ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.10.2023Справа № 910/10942/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміго и С"
до Фізичної особи-підприємця Підліснюк Світлани Григорівни
про стягнення 125 287,69 грн,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аміго и С" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Підліснюк Світлани Григорівни про стягнення 125 287,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 20/08/15-315 від 20.08.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 суд звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи Підліснюк Світлани Григорівни .
До Господарського суду міста Києва 03.08.2023 від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла інформація на запит, у якій зазначено адресу місця реєстрації Підліснюк Світлани Григорівни є: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2022 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Відповідач копію ухвали Господарського суду міста Києва від 21.08.2022 отримав 07.09.2023, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494956736.
Пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 20.08.2015 укладено договір поставки № 20/08/15-315 (надалі - Договір), за умовами пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця Товар (товари для дітей) (далі - товар), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до умов цього Договору.
Згідно з пунктом 1.2. Договору товаром є продукція, яка передається Постачальником у власність покупця на підставі замовлень останнього. Замовлення можуть бути передані
Перелік товарів, переданих від постачальника до покупця, їх ціна і кількість вказуються у видаткових накладних (пункт 1.6. Договору).
Відповідно до пункту 3.1. Договору поставка товару здійснюється відповідно до умов EXW ( м. Київ ) згідно Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс-2010".
Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар, перевірити його кількість та якість в момент безпосереднього отримання товару від постачальника (уповноваженої особи або перевізника). Покупець зобов'язаний звірити фактичні дані щодо асортименту, кількості і якості поставленого товару з інформацією у товаросупровідних документах (накладною, вантажною декларацією та інші).
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що його сума складається з сукупної суми всіх видаткових накладних, узгоджених і підписаних сторонами.
Оплата за товар здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника, в національній валюті України (гривні), протягом 30 календарних днів з моменту реалізації товарів кінцевому споживачеві.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а за грошовими зобов'язаннями - до їх повного виконання. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із Сторін письмово не виявить бажання його припинити, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (пункт 6.1. Договору).
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач свої зобов'язання за Договором виконує неналежним чином, порушує строки надання звітів про реалізований товар та не сплачує у повному обсязі вартість поставленого позивачем товару. На дату звернення позивача до суду розмір заборгованості відповідача складає 125 287,69 грн.
Судом встановлено, що наданими до матеріалів справи копіями видаткових, товарно-транспортних накладних, накладних на повернення товару, коригуючих товарних накладних за час дії Договору підтверджується поставка відповідачу товару на загальну суму 1 158 454,74 грн.
Натомість наданими копіями платіжних доручень підтверджується сплата відповідачем на рахунок позивача лише 1 033 167,05 грн, тож заборгованість останнього за Договором складає 125 287,69 грн.
Пунктом 5.2.5. Договору передбачено, що один раз в 7 (сім) днів ел. поштою надавати постачальнику достовірний звіт про реалізований товар. У разі неподання звіту в зазначені терміни - весь товар, прийнятий покупцем, вважається реалізованим в повному обсязі.
Позивач зазначає, що відповідач припинив надавати звіти про реалізований товар, тож на підставі вказаного пункту Договору строк оплати товару є таким, що настав.
Крім того, 23.05.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості № 68, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими відповідачем у встановленому законом порядку, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до отриманого на запит суду від 17.07.2023 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи державна реєстрація підприємницької діяльності відповідача є припиненою.
Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом (частина перша статті 58 Господарського кодексу України).
Статтею 50 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (стаття 51 Цивільного кодексу України).
Частиною дев'ятою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Частиною другою статті 128 Господарського кодексу України встановлено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Відповідно до частини першої статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
У даному випадку зобов'язання відповідача виникли під час здійснення ним підприємницької діяльності у правовому статусі фізичної особи-підприємця.
За процесуально-правовими приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанова від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, постанова від 06.06.2018 у справі №910/16713/15) у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у даному випадку зобов'язання відповідача, що виникли під час його підприємницької діяльності, мають бути виконані за рахунок майна (на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення), що належить фізичній особі Підліснюк С.Г .
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Підліснюк Світлани Григорівни ( АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміго и С" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д; ідентифікаційний код 37670844) 125 287 (сто двадцять п'ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн 69 коп. заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.Ю.Кирилюк