ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
іменем України
28.09.2023 Справа №905/754/23
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Блохіна Ю.В.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліта".
Про стягнення заборгованості в розмірі 317254,70 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта" (далі - відповідач) про стягнення 317254,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки природного газу №101/ПГ-1091-К від 04.12.2020, щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем газ, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість, а також нараховану пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав основний борг у повному обсязі у сумі 219468,71 грн; просив розстрочити виконання судового рішення згідно з доданим до доповнень до відзиву графіком. Просив звільнити від відповідальності за порушення зобов'язань у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. Також, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та звільнення від стягнення 3% річних та інфляційних втрат через те, що місцезнаходження відповідача - м.Покровськ Донецької області, яке знаходиться в червоній зоні бойових дій.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
04.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліта" (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) укладено договір №101/ПГ-1091-К (далі - договір), відповідно до п.п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (а.с.19-26).
Ціна за одиницю товару 1 тис.куб.м газу протягом дії цього договору, публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п.4.4.6 цього договору (п.3.1. договору).
Оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 20 числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю) (п.3.7 договору).
Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м., остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п.3.1.1 договору (п.3.9 договору).
Відповідно до п.10.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків, між сторонами-до повного їх виконання…
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме №5246 від 31.12.2020 на суму 2193,06 грн, №1669 від 31.01.2021 на суму 17074,74 грн, №3858 від 28.02.2021 на суму 39949,58 грн, №5723 від 31.03.2021 на суму 34345,07 грн, №7652 від 30.04.2021 на суму 4004,59 грн, №10753 від 30.06.2021 на суму 44,76 грн, №14985 від 31.10.2021 на суму 109,01 грн, №16989 від 30.11.2021 на суму 47939,59 грн, №29872 від 31.12.2021 на суму 88351,48 грн, №934 від 31.01.2022 на суму 129609,95 грн, №2861 від 28.02.2022 на суму 72800,48 грн, №4976 від 31.03.2022 на суму 39698,45 грн, №6704 від 30.04.2022 на суму 7359,83 грн (а.с.27-44).
Вказані акти були отримані відповідачем через електронний кабінет, що також підтверджено відповідачем у доповненні до відзиву.
Оплату за отриманий газ відповідач здійснив частково та з порушенням строку, визначеного умовами договору (а.с.9-10).
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставку газу не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за договором №101/ПГ-1091-К від 04.12.2020 в розмірі 219468,71 грн. Вказана сума заборгованості визнана відповідачем в повному обсязі.
На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем заборгованості за договором № №101/ПГ-1091-К від 04.12.2020 в розмірі 219468,71 грн до суду не надано, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 219468,71 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем за договором №101/ПГ-1091-К від 04.12.2020 до стягнення заявлена пеня в сумі 40735,70 грн як відповідальність за невиконання грошових зобов'язань, які виникли з січня 2022 року по квітень 2022 року, за період з 22.02.2022, 22.03.2022, 21.04.2022 та з 21.05.2022 по 31.13.2023.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони в п.6.2 договору погодили, що у разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, що кожний день прострочення.
Здійснивши самостійно розрахунок пені виходячи з обставин визначених позивачем, суд вважає вимоги в цій частини такими, що підлягають задоволенню повністю на суму 40735,70 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В той же час, за змістом п.7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину
Позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, за договором №101/ПГ-1091-К від 04.12.2020 також просить стягнути 3% річних в розмірі 6859,49 грн та інфляційні втрати в розмірі 50190,80 грн.
3% річних позивач просить стягнути за невиконання грошових зобов'язань, які виникли з січня 2022 року по квітень 2022 року, за період з 22.02.2022, 22.03.2022, 21.04.2022 та з 21.05.2022 по 31.13.2023. Інфляційні втрати - за період березень 2022 року - березень 2023 року, квітень 2022 року - березень 2023 року, травень 2022 року - березень 2023 року та червень 2022 року - березень 2023 року.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши вказаний позивачем розрахунок 3% річних, суд задовольняє вимогу у цій частині повністю на суму 6859,49 грн.
Перевіривши вказаний позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд задовольняє вимогу у цій частині частково на суму 50190,79 грн.
Щодо клопотань відповідача про звільнення від відповідальності за невиконання умов договору та про зменшення розміру штрафних санкцій.
В обґрунтування клопотання, відповідач зазначає, що розділом 7 договору передбачена можливість звільнення сторони від відповідальності у разі настання форс-мажорних обставин. Відповідач просить визнати загальновідомою обставино, що на території Донецької області відбуваються бойові дії, які дають право відповідачу на звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.
Відповідно до п.7.2 договору, сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, сповіщає іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатись на такі обставини.
В той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій щодо повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість виконання зобов'язань за договором в частині оплати за поставлений позивачем газ внаслідок наявності таких обставин в строк погоджений сторонами в договорі.
Наявність обставин, які зазначені відповідачем в клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання (невиконання) договірних зобов'язань.
Судом також враховано, що за змістом абз.2 ч.1 ст.617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Додані відповідачем до клопотання довідка та рух коштів по рахунку не можуть вважатись документами, що в повній мірі відображають фінансово-майновий стан підприємства.
Крім того, з наданих же документів не вбачається абсолютна неможливість виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем.
За таких обставин, суд не вбачає підстав ані для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, ані для зменшення розміру штрафних санкцій.
Стягнення інфляційних витрат не може вважатись не справедливим, виходячи з того, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За змістом ч.3,4 ст.331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 статті 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
В той же час, згідно доданого до клопотання графіку погашення заборгованості, відповідач просить розстрочити виконання рішення у справі на три роки.
Також, заявником не обґрунтовано та не надано належних доказів які могли б свідчити про наявність обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі.
Сам факт проведення на території Донецької області бойових дій, не може вважатись достатньою підставою для відстрочки виконання рішення у справі.
Крім того, заявником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження можливості реального виконання рішення суду в разі задоволення заяви про розстрочку судового рішення.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі.
Суд зазначає, що за змістом статті 330 ГПК України, сторони мають можливість укласти мирову угоду і в процесі виконання рішення, зокрема у зв'язку із досягненням домовленості щодо розстрочення сплати суми заборгованості.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта" (85322, Донецька область, м.Мирноград, вул.Ватутіна, 18, ідентифікаційний код юридичної особи - 22039209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи-40121452) заборгованість у розмірі 219468 (двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 71 коп., пеню у розмірі 40735 (сорок тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 6859 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 50190 (п'ятдесят тисяч сто дев'яносто) грн. 79 коп. та витрати з оплати судового збору в розмірі 4758 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят вісім) грн 82 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.10.2023.
Суддя О.В. Говорун