ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
іменем України
28.09.2023 Справа №905/516/23
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Блохіна Ю.В.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Рубіжанський Картонно-тарний комбінат".
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Дружківська".
Про стягнення 5045404,85 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Рубіжанський Картонно-тарний комбінат" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Дружківська" (далі - відповідач) про стягнення у розмірі 5045404,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №188 від 20.03.2020 в частині здійснення оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість, 30% річних, інфляційні втрати та пеню.
До суду надійшов відзив в якому відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, оскільки договір поставки №188 від 20.03.2020 припинив свою дію та позивачем не надано доказів продовження строку його дії після 31.03.2021. Отже, стягнення штрафних санкцій на підставі договору №188 є безпідставним. Також, на думку відповідача, позивачем не доведена і вимога про стягнення основної заборгованості внаслідок відсутності відповідних доказів, що підтверджують факт здійснення поставки товару.
До суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача зазначив про безпідставність доводів відповідача у відзиві на позов.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав заву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки не повідомив.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
20.03.2020 між Приватним акціонерним товариством "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика "Дружківська" (далі - покупець) укладено договір поставки №188 (далі - договір), згідно з п.1.1. якого, постачальник зобов'язується поставляти продукцію у кількості, асортименті та по цінам, що узгоджуються сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору (в подальшому - товар), а покупець зобов'язаний приймати товари та сплачувати його вартість (а.с.8-13).
Покупець зобов'язаний сплатити вартість поставленого товару в строк, що не перевищує 45 календарних днів від дати поставки. Покупець здійснює платежі безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою виконання оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п.8.1 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання та діє по 31.03.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.12.1 договору).
Додатковою угодою №1 від 30.03.2021 до договору №188 від 20.03.2020, сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2022 (а.с.14,15, 96).
На виконання умов договору від 20.02.2020, позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 2439996 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними №22776-21 від 16.12.2021 на суму 56764,80 грн, №23251-21 від 21.12.2021 на суму 278437,20 грн, №288-22 від 21.01.2022 на суму 457725,60 грн, №916-22 від 23.01.2022 на суму 377499,60 грн, №296-22 від 26.01.2022 на суму 163166,40 грн, №1419-22 від 30.01.2022 на суму 332056,80 грн, №1429-22 від 31.01.2022 на суму 37843,20 грн, №1501-22 від 02.02.2022 на суму 44040 грн, №2223-22 від 14.02.2022 на суму 522513,60 грн, №2712-22 від 17.02.2022 на суму 169948,80 грн. Вказаний товар отриманий відповідальними особами ТОВ "Кондитерська фабрика "Дружківська" без будь-яких зауважень (а.с.16-41).
Також, поставка позивачем товару відповідачу підтверджується видатковими накладними №22776-21 від 16.12.2021, №23251-21 від 21.12.2021, №916-22 від 23.01.2022 та №288-22 від 21.01.2022 (а.с.92-95).
У зв'язку з не оплатою відповідачем товару, позивач звернувся до відповідача з претензією № 11/209 від 19.09.2022 (а.с.42-43).
Відповідь на вказану претензію не надано.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений товар не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 2439996 грн.
Станом на час прийняття рішення судом у справі, доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання за договором від 20.03.2020 щодо оплати за поставлений відповідачу товар до суду надано не було, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2439996 грн підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивачем до стягнення заявлена пеня в розмірі 1192525,58 грн, а саме за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно з:
товарно-транспортною накладною №22776-21 від 16.12.2021 на суму 56764,80 грн за період з 01.02.2022 по 22.04.2023;
товарно-транспортною накладною №23251-21 від 21.12.2021 на суму 278437,20 грн за період з 06.02.2022 по 22.04.2023;
товарно-транспортною накладною №288-22 від 21.01.2022 на суму 457725,60 грн за період з 09.03.2022 по 22.04.2023;
товарно-транспортною накладною №916-22 від 23.01.2022 на суму 377499,60 грн за період з 11.03.2022 по 22.04.2023;
товарно-транспортною накладною №296-22 від 26.01.2022 на суму 163166,40 грн за період з 14.03.2022 по 22.04.2023;
товарно-транспортною накладною №1419-22 від 30.01.2022 на суму 332056,80 грн за період з 16.03.2022 по 22.04.2023;
товарно-транспортною накладною №1429-22 від 31.01.2022 на суму 37843,20 грн за період з 17.03.2022 по 22.04.2023;
товарно-транспортною накладною №1501-22 від 02.02.2022 на суму 44040 грн за період з 19.03.2022 по 22.04.2023;
товарно-транспортною накладною №2223-22 від 14.02.2022 на суму 522513,60 грн за період з 31.03.2022 по 22.04.2023;
товарно-транспортною накладною №2712-22 від 17.02.2022 на суму 169948,80 грн за період з 04.04.2022 по 22.04.2023.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони в п.9.2 договору погодили, що за порушення грошових зобов'язань, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав законної сили 02.04.2020, розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Перевіривши розрахунок нарахування пені, суд вважає, що вірними періодами нарахування пені, зокрема є:
за товарно-транспортною накладною №296-22 від 26.01.2022 на суму 163166,40 грн за період з 15.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №1419-22 від 30.01.2022 на суму 332056,80 грн за період з 17.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №1429-22 від 31.01.2022 на суму 37843,20 грн за період з 18.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №1501-22 від 02.02.2022 на суму 44040 грн за період з 22.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №2223-22 від 14.02.2022 на суму 522513,60 грн за період з 01.04.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №2712-22 від 17.02.2022 на суму 169948,80 грн за період з 05.04.2022 по 22.04.2023.
