номер провадження справи 18/87/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2023 справа № 908/1567/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1567/23
за позовом приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП” (вул.Космічна, буд. 150, м. Запоріжжя, 69050)
про стягнення 15158,64 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП” 15158,64 грн., з яких: 2175,53 грн. пені, 1788,10 грн. 3% річних та 11195,01 грн. інфляційних втрат на підставі договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 1236-01024 від 03.09.2019.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 1236-01024 від 03.09.2019 у відповідача виникла заборгованість за договором, зокрема, на підставі рахунків-фактур №2804202200231 від 28.04.2022, № 605202200223 від 06.05.2022, № 1605202200222 від 16.05.2022, №2605202200223 від 26.05.2022, № 1509202200665 від 15.09.2022. Позивач зауважив, що зобов'язання ТОВ «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП» з оплати наведених рахунків виконано АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» в рамках добровільного виконання рішення суду про стягнення сум банківської гарантії № 22837/19-ГВ від 25.10.2021 (у новій редакції № 02), а саме: за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8586/22 від 08.12.2022 на користь ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» 03.02.2023 банком сплачено 77 046,15 грн., за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/12420/22 від 30.01.2023 на користь ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» 07.02.2023 банком сплачено 15546,59 грн. За доводами позивача, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання надає підстави для нарахування на суму основного боргу пені, 3% річних, інфляційних втрат за весь час прострочення та стягнення їх у судовому порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2023 справу № 908/1567/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1567/23, присвоєно справі номер провадження 18/87/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1567/23; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 12.06.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 15.05.2023 повернулась до суду з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП” є: вул. Космічна, буд. 150, м. Запоріжжя, 69050, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою “за закінченням терміну зберігання”, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1567/23 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 15.05.2023 у справі № 908/1567/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/1567/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-вересня 2023 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 28.08.2023 по 22.09.2023, рішення прийнято без його проголошення - 16.10.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до положень Закону України "Про ринок електричної енергії" приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Крім того, на позивача, як оператора системи передачі покладені функції адміністратора розрахунків - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг (п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 52, ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про врегулювання небалансів.
Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП” подано заяву про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії, чим надано згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії (ідентифікатор договору № 1236-01024 від 03.09.2019).
ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго” 04.09.2019 надіслано відповідачу повідомлення про приєднання до Договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
Отже, приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” (ОСП, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП” (СВБ, сторона, відповідальна за баланс, відповідач у справі) укладений договір шляхом подання відповідної заяви Учасника ринку і його приєднання до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затверджених наказом НЕК "Укренерго" від 03.04.2019 № 204 з урахуванням типової форми, встановленої у додатку 1 до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 14.03.2018 № 307, зі змінами (далі - Правила ринку), з урахуванням вимог п. 1.1.2 гл. 1.1, п.1.3.2 гл. 1.3 р. І Правил ринку, ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України.
Пунктами 1.1, 1.2 Договору визначено, що цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (далі - СВБ), у тому числі її балансуючої групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому. На підставі цього Договору Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Наказом НЕК "Укренерго" № 58 від 31.01.2022 затверджено нову редакцію Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, яка була чинна на дату виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку.
Згідно з абз. 27 п. 1.1.2 гл. 1.1 р. І Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.
Відповідно до абз. 39 п. 1.1.2 гл. 1.1 р. І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.
Згідно з п. 1.11.1-1.11.6 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, зокрема, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Учасники ринку мають право на доступ до інформації, що міститься в базах даних системи управління ринком, що їх безпосередньо стосується.
Відповідач, як учасник ринку (СВБ), володіє відповідними даними і має доступ до системи управління ринком (програмний комплекс Market Management System, MMS), інформація про роботу якої є публічно доступною на офіційному веб-сайті позивача.
Згідно з п. 1.8.1 гл. 1.8 р. І Правил ринку позивач, зокрема, обчислює обсяги небалансів та наданих послуг на ринку електричної енергії, виставляє рахунки та стягує та оплачує платежі, передбачені цими Правилами, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V цих Правил.
Розділом VII Правил ринку врегульовані питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії.
Зокрема, відповідно до п. 7.3.1 гл. 7.3 р. VII Правил ринку АР (адміністратор розрахунків) надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
При цьому, згідно з п. 8 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 виставлення рахунків за небаланси електричної енергії здійснюється щодекадно протягом місяця або відповідно до окремого рішення оператора системи передачі.
Строк, у який відповідач (СВБ) зобов'язаний оплачувати виставлені йому рахунки за небаланси, визначений у п. 7.7.3 гл. 7.7 р. VII Правил ринку: оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
Враховуючи вищевказані положення Закону, Правила ринку, п. 2.1, 5.1 Договору позивач виконав розрахунки обсягу та вартості небалансів та направив відповідачу сформовані рахунки-фактури у системі управління ринком:
- № 2804202200231 від 28.04.2022 на суму 22921,40 грн. з ПДВ,
- № 605202200223 від 06.05.2022 на суму 23047,82 грн. з ПДВ,
- № 1605202200222 від 16.05.2022 на суму 19607,60 грн. з ПДВ,
- № 2605202200223 від 26.05.2022 на суму 18251,03 грн. з ПДВ,
- № 1509202200665 від 15.09.2022 на суму 13065,59 грн. з ПДВ.
Відповідач грошові кошти за наведеними рахунками не платив.
З метою забезпечення виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп" за вказаним договором про врегулювання небалансів електричної енергії, укладеного з позивачем, Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" (Гарант) видано на користь позивача (Бенефіціар) безумовну і безвідкличну гарантію виконання зобов'язань від 25.10.2021 №422837/19-ГВ (в новій редакції 2) на суму 300000,00 грн. зі строком дії Гарантії до 08 листопада 2022 року.
Згідно з умовами п. 7 Гарантії АТ "Банк інвестицій та заощаджень" (Гарант), у разі порушення зобов'язань відповідачем (принципалом) сплачує позивачу (бенефіціару) кошти в межах суми Гарантії, відповідно до умов Гарантії та за першою Вимогою без подання ним будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (Гарантія є безумовною).
Оскільки відповідачем своєчасно не виконано свої зобов'язання щодо сплати коштів за Договором позивач (бенефіціар) звернувся до Гаранта з вимогами №№ 01/15669 від 22.04.2022, 01/17021 від 04.05.2022, 01/18460 від 12.05.2022, 010/19482 від 20.05.2022, 01/21292 від 01.06.2022, 01/41812 від 22.09.2022 про сплату коштів за Гарантією.
У зв'язку з тим, що АТ "Банк інвестицій та заощаджень" кошти за Гарантією не оплатив, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовами про стягнення з акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 74565,15 грн. та 13065,59 грн. за наданою гарантією № 22837/19-ГВ від 25.10.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/8586/22 позов задоволено. Стягнуто з акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 74565,15 грн. основного боргу та 2481,00 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/12420/22 позов задоволено. Стягнуто з акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 13065,59 грн. основного боргу та 2481,00 грн. судового збору.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати спірних рахунків позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2175,53 грн. пені, 1788,10 грн. 3% річних та 11195,01 грн. інфляційних втрат.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.
Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Обставини дотримання відповідачем своїх зобов'язань, які випливають із Договору та Закону, стали предметом дослідження Господарським судом міста Києва у справах №910/12420/22 та № 910/8586/22.
Зазначеними рішеннями суду, зокрема, встановлено факт несплати відповідачем виставлених позивачем на підставі договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 1236-01024 від 03.09.2019 рахунків-фактур №2804202200231 від 28.04.2022, №605202200223 від 06.05.2022, № 1605202200222 від 16.05.2022, №2605202200223 від 26.05.2022, № 1509202200665 від 15.09.2022 у визначеній позивачем сумі. Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання суд визнав доведеним.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факт порушення з боку відповідача зобов'язань щодо сплати позивачу вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за виставленими рахунками-фактурами остаточно встановлено рішеннями Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/8586/22 та від 30.01.2023 у справі № 910/12420/22.
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
За прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за спірними рахунками позивач нарахував та заявив до стягнення 2175,53 грн. пені, 1788,10 грн. 3% річних та 11195,01 грн. інфляційних втрат.
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем вимога про стягнення 2175,53 грн. пені заявлена на підставі п. 4.2 договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 1236-01024 від 03.09.2019, яким визначено відповідальність відповідача у разі порушення строків оплати за цим Договором у вигляді пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки положення договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України (посилання в договорі на стягнення пені за кожний день прострочення не є визначенням періоду часу), то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шестимісячного строку.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 03.05.2022 по 06.02.2023, виходячи із простроченої суми заборгованості за кожним окремо рахунком-фактурою, суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 2175,53 грн. пені, як і визначено позивачем.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Серед іншого правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті за виставленими позивачем рахунками-фактурами, заборгованість за якими сплачено акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень", як Гарантом, в рамках добровільного виконання рішень Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/8586/22 та від 30.01.2023 у справі № 910/12420/22, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем загальний період з 03.05.2022 по 06.02.2023, виходячи із простроченої суми заборгованості за кожним окремо рахунком-фактурою, суд визнав розрахунок правильним, тому вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом у визначеному позивачем розмірі 1788,10 грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем загальний період з 03.05.2022 по 06.02.2023, виходячи із простроченої суми заборгованості за кожним окремо рахунком-фактурою, судом встановлено, що розрахунок позивача є правильним, до стягнення підлягає 11195,01 грн., як і визначено позивачем.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про звільнення його від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання за Договором не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП” (вул. Космічна, буд. 150, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код 43042604) на користь приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) 2175,53 грн. (дві тисячі сто сімдесят п'ять грн. 53 коп.) пені, 1788,10 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім грн. 10 коп.) 3% річних, 11195,01 грн. (одинадцять тисяч сто дев'яносто п'ять грн. 01 коп.) інфляційних втрат та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 20.10.2023.
Суддя В.В. Левкут