ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
19 жовтня 2023 року Справа № 915/386/22
м.Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Компанії “Малієро Лімітед” б/н від 06.07.2023 про забезпечення позову у справі
за позовом: Компанії “Малієро Лімітед” (реєстр.номер юр.особи за законодавством Республіки Кіпр: НЕ408472; місце реєстрації: 3020, Республіка Кіпр, Лімасол, вул.Еолу, буд.4 (4 Eolou street, 3020, Limassol, Cyprus); адреса для листування представника - Колєснікова О.А.: АДРЕСА_1 ; адреса ел.пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований: АДРЕСА_2 ; адреса ел.пошти представника - Швець К.О.: ІНФОРМАЦІЯ_3 ),
про: розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у зв'язку з істотною зміною обставин,
та зустрічним позовом: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований: АДРЕСА_2 ),
до відповідача: Компанії “Малієро Лімітед” (реєстр.номер юр.особи за законодавством Республіки Кіпр: НЕ408472; місце реєстрації: 3020, Республіка Кіпр, Лімасол, вул.Еолу, буд.4 (4 Eolou street, 3020, Limassol, Cyprus),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Рент УМБ” (56602, Миколаївська обл., м.Нова Одеса, вул.Сеславинського, буд.30; ідент.код 40963992; адреса ел.пошти представника - Томашевського Р.М.: ІНФОРМАЦІЯ_4 ),
про: визнання зобов'язань за договором купівлі-продажу припиненими, припинення іпотеки та припинення застави,-
ВСТАНОВИВ:
Господарським судом Миколаївської області розглядається справа за позовом Компанії “Маліеро Лімітед” до ОСОБА_1 за вимогами про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Рент УМБ” (ідент.код 40963992), укладений 24.02.2021 між громадянином України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр - компанією “Компанія “Маліеро Лімітед” (реєстр.номер юр.особи: НЕ408472) з 24.02.2022 у зв'язку з істотною зміною обставин, та приведення сторін у попередній стан, який існував до моменту укладення договору, до 24.02.2022; та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Компанії “Малієро Лімітед”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю “Рент УМБ”, про визнання припиненими, з 29.07.2022, зобов'язань сторін по договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Рент УМБ” (ідент.код 40963992), укладеному 24.02.2021 між громадянином України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр - Компанією “Маліеро Лімітед” (реєстр.номер юр.особи НЕ408472), у зв'язку з одностороннім розірванням договору; визнання припиненою іпотеки нерухомого майна: реконструкції олієпереробного підприємства потужністю 600 т/добу перероблювального насіння (складів олієнасіння, шроту, лабораторії тощо) за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1060626948248; земельної ділянки, кадастровий номер: 4824810100:04:048:0005, площею 3,7276 га, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1557803348248; яка встановлена іпотечним договором, укладеним 24.02.2021 між юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр - Компанією “Маліеро Лімітед” (іпотекодержатель), Товариством з обмеженою відповідальністю “Рент УМБ” (іпотекодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (боржник), посвідченим Назаровою О.С., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №164; визнання припиненою застави рухомого майна: частки у статутному капіталі ТОВ “Рент УМБ” (ідент.код юр.особи 40963992), що становить 100% (сто відсотків) від загального розміру статутного капіталу ТОВ “Рент УМБ” та в грошовому еквіваленті становить 120662272,0 (сто двадцять мільйонів шістсот шістдесят дві тисячі двісті сімдесят дві) гривні 00 копійок та всі та будь-які права, які належать чи можуть належати заставодавцю як власнику вказаної частки у статутному капіталі, яка встановлена договором застави, укладеним 24.02.2021 між громадянином України ОСОБА_1 (заставодавець) та юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр - Компанією “Маліеро Лімітед” (заставодержатель), посвідченим Назаровою О.С, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №167; зняття заборони на рухоме майно: частки у статутному капіталі ТОВ “Рент УМБ” (ідент.код юр.особи 40963992), що становить 100% (сто відсотків) від загального розміру статутного капіталу ТОВ “Рент УМБ” та в грошовому еквіваленті становить 120662272,0 (сто двадцять мільйонів шістсот шістдесят дві тисячі двісті сімдесят дві) гривні 00 копійок та всі та будь-які права, які належать чи можуть належати заставодавцю як власнику вказаної частки у статутному капіталі та виключити запис про заставу рухомого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, номер запису про обтяження: №28591658 (зареєстровано 24.02.2021).
