ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/903/23
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Бориспільської окружної прокуратури, м. Бориспіль Київської області, в інтересах держави в особі:
1) Пристоличної сільської ради, с. Щасливе Київської області,
2) Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ,
до відповідача Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», с. Гора Київської області,
про відшкодування збитків, заподіяних незаконною порубкою дерев,
за участю представників:
від прокуратури: Набок Ю.В., службове посвідчення №069103 від 01.03.2023;
від позивача 1: не з'явились; від позивача 2: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
СУТЬ СПОРУ:
позивач - Керівник Бориспільської окружної прокуратури, м. Бориспіль Київської області, звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 23.03.2022 №51-1515вих-23 в інтересах держави в особі Пристоличної сільської ради, с. Щасливе Київської області, та Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ, до відповідача Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», с. Гора Київської області (далі за текстом - ДП «Бориспільський лісгосп»), в якому просить:
1. Стягнути з ДП «Бориспільське лісове господарство» 18 645,23 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам:
- 5 593,57 грн. (30%) до спеціального фонду Державного бюджету України;
- 3 729,05 грн. (20%) до спеціального фонду Київського обласного бюджету;
- 9 322,62 грн. (50%) на користь фонду охорони навколишнього природного середовища.
2. Стягнути з ДП «Бориспільське лісове господарство» на користь прокуратури судовий збір в сумі 2 684,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час реалізації представницьких повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Бориспільською окружною прокуратурою було встановлено, що 20.02.2021 працівниками ДП «Бориспільський лісгосп» виявлено факт незаконної рубки дерев на землях, які знаходяться в постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп» Вишенківського лісництва, а саме: в кварталі 3 виділ 16, 17 виявлено рубку 19 дерев на суму 18 645,23 грн.
Згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ДП «Бориспільський лісгосп» є постійним користувачем земельної ділянки, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев.
Враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Великоолександрівська сільська рада входить до складу Пристоличної сільської ради, відтак дана позовна заява подається з метою захисту інтересів держави в особі Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області як захід прокурорського реагування.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.03.2023 відкрито провадження у справі №911/903/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.04.2023.
14.04.2023 на електронну пошту суду прокурор на виконання п.3 та п.4 ухвали від 29.03.2023 подав витребувану судом контактну інформацію та письмове обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави, зокрема із врахуванням того, що відповідач є державним підприємством, яке є заявником щодо вчиненого спірного правопорушення. Вказаний лист від 13.04.2023 №51-2110вих-23 з запитуваною судом інформацією надійшов до суду в оригіналі поштою 17.04.2023.
17.04.2023 на електронну пошту суду представник відповідача направила клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.04.2023 підготовче судове засідання відкладено на 22.05.2023.
18.04.2023 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив від 17.04.2023 №38 на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує на те, що представництво Бориспільською окружною прокуратурою інтересів обох позивачів є передчасним та безпідставним. Відповідач наголошує на тому, що обидва позивачі до звернення до них прокурора не були обізнані про наявність факту незаконної порубки дерев, відтак вони не допустили протиправної бездіяльності, а прокурор, одразу подавши позов до суду, фактично виступив альтернативним суб'єктом для звернення до суду та замінив суб'єктів владних повноважень, не надавши об'єктивної можливості позивачам самостійно скористатись часом на підготовку та звернення до суду за захистом власних інтересів.
Також, на переконання відповідача, поданий прокурором позов не обґрунтовано достатніми та належними доказами щодо розміру заподіяної шкоди.
Крім того відповідач наголошує на тому, що вживав заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, а також звертає увагу суду, що площа земель лісогосподарського призначення, які перебували в постійному користуванні лісгоспу та зайнятих лісовими насадженнями, становила 19213,1 га та до складу вказаних земель входили ліси на території Баришівської селищної ради Броварського району, Золочівської сільської ради, Вороньківської сільської ради, Пристоличної сільської ради, Бориспільської міської ради Бориспільського району Київської області. Тож відповідач, виходячи з реальної кількості працівників та матеріальних ресурсів на таку велику площу лісу, не допускав неналежного виконання своїх обов'язків щодо охорони лісів.
