ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року Справа № 915/862/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Жиган А.О.,
представника позивача: Коломієць О.О.,
представника відповідача: Раскевича Є.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Свіштовська, буд.3; ідент.код 00152307; адреса ел.пошти: pobox@uktatnafta.com; адреса ел.пошти представника - Коломієць О.О.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайл" (54001, м.Миколаїв, вул.Шевченка, буд.71, офіс 320; ідент.код 44026583; адреса ел.пошти представника - Раскевича Є.Л.: ІНФОРМАЦІЯ_2 ),
про: стягнення 18734664,21 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайл" 18734664,21 грн заборгованості за поставлені по договору №275/2/2118 від 01.04.2021 нафтопродукти.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлені нафтопродукти, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 07.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.07.2023.
Відповідач у відзиві від 04.07.2023 частково не погоджується з позовними вимогами та заперечує проти їх задоволення посилаючись на те, що ним на користь позивача здійснено часткову оплату за поставлений по спірному договору товар в сумі 12260000,0 грн, однак, позивачем до позовної заяви додано лише частина документів, що засвідчують факт оплати за поставлений по спірному договору товар.
До того ж, відповідач вважає, що відповідно до умов спірного договору підставою до перерахування оплати за товар є рахунок постачальника, однак, позивачем надано докази направлення рахунків лише за 13.04.2023.
Позивач у відповіді на відзив від 12.07.2023 на спростування заперечень відповідача вказує, що за спірним договором у період з квітня 2021 року по грудень 2021 року ним поставлено відповідачу 1424,571 тони нафтопродуктів на загальну суму 42567340,70 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Відповідачем загалом сплачено 23832676,49 грн за поставлені по спірному договору нафтопродукти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, серед яких врахована і оплата по долученим відповідачем до відзиву платіжним дорученням на суму 700000,0 грн. За такого, позивач вказує, що сума заборгованості складає саме 18734664,21 грн.
До того ж, позивач стверджує, що за умовами спірного договору строк оплати поставленого товару відраховується з моменту підписання акту прийому-передачі, а не з моменту отримання рахунку-фактури, як вважає відповідач.
19.07.2023 судом відкладено підготовче засідання на 02.08.2023 за відповідним клопотанням відповідача.
Ухвалою суду від 02.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.2023.
28.08.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 28.08.2023 розгляд справи призначено на 09.10.2023.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 09.10.2023 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 09.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
01.04.2021 між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брайл", як покупцем, було укладено договір №275/2/2118 на поставку нафтопродуктів (далі - договір) (а.с.18,19), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов'язався їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору (п.1.1 договору).
Згідно п.4.1 договору, ціна товару за одну метричну тону вказується сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору.
У період з 01.09.2021 по 03.12.2021 між сторонами договору складено та підписано специфікації на поставку товару на загальну суму 26003729,47 грн (а.с.20-25).
Відповідно до п.4.2 договору, зокрема, оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так i після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника.
У період з 30.04.2021 по 31.12.2021 за договором постачальник поставив покупцю 1242,571 тони нафтопродуктів на загальну суму 42567340,70 грн, що підтверджується підписаними між сторонами договору відповідними актами приймання-передачі нафтопродуктів (а.с.26-29,96-100).
У період з 31.05.2021 по 04.10.2022 покупцем по договору було частково оплачено 23832676,49 грн вартості поставлених нафтопродуктів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, у тому числі й тими, на які звертає увагу відповідач (а.с.85,86,101-111).
13.04.2023 за супровідним листом від 04.04.2023 постачальником було направлено на адресу покупця рахунки на оплату вартості поставлених по договору нафтопродуктів (а.с.30-45).
Відповідно до п.7.1 договору, строк дії договору: з моменту підписання сторонами по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.
Позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлені нафтопродукти, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 18734664,21 грн (42567340,70 грн - 23832676,49 грн).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
За приписами ст.193 ГК України, ст.ст.526, 629 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Суд звертає увагу відповідача, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, і суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.
Судом встановлено, що відповідач, відповідно до умов пунктів 1.1, 4.1 договору та специфікацій до такого договору, був обізнаний про ціну нафтопродуктів, а тому мав можливість, у відповідності до умов п.4.2 договору, здійснити оплату вартості поставлених нафтопродуктів не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару згідно з кожним із актів приймання-передачі нафтопродуктів, зокрема, за останнім із таких актів №1/12 від 31.12.2021 (а.с.29) до 01.03.2022.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умов спірного договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставлених нафтопродуктів, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 18734664,21 грн.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).
Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату 18734664,21 грн залишку вартості поставлених йому по договору нафтопродуктів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайл" (54001, м.Миколаїв, вул.Шевченка, буд.71, офіс 320; ідент.код 44026583) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Свіштовська, буд.3; ідент.код 00152307) 18734664,24 грн основного боргу та 281019,96 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 19.10.2023 року.
Суддя М.В.Мавродієва