ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2023 Справа № 904/4105/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б. за участю секретаря судового засідання Мороз В.В.
за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, м.Краматорськ Донецька область, в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м.Дніпро
про визнання недійсним договору № 0628 від 21.03.2022;
стягнення 33761,42 грн
Представники:
Від Прокуратури: Ковальчук О.І., посвідчення №077571, прокурор
Від Позивача: представник не з'явився
Від Відповідача: представник не з'явився
Вільний слухач: Лискін Є.Г.
СУД ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, м.Краматорськ Донецька область, в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 (далі-Позивач) 28.07.2023 року звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі-Відповідач), в якому просить суд:
визнати недійсним пункт 3.2 Договору №0628 від 21.03.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 33 325 грн., що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорт) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 503, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41449359);
стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" на користь Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту грошові кошти у розмірі 33 761,42 грн, з яких: 33 325 грн сплачений ПДВ (основний борг), 169,82 грн. - 3% річних та 266,60 грн інфляційних втрат на суму основного боргу;
стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору в сумі 5 368 грн за подачу указаного позову на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (рахунок UА2282017203431 10002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 39969443).
В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №0628 від 21.03.2022 року.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
28.07.2023 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 09.08.2023 о 12:30 год.
09.08.2023 ухвалою суд відклав підготовче засідання на 19.09.2023 об 11:30 год.
19.09.2023 ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 10.10.2023 о 15:00год.
Відповідач в судові засідання призначені на 09.08.2023, 19.09.2023 та 10.10.2023 не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (арк.с. 88, 93, 100).
Представник Позивача Лискін Є.Г. допущений до судового засідання в якості вільного слухача у зв'язку із ненаданням доказів наявності повноважень адвоката або самопредставництва.
Відповідно до ч.1, п.3 ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи неявку Відповідача, належним чином сповіщеного про судове засідання, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Відповідача.
В судовому засіданні 10.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
3. Позиції інших учасників справи
Заперечення проти позову від Відповідача не надійшли.
4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті
21.03.2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі-Постачальник) укладено Договір поставки №0628 (далі-Договір).
Відповідно до умов Договору:
1.1. Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар, ДК 021:2015 09130000-9 "Нафта і дистиляти".
1.2. Найменування Товару: Бензин А-92 Еnergy.
1.3. Одиниця вимірювання: літр.
1.4. Кількість: згідно накладних на товар.
1.5. Відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
3.1. Ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар.
3.2. Загальна сума Договору: 199950,00 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ- 33325,00 грн.
4.1. Умови оплати: оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
4.2. Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника.
Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити.
10.2. Даний договір діє до 24.04.2022.
21.03.2022 року Постачальником здійснено поставку товару на суму 199 950,00 грн у тому числі з ПДВ 33325,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №0032/0001915 (арк.с. 27).
22.03.2022 Покупець сплатив Постачальнику вартість отриманого Товару в розмірі 199950,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №172 (арк.с. 28).
Як зазначає прокуратура у позові, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, що триває по теперішній час.
Відповідно до статті 64 Конституції України, статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про оборонні закупівлі». Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України затвердив постанову №169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (діяла до 15.11.2022), якою було визначено (станом на час виникнення спірних відносин - 05.04.2022), що оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Замовники повинні відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, серед яких є ефективність використання коштів, результативність. Такі закупівлі не включаються до річного плану закупівель тощо.
Військова частина НОМЕР_3 відповідно до п.1 Положення про військову частину НОМЕР_3 , яке затверджено Наказом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту №252 від 20.10.2021 є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту, призначена для забезпечення стійкого функціонування транспорту, що використовується в інтересах оборони держави, в мирний час та в особливий період, підпорядковується Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - Адміністрація Держспецтрансслужби).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період.
Згідно з статтею 2 вищевказаного закону основними функціями Державної спеціальної служби транспорту в особливий період є забезпечення постійної готовності підрозділів Державної спеціальної служби транспорту до виконання покладених на них завдань.
Відповідно до пункту 8 Положення про Державну спеціальну службу транспорту, затвердженого Указом Президента України «Питання Державної спеціальної служби транспорту» Адміністрація Держспецтрансслужби є органом управління, який здійснює безпосереднє керівництво Держспецтрансслужбою в мирний час та в особливий період, та згідно з пп. 7 п. 9 указу здійснює спрямування бюджетних асигнувань структурним підрозділам Держспецтрансслужби та контролює цільове використання бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - постанова КМУ №178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки. Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони. Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ №178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов'язком, а не правом платника податку.
Незалежно від того, чи був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою №178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань і податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.
Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.
Відповідно до підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Договір укладений і фактичне постачання товару за Договором ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ" здійснене після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022.
Так, прокуратура вважає, що включення до вартості закуповуваного пального згідно з Договором податку на додану вартість у розмірі 33325,00 грн та подальша його сплата Постачальнику не відповідає вимогам підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 33325,00 грн є безпідставно набутим майном, що і є причиною виникнення спору.
На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 169,82 грн 3% річних за період з 24.05.2023 по 24.07.2023 та 266,60 грн інфляційних втрат за період червень 2023 року.
Нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам чинного законодавства.
19.05.2023 та 23.05.2023 року Військова частина НОМЕР_4 направила на адресу ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» претензії вих. №407 та №421 (арк.с. 29, 30), в яких просила повернути на розрахунковий рахунок військової частини суму сплаченого ПДВ у розмірі 33 325,00 грн. Зазначені претензії були залишені Відповідачем без відповіді та задоