ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.10.2023Справа № 914/1079/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі секретаря судового засідання Камнєвої У.Є., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Львівської обласної військової (державної) адміністрації
Національного природного парку "Сколівські Бескиди"
Стрийської районної військової (державної) адміністрації Львівської області
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2:Державне підприємство "Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"
За участі представників:
від позивача: Красюк Н.І, Малета А.І.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Хомик Г.І.
від відповідача-3: не з'явився
третя особа-1: не з'явився
третя особа-2: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної військової (державної) адміністрації, Національного природного парку "Сколівські Бескиди" та Стрийської районної військової (державної) адміністрації Львівської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а саме:
- визнати незаконним та скасувати пункт 2 розпорядження голови Сколівської райдержадміністрації від 12.04.2005 р. № 127 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 22 грудня 2004 №434 "Про затвердження технічної документації по видачі Державного акту на право постійного користування землею національному природному парку "Сколівські бескиди" в частині передачі в постійне користування НПП "Сколівські бескиди" відповідно до пункту 6 додатку до даного розпорядження в частині площі 890,8435 га. на території Підгорецької сільської ради;
- визнати незаконним та скасувати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою № ЯЯ 181009 від 20.04.2005 на право постійного користування за Національним природним парком "Сколівські Бескиди" земельною ділянкою кадастровий номер №4624586400:04:000:0003 (відповідно до протоколу № 7981759 виправлення помилки від 23.10.2021 помилка в кадастровому номері 4624586400:04:000:0003 виправлена на кадастровий номер 4624586400:09:000:0422) площею 890,8435 га, за цільовим призначенням (використання) земельної ділянки - обслуговування національного природного парку зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 030346000026;
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер № 4624586400:09:000:0422 площею 890,8435 га., державна реєстрація якої здійснена 28.07.2021 р., за цільовим призначенням - 04.03 для збереження та використання національних природніх парків, категорія земель - землі природно заповідного та іншого природоохоронного призначення;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведену 28.09.2021 державну реєстрацію права державної власності за Львівською обласною державною адміністрацією на земельну ділянку кадастровий номер № 4624586400:09:000:0422, площею 890,8435 га, за реєстраційним номером нерухомого майна 2470819646100, номер запису про право власності / довірчої власності: 44289721;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведену 28.09.2021 державну реєстрацію права постійного користування за Національним природним парком "Сколівські Бескиди" на земельну ділянку кадастровий номер № 4624586400:09:000:0422, площею 890,8435 га, номер запису про інше речове право - 44289806.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, Державне підприємство "Львівський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою".
Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.04.2023 зобов'язано відповідачів надати письмові відповіді на питання позивача та витребувано у Національного природнього парку «Сколівські Бескиди», Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Архівного відділу Стрийської районної державної адміністрації необхідні позивачу докази та інформацію.
Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 26.04.2023 надано Господарському суду Львівської області письмові поясненнями, якими заперечено правову можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідача2.
Відповідачем2 надано Господарському суду Львівської області 01.05.2023 відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на недоведеність факту наявності у позивача права на частину спірної ділянки.
До відзиву відповідачем2 додано заяву про застосування правових наслідків спливу строків позовної давності.
Відповідачем1 через систему «Електронний суд» 02.05.2023 заявлено про передачу справи за визначеною процесуальним законодавством територіальною юрисдикцією.
Відповідачем3 частково надано суду 08.05.2023 витребувані ухвалою про відкриття провадження у справі докази та надано пояснення про відсутність інформації та доказів щодо свердловин позивача.
Відповідачем2 надано суду 08.05.2023 письмову заяву про неможливість виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі в частині надання пояснень та доказів з огляду на відсутність у нього облікових даних щодо свердловин позивача.
Відповідачем1 надано Господарському суду Львівської області 11.05.2023 відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на законність прийняття оскаржених рішень в частині надання відповідачу2 в користування земельних ділянок.
Відповідачем3 надано Господарському суду Львівської області 11.05.2023 відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність правових підстав недійсності прийнятих рішень щодо передачі в користування земельних ділянок. Окремо у відзиві заявлено клопотання про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2023 клопотання Львівської обласної військової (державної) адміністрації задоволено. Матеріали справи №914/1079/23 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Львівської обласної військової (державної) адміністрації, Національного природного парку "Сколівські Бескиди", Стрийської районної військової (державної) адміністрації Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та на стороні відповідача-2: Державного підприємства "Львівський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
До Господарського суду Львівської області 15.05.2023 надійшли письмові пояснення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про неможливість виконання ухвали про порушення провадження у справі у зв'язку з відсутністю витребуваної інформації про свердловини позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 прийнято справу №914/1079/23 до провадження, призначено дату підготовчого засідання та встановлено строки надання відповідей на відзиви.
Відповідачем2 надано суду 29.06.2023 клопотання про долучення до матеріалів справи Положення про національний природний парк «Сколівські бескиди» та перенесення судового засідання. Клопотання судом задоволено в частині залучення документів.
Відповідачем2 заявлено 31.07.2023 клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, яке задоволене протокольною ухвалою від 01.08.2023.
Відповідачем3 надано суду 31.07.2023 письмову заяву про подальший розгляд справи без участі його представника.
Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 04.08.2023 надано суду письмову заяву про подальший розгляд справи без участі його представника.
Відповідачем2 через систему «Електронний суд» надано заяву про перенесення судового засідання 22.08.2023 у зв'язку з відпусткою представника та його виїздом за кордон, у задоволенні якого судом відмовлено.
Позивачем 23.08.2023 заявлено про відвід судді у справі у зв'язку з невчиненням примусових процесуальних дій відносно відповідачів та третіх осіб на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 заяву позивача про відвід суду визнано необґрунтованою, справу передано для визначення судді в порядку частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 (склад суду визначено системою автоматизованого розподілу 24.08.2023) відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Кирилюк Т.Ю. від участі у справі.
Відповідачем2 надано суду 28.08.2023 додаткові докази, які долучені до справи.
Відповідачем3 повторно надано суду 29.08.2023 письмову заяву про подальший розгляд справи без участі його представника.
Позивачем 29.08.2023 заявлено клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з заявленим ним 23.08.2023 клопотанням про відвід судді у справі, у задоволенні якого судом відмовлено.
У судовому засіданні 29.08.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено дату розгляду справи по суті.
Позивачем 25.09.2023 надано суду заяву про зміну предмету позову, клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи та клопотання про повернення до підготовчого провадження з огляду на заявлений відвід судді. Відповідно до частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем документи судом залишені без розгляду.
У судовому засіданні 17.10.2023 оголошено вступну та резолютивні частини рішення у справі.
Врахувавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
ВСТАНОВИВ:
Указом Президента України №157/99 від 11.02.1999 створено на території Дрогобицького, Сколівського та Турківського районів Львівської області національний природний парк «Сколівські Бескиди» площею 35684 гектари, у тому числі 24702 гектари, що надаються йому у постійне користування, та 10982 гектари, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.
Сколівською районною державною адміністрацією 27.04.1999 зареєстровано юридичну особу - національний природний парк «Сколівські Бескиди».
Рішенням №545 Львівської обласної ради від 10.01.2002 затверджено проект відведення земель Національному природному парку «Сколівські Бескиди» у постійне користування, у тому числі - частину територій Підгородецької сільської ради.
Розпорядженням голови Сколівської районної державної адміністрації №434 від 22.12.2004 затверджено технічну документацію по видачі Державного акту на право постійного користування землею Національному природному парку «Сколівські Бескиди» загальною площею 21 352,5156 га, у тому числі 10 198,0092 га лісів та лісо вкритих земель Підгородецької сільської ради.
Розпорядженням голови Сколівської районної державної адміністрації №127 від 12.04.2005 змінено рішення №434 від 22.12.2004 в частині зменшення загальної площі до 19 616,7658 га, у тому числі 10 177,586 га лісів та лісо вкритих земель Підгородецької сільської ради.
Позивач вважає, що пункт 2 розпорядження №127 від 12.04.2005 порушує його права в частині передачі у постійне користування національному природному парку 10 177,586 га земель Підгородецької сільської ради, до яких включено (за твердженням позивача) 890,8435 га земель, частина з яких (3,4729 га) знаходяться в оренді у позивача.
Відповідно до даних публічної кадастрової карти України земельна ділянка площею 890,8435 га з кадастровим номером 4624586400:09:000:0422 знаходиться у державній власності та віднесена до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Право на використання на умовах оренди 3,4729 га земель, які за твердженням позивача є складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4624586400:09:000:0422, обґрунтовано посиланням на укладений позивачем 25.05.1999 з Підгородецькою сільською радою народних депутатів договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди).
За умовою пункту 1.1 договору від 25.05.1999 Підгородецька сільська рада народних депутатів передає позивачу у тимчасове платне користування строком на 25 років земельну ділянку площею 3,4729 га для видобутку нафти і газу згідно плану землекористування, що додається.
Визначений договором план землекористування відсутній у матеріалах справи.
Матеріали справи також не містять і доказів фактичної передачі земельної ділянки місцевою радою народних депутатів позивачу, у тому числі акту приймання-передачі земельної ділянки, доказів встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до умов укладеного договору тощо.
Одночасно суд має зазначити, що надана позивачем копія договору (додаток №8 до позовної заяви) не містить інших ідентифікуючих ознак (адреса, геокординати, кадастровий номер тощо) земельної ділянки площею 3,4729 га, що фактично унеможливлює встановлення факту знаходження цих земель у складі земельної ділянки з кадастровим номером 4624586400:09:000:0422.
Відповідно до преамбули договір від 25 травня 1999 року укладено з позивачем Підгородецькою сільською радою народних депутатів та підписано її головою.
Правовий статус сільських рад народних депутатів раніше визначався Законом України «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», який втратив чинність 12.06.1997 (майже за два роки до підписання договору від 25.05.1999) з прийняттям Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким змінено правовий статус та назви органів місцевого самоврядування.
Відповідно, договір від 25.05.1999 поза розумним сумнівом підписано від імені місцевої територіальної громади неуповноваженою юридичною особою, що унеможливлює набуття позивачем прав землекористувача.
На час підписання договору позивачем та Підгородецькою сільською радою народних депутатів суспільні відносини користування землею регулювалися Земельним кодексом України (в редакції Закону України №2196-XII від 13.03.1992, яка була чинною з 15.05.1992 по 31.12.2001), Цивільним кодексом УССР, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998, Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 тощо.
Статтею 7 Земельного кодексу України (в редакції Закону України №2196-XII від 13.03.1992) визначалось право тимчасового користування землею, яке виступало самостійним видом землекористування поряд з правом постійного землекористування та користування землею на умовах оренди.
В свою чергу, Земельним кодексом України (в редакції Закону України №2196-XII від 13.03.1992) право тимчасового користування землею поділялось на дві категорії - короткострокове (до 3-х років) та довгострокове (від 3-х до 25-ти років).
Відповідно до статті 24 Земельного кодексу України (в редакції Закону України №2196-XII від 13.03.1992) право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах
оренди, оформлюється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Типову форму та порядок укладання договору оренди земельної ділянки було затверджено чинною на той час Постановою Кабінету Міністрів України №197 від 17.03.1993 «Про форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)». Зазначеною постановою було затверджено єдиний бланк на різні види користування земельною ділянкою: тимчасове короткострокове землекористування, тимчасове довгострокове землекористування та оренду. Вид землекористування та форма оплати заповнювалися в цьому примірному договорі його сторонами.
