ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4122/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4122/23
Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850)
до Фізичної особи-підприємця Мармера Михайла Іларіоновича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 26.07.2023 за вих. №5791/09 до Фізичної особи-підприємця Мармера Михайла Іларіоновича (далі - відповідач) про стягнення 166.991,72 грн, з яких 163.053,37 грн основної заборгованості, 994,63 грн пені, 817,50 грн трьох процентів річних, 2.126,22 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4122/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023.
Ухвалою від 07.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 надсилалася відповідачу на адресу: 50024, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ РАКЕТНА, будинок 11; за трек-номером 4930023317950.
Зазначена кореспонденція вручена відповідачу 17.08.2023, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.
Через відділ документального забезпечення засобами електронного зв'язку 01.09.2023 від відповідача надійшла заява про продовження строку для подання відзиву.
Ухвалою суду від 04.09.2023 заяву відповідача про продовження процесуального строку для подачі відзиву та всіх письмових і електронних доказів задоволено, визначено строк для подачі відзиву до 15.09.2023.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 та 04.09.2023 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Отже, продовжений строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 15.09.2023.
Станом на момент винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Між сторонами було укладено договір постачання теплової енергії, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 163.053,37 грн основної заборгованості, 994,63 грн пені, 817,50 грн трьох процентів річних, 2.126,22 грн інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; постачання теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; наявності/відсутності повної/часткової оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".
У зв'язку з проведенням державної реєстрації змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №322344251 Мармер Михайло Іларіонович та Іщенко Віра Іванівна є власниками нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 площею 2155,7 кв.м. Дане нежитлове приміщення знаходиться в багатоквартирному житловому будинку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.
Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Таким чином, з 01.11.2021 між ФОП Мармер Михайлом Іларіоновичем та ФОП Іщенко Вірою Іванівною укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830,
- в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктом 34 договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Частиною 3 пункту 41 договору Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
Факт поставки теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №5 по просп. 200-річчя Кривого Рогу у місті Кривий Ріг, згідно з рішеннями Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, а саме: акт № 3 від 26.10.2021, акт № 179 від 03.11.2022, акт № 178 від 08.11.2022 про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку; акт №166 від 01.04.2022, акт №677 від 23.03.2023, акт №140 від 28.03.2023 про припинення подачі теплоносія в будівлю житлового будинку (арк. 21-27, том 1).
Разом з тим, позивач зазначає, що факт поставки теплової енергії у приміщення 194 у будинок №5 по просп. 200-річчя Кривого Рогу у місті Кривий Ріг у 01.11.2021 по 31.03.2023 підтверджується тим, що співвласник вказаного приміщення Іщенко В.І. сплатила за послугу за вказаний період заборгованості у розмірі 163,061,71 грн.
В будинку 5 по просп. 200-річчя Кривого Рогу в м. Кривому Розі влаштовано 2 окремі інженерні вводи, тому встановлено 2 загально будинкові комерційні прилад обліку теплової енергії. Для обчислення кількості та вартості наданої послуги з постачання теплової енергії відповідачу, використовується комерційний прилад обліку встановлений на вводі 2 для квартир з 97 по 192. Встановлення і функціонування зазначеного комерційного приладу обліку підтверджується актами технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 21.08.2017 та від 04.10.2021 (арк.33,34, том 1). Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно загальною площею нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є 2 155,7 кв.м. Тобто, кожному із співвласників належить 1 077,85 кв.м. зазначено приміщення.
Таким чином, згідно з показаннями приладу комерційного обліку у період з 01.11.2021 по 31.03.2023 відповідачем було спожито теплову енергію у розмірі 30,51 Гкал на загальну суму 163.053,37 грн., а саме:
у листопаді 2021 відповідачу поставлено 3,75 Гкал теплової енергії на суму
20.040,97 грн;
у грудні 2021 - 4,24 Гкал теплової енергії на суму 22.659,65 грн;
у січні 2022 - 3,07 Гкал теплової енергії на суму 16.406,88 грн;
у лютому2022 - 1,33 Гкал теплової енергії на суму 7.107,86 грн;
у березні 2022 - 3,87 Гкал теплової енергії на суму 20.682,28 грн;
у листопаді 2022 - 2,12 Гкал теплової енергії на суму 11.329,84 грн;
у грудні 2022 - 3,43 Гкал теплової енергії на суму 18.330,82 грн;
у січні 2023 - 3,52 Гкал теплової енергії на суму 18.811,80 грн;
у лютому2023 - 3,18 Гкал теплової енергії на суму 16.994,75 грн;
у березні 2023 - 2,00 Гкал теплової енергії на суму 10.688,52 грн.
05.04.2023 відповідачу було направлено акт передачі-приймання теплової енергії (наданих послуг) № 9530 від 31.03.2023 за період 01.11.2021-31.03.2023. Окрім того, на виконання п. 33 Типового договору Відповідачу було направлено рахунок на оплату спожитої теплової енергії, однак жоден з актів відповідачем не підписаний (арк. 35,36, том 1).
