕСА” на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №916/192/20 закрито на підставі п.5 ч.1 ст. 296 ГПК України.
Таким чином, в основу рішень судів у справі №916/192/20 покладений лист Компанії HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD від 11.03.2019, в якому вказано, що за договором №20181112 від 29.10.2018, додатком до договору №1 від 29.10.2019, коносаментом СOSU6143619380 Компанією було помилково переплутано контейнер та направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” ще один вантаж, який був призначений для отримувача в Іспанії; в листі зазначено, що будуть надіслані всі необхідні документи для вантажу, який відправлений помилково; вказано про бажання залишити цей вантаж, тому що в разі повернення вогнетривкого матеріалу, це буде коштувати доволі багато; вказано про намір знову надіслати позивачу мідь.
Крім того, в матеріалах справи № 916/2675/22 наявні:
- лист від 19.03.2019 №03/17, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” направило на адресу Компанії HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD повідомлення про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” відмовляється від вантажу, отриманого від Компанії HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD за договором від 29.10.2018 №20181112 за коносаментом СOSU6143619380, контейнер №CSLU2202446 в зв'язку з його невідповідністю, а також про готовність прийняти помилково відправлений вантаж та повернення 50000 доларів США за сплачений товар;
- лист Компанії HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD від 03.03.2021, в якому позивача повідомлено про виконання китайською компанією першої частини контракту №20181112 від 29.10.2018 на поставку на територію України 20 метричних тон лому мідного дроту на суму 50000 доларів США; про прийняття вказаного товару перевізником COSCO SHIPPING LINES CO., LTD у КНР; про передання морським перевізником товару експедитору та про те, що Компанія HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD не надсилала листи про помилкову поставку іншого товару.
Як зазначалось вище, у Господарському суді Одеської області перебувала справа № 916/3137/21.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначила, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що вантажовідправник з Китаю помилково поставив невідповідний вантаж не приймаються до уваги, оскільки зазначена обставина не підтверджена належними та допустимими доказами по справі. Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на рішення судів у справі №916/192/20, в основу яких покладений лист Компанії HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD від 11.03.2019, в якому вказано, що за Договором №20181112 від 29.10.2018, додатком до Договору №1 від 29.10.2019, коносаментом СOSU6143619380 Компанією було помилково переплутано контейнер та направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОВА КОМПАНІЯ “НАФТОТРАНС” ще один вантаж, який був призначений для отримувача в Іспанії; в листі зазначено, що будуть надіслані всі необхідні документи для вантажу, який відправлений помилково; вказано про бажання залишити цей вантаж, тому що в разі повернення вогнетривкого матеріалу, це буде коштувати доволі багато; вказано про намір знову надіслати позивачу мідь. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній оригінал вказаного листа Компанії HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD від 11.03.2019; за поясненнями сторін, наданими суду у судовому засіданні 15.02.2022, оригінал вказаного листа був відсутній і під час розгляду справи №916/192/20, наявний в обох справах лише нотаріально засвідчений переклад копії цього листа, натомість сам лист нібито був наданий брокером, а останнім нібито отриманий від позивача (за посиланнями відповідача) і навпаки (за посиланнями позивача), між тим, ані позивач, ані відповідач оригіналу вказаного листа до суду не надали і не вказали суду на особу, яка має оригінал такого доказу. За таких обставин у зв'язку з відсутністю оригіналу листа Компанії HEBEI DUOFENG IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD від 11.03.2019 та неможливістю підтвердити достовірність його походження як письмового доказу за наявності сумнівів щодо його достовірності, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги відповідних мит в якості доказу по справі.
Таким чином, суд не враховує викладені у відзиві на позов заперечення в звязку з необгрунтованістю.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної даності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до положень ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Обгрунтовуючи заяву про застосування строку позовної давності відповідач вказує, що Позивач довідався про порушення свого права (не відповідність вантажу супровідним документам) 05.03.2019 року під час процедури митного огляду вантажу. Дані обставини Позивачем не заперечуються та зазначаються в позовній заяві. Таким чином, перебіг позовної давності у справі, що розглядається, почався з 05.03.2019 року та закінчився відповідно 05.03.2022 р., в той час як Позивач звернувся до суду за захистом свого права лише 11.10.2022 р. Відтак Позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений частиною першою ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови в позові.
Разом з тим суд зазначає, що згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Постановою КМУ “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України, відповідний строк дії карантину постановами КМУ неодноразово був продовжений та постановою КМУ №383 від 25.04.2023р. строк її дії було продовжений до 30.06.2023р.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та продовжується на даний час.
З урахуванням наведеного враховуючи що строк позовної давності передбачений ст.ст. 257 та 258 ЦКУ, був продовжений на строк дії карантину та у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, суд зазначає що на момент звернення позивача з відповідним позов до суду відповідний строк не є пропущеним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 36110921, юридична адреса: вул. Софіївська, б. 7А, місто Одеса, 65082, Україна) повернути в натурі майно Товариству з обмеженою відповідальністю «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС» (код ЄДРПОУ 30099845, юридична адреса: вул.Журналістів, б.13, м.Дніпро, 49051, Україна) - «Лом мідного дроту» вагою 20000 кг нетто , яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС» (код ЄДРПОУ 30099845, юридична адреса: вул.Журналістів, б.13, м.Дніпро, 49051, Україна) на праві власності
3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 36110921, юридична адреса: вул. Софіївська, б. 7А, місто Одеса, 65082, Україна) на користь Товариству з обмеженою відповідальністю «НАФТОВА КОМПАНІЯ «НАФТОТРАНС» (код ЄДРПОУ 30099845, юридична адреса: вул. Журналістів, б.13, м.Дніпро, 49051, Україна) 2481 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19 жовтня 2023 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов