номер провадження справи 5/163/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2023 Справа № 908/1847/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (електронна пошта: reception@kniazha.com.ua; вул. Глибочицька, буд. 44, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 24175269)
До відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (електронна пошта: credo@credo.zp.ua; пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789)
про стягнення 210 000,00 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Пилипець А.Ю. (в режимі відеоконференції) - ордер серії АІ №1403262 від 31.05.2023;
Від відповідача: не з'явився;
СУТНІСТЬ СПОРУ:
05.06.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" про стягнення 210 000,00 грн.
05.06.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 08.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1847/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 06.07.2023 та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
22.06.2023 від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" на електронну адресу суду з електронним цифровим підписом надійшов відзив на позовну заяву № 1393 від 21.06.2023 (вх. № 13456/08-08/23 від 22.06.2023), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. У разі задоволення позовних вимог, відповідач просить суд зменшити витрати на правничу допомогу позивача до 1 000,00 грн.
26.06.2023 від Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" на електронну адресу суду з електронним цифровим підписом надійшла відповідь на відзив № б/н від 26.06.2023 (вх. № 13643/08-08/23 від 26.06.2023), в якому позивач не погодився із запереченнями відповідача викладеними у відзив на позовну заяву та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також, просить суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 3 150,00 грн. та витрати пов'язані із наданням професійної правничої допомоги на суму 10 000,00 грн.
04.07.2023 на адресу електронної пошти суду з КЕП від позивача надійшло клопотання про забезпечення проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon" по справі № 908/1847/23. В обґрунтування вказаного клопотання посилається на територіальну віддаленість представника позивача від місця розгляду справи та керуючись наказом ДСА України від 23.04.2020 №196, просить надати можливість участі у судових засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 05.07.2023 № 908/1847/23 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" від 03.07.2023.
Ухвалою суду від 01.08.2023 розгляд справи № 908/1847/23 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відкрите провадження у справі № 908/1847/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.08.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
15.08.2023 від ТДВ "Страхова компанія "КРЕДО" до суду надійшли заперечення № 1916 від 15.08.2023 (вх. № 17470/08-08/23 від 15.08.2023), згідно яких відповідач просить суд врахувати доводи викладені у вказаних запереченнях та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У разі задоволення позову зменшити витрати на правничу допомогу до 1 000,00 грн.
Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 23.08.2023 клопотання ПрАТ "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" про забезпечення проведення подальших судових засіданнях, зокрема призначеного на 30.08.2023 об 11:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon" задоволено частково. Вирішено судове засідання, призначене на 30.08.2023 об 11:30 год. проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".
Ухвалою суду від 30.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.10.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.
Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 10.10.2023 здійснювалось здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд".
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Суд продовжив розгляд справи по суті.
Представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві зазначивши, що 13.11.2022 між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено Договір обов'язкового страхування наземного транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків № 07/107-75-012363/22, за яким був зареєстрований автомобіль «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 . Відповідно до постанови Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15.02.2023 по вул. Вишня в с. Поляниця Івано-Франкіської області 06.12.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів, а саме: 1) «Chery Tiggo», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 ; 2) застрахованого позивачем автомобіля «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 . Згідно з постаново Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15.02.2023, дорожньо-транспортна на пригода сталася з вини ОСОБА_2 . Згідно рахунку ТОВ «Класик-авто» № КВ037004 від 16.12.2022, вартість ремонту автомобіля «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 становить 313 012,97 грн. На виконання умов договору страхування № 07/107-75-012363/22 від 13.11.2022 та на підставі страхового акту № 220000659281 від 27.12.2022, позивач відшкодував страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 313 012,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР095432 від 28.12.2022. На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на моменту ДТП була застрахована у відповідача за полісом ЕР-210347323 та DGO-210347323. Відповідно до витягу з централізованої бази даних МТСБУ, ліміт за шкоду майну за полісом ЕР-210347323 складає 160 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., DGO-210347323 (договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності (страхова сума - 50 000,00 грн), у зв'язку з чим максимально-граничний ліміт відповідальності відповідача перед третіми особами за договором страхування становить 210 000,00 грн. 28.12.2022 за вих. № 220000659281 на адресу ТДВ «СК "КРЕДО" позивачем направлена претензія з пропозицією сплатити суму заборгованості у розмірі 210 000,00 грн. Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав щодо виплати страхового відшкодування у повному обсязі. Заборгованість складає 210 000,00 грн., яку позивач просить стягнути. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 06.12.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Chery Tiggo», д.р.н. НОМЕР_2 та «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 , в результаті якої пошкоджений автомобіль «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 . Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15.02.2023 у справі № 354/1431/22, провадження № 3/354/130/22 вказана дата ДТП - 04.12.2022 та адміністративний протокол серії ААБ № 289867. Пізніше постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області № 354/1431/22, провадження № 3-в/354/2/23, яким виправлено описку в даті ДТП на 06.12.2022, замість 04.12.2022 та адміністративний протокол серії ААБ № 289867 залишився без змін. Відповідно до наданих позивачем документів, за наслідками ДТП було складено адміністративний протокол від 04.12.2022 серії ААБ № 289867, в той же час у відповіді від НПУ за № 3022340834809975 вказано дату ДТП - 06.12.2022 та складено адміністративний протокол серії ААБ № 289886. Таким чином, вищевказані адміністративні протоколи - це дві різні події. Судом не було встановлено вини у діях водія забезпеченого транспортного засобу Chery Tiggo», д.р.н. НОМЕР_2 в настанні ДТП зазначеної в адміністративному протоколі від 06.12.2022 серії ААБ № 289886. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. У разі задоволення позовних вимог просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн.
Представник позивача підтримав доводи викладені у відповіді на відзив, в якому позивач не погодився із запереченнями відповідача зазначивши, що допущення технічних описок при складанні постанови Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі № 354/1431/22 не свідчить та не може свідчити про відсутність настання страхового випадку, оскільки учасники ДТП є незмінними: «Chery Tiggo», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та застрахованого позивачем автомобіля - «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 . Просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що два різних ДТП - це два різних страхових випадки, по ним відповідно до Закону мало би бути два різних врегулювання, актів огляду ТЗ потерпілого, дослідження матеріального збитку ТЗ потерпілого, дослідження механізмів ДТП. Станом на дату подання вказаних заперечень не встановлена вина водія ТЗ «Chery Tiggo», д.р.н. НОМЕР_2 у ДТП від 06.12.2022, а отже, у відповідності до Закону у позивача не має підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування, оскільки не настала цивільно-правова відповідальність водія ТЗ «Chery Tiggo», д.р.н. НОМЕР_2 . Просить суд відмовити у задоволенні позову.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.
В судовому засіданні 10.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (Страховик, позивач) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування наземного транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків № 07/107-75-012363/22 від 13.11.2022 (договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 .
Строк дії Договору встановлено з 15.11.2022 по 14.11.2023 (п. 11.1 Договору).
06.12.2022 по вул. Вишня в с. Поляниця Івано-Франкіської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів за участю транспортних засобів «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 та «Chery Tiggo», д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в ТДВ"СК "КРЕДО" за полісом № ЕР-210347323 та DGO-210347323
Згідно постанови Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15.02.2023 у справі про адміністративне правопорушення № 354/1431/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29.03.2023 № 354/1431/22 у справі про адміністративне правопорушення № 354/1431/22 виправлено описку у постанові Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15.02.2023 № 354/1431/22 щодо дати ДТП, зазначено правильну дату 06.12.2022, замість 04.12.2022.
Згідно рахунку СТО, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 склала 313 012,97 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 220000659281 від 27.12.2022 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 313 012,97 грн., виплата страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № ЗР095432 від 28.12.2022.
Позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до витягу з централізованої бази даних МТСБУ, ліміт за шкоду майну за полісом ЕР-210347323 складає 160 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., DGO-210347323 (договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності (страхова сума - 50 000,00 грн.), у зв'язку з чим максимально-граничний ліміт відповідальності відповідача перед третіми особами за договором страхування становить 210 000,00 грн.
28.12.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування № 220000659281 у розмірі 210 000,00 грн. Проте, виплату відповідач не здійснив.
В матеріалах справи міститься лист ТДВ "СК "КРЕДО" № 949 від 01.05.2023 на ім'я ПрАТ «УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП", в якому відповідач зазначає, що на дату ДТП від 06.12.2022 було складено протокол серії ААБ № 289867 (який складений 04.12.2022), що встановлено у постанові Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15.02.2023 з урахуванням постанови суду про виправлення описки в даті ДТП на 06.12.2022 замість 04.12.2022. Таким чином, адміністративний протокол від 04.12.2022 серії ААБ № 289867 та адміністративний протокол від 06.12.2022 серії ААБ № 289886 це дві різні події.
Відповідач суму страхового відшкодування не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chery Tiggo», д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО" за полісами ЕР-210347323, DGO-210347323.
Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За таких обставин, у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням транспортного засобу марки «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2022 позивачем на адресу відповідача надіслано претензією про виплату страхового відшкодування № 220000659281 у розмірі 210 000,00 грн., у відповідь на яку ТДВ "СК "КРЕДО" зазначила, що на дату ДТП від 06.12.2022 було складено протокол серії ААБ № 289867 (який складений 04.12.2022), що встановлено у постанові Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 15.02.2023 з урахуванням постанови суду про виправлення описки в даті ДТП на 06.12.2022 замість 04.12.2022. Таким чином, адміністративний протокол від 04.12.2022 серії ААБ № 289867 та адміністративний протокол від 06.12.2022 серії ААБ № 289886 це дві різні події.
З цього приводу суд зазначає, що допущення технічних описок при складанні постанови Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі № 354/1431/22 не свідчить та не може свідчити про відсутність настання страхового випадку, оскільки учасники ДТП є незмінними: «Chery Tiggo», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та «Toyota Rav 4» д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
Виправивши постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29.03.2023 № 354/1431/22 описку в постанові суду від 15.02.2023 по справі № 354/1431/22 дату скоєння ДТП зазначивши 06.12.2022 та не виправивши описку при зазначенні серії, № та дати протоколу про адміністративне правопорушення не спростовує вини водія ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.
Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання та сплатив страхове відшкодування на загальну суму 313 012,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР095432 від 28.12.2022.
Оскільки встановлено, що транспортний засіб «Chery Tiggo», д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , застраховано в ТДВ "СК "КРЕДО" за полісами № ЕР-210347323 та DGO-210347323 (відповідач у справі), саме ця особа в даному випадку є відповідальною за завдані збитки. До позивача, який сплатив страхове відшкодування перейшло право вимоги до відповідача.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Chery Tiggo», д.р.н. НОМЕР_2 перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про страхування", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу в тому числі відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 9.1. ст. 9 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. 9.4. ст. 9 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскільки ліміт за шкоду майну за полісом ЕР-210347323 складає 160 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., DGO-210347323 (договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності (страхова сума - 50 000,00 грн.), максимально-граничний ліміт відповідальності ТДВ «СК "КРЕДО" перед третіми особами за договором страхування становить 210 000,00 грн.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження здійснення відшкодування у заявленому позивачем розмірі, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування на суму 210 000,00 грн.
За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума страхового відшкодування складає 210 000,00 грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч.: копію договору про надання правової допомоги № б/н від 11.01.2021, укладеного з Адвокатським об'єднанням «Пі.Ес.Лоєрс», копією додаткової угоди № 5 від 11.04.2023 до договору про надання правової допомоги № б/н від 11.01.2021, копією реєстру справ № 5.1. від 11.04.2023 на суму 10 000,00 грн. (додаток №; 1 до додаткової угоди № 5 від 11.04.2023 до договору про надання правової допомоги № б/н від 11.01.2021), копією акта приймання-передачі наданих послуг № 9 від 15.05.2023 на суму 10 000,00 грн., копію Ордеру на надання правової допомоги Серія АІ № 1403262 від 31.05.2023. Також суду надано копію платіжного доручення № ЗР042068 від 10 000,00 грн. (призначення платежу - оплата правової допомоги згідно ДУ № 5 від 11.04.2023 та такту виконаних робіт № 9 від 15.05.2023), що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
В акті приймання-передачі наданих послуг № 9 від 15.05.2023 зазначені наступні послуги: правовіда допомоги згідно реєстру справ № 5.1. від 11.04.2023: написання, оформлення та подання позовної заяви, страхувальник ОСОБА_1 (4 години, вартість однієї години - 2 500,00 грн).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26 лютого 2016 року у справі "Баришевський проти України" зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті приймання-передачі наданих послуг № 9 від 15.05.2023 на виконання договору про надання правової допомоги від 11.01.2021 та додаткової угоди № 5 від 11.04.2023, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 11.01.2021.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. У зв'язку із цим відповідач просить суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1 000,00 грн.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті приймання-передачі наданих послуг № 9 від 15.05.2023 на виконання договору про надання правової допомоги від 11.01.2021 та додаткової угоди № 5 від 11.04.2023, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги від 11.01.2021.
Разом із тим, суд зауважує, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням складності цієї справи врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є співмірним та доаеденим, у зв'язку з чим заперечення відповідача до уваги судом не приймаються.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст., ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (вул. Глибочицька, буд. 44, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 24175269) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 210 000 (двісті десять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору на суму 3 150 (три тисячі сто п'ятдесят) грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2023.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.