18.04.2023 за вих.№3058/30 позивачем було направлено претензію відповідачу, відповідно до якої позивач просив розглянути претензію протягом 7 календарних днів з дня отримання та перерахувати на користь відповідача 163.061,71 грн. Яку було отримано позивачем 06.05.2023, що підтверджується поштовим повідомленням (арк. 45,46, том 1).
Таким чином згідно з долученого до матеріалів справи розрахунку нарахувань обсягу послуг з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 року по березень 2023 року, загальна сума заборгованості, як стверджує позивач, становить 163.053,37 грн.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та за абонентське обслуговування в судовому порядку.
На час розгляду справи доказів сплати заборгованості суду не надано.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 163.053,37 грн основної заборгованості, 994,63 грн пені, 817,50 грн трьох процентів річних, 2.126,22 грн інфляційних втрат.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Установлено, що позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Згідно п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Так як протягом 30 днів з дня опублікування типового договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку 30 по вул. Січеславська у м. Кривий Ріг про обрання моделі договірних відносин, послуга з теплопостачання споживалась відповідачем, з 01.11.2021 ФОП Мармер М.І. вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії. У позивача даний типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами №3198/жб2 від 01.11.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, просп. 200-річчя Кривого Рогу, буд. 5, прим. 194.
Позивач зазначає, що відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунки за спожиту теплову енергію за спірний період, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість поставлену теплову енергію у розмірі 163.053,37грн.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір вважається публічним договором про надання послуги і постачання теплової енергії відповідно до якого відповідач вважається таким, що приєднався до нього з 01.11.2021.
Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з листопада 2021 року до березня 2023 року теплову енергію на загальну суму 163.053,37 грн, шо підтверджується актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг)№9530 від 31.03.2023 та розрахунком нарахування послуги з постачання теплової енергії, відповідно до якого: у листопаді 2021 відповідачу поставлено 3,75 Гкал теплової енергії на суму 20 040,97 грн; у грудні 2021 - 4,24 Гкал теплової енергії на суму 22 659,65 грн; у січні 2022 - 3,07 Гкал теплової енергії на суму 16 406,88 грн; у лютому2022 - 1,33 Гкал теплової енергії на суму 7 107,86 грн; у березні 2022 - 3,87 Гкал теплової енергії на суму 20 682,28 грн; у листопаді 2022 - 2,12 Гкал теплової енергії на суму 11 329,84 грн; у грудні 2022 - 3,43 Гкал теплової енергії на суму 18 330,82 грн; у січні 2023 - 3,52 Гкал теплової енергії на суму 18 811,80 грн; у лютому 2023 - 3,18 Гкал теплової енергії на суму 16 994,75 грн; у березні 2023 - 2,00 Гкал теплової енергії на суму 10 688,52 грн.
Акти разом з рахунком-фактурою був надісланий на адресу відповідача (арк. 35-37, том 1), однак акт відповідачем не підписаний, проте суд визнає його належними доказом у справі з огляду на таке.
По-перше, договір не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.
По-друге, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.
У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Відповідач оплатив за надану послугу з абонентського обслуговування, що підтверджується платіжним дорученнями № 138337872 від 30.05.2023 на суму 66,74 грн (арк. 40, том 1)
Таким чином, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед у період з листопада 2021 року по березень 2023 року у розмірі 163.053,37 грн за поставлену теплову енергію.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
В пункті 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Доказів оплати в сумі 163.053,37 грн відповідач не надав.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 163.053,37 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписом частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до пункту 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за теплову енергію, позивач розрахував та просить суд стягнути суму пені в розмірі 994,63 грн, яка розрахована за період прострочення оплати з 01.05.2023 по 30.06.2023.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, судом встановлено помилки у визначенні кількості днів прострочення.
Таким чином, здійснивши перерахунок, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 67,01 грн, а у стягненні пені в розмірі 927,62 грн слід відмовити.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 01.05.2023 до 30.06.2023 на загальну суму 817,50 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, судом встановлено помилки у визначенні кількості днів прострочення.
Таким чином, здійснивши перерахунок, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних у розмірі 804,10 грн, а у стягненні трьох процентів річних в розмірі 13,40 грн слід відмовити.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з травня 2023 року до червень 2023 року на загальну суму 2.126,22 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат у розмірі 26.536,52 грн суд визнає його обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є частково доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.634,61 грн, з урахуванням того, що 98,16 % позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мармера Михайла Іларіоновича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 163.053,37 грн (сто шістдесят три тисячі п'ятдесят три грн 37 к.) основної заборгованості за поставлену теплову енергію, 67,01 грн (шістдесят сім грн 01 к.) пені, 804,10 грн (вісімсот чотири грн 10 к.) трьох процентів річних, 2.126,22 грн (дві тисячі сто двадцять шість грн 22 к.) інфляційних втрат, 2.634,61 грн (дві тисячі шістсот тридцять чотири грн 61 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення пені у розмірі 927,62 грн, трьох процентів річних у розмірі 13,40 грн) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк