ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року Справа № 915/877/23
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., при секретарі Степановій І.С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", код 41084239 (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411), яка пред'явлена до відповідача Глухенко Катерини Анатоліївни , код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення грошових коштів за договором № 066775-ХР1-002 про надання кредиту від 03.01.2020 року у загальному розмірі 39582,88 грн.
За участю представника позивача Бруска О.В.,
Рух справи.
05.06.2023 року позовну заяву зареєстровано у канцелярії господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою суду від 12.06.2023 року позовну заяву залишено без руху.
14.06.2023 року до суду від представника позивача на виконання ухвали суду від 12.06.2023 року надійшла заява з доданими документами.
Ухвалою суду від 19.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання у справі призначено на 09.08.2023 року.
Ухвалою суду від 23.06.2023 року за клопотанням позивача у АТ "Універсал Банк" витребувано докази.
09.08.2023 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
29.08.2023 року ухвалою суду повідомлено сторін про призначене судове засідання із розгляду справи по суті на 10.10.2023 року.
10.10.2023 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заяви по суті.
Позивач просить суд вирішити спір і стягнути з відповідача грошові кошти за кредитним договором №066775-ХР1-002 від 03.01.2020 року у сумі 39582,88 грн., яка складається з: 26553,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13029,24 грн. - заборгованість за процентами.
Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 2147,20 грн. позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалу суду від 19.06.2023 року про відкриття провадження у справі було направлено на адресу відповідача листом за №5400501578750 разом із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (під розписку), яку отримано 30.06.2023 року.
Ухвалу суду від 29.08.2023 року було направлено на адресу відповідача листом за №5400501704411 разом із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (під розписку) та отримано відповідачем.
Відповідач своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на представлені докази на підтвердження обставин викладених у позові, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, судом встановлено наступне.
Між ТОВ "Бізнес Позика" (кредитодавцем) та фізичною особою-підприємцем Глухенко К.А. (позичальником) був укладений договір від 03.01.2020 року № 066775-ХР1-002 про надання кредиту, згідно умов якого кредитодавець зобов?язався надати позичальнику кредит в розмірі 50000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник - повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит, наданий кредитодавцем позичальнику, забезпечується всім належним позичальнику майном, коштами та активами, що належать йому на праві власності, не зважаючи на терміни, коли і як вони були придбані, і на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України (п. 1 договору).
Відповідно до п. 2 договору, кредит надається відповідачу протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання цього договору. Кредит надається строком на 16 (шістнадцять) тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку позивача.
Відповідно до п. 3 договору строк дії договору - з дати його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за цим договором.
Пунктом 4 договору визначено, що плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 1,16829100 % за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту.
У п. 5 договору сторонами погоджено, що позичальник зобов?язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом із урахуванням наступних умов:
- позичальник здійснює погашення заборгованості по кредиту шляхом сплати обов?язкових щотижневих платежів щотижня кожного/ї п?ятниці, якi вiн зобов?язаний здійснювати регулярно не пізніше дат, установлених графіком платежів, що наведений у п. 6 цього договору (п. 5.1 договору);
- мінімальна сума обов?язкового щотижневого платежу для позичальника визначається графіком платежів, що наведений у п. 6 цього договору, але у будь-якому разі не може бути менше 5775,00 грн. (п. 5.2 договору).
Пунктом 6 договору встановлений графік обов?язкових платежів (з 10.01.2020 року по 24.04.2020 року).
Згідно з п. 9 договору, цей договір про надання кредиту та Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту разом складають єдиний документ (надалi - договір) та визначають yci icтoтнi умови надання кредиту. Укладаючи цей договiр, позичальник підтверджує, що вiн ознайомлений, повністю розуміє вcі умови, зобов?язуються та погоджується неухильно дотримуватись цього договору (з урахуванням Правил надання грошових коштів у кредит, текст яких розміщено на сайтi позивача у розділі публiчна iнформацiя).
Договір підписано сторонами та скріплено печаткою кредитодавця.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору ним надано відповідачу кредит, на підставі укладеного із товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Елаєнс" договору від 14.12.2017 № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку), у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується: квитанціями товариства з обмеженою відповідальністю "Елаєнс" від 03.01.2020 № 187522043, № 187521929; довідками ТОВ "ФК "Елаєнс" від 04.05.2023, згідно яких указаною компанією в межах договору від 03.01.2020 № № 066775-ХР1-002 надані позивачу послуги з проведення 03.01.2020 року платежів по кредитному договору на загальну суму 50000,00 грн.
Крім того, переказ ТОВ "Бізнес Позика" відповідачу кредитних коштів у сумі 50000,00 грн. підтверджується листом акціонерного товариства "Універсал Банк" від 13.09.2023 року № БТ/6246, наданим на виконання ухвали суду від 23.06.2023 року про витребування доказів.
В рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом відповідачем товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" сплачено грошові кошти у загальній сумі 57750,00 грн., що підтверджується наступними документами:
- довідкою та квитанцією товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Елаєнс" від 04.05.2023 року про сплату грошових коштів в розмірі 5775,00 грн. (дата проведення платежу 13.03.2020 року);
- меморіальним ордером № @2PL789801 від 10.01.2020 року на суму 5775,00 грн.;
- меморіальним ордером № @2PL183663 від 17.01.2020 року на суму 5775,00 грн.;
- меморіальним ордером № @2PL328227 від 24.01.2020 року на суму 5775,00 грн.;
- меморіальним ордером № @2PL454749 від 31.01.2020 року на суму 5775,00 грн.;
- меморіальним ордером № @2PL594495 від 07.02.2020 року на суму 5775,00 грн.;
- меморіальним ордером № @2PL478260 від 14.02.2020 року на суму 5775,00 грн.;
- меморіальним ордером № @2PL319652 від 21.02.2020 року на суму 5775,00 грн.;
- меморіальним ордером № @2PL365137 від 28.02.2020 року на суму 5775,00 грн.;
- меморіальним ордером № @2PL230802 від 06.03.2020 року на суму 5775,00 грн.;
За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, у подальшому відповідач припинив виконання договірних зобов?язань згідно з погодженим графіком, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість по договору в загальній сумі 39582,88 грн., із яких: 26553,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13029,24 грн. - заборгованість за процентами.
Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 08.01.2020 року фізична особа-підприємець Глухенко К.А. припинила підприємницьку діяльність (підстава: власне рішення, номер запису: 25210060002010661).
Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Згідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом вище, позивач виконав умови договору та перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 50000,00 грн.
Пунктом 6 договору визначений Графік обов?язкових платежів, відповідно до якого встановлені періоди користування кредитом, розмір плати за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.
Так, згідно з вищевказаним Графіком, сторони домовились про те, що повернення кредиту відбувається шляхом сплати відповідачем фіксованої суми щомісячно, з кінцевою датою повернення - 24.04.2020 року.
Відповідач лише частково сплатив позивачу заборгованість за кредитним договором.
Станом на 24.04.2020 року загальний залишок заборгованості за тілом кредиту становить 26553,64 грн.
Ураховуючи викладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору та сплати заборгованості по кредиту в установлений строк, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 26553,64 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Як зазначалося вище, в даному випадку сторонами у п. 4 договору погоджено, що плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 1,16829100 процентів за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, розмір якої станом на 24.04.2020 року складає 13029,24 грн.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повної сплати заборгованості, або доказів, які б її спростовували, у зв'язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Глухенко Катерини Анатоліївни , код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", код 41084239 (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) грошові кошти у загальній сумі у сумі 39582 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 88 коп., з якої: 26553 (двадцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 64 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 13029 (тринадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 24 коп. - заборгованість за процентами, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2023 року.
Суддя А.П. Алексєєв