Від Компанії “Малієро Лімітед” до суду надійшла заява б/н від 06.07.2023 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити у даній справі заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на всіх його рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ОСОБА_1 в межах суми - 3700000,0 (три мільйони сімсот тисяч) доларів США, що становить по курсу НБУ на дату подання даної заяви - 135303820,0 (сто тридцять п'ять мільйонів триста три тисячі вісімсот двадцять) гривень.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує наступне:
- на думку заявника, є всі підстави для розірвання оспорюваного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ “Рент УМБ” від 24.02.2021 у зв'язку з істотною зміною обставин та приведення сторін у попередній стан, який існував до моменту укладення договору, до 24.02.2022. Оскільки Компанією “Маліеро Лімітед” вже було сплачено частину грошових коштів в розмірі 3,7 млн.доларів США, про що зазначено в позовній заяві, і що не оспорюється ОСОБА_1 . Дана сума є значною для ОСОБА_1 , як фізичної особи, і становить по курсу НБУ на дату подання даної заяви - 135303820 грн, та у випадку задоволення позову, ОСОБА_1 буде змушений повернути такі грошові кошти Компанії “Маліеро Лімітед”, так як, в позовній заяві ставиться вимога про приведення сторін до попереднього стану;
- у Компанії “Маліеро Лімітед” є ґрунтовані побоювання, що ОСОБА_1 з метою уникнення виконання своїх зобов'язань, що випливатимуть з рішення суду, з метою приховування власного майна, вчинить дії, щодо відчуження належного йому майна третім особам;
- Компанія “Маліеро Лімітед” впевнена у тому, що у разі якщо в даній справі до ухвалення судом остаточного судового рішення не буде вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь які дії по відношенню до нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 - це фактично ускладнить або ж унеможливити виконання у даній справі рішення суду, що вплине на ефективний захист та ускладнить повернення Компанією “Маліеро Лімітед” грошових коштів, сплачених за оспорюваним договором;
- у разі якщо у даній справі судом буде прийнято позитивне судове рішення, однак до цього часу ОСОБА_1 відчужить належне йому на праві власності майно третім особам, у такому разі Компанія “Маліеро Лімітед” явно зазнає порушення своїх прав, зокрема для останнього настануть негативні наслідки, в той час як вжиття заходів забезпечення позову є розумним, обґрунтованим і адекватним, сприяє забезпеченню збалансованості інтересів сторін, жодним чином не порушує законних інтересів відповідача, не має для нього негативних наслідків і в той же час дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача;
- вжиття заходів зустрічного забезпечення на думку заявника є недоречним, оскільки, задоволення чи відмова в задоволенні позову не тягнуть за собою жодних фінансових зобов'язань Компанії “Маліеро Лімітед” перед ОСОБА_1 .
Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №42 від 07.07.2023 у зв'язку з відпусткою головуючого у даній справі судді Мавродієвої М.В. було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи в частині розгляду заяви про забезпечення позову.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023, заяву про забезпечення позову було розподілено на суддю Коваля С.М.
Ухвалою суду від 10.07.2023 заяву Компанії “Малієро Лімітед” про забезпечення позову повернуто без розгляду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 скасовано ухвалу суду від 10.07.2023 про повернення заяви про забезпечення позову. Заяву Компанії “Малієро Лімітед” про забезпечення позову передано на розгляд до суду першої інстанції.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2023, заяву про забезпечення позову було передано головуючому у даній справі судді Мавродієвій М.В.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ч.1 ст.137 ГПК України позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).
Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
За правилами ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності з ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
За умовами статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом враховано, що позивачем до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду, а саме реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо.
Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду ґрунтується виключно на його припущеннях.
Заявником не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Заявником не надано жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов'язує застосування заходів щодо забезпечення позову.
Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 3 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, подана Компанією “Малієро Лімітед” заява про забезпечення позову, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов'язує застосування заходів щодо забезпечення позову.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Компанією “Малієро Лімітед” про вжиття заходів забезпечення позову.
У зв'язку з перебуванням головуючого у даній справі судді Мавродієвої М.В. у нарадчій кімнаті для прийняття рішення по справі №915/711/22, ухвалу складено та підписано 19.10.2023.
Керуючись ст.ст.136-138, 140, 234, 235, 328 ГПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
1. В задоволені заяви Компанії “Малієро Лімітед” б/н від 06.07.2023 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею “19” жовтня 2023 року.
Суддя М.В.Мавродієва