У підготовчому судовому засіданні 22.05.2023 суд оголосив перерву до 12.06.2023, про що присутній прокурор був повідомлений особисто під розпис, відсутні позивачі та відповідач ухвалами про повідомлення відповідно до ст. 120-121 ГПК України.
12.06.2023 на електронну пошту суду від Пристоличної сільської ради надійшла заява №02-14/1023/2023 від 12.06.2023 про розгляд справи без участі представника, в якій Пристолична сільська рада просить суд розгляд справи №911/903/23 провести без її участі за наявними в матеріалах справи документами.
12.06.2023 на електронну пошту суду від Бориспільської окружної прокуратури надійшла відповідь від 09.06.2022 №51-3513вих-22 на відзив (в порядку ст. 166 ГПК України), в якій прокурор наголошує на тому, що прокуратурою у повній мірі виконано вимоги, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єктів владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Також прокурор твердить, що уповноважені органи фактично визнають нездійснення самостійного належного захисту інтересів держави, що свідчить про бездіяльність органу, уповноваженого державою, та органу місцевого самоврядування. Відтак, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
12.06.2023 на електронну пошту суду від Бориспільської окружної прокуратури надійшла заява від 09.06.2023 №51-3512вих-23 про уточнення позовних вимог, в якій прокурор просить вважати п.2 прохальної частини позовної заяви першого заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури від 23.03.2023 №51-1515вих-23 викладений на час подачі заяви у наступній редакції:
стягнути до спеціального фонду охорони навколишнього середовища Пристоличної сільської ради на рахунок UA928999980333199331000010840, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач ГУК у Київ.обл/Пристоличної.сіл/24062100, банк отримувача: Казначейство України (ел. Адм. Подат) з ДП «Бориспільське лісове господарство» шкоду, завдану навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев в розмірі 18 645,23 грн.
Заява обґрунтована тим, що всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один рахунок, відкритий на сільську раду, згідно коду бюджетної класифікації доходів 2406100. Вказаний рахунок відкритий за балансовим рахунком, який називається «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами». Вся сума стягується на один рахунок сільської ради, а потім іде автоматичний відсотковий розподіл між рівнями бюджету відповідно до п. 4 ч.1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, а саме до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50%, обласних бюджетів та бюджету АРК - 20%, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70%. Пристолична сільська рада має такий окремий рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища, а саме рахунок UA928999980333199331000010840, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач ГУК у Київ.обл/Пристоличної.сіл/24062100, банк отримувача: Казначейство України (ел. Адм. Подат).
У судове засідання 22.05.2023 з'явився прокурор, представники позивача 1 та відповідача. Представник відповідача просила суд заяву Бориспільської окружної прокуратури від 09.06.2023 №51-3512вих-23 про уточнення позовних вимог залишити без руху, надати відповідачу строк для подання відзиву на вказану заяву та відкласти судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2023 прийнято до розгляду заяву Бориспільської окружної прокуратури від 09.06.2023 №51-3512вих-23 про уточнення позовних вимог, підготовче судове засідання відкладено на 03.07.2023. Встановлено додатковий строк для подання учасниками справи наявних та раніше не поданих доказів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань до 30.06.2023.
16.06.2023 до Господарського суду Київської області від Бориспільської окружної прокуратури в оригіналі поштою надійшла відповідь від 09.06.2022 №51-3513вих-23 на відзив (в порядку ст. 166 ГПК України), а також заява від 09.06.2023 №51-3512вих-23 про уточнення позовних вимог. Разом з тим, вказані документи уже надходили до суду 12.06.2023 в електронній формі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 24.07.2023.
03.07.2023, після завершення судового засідання, через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
04.07.2023 на електронну пошту суду від позивача Пристоличної сільської ради надійшла заява від 04.07.2023 №02-14/1187/2023, в якій позивач підтверджує дійсність платіжних реквізитів для зарахування коштів за заподіяну екологічну шкоду, вказаних у заяві прокурора про уточнення позовних вимог від 09.06.2023 №51-3512вих-23.
24.07.2023 від відповідача надійшли додаткові пояснення від 24.07.2023 №49, в яких відповідач твердить, що позивачам, на користь яких прокурор просить задовольнити позов, збитки від незаконної рубки дерев на території державного лісгоспу, не завдані і стягненню не підлягають.
До позову не додано доказів, що незаконна рубка на території Вишеньківського лісництва Головурівської сільської ради відбулась на території Великоолександрівської сільської ради і шкоду завдано саме Пристоличній сільській раді.
Зокрема Вишеньківська сільська рада входить до складу не Пристоличної об'єднаної територіальної громади, а Золочівської об'єднаної територіальної громади, яка об'єднує територіальні громади сіл Гнідин, Вишеньки, Петровське з адмінцентром у с. Гнідин.
Також відповідач зазначає, що прокурором не доведено факт заподіяння шкоди органу місцевого самоврядування в особі Пристоличної сільської ради, межі повноважень якої поширюються виключно на території земель та природні ресурси комунальної форми власності.
Відповідач акцентує увагу, що незаконна рубка відбулась щодо державного лісу, на території земель державної форми власності, а тому для стягнення коштів на користь сільської ради та місцевого бюджету не має жодних підстав, оскільки сільська рада не уповноважена вживати жодних заходів для відновлення природних ресурсів державної власності, у т.ч. на державних землях лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Бориспільське лісове господарство».
Крім того, на переконання відповідача, функції власника земельної ділянки, де відбулась незаконна рубка, як здійснювались самим власником так і продовжують реалізовуватись ним самим, тобто державою в особі Київської обласної державної адміністрації та Кабінету Міністрів України (щодо земель значної площі та особливо цінних земель).
Також відповідач не погоджується з прокурором, що позовні вимоги про відшкодування шкоди мають заявлятись в інтересах Держекоінспекції.
Відповідач повторно наголошує на тому, що прокурором не дотримано розумних строків для самостійного звернення до суду, тому порядок визначений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» також не дотримано; відповідач вжив заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, недопущення самовільних рубок, тому лісгосп не допускав протиправної бездіяльності, яка б перебувала у прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактом незаконної рубки.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 24.07.2023 суд оголосив перерву до 07.08.2023 до 10:50 про що присутній прокурор та представники відповідача повідомлені особисто під розпис, відсутні позивачі 1, 2 шляхом направлення ухвали про повідомлення відповідно до ст. 120-121 ГПК України.
04.08.2023 через систему «Електронний суд» представник ДП «Бориспільське лісове господарство» подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2023 судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 02.10.2023.
07.08.2023, після закриття судового засідання, на електронну пошту суду від Заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури надійшли пояснення №04.08.2023 №51-4644вих-23 до яких на спростування доводів відповідача, викладених в додаткових поясненнях від 24.07.2023 №49, прокурором додано матеріали лісовпорядкування. Вказані пояснення надійшли до суду в оригіналі поштою 11.08.2023.
Заперечуючи аргументи відповідача, викладені у поясненнях від 24.07.2023 №49, прокурор зазначає, що в матеріалах справи наявний Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.02.2021, складений провідним інженером з охорони та захисту лісу «ДП Бориспільський лісгосп» Ковальчуком О.Г., в якому місцем складання акту зазначено село Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, що свідчить про факт вчинення правопорушення на землях, що перебувають в постійному користуванні «ДП Бориспільський лісгосп» на території Пристоличної сільської ради.
Згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» село Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області входить до складу Пристоличної об'єднаної територіальної громади Бориспільського району Київської області.
Відтак, прокурор твердить, що квартал 3 виділ 16, 17 Вишенківського лісництва, де виявлено рубку 19 дерев на суму 18 645,23 грн. розташовано на території Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області.
Також на підтвердження того, що вказаною земельною ділянкою користується ДП «Бориспільський лісгосп», прокурор надає матеріали лісовпорядкування, а саме викопіювання з планшету №1 Вишеньківського лісництва на двох аркушах, зазначаючи, що до матеріалів справи помилково було долучено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №152512 на земельні ділянки площею 3634,487 га., які розташовані на території Головурівської сільської ради Бориспільського району (Вороньківська ОТГ), а також проект організації та розвитку лісового господарства Кийлівського лісництва.
Щодо долучених прокурором пояснень та матеріалів лісовпорядкування, а саме викопіювання з планшету №1 Вишеньківського лісництва, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не ставив під сумнів факт незаконної порубки дерев саме на території Великоолександрівської сільської ради у складі Пристоличної об'єднаної територіальної громади; вказані аргументи відповідач навів лише в додаткових поясненнях від 24.07.2023 після закриття підготовчого провадження, при цьому суд не надавав відповідачу дозволу у порядку частини 5 ст. 161 ГПК України подавати додаткові пояснення з цього питання.
Разом із тим, суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування всіх обставин справи та оцінки доказів.
Відтак суд, дотримуючись принципів рівності перед законом і судом (ст. 7 ГПК України), змагальності сторін, відповідно до якої учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (ст. 13 ГПК України), пропорційності у господарському судочинстві (ст. 15 ГПК України), прийняв до розгляду додаткові пояснення прокурора та додані до них докази, подані прокурором на спростування аргументів відповідача, викладених у додаткових поясненнях, поданих після закриття підготовчого засідання.
У судове засідання 02.10.2023 з'явився прокурор. Позивачі та відповідач у судове засідання не з'явились, уповноважених представників не направили, про причини неявки не повідомили, про судове засідання були повідомлені належним чином.
Згідно з частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши позов Керівника Бориспільської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Пристоличної сільської ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу до відповідача Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» про відшкодування збитків, заподіяних незаконною порубкою дерев, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
УСТАНОВИВ:
згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У позові прокурор зазначив, що звернення із цим позовом спрямоване на захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч. 3 ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з нездійсненням Пристоличною сільською радою як суб'єктом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Разом із тим, у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.
«Нездійснення захисту» має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов'язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
При цьому, саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43)».
Статтею 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.
Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекпія) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів.
Функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.
Згідно п.п. 5 п. 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 18 «Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекції Столичного округу (нова редакція)» (далі - Положення), Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах.
Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому, є належним позивачем у даній справі.
З листа Державної екологічної інспекції Столичного округу від 17.01.2023 вих. №3/1/6/2-28/171, наданого у відповідь на лист прокуратури від 04.01.2023 №51-43вих-23 (отримано прокуратурою 24.01.2023, вхідна відмітка №51-577вх23), вбачається, що вказаним уповноваженим органом не вживалися заходи, спрямовані на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев. Також в даному листі зазначено, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не заперечує щодо пред'явлення позову в інтересах держави про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, оскільки Інспекція у даних правовідносинах не має повноважень щодо звернення до суду з позовом.
Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом Державною екологічною інспекцією Столичного округу щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, свідчить про бездіяльність позивача 2.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Незаконна порубка дерев відбулась на території Пристоличної сільської ради; всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один рахунок, відкритий на Пристоличну сільську раду, згідно коду бюджетної класифікації доходів 2406100.
Пристолична сільська рада у відповідь на лист Бориспільської окружної прокуратури №51-43вих-23 від 04.01.2023 повідомила прокуратуру листом від 06.01.2023 вих. №02-14/43 (отримано прокуратурою 12.01.2023, вхідна відмітка 51-2916вх23), що нею не вживались заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення завданих громаді збитків з підстав, викладених у листі прокуратури, оскільки на адресу сільської ради не надходило жодних повідомлень про виявлення ДП «Бориспільський лісгосп» фактів незаконної рубки дерев на землях комунальної власності та не надавались документи, що підтверджують викладені обставини.
