ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
20.10.2023 Справа №905/709/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу №905/709/23
за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ
до Донецького національного медичного університету, м.Лиман, Донецька область
про стягнення 12 591,94 гривень
без виклику представників сторін
CУТЬ СПОРУ:
Акціонерне товариство «Укртелеком» через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецького національного медичного університету про стягнення 12 591,94 гривень, з якої: заборгованість зі сплати електронних комунікаційних послуг у розмірі 6 955,73 гривень, інфляційні втрати у розмірі 1582,10 гривень, пеня у розмірі 3 801,22 гривень, 3 % річних у сумі 252,89 гривень.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору про надання електронних комунікаційних послуг споживачам, які здійснюють ї закупівлю за державні кошти №61-908100 в частині оплати за послуги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.
Ухвалою суду від 13.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Згідно спільного розпорядження голови та керівника апарату Господарського суду Донецької області від 25.05.2023 № 6-р, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022 №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов'язків в змішаному режимі, учасникам судових засідань рекомендовано утримуватись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов'язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1137 затверджено Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг. Згідно із п. 3 Загальної частини Положення Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.
Суд зазначає, що 13.06.2023 судом було здійснено підписку позивача та відповідача на отримання процесуальних документів електронною поштою по справі №905/709/23, зокрема: за електронною адресою позивача - 8226097@gmail.com та на офіційну електронну пошту відповідача - contact@dsmu.edu.ua.
Суд вбачає за необхідне зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться щодо дати доставки.
Одночасно, ухвала суду від 13.06.2023 про відкриття провадження у справі №905/709/23 направлена судом на адресу сторін за допомогою органів поштового зв'язку.
Як встановлено перевіркою руху поштового відправлення за відомостями вебсайту Укрпошти, вказана поштова кореспонденція (ухвала), направлена на юридичну адресу відповідача (84404, Донецька обл., місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 27), з номером відправлення 0600040905313 повернена за зворотною адресою з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання». Жодних доказів на підтвердження поважності причин її неотримання представником відповідача суду не надано.
Також ухвала суду була направлена на фактичну адресу відповідача (з номером відправлення 0600040904350) яку позивач вказав у вступної частини позову (місто Кропивницький, вул. Юрія Коваленка, 4а), та яка була отримана 31.08.2023,
Окрім того, ухвала суду від 13.06.2023 розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), та відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.
Враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, у т.ч. шляхом подання відзиву на позов, з огляду на те, що подання відзиву на позов є правом, а не його обов'язком, спір вирішено за наявними матеріалами відповідно до приписів ч.9 ст.165 ГПК України.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення складено 20.10.2023 у зв'язку із веденням на території України воєнного стану та об'єктивною неможливістю розгляду справи у строк, встановлений ст.248 ГПК України, з урахуванням віддаленого режиму роботи суду в умовах воєнного стану.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дослідивши матеріали справи,
ВСТАНОВИВ
У 2022 році між Акціонерним товариством «Укртелеком» (далі - Виконавець, позивач) та Донецьким національним медичним університетом (далі - Замовник, відповідач) укладено Договір про надання електронних комунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти (код 6421) № 61-908100 (далі - Договір).
Відповідно до п. 7.2 Договору він набирає чинності з дати його підписання та відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України поширєю свою дію на правовідносини , що виикли між сторонами починаючи з ____ р. і діє до 31.12.2022 р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Відповідно до п. 1.1.-1.3. Договору Виконавець зобов'язується у 2022 році надавати Замовнику послуги з передавання даних і повідомлень (електронні комунікаційні послуги), а також послуги, пов'язані технологічно з телекомунікаційними послугами (далі - Послуги), що визначаються у Замовленні послуг та у відповідних Додатках до цього Договору, а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати отримані Послуги відповідно до вимог цього Договору і Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг АТ «Укртелеком» (далі - Умови Укртелекому, затверджені Виконавцем, та опубліковані на офіційному вебсайті АТ «Укртелеком» (https://ukrtelecom.ua). Умови Укртелекому є невід'ємною складовою частиною цього Договору. Перелік та опис замовлених послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання послуг Виконавця визначаються в Замовлені послуг та в окремих Додатках до цього Договору, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору. Обсяги закупівлі Послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
У відповідності до п. 2.1. Договору його ціна становить 15 360,63 грн, у т.ч. 2 560,11 грн ПДВ.
Розрахунки проводяться шляхом здійснення оплати Замовником після пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату Послуг (разом з рахунком надається акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) або рахунка-актах на оплату Послуг (при цьому рахунок-акт одночасно є актом здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за кожний розрахунковий період (п.3.1 Договору).
Пунктом 5.1.2. Договору передбачено, що Замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати отримані Послуги.
Згідно із п.5.1.3 договору Замовник зобов'язаний інформувати Виконавця у разі неотримання рахунка на оплату Послуг або рахунку-акту на оплату послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі відсутності відповідної інформації від Замовника у вказаний термін документи на оплату вважаються отриманими Замовником.
Сторони за цим договором мають права та несуть обов'язки, передбачені чинним законодавством України та Умовами Укртелекому (п.5.2.2 договору).
У відповідності до п. 8.7. Договору Сторони дійшли спільної згоди, що на підставі письмової заяви Замовника, Виконавець припиняє надання Послуги/Послуг протягом тридцяти календарних днів з дати отримання Укртелекомом такої заяви про припинення, якщо більший строк не зазначений у заяві Замовника.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були складені та підписані Угоди та Додатки до Договору, а саме: «Про надання послуг телефонного зв'язку (послуги ТЗ) для споживачів сегменту SME - малі та середні», «тарифи на надання послуг телефонного зв'язку», «перелік технічних засобів абонентів», «Про надання послуг некомутованого доступу до мережі інтернет (послуги Інтернет) для споживачів сегменту SME - малі та середні», «тарифи на надання некомутованого доступу до мережі Інтернет, одноразова плата».
Так, умовами п.5.2.2 договору сторонами погоджено, що вони мають права та несуть обов'язки, передбачені чинним законодавством України та Умовами Укртелекому.
Згідно із Умовами та порядком надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком» від 01.08.2019, які містяться у загальному доступі (в редакції чинній на момент укладання договору), умови та порядок надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком» (далі - Умови) прийняті відповідно до Законів України «Про телекомунікації», «Про захист прав споживачів», «Про звернення громадян», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012р. №295 (далі - Правила), Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - НКРЗІ) від 29.11.2012 №624, та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до п. 5.4. Умов та порядку надання електронних комунікаційних послуг АТ «Укртелеком» (далі - Умови), у разі здійснення розрахунків за отримані Послуги на умовах наступної (кредитної) форми оплати рахунок за електронні комунікаційні послуги оплачується Абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату Послуг, наданих за Договором, в якому, в тому числі, вказується плата за тимчасове платне користування абонентським обладнанням, наданим Абоненту (у разі замовлення) (п. 5.2. Умов).
Згідно п. 5.6. Умов Укртелеком за кожний розрахунковий період безоплатно надає Абоненту рахунок (у паперовому вигляді або в електронному вигляді) на оплату Послуг, якщо інше не передбачено Договором.
Рахунок, наданий Укртелекомом, є одночасно актом передавання-приймання наданих послуг (для юридичних осіб) (п. 5.21. Умов).
Відповідно до п. 5.16. Умов кількість та вартість Послуг, наданих Абоненту в розрахунковому періоді, визначаються відповідно до показників автоматизованої системи розрахунків за Послуги, що належать Укртелекому, та Тарифу/Тарифного плану на кожну окрему Послугу.
Позивач, відповідно до умов Договору № 61-908100, надав Донецькому національному медичному університету комунікаційні послуги та направив засобами системи електронного документообігу М.Е.Dос IS в електронному вигляді з електронним цифровим підписом розрахункові документи - рахунки-акти за телекомунікаційні послуги за період січень - квітень 2022, що підтверджується копіями рахунків-актів та роздруківками протоколів про доставку документів адресату.
Так, позивачем були виставлені:
- рахунок-акт від 31.01.2022 № 1401030061908103.1.2022 за електронні комунікаційні послуги за січень 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 2 068,06 грн з ПДВ;
- рахунок-акт від 28.02.2022 № 1401030061908103.2.2022 за електронні комунікаційні послуги за лютий 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 2 067,98 грн з ПДВ;
- рахунок-акт від 31.03.2022 № 1401030061908103.3.2022 за електронні комунікаційні послуги за березень 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 906,65 грн з ПДВ;
- рахунок-акт від 30.04.2022 № 1401030061908103.4.2022 за електронні комунікаційні послуги за квітень 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 1 913,04 грн з ПДВ, всього на суму 6 955,73 грн.
Однак, відповідач не здійснив оплату за отримані послуги.
Листом від 10.01.2023 № відповідач просив тимчасово припинити надання електронних комунікаційних послуг у 2023 році із збереженням абонентських номерів, закріплених за установою, також повідомив про переміщення адміністративно-управлінського апарату, науково-педагогічних працівників та здобувачів освіти до м.Кропивницький у зв'язку з воєнними діями.
15.05.2023 відповідачу була направлена претензія про сплату заборгованості у загальній сумі 12 837,59 грн. Докази направлення містяться в матеріалах справи.
Станом на дату подання позову відповідь на претензію не надходила.
Таким чином внаслідок невиконання Донецьким національним медичним університетом зобов'язань з оплати отриманих електронних комунікаційних послуг за Договором про надання електронних комунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти № 61-908100, Акціонерне товариство «Укртелеком» звернулось до господарського суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 «Послуги. Загальні положення», ст. 901-907 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
За приписами до ст. 202 ГК України та ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до пп. 6, п. 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, споживачі зобов'язані, зокрема, виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.
Як свідчать фактичні обставини справи, договір про надання електронних комунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти № 61-908100 та додатки до договору підписано з обох сторін суб'єктами господарювання, містить суттєві умови для такого виду договорів визначені законом, недійсним не визнано, а отже є таким, що породжує права та обов'язки для його сторін.
Договір укладено та підписано сторонами у 2022 році, інформації щодо числа та місяця укладання останній не містить, проте враховуючи посилання у первинних бухгалтерських документах, а саме рахунках-актах на цивільно-правовий договір: надання послуг від 25.01.2022 №61-908100 як підставу їх складання та виставлення відповідачу, суд робить висновок, що наданий до суду договір укладений між сторонами - 25.01.2022. Доказів наявності інших договорів сторонами не надано, матеріали справи не містять.
Як встановлено судом, позивачем, на підставі укладеного сторонами Договору, були виставлені відповідачу наступні рахунки - акти: від 31.01.2022 № 1401030061908103.1.2022 за електронні комунікаційні послуги за січень 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 2 068,06 грн з ПДВ; від 28.02.2022 № 1401030061908103.2.2022 за електронні комунікаційні послуги за лютий 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 2 067,98 грн з ПДВ; від 31.03.2022 № 1401030061908103.3.2022 за електронні комунікаційні послуги за березень 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 906,65 грн з ПДВ; від 30.04.2022 № 1401030061908103.4.2022 за електронні комунікаційні послуги за квітень 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 1 913,04 грн з ПДВ.
Загальна сума наданих послуг згідно із рахунками-актами становить 6 955,73 грн.
Позивачем до матеріалів справи надано протоколи про доставку вказаних рахунків-актів адресату.
Доказів інформування замовником виконавця про неотримання рахунка на оплату в порядку п.5.1.3 договору матеріали справи не містять, відповідачем не надано, з огляду на що документи на оплату вважаються отриманими відповідачем.
Остаточна оплата за надані послуги, з огляду на п. 5.4 Умов мала бути здійснена відповідачем: за рахунком-актом від 31.01.2022 № 1401030061908103.1.2022 за електронні комунікаційні послуги за січень 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 2 068,06 грн з ПДВ - 20 лютого 2022 року; за рахунком-актом від 28.02.2022 № 1401030061908103.2.2022 за електронні комунікаційні послуги за лютий 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 2 067,98 грн з ПДВ - 20 березня 2022 року; за рахунком-актом від 31.03.2022 № 1401030061908103.3.2022 за електронні комунікаційні послуги за березень 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 906,65 грн з ПДВ - 20 квітня 2022 року; за рахунком-актом від 30.04.2022 № 1401030061908103.4.2022 за електронні комунікаційні послуги за квітень 2022 року згідно з договором № 61-908100 від 25.01.2022 на суму 1 913,04 грн з ПДВ - 20 травня 2022 року.
Позивач свої зобов'язання щодо надання послуг за договором виконав, матеріали справи не містять доказів наявності заперечень відповідача щодо кількості та якості наданих послуг, письмових повідомлень стосовно відмови від прийняття або оплати послуг відповідачем позивачу не надавались, матеріали справи не містять, а тому є підстави виникнення обов'язку у останнього щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 6 955,73 грн заборгованості за надані послуги (основного боргу), а отже, і про їх задоволення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 801,22 грн пені за період з 05.02.2022 по 07.06.2023 суд зазначає наступне.
Статтями 549, 551 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.
Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією із форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом ст. 1 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Отже, тлумачення умов укладеного між сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку із положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Аналізуючи положення ч. 6 ст. 231 ГК України Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище справі вказала, що вони регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. При цьому на відміну від, наприклад, ч. 2 ст. 231 ГК України, у ч. 6 цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Разом з тим за ч. 2 ст. 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтями 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», ч.ч. 14-16 ст. 14 ЗУ «Про державний матеріальний резерв», ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про телекомунікації» (втратив чинність 01.01.2022).
Велика Палата Верховного Суду у цій справі зробила висновок, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.
Окрім того, необхідно також враховувати, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). До вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Одночасно, строки, визначені, зокрема, ст. 232 ГК України, а також ст. 258 ЦК України, згідно з п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» ГК України, п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідно, продовжені на строк дії карантину, який був введений на території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) з 12.03.2020 (постанова КМУ від 11.03.2020 № 211) та який діє (продовжений) 30.06.2023 (постанова КМУ від 25.04.2023 № 383).
Договір про надання електронних комунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти № 61-908100 , на який заявник посилається в обґрунтування своєї вимоги, містить розділ 6 «Відповідальність сторін», у п. 6.1 якого передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та Умов Укртелекому.
Тобто у договорі не визначено умов щодо конкретного розміру та бази нарахування пені. Умови Укртелекому, які згідно з п.1.1 договору є його невід'ємною складовою частиною
Так, пунктом 7.6.2 Умов визначено, що у разі затримки оплати за надані послуги відповідач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.
Також, пунктом 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою КМУ від 11.04.2012 № 295 (у редакції, чинній на момент укладення договору) та які також регулюють спірні правовідносини, визначено, що у разі несвоєчасної оплати за надані оператором, провайдером послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Розрахунок пені здійснений позивачем наступним чином:
за зобов'язанням січень 2022 року за період з 05.02.2022 по 07.06.2023 становить 1181,91 гривень,
за зобов'язанням лютого 2022 року за період з 16.03.2022 по 07.06.2023 становить 1137,67 гривень,
за зобов'язанням березня 2022 року за період з 09.04.2022 по 07.06.2023 становить 486,86 гривень,
за зобов'язанням квітня 2022 року за період з 10.05.2022 по 07.06.2023 становить 994,78 гривень.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, він здійснений із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, а не однієї облікової ставки НБУ відповідно до п. 7.6.2 та п. 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою КМУ від 11.04.2012 № 295, що призвело до безпідставного збільшення розміру пені.
