ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/933/23
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.
секретаря судового засідання: Круглецької А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Мовчанюк М.М. - адвокат, довіреність від 07.07.2023,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Темфорт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Мар'ян"
про стягнення 490 072,42грн.
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Темфорт" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар'ян" про стягнення 490 072,42грн з яких: 448 882,41грн основного боргу, 36 604,35грн пені, 2 196,26грн 3% річних та 2 389,40грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №ТМФ-0103-01/2023 поставки від 01.03.2023року.
Ухвалою суду від 14.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.09.2023.
Ухвалою суду від 21.08.2023 продовжено відповідачу - ТОВ "Виробничо - торгова фірма "Мар'ян" процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 04.09.2023.
Ухвалою суду від 06.09.2023 зобов'язано позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Темфорт" надати господарському суду оригінали документів: видаткової накладної №TMФ-2404-01 від 24.04.2023; видаткової накладної №TMФ-0103-03 від 01.03.2023; товарно-транспортної накладної №TMФ-2404-01 від 24.04.2023; товарно-транспортну накладної №TMФ-0103-03 від 01.03.2023. Цією ж ухвалою зобов'язано сторін надати суду податкову звітність та її відображення у податковому обліку товариств по спірних накладних; продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 28.09.2023.
Ухвалою суду від 28.09.2023 було поновлено відповідачу - ТОВ "Виробничо - торгова фірма "Мар'ян" строк для подачі доказів та приєднано до матеріалів справи клопотання від 06.09.2023 про долучення доказів та клопотання від 06.09.2023 про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи; у задоволенні клопотання ТОВ "Виробничо-торгова фірма "Мар'ян" від 06.09.2023 про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи - відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу №906/933/23 до судового розгляду по суті на 17.10.2023 року.
Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2023 зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем не погашена. Позовні вимоги представник позивача підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач свого представника в судове засідання 17.10.2023 не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою (а.с.117).
Заявляючи клопотання про призначення експертизи представник відповідача посилався на те, що ОСОБА_1 від імені покупця не підписувала видаткові накладні та товарно-транспортні накладні та не отримувала товар.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача та неподання ним письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
01.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Темфорт" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгова фірма "Мар'ян" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №ТМФ-0103-01/2023 (далі-договір) (а.с.11-17).
У відповідності до п.1.1 договору, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.
За умовами п.1.2 договору, Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі видаткової накладної, в якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару.
Згідно з пунктом 4.1 договору, поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням Покупця. Передача товару може здійснюватися на умовах EXW - вказаний склад покупця або доставки продавцем до складу Покупця на умовах CPT - перевезення оплачене за реквізитами вказаними у відповідному замовленні, згідно Інкотермс-2010, в залежності від того, як умови поставки будуть обрані та погоджені Сторонами, Строк поставки кожної окремої партії Товару становить 7 (сім) календарних днів з моменту погодження замовлення.
Покупець при прийнятті товару перевіряє його відповідність відомостям зазначеним у видатковій накладній: щодо найменування, кількості, асортименту та якості (п.4.2 договору).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що моментом здійснення поставки є дата вказана у накладній на відповідну партію товару, що поставляється Покупцеві. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару від продавця до покупця та підписання сторонами відповідних накладних. Покупець несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару з моменту переходу права власності на товар.
Згідно з пунктом 5.2 договору, ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних. Вартість кожної окремої партії товару, що передається Покупцеві, вказується у накладних на відповідну партію товару.
За умовами пункту 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь - якому випадку до моменту його повного виконання.
Договір підписано представниками сторін, а їх підписи скріплено печатками підприємств.
Позивач посилаючись на неналежне виконання зобов'язань по оплаті товару за видатковими накладними №ТМФ-0103-03 від 01.03.2023, №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 та товарно-транспортними накладними: №ТМФ-0103-03 від 01.03.2023, №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 448 882,41грн основного боргу, 36 604,35грн пені, 2 196,26грн 3% річних та 2 389,40грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань по проведенню розрахунків.
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За умовами пункту 6.1 договору, оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту здійснення поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Продавця.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №ТМФ-0103-01/2023 від 01.03.2023 позивачем було поставлено товар, а відповідачем такий товар прийнято в повному обсязі без зауважень на загальну суму 940 882,41грн, що підтверджується видатковими накладними: №ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 на суму 463 003,40грн та №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму 477 879,01грн, а також товарно-транспортними накладними: № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 та № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 (а.с.18-21). Зазначені накладні та товарно-транспортні накладні містять підписи представників сторін, а їх підписи скріплені печатками товариств.
Представник відповідача у клопотанні про призначення експертизи посилався на те, що ОСОБА_1 від імені покупця не підписувала видаткові накладні та товарно-транспортні накладні та не отримувала товар, що підтверджує заявою свідка (а.с.55).
З даного приводу суд враховує таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинний документ згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" це - документ, який містить відомості про господарську операцію. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні вимоги до складання первинного документа містяться і у пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 (далі Положення).
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (абзац 3 п.2.4 Положення).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).
Отже, з урахуванням наведених положень документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару відповідачеві, так і факт відображення у бухгалтерському обліку останнього, є видаткові накладні, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції. Первинні документи мають містити підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено наявність відбитку печатки відповідача на вищезазначених видаткових накладних.
Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, накладних, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.
Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.
У даному випадку, відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки. Судом не встановлено і обставин того, що оформляючи первинні бухгалтерські документи ОСОБА_1 діяла незаконно, а наявність на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгова фірма "Мар'ян" є свідченням участі такої особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
За викладеного, суд прийшов до висновку, що зважаючи на те, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, чи з приводу незаконних дій ОСОБА_1 , у суду відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача (Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №918/780/18).
Частиною 1 статті 19 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 1, 2 ст. 67 ГК України).
За змістом частин 3, 8 статті 19 ГК України передбачено, що обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (продавцем) на постачання товарів на користь другої сторони (продавця), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
Оскільки наявні у матеріалах справи податкові накладні №3 від 01.03.2023 та №1 від 24.04.2023, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Темфорт" по факту відвантаження товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгова фірма "Мар'ян" та на користь останнього, підтверджують дійсність господарських операцій, то вказана поведінка продавця також засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків.
Судом встановлено, що договір поставки №ТМФ-0103-01/2023 від 01.03.2023 року не є безвідплатним, вчинений між самостійними юридичними особами, з дотриманням вимог, які висуваються Цивільним кодексом України до договорів поставки.
У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована рішенням суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Договір поставки №ТМФ-0103-01/2023 від 01.03.2023 року є чинним. Виконання сторонами зобов'язань по вказаному договору супроводжувалося складанням документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання укладеного між сторонами договору та його схвалення, оскільки по даному правочину відбулась поставка, прийняття товару і часткові проплати, які відображено в тому числі в Акті звірки взаєморозрахунків. Тобто, договір виконувався сторонами - позивачем поставлявся відповідачу товар, а відповідачем частково здійснювалась його оплата.
В матеріалах справи міститься Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.05.2023, який підписаний без будь-яких зауважень та заперечень керівниками ТОВ "Темфорт" та ТОВ "ВТФ "Мар'ян", які відповідають за бухгалтерський облік обох підприємств (а.с.22). Загальне кінцеве сальдо по дебету за актом від 31.05.2023 року, яке визнано відповідачем на дату складання акта, становить 536 882,41грн.
Суд зазначає, що якщо інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, він може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
З огляду на викладене в сукупності суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними на доведення факту поставки відповідачу товару за вказаними вище видатковими накладними, так як такі докази не спростовані з боку відповідача переконливими та логічними поясненнями та доказами, а зводяться лише до простого заперечення, що підписи на накладних не належать ОСОБА_1 При цьому, відповідач не надав вірогідних доказів, які б спростували факт отримання ним продукції за вказаним вище накладними на виконання умов укладеного між сторонами договору.
Відповідно до положень ч.1 ст.530 ЦК України, узгоджених в п.6.1 договору №ТМФ-0103-01/2023 від 01.03.2023 умов щодо строків оплати, відповідач зобов'язаний був провести кінцевий розрахунок за отриманий від позивача за видатковою накладною №ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 на суму 463 003,40грн - в строк до 15.03.2023, за видатковою накладною №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму 477 879,01грн - в строк до 08.05.2023.
Проте, відповідачем здійснювалась оплата за одержаний товар з порушенням зазначених строків. Так, з наданих позивачем документів вбачається, що відповідачем було проведено розрахунки за поставлений товар за вказаними накладними на суму 492 000,00грн, зокрема ним були здійснені проплати на рахунки позивача наступним чином, а саме: 17.03.2023 - 26000,00грн, 20.03.2023 - 20000,00грн, 28.03.2023 - 30000,00грн, 31.03.2023 - 40000,00грн, 03.04.2023 - 30000,00грн, 04.04.2023 - 10000,00грн, 13.04.2023 - 30000,00грн, 14.04.2023 - 128000,00грн, 17.04.2023 - 50000,00грн, 10.05.2023 - 20000,00грн, 19.05.2023 - 20000,00грн, 02.06.2023 - 18000,00грн, 05.06.2023 - 10000,00грн, 12.06.2023 - 40000,00грн, 16.06.2023 - 10000,00грн, 20.06.2023 - 10000,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями по рахунках та банківськими виписками (а.с.24-29).
Отже, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, неоплаченим залишився товар на суму 448 882,41грн, одержаний за видатковою накладною №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 (940 882,41грн - 492 000,00грн), товар за видатковою накладною №ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 на суму 463 003,40грн було оплачено повністю.
Відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 448 882,41грн не надав, вимоги позивача не спростував.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 448 882,41грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 36 604,35грн пені, 2 196,26грн 3% річних та 2 389,40грн інфляційних втрат, господарський суд враховує таке.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 9.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупцем, Покупець на вимогу Постачальника сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки оплати, від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) Товару за кожний день порушення строків платежу. При цьому пеня нараховується за весь час поки зобов'язання Покупця по оплаті Товару залишається невиконаним.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати товару, позивач на підставі п.9.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 36 604,35грн (розрахунок а.с.4-5).
Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що дата в яку здійснено проплату, зменшує суму боргу на цю проплату, здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань пені, у відповідності до умов договору та проведених відповідачем часткових проплат, суд встановив, що правомірним є нарахування пені в загальній сумі 36 564,63грн, а саме:
- за видатковою накладною №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 477 879,01грн за період з 09.05.2023 по 11.06.2023, сума пені становить 22 257,38грн;
- за видатковою накладною №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 468 882,41грн за період з 12.06.2023 по 15.06.2023, сума пені становить 2 569,22грн;
- за видатковою накладною №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 458 882,41грн за період з 16.06.2023 по 19.06.2023, сума пені становить 2 514,42грн;
- за видатковою накладною №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 448 882,41грн за період з 20.06.2023 по 04.07.2023, сума пені становить 9 223,61грн.
Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 36 564,63грн. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 39,72грн (36 604,35грн - 36 564,63грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, з огляду на встановлені вище строки прострочення виконання зобов'язання, здійснену відповідачем часткову оплату, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в загальній сумі 2 193,88грн, а саме:
- за видатковою накладною №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 477 879,01грн за період з 09.05.2023 по 11.06.2023, сума 3% річних становить 1 335,44грн;
- за видатковою накладною №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 468 882,41грн за період з 12.06.2023 по 15.06.2023, сума 3% річних становить 154,15грн;
- за видатковою накладною №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 458 882,41грн за період з 16.06.2023 по 19.06.2023, сума 3% річних становить 150,87грн;
- за видатковою накладною №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 448 882,41грн за період з 20.06.2023 по 04.07.2023, сума 3% річних становить 553,42грн.
Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 193,88грн. В частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2,38грн (2 196,26грн - 2 193,88грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.
Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат, суд встановив, що такі нарахування проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому вимоги позивача про їх стягнення з відповідача є правомірними.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 448 882,41грн основного боргу, 36 564,63грн пені, 2 193,88грн 3% річних та 2 389,40грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 39,72грн та 3% річних в сумі 2,38грн, суд відмовляє.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгова фірма "Мар'ян" (10025, Житомирська область, м.Житомир, провулок Телефонний, буд. 3; ідентифікаційний код 32988737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Темфорт" (03065, м. Київ, вул. Академіка Каблукова, буд. 21, офіс 3; ідентифікаційний код 42153313):
- 448 882,41грн основного боргу,
- 36 564,63грн пені,
- 2 193,88грн 3% річних,
- 2 389,40грн інфляційних втрат,
- 7 350,45грн витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 20.10.23
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - до справи,
2 - позивачу код ЄДРПОУ 42153313 (рек.) + через систему "Електронний суд",
3 - відповідачу код ЄДРПОУ 32988737 (рек.) на ел.пошту відповідачу: maryanzvit@meta.ua.