Інші періоди визначені позивачем вірно.
Здійснивши самостійно розрахунок, суд задовольняє вказану вимогу частково, на суму 1191781,65 грн.
Позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просить стягнути 30% річних в загальному розмірі 814126,93 грн:
за товарно-транспортною накладною №22776-21 від 16.12.2021 на суму 56764,80 грн за період з 01.02.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №23251-21 від 21.12.2021 на суму 278437,20 грн за період з 06.02.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №288-22 від 21.01.2022 на суму 457725,60 грн за період з 09.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №916-22 від 23.01.2022 на суму 377499,60 грн за період з 11.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №296-22 від 26.01.2022 на суму 163166,40 грн за період з 14.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №1419-22 від 30.01.2022 на суму 332056,80 грн за період з 16.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №1429-22 від 31.01.2022 на суму 37843,20 грн за період з 17.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №1501-22 від 02.02.2022 на суму 44040 грн за період з 19.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №2223-22 від 14.02.2022 на суму 522513,60 грн за період з 31.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №2712-22 від 17.02.2022 на суму 169948,80 грн за період з 04.04.2022 по 22.04.2023.
Також, позивач просить стягнути інфляційні втрати в сумі 598756,34 грн, які нараховані по березень 2023 року.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши самостійно розрахунок інфляційних втрат, суд задовольняє вимоги в цій частині повністю, на суму 598756,34 грн.
Сторони в п. 9.3 договору погодили, що покупець, що прострочив грошове зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять відсотків річних від простроченої суми.
Отже, сторонами був погоджений інший, ніж встановлений ч.2 ст. 625 ЦК України, розмір процентів річних.
Перевіривши розрахунок 30% річних, суд вважає, що вірними періодами нарахування 30% річних, зокрема є:
за товарно-транспортною накладною №296-22 від 26.01.2022 на суму 163166,40 грн за період з 15.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №1419-22 від 30.01.2022 на суму 332056,80 грн за період з 17.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №1429-22 від 31.01.2022 на суму 37843,20 грн за період з 18.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №1501-22 від 02.02.2022 на суму 44040 грн за період з 22.03.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №2223-22 від 14.02.2022 на суму 522513,60 грн за період з 01.04.2022 по 22.04.2023;
за товарно-транспортною накладною №2712-22 від 17.02.2022 на суму 169948,80 грн за період з 05.04.2022 по 22.04.2023.
Інші періоди визначені позивачем вірно.
Здійснивши самостійно розрахунок 30% річних, суд задовольняє вимоги в цій частині частково, на суму 813011,07 грн.
Судом відхилені доводи відповідача щодо недоведеності позивачем, що поставка товару відбувалась на підставі укладеного між сторонами договору №188,оскільки за змістом п.1 додаткової угоди №1 до договору №188 від 20.03.2020, сторони виклали п.12.1 договору в такій редакції: "цей договір поставки вступає в силу з моменту підписання і діє по 31 грудня 2022 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань" (а.с.14,15,96).
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Дружківська" (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Соборна, 30, ідентифікаційний код юридичної особи - 37251934) на користь Приватного акціонерного товариства "Рубіжанський Картонно-тарний комбінат" (03050, м.Київ, вул Борщагівська, 145 (літера А), ідентифікаційний код юридичної особи - 01882551) заборгованість у розмірі 2439996 (два мільйони чотириста тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн, 30 % річних в розмірі 813011 (вісімсот тринадцять тисяч одинадцять) грн 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 598756 (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн 34 коп., пеню у розмірі 1191781 (один мільйон сто дев'яносто одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн. 65 коп. та витрати з оплати судового збору у розмірі 75653 (сімдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн 18 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.10.2023.
Суддя О.В. Говорун