Крім того, позивач здійснив нарахування пені не з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане (з 21 числа місяца, що настає за розрахунковим, п.5.4 Умов).
Беручи до уваги встановлене, позовні вимоги в частині стягнення пені на підставі п.7.6.2 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком» (із застосуванням однієї облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати) підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 1879, 94 гривень, нараховані:
за зобов'язанням січня 2022 року за період з 21.02.2022 по 07.06.2023 становить 581,90 гривень;
за зобов'язанням лютого 2022 року за період з 21.03.2022 по 07.06.2023 становить 565,99 гривень;
за зобов'язанням березня 2022 року за період з 21.04.2022 по 07.06.2023 становить 240,45 гривень;
за зобов'язанням квітня 2022 року за період з 21.05.2022 року по 07.06.2023 становить 491,60 гривень.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене чинним законодавством, умовами договору та Умовами та порядком надання електронних комунікаційних послуг Акціонерного товариства «Укртелеком», суд вважає обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1879, 94 гривень.
Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 252,89 грн за період з 05.02.2022 до 07.06.2023 та інфляційних втрат в сумі 1 582,1 грн за період лютий 2022 - квітень 2023 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3 % річних здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк настання платежу за отримані послуги та початкову дату нарахування 3 % річних.
Таким чином, сума 3 % річних, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі 246,70 гривень, нараховані на:
- борг у сумі 2068,06 гривень за період з 21.02.2022 (встановлений судом) по 07.06.2023 (встановлений позивачем) в сумі 80,23 гривень,
- борг у сумі 2067,98 гривень за період з 21.03.2022 (встановлений судом) по 07.06.2023 (встановлений позивачем) в сумі 75,47 гривень,
- борг у сумі 906,65 гривень за період з 21.04.2022 (встановлений судом) по 07.06.2023 (встановлений позивачем) в сумі 30,78 гривень,
- борг у сумі 1913,04 гривень за період з 21.05.2022 (встановлений судом) по 07.06.2023 (встановлений позивачем) в сумі 60,22 гривень.
Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.
Згідно розрахунку, наданого позивачем до позовної заяви, останнім нараховано до стягнення інфляційні втрати в сумі 1 582,1 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки початковою датою прострочення зобов'язання з оплати боргу на кожен місяць є 21 число місяця, тобто нарахування інфляції має місце за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
На підставі чого, за розрахунком суду, інфляційні втрати складають 1489,7 гривень, нараховані на:
- борг за січень 2022 року у сумі 2068,06 гривень за період з березня 2022 року по травень 2023 року в сумі 571,28 гривень,
- борг за лютий 2022 року у сумі 2067,98 гривень за період з квітня 2022 року по травень 2023 року в сумі 457,60 гривень,
- борг за березень 2022 року у сумі 906,65 гривень за період з травня 2022 року по травень 2023 року в сумі 167,33 гривень,
- борг за квітень 2022 року у сумі 1913,04 гривень за період з червня 2022 року по травень 2023 року в сумі 293,49 гривень.
Загальна сума інфляційних втрат що підлягають стягненню з відповідача складають 1477,14 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, на підставі повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртелеком» до Донецького національного медичного університету про стягнення 12 591,94 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртелеком» до Донецького національного медичного університету про стягнення 12 591,94 гривень - задовольнити частково.
Стягнути з Донецького національного медичного університету (юридична адреса: 84404, Донецька обл., місто Лиман, вулиця ПРИВОКЗАЛЬНА, будинок 27; фактичне місце розташування: місто Кропивницький, вул. Юрія Коваленка, 4а; код ЄДРПОУ 02010698) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченко, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) заборгованість зі сплати електронних комунікаційних послуг у розмірі 6 955,73 гривень, інфляційні втрати у розмірі 1477,14 гривень, пеню у розмірі 1879,94 гривень, 3 % річних у сумі 246,70 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1800,63 гривень.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення
Повне рішення складено та підписано 20.10.2023.
Суддя О.О. Кучерява