Разом з тим, Пристолична сільська рада повідомила, що не заперечує проти представництва прокурором інтересів держави в особі Пристоличної сільської ради в суді щодо стягнення вказаних збитків при наявності документально підтверджених обставин.
Відтак, прокурор, який звернувся до суду з позовом 23.03.2023, виконав обов'язок попереднього повідомлення позивачів відповідно до частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (листи від 04.01.2023, на які отримано залучені до матеріалів позовної заяви відповіді обох позивачів).
Враховуючи, що Пристоличною сільською радою та Державною екологічною інспекцією Столичного округу не вжито заходів щодо подання до суду відповідної позовної заяви, перший заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з нездійсненням позивачами як суб'єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді.
Суд відхиляє аргументи відповідача, що прокурором не надано позивачам достатньо часу для самостійного звернення до суду, оскільки як вбачається з матеріалів справи, листи Бориспільською окружною прокуратурою до Пристоличної сільської ради та Держекоінспекції були направлені 04.01.2023, відповіді на них були отримані прокуратурою 12.01.2023 та 24.01.2023 відповідно, а з позовом заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся 23.03.2023 (згідно поштової накладної на конверті, в якому надійшла позовна заява).
Суд встановив, що 22.02.2021 працівниками ДП «Бориспільський лісгосп» провідним інженером з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 , за участю лісничого Вишеньківського лісництва Саська І.А. та старшого майстра Вишеньківського лісництва Іонічева О.М. в кварталі 3 виділ 16,17, рекреаційно-оздоровчі ліси Вишеньківського лісництва було виявлено факт незаконної рубки 19 дерев дуба звичайного (сухостій).
За результатами незаконної рубки 19 дерев працівниками ДП «Бориспільський лісгосп» 22.02.2021 складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
Відповідно до матеріалів лісовпорядкування, а саме викопіювання з планшету №1 Вишеньківського лісництва квартал 3 виділ 16, 17 розташовані в адміністративних межах с. Великоолександівської сільської ради та перебувають в постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Великоолександрівська територіальна громада Бориспільського району Київської області входить до складу Пристоличної об'єднаної територіальної громади Бориспільського району Київської області.
Таким чином, квартал 3, виділ 16, 17 Вишеньківського лісництва, де виявлено рубку 19 дерев розташовано на території Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області.
Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо не доведення прокурором факту заподіяння шкоди органу місцевого самоврядування в особі Пристоличної сільської ради.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природною середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Таким чином, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебуває у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство» на підставі планово-картографічних матеріалів 2014 року (викопіювання з планшету №1) відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Судом досліджено положення Статуту ДП «Бориспільське лісове господарство» та встановлено, що згідно пункту 3.1 підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Основними напрямками діяльності підприємства відповідно підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Статуту є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Метою діяльності підприємства відповідно до пункту 3.1 Статуту є, зокрема, ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
В силу підпункту 6.2.4 пункту 6.2 Статуту на підприємство покладено обов'язок дотримуватися норм та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Відповідно до п. 3.26 посадової інструкції майстра лісу ДП «Бориспільський лісгосп» (далі за текстом - посадова інструкція), наданої прокурором до матеріалів справи, вбачається, що майстер лісу на своїй зоні діяльності зобов'язаний забезпечити охорону лісових насаджень в закріпленому обході від незаконної рубки лісу.
Пунктами 1.9 та 1.10 посадової інструкції майстер лісу є матеріально-відповідальною особою і несе персональну відповідальність за стан закріплених за ним лісів, дільниці (лісового обходу), стан збереження лісо продукції, закріпленого за ним майна, інвентарю та матеріалів, а також за стан використання земель лісового фонду. Майстер лісу входить до складу державної лісової охорони.
Майстер лісу має право складати акти (протоколи) про лісопорушення, лісові пожежі, порушення правил полювання та інші виявлені лісопорушення і надавати їх у відповідні органи для притягнення до відповідальності. Доставляти осіб, що порушують лісове законодавство, в органи внутрішніх справ, місцеві органи влади. Вилучати у осіб, що порушують лісове законодавство, незаконно добуду продукцію лісових, інструменти, обладнання, інші засоби, що були знаряддям правопорушень, згідно чинного законодавства України (п. 5.6 посадової інструкції).
Відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України №262 від 31.08.2010, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Тобто, акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним доказом на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства. До того ж, згідно поданих матеріалів справи документів, з метою встановлення осіб, що вчинили протиправні дії, зазначений акт у відповідності до листа №99 від 24.02.2021 був направлений начальнику Бориспільського ВП ГУНП в Київській області.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до ст. 623 ЦК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, згідно з якою - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Нормами чинного законодавства, зокрема, Лісовим кодексом та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується матеріалами справи.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 №906/133/18, від 09.08.2018 №1909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.
В пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 відображено правову позицію, відповідно до якої виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та від 19.12.2018 у справі №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Тобто, усвідомлюючи свої дії, відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельних ділянках, постійним користувачем яких він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідковим зв'язком між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, які спричинили збитки.
Вказані вище обставини та подані докази є належними та допустимими для встановлення факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень, у зв'язку із чим суд відхиляє доводи відповідача викладені у відзиві та поясненнях щодо належного виконання ним обов'язків, спрямованих на збереження та охорону лісів.
Щодо доводів відповідача про необґрунтованість прокурором достатніми та належними доказами розміру заподіяної шкоди, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами незаконної рубки 19 дерев дуба звичайного (сухостій), працівниками лісової охорони ДП «Бориспільське лісове господарство» 22.02.2021 складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
Відповідно до розрахунку збитків, здійсненого інженером ДП «Бориспільське лісове господарство» за 19 дерев дуба звичайного (сухостій) розмір шкоди склав 18 645,23 грн.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008, враховуючи індексацію.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Дослідивши поданий розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, відтак вимоги прокуратури про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу у розмірі 18 645,23 грн. є законними, обґрунтованими та такими, які слід задовольнити повністю.
Згідно ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Пристоличної об'єднаної територіальної громади Бориспільського району Київської області, тому заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на сільську раду, згідно коду бюджетної класифікації, в даному випадку це «грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності», код класифікації доходів 24062100.
Даний рахунок відкритий за балансовим рахунком, який називається: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетами. Вся сума стягується на один рахунок сільської ради, а потім відбувається автоматичний відсотковий розподіл між рівнями бюджету відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.
Оскільки місце заподіяння екологічної шкоди - порубки дерев знаходяться в адміністративних межах Пристоличної сільської ради, то відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» надходження грошових коштів на спеціальний рахунок Пристоличної сільської ради є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.
У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 2684,00 грн. Київській обласній прокуратурі, яка згідно платіжного доручення №153 від 30.01.2023 була платником судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Пристоличної сільської ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (08324, Київська обл., с. Гора, вул. Лісова, буд. 1, ідентифікаційний код 00992102)
на користь Пристоличної сільської ради (08352, Київська обл., с. Щасливе, вул. Фестивальна, буд. 39, ідентифікаційний код 04527520) на рахунок спеціального фонду охорони навколишнього середовища Пристоличної сільської ради (рахунок UA928999980333199331000010840, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач ГУК у Київ.обл/ Пристоличної.сіл/24062100, банк отримувача: Казначейство України (ел. Адм. подат)
18 645,23 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот сорок п'ять гривень двадцять три копійки) шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев.
3. Стягнути з Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (08324, Київська обл., с. Гора, вул. Лісова, буд. 1, ідентифікаційний код 00992102)
на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код 02909996)
2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 20.10.2023.
Суддя О.В. Конюх