При укладенні договору за затвердженою Кабінетом Міністрів України типовою формою його сторони мали юридичний обов'язок врахувати і вимоги чинного на час укладення договору законодавства.
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Підписаним Підгородецькою сільською радою народних депутатів (неналежний суб'єкт на час підписання) та позивачем договір не містить погоджених сторонами істотних умов, проте містить відсилання до законодавчих актів, які в подальшому втратили свою чинність (втрата чинності Земельного кодексу України 1992 року з 01.01.2002, втрата чинності Закону України «Про плату за землю» з 01.01.2011).
Відповідно, щонайменше з 01.01.2002 підписаний Підгородецькою сільською радою народних депутатів та позивачем договір не відповідає вимогам законодавства в частині вимог статті 152 Цивільного кодексу УРСР та (у подальшому) вимогам статті 638 Цивільного кодексу України.
Окремо суд має зазначити, що позивачем не надано жодного доказу вчинення будь-яких дій, направлених на приведення договірно-правового регулювання відносин землекористування у відповідність до вимог законодавства у період часу з 25.05.1999 до моменту подання даного позову, що є додатковим підтвердженням висновку про відсутність у позивача юридичних прав землекористувача земельної ділянки площею 3,4729 га для видобутку нафти і газу.
Відповідно до статті 22 чинного на момент укладення договору оренди від 25.05.1999 Земельного кодексу України (редакція Закону України №2196-XII від 13.03.1992) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем після укладення договору оренди вимог статті 22 чинного на час укладення договору Земельного кодексу України (редакція Закону України №2196-XII від 13.03.1992).
Відповідно, твердження позивача про наявність у нього на час звернення з даним позовом права користування земельними ділянками ланок 15 та 16А знаходиться у межах розумного сумніву, оскільки суду не доведено належними доказами факт виникнення у позивача цього права на підставі договору від 25.05.1999 з урахуванням законодавчих вимог статті 22 Земельного кодексу України (у редакції Закону України №2196-XII від 13.03.1992).
Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу сплати позивачем в період часу з 1999 року по 2023 рік земельного податку відповідно до умови статті 2 договору від 25.05.1999.
Матеріали справи також не містять і доказів фактичного використання позивачем земельної ділянки площею 3,4729 га для видобутку нафти і газу (пункт 2.2 договору від 25.05.1999) в період часу з 1999 року по 2023 рік.
Відповідно до підписаного позивачем та Підгородецькою сільською радою народних депутатів договору земля площею 3,4729 га мала бути переданою в користування для видобутку нафти і газу.
За визначенням статі 1 Закону України «Про нафту і газ» промислова розробка родовища нафти і газу - технологічний процес вилучення з родовища нафти, газу та супутніх їм корисних компонентів, що здійснюється на основі відповідних проектних документів після завершення геологічного вивчення родовища, геолого-економічної оцінки і затвердження у встановленому порядку запасів нафти, газу і супутніх компонентів
Відповідно до статті 18 Закону України «Про нафту і газ» надання земельних ділянок у користування для потреб нафтогазової галузі здійснюється у порядку, встановленому земельним законодавством України.
Таким чином, наявність на певній території нафтової свердловини не надає її власнику автоматично права землекористувача відповідної земельної ділянки.
Нафтова свердловина є специфічним оборотоздатним об'єктом цивільних прав, який має певний вплив на надра як особливий предмет захисту, що є правом власності Українського народу, відповідно до статті 13 Конституції України.
Відповідно до пункту 1.2 Порядку ведення обліку нафтових і газових свердловин, затвердженого наказом Державного комітету природних ресурсів України №76 від 20.04.2005, під нафтовою чи газовою свердловиною розуміється спеціально обладнана гірнича виробка (разом з комплексом технологічного обладнання) у земній корі круглого січення з великим співвідношенням глибини до діаметру, яка створюється послідовним руйнуванням (бурінням) гірничих порід, видаленням зруйнованої породи і, при необхідності, кріпленням стінок свердловини.
Облік нафтових та газових свердловин є складовою частиною системи обліку об'єктів державного фонду надр і проводиться для визначення стану й можливості розвитку мінерально-сировинної бази нафтогазової промисловості, планування робіт із геологічного вивчення нафтогазоносних надр, оцінки можливості реліквідації і розконсервації свердловин з метою комплексного використання надр (пункт 1.3 Порядку ведення обліку нафтових і газових свердловин).
Відповідно до пунктів 1.4 та 1.5 Порядку ведення обліку нафтових і газових свердловин облік нафтових та газових свердловин ведеться на підставі паспортів свердловин, що складаються підприємствами незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, які мають на обліку або орендують нафтогазові свердловини, проводять роботи з буріння, здійснюють спостереження за станом свердловин та видобутком вуглеводнів. Паспорт складається на кожну свердловину і передається до ДНВП "Геоінформ України" при первинному обліку, початку будівництва свердловини та зміні показників, що характеризують свердловину (пункт 1.8).
Паспорт свердловини складається з заголовка та 11 розділів, а саме: загальні дані про свердловину; об'єкт (родовище, площа), на якому розташована свердловина; відомості про власника свердловини; відомості про вартість свердловини; стан, у якому перебуває свердловина; конструкція свердловини; результати випробування свердловин; склад обладнання на свердловині; дані про геофізичні дослідження; екологічні параметри; стан експлуатації.
Відповідно до підпункту 2.4 зазначеного Порядку, Розділ 3 "Відомості про власника свердловини" заповнюється у разі наявності оформленого права власності на свердловину. У ньому наводиться інформація про власника свердловини: назва підприємства-власника; форма власності (державна, комунальна, колективна, приватна, власність організацій-нерезидентів); та відомості про документ, що підтверджує право власності (номер; дата видачі; форма власності).
Із наведеного вбачається, що паспорт на свердловину, складається незалежно від наявності або відсутності оформленого права власності на неї і обумовлює виникнення свердловини як технічного об'єкту з певними характеристиками.
Судом досліджено долучені до позовної заяви копії паспортів свердловин та встановлено, що жоден з них не містить інформації про номер та дату документу, що підтверджує право власності на свердловину (розділи 3 паспортів). Натомість всі паспорти мають заповнені стовпчики «орган, що видав» документ про право власності - ДКСУ головне міжрегіональне управління статистики у м. Києві.
Відповідно до Положення про Головне управління статистики у місті Києві" (чинної на час складання позивачем паспортів свердловин редакції), затвердженого наказом Державної служби статистики №252 від 30.09.2015, до повноважень цієї державної установи не входить реєстрація або видача будь-яких документів, що підтверджують право власності на будь-які об'єкти, у тому числі на нафтові свердловини.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що позивачем заповнено розділ 3 паспортів 45 свердловин з порушенням вимог підпункту 2.4 Порядку ведення обліку нафтових і газових свердловин облік нафтових та газових свердловин, що фактично ставить під обґрунтований сумнів вірність зазначених у цих паспортах інших відомостей.
З наданих позивачем копій паспортів вбачається, що свердловина №886 має початок експлуатації у 1900 році (з 03.05.2012 є пьезометричною); №899 - 1900 рік; №900 - 1925 рік (ліквідована 30.01.1981); №902 - 1901 рік; №914 - 1902 рік; №922 - 1927 рік; №937 - 1899 рік; №941 - 1902 рік; №950 - 1900 рік; №952 - 1900 рік; №953 - закінчення експлуатації у 1900 році; №954 експлуатація з 1900 року (ліквідована 30.12.1981, з 30.12.1982 - пьезометрична); №859 - 1900 (ліквідована 30.12.1981, з 30.12.1982 - пьезометрична; №961 - 1901 рік; №962 - 1904 рік; №976 - 1900 рік; №974 -1937 (ліквідована у 1969 році); №УК-2 - 1942 рік; №УК-4 - 1943 рік; №УК-11 - 1943 рік; №УК-20 - 1945 рік; №873 - 1902 рік; №873 «а» - 1898 рік; №874 -1898 рік; №881 - 1901 рік; №882 - 1900 рік (з 11.01.1982 - пьезометрична); №884 - 1936 рік; №892 - 1931 рік; №893 - 1925 рік; №893 «а» - 1940 рік; №911 - інформація відсутня; №915 - 1902 рік; №917 -1904 рік (з 31.03.2013 - пьезометрична); №918 -1904 рік; №894 - 1903 рік; №935 - 1898 рік; №960 - 1904 рік; №963 - 1929 рік; №924 - 1897 рік; №1200 -1901 рік; №1-УК - 1942 рік (з 31.03.2013 - пьезометрична).
Таким чином, всі 45 свердловин, що обліковуються позивачем, мають початком експлуатації кінець 19 та початок 20 сторіччя. Жодним паспортом не визначається поточний дебет свердловини та об'єм відбору, що поза розумним сумнівом доводить відсутність факту промислової експлуатації позивачем цих свердловин.
Відповідно, надані позивачем копії паспортів (свердловин) фактично доводять відсутність здійснення позивачем діяльності за видобутку нафти та газу саме з цих свердловин.
Наявність під земною поверхнею майна, що обліковується позивачем та яке раніше використовувалось невстановленими особами для видобутку нафти не є належною підставою для скасування рішення про передачу земельної ділянки відповідачу2.
Твердження представника позивача про можливі техногенні катастрофи, що вірогідно можуть виникнути у результаті підняття нафтового горизонту у зв'язку з невикористанням старих свердловин, судом відхиллено, оскільки вони не підтверджуються жодним доказом з наявних у матеріалах справи.
Відповідно до наданих позивачем копій паспортів свердловин лише 6 з 45 свердловин можуть використовуватись як пьезометричні.
П'єзометричними є свердловини для спостереження за зміною пластового тиску в законтурній частині покладу, в газовій шапці та нафтовій зоні пласта в результаті розробки покладів, а також для проведення в них досліджень з вивчення неоднорідності будови покладу та гідродинамічного зв'язку як між пластами всередині експлуатаційного об'єкта, а також з іншими експлуатаційними об'єктами або водоносними горизонтами (пункт 27 Правил розробки нафтових і газових родовищ, затверджених наказом Міністерства екології
та природних ресурсів України №118 від 15.03.2017).
П'єзометричні свердловини не потребують окремо виділеної території для їх використання за прямим призначенням.
Окремо судом досліджено за допомогою загальнодоступного інтернет-сервісу Google Планета Земля зазначені у кожному з паспортів геокординати місць розташування свердловин позивача. Наявні у інтернет-сервісу супутникові фотознімки цієї місцевості (між селом Умрич Сколівської міської громади Стрийського району Львівської області та селом Перепромстиня Новокропивницького старостинського округу Східницької громади Дрогобицького району Львівської області, фотознімки виконані 30.08.2020) не містять жодних ознак промислової розробки свердловин на цій місцевості.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведених правових приписів процесуального Закону судом встановлено відсутність підстав для задоволення заявленого позову з огляду на недоведеність позивачем наявності права землекористувача частини спірної ділянки та недоведеність факту порушення цього права відповідачами.
Одночасно суд відмовляє Національному природному парку "Сколівські Бескиди" та Стрийській районній державній адміністрації у задоволенні їх заяв про застосування до даних правовідносин правових наслідків спливу строків позовної давності у зв'язку з недоведеністю позивачем факту порушення його прав.
За таких обставин, Господарський суд міста Києва відмовляє у задоволенні позову повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 20.10.2023
Суддя Т.Ю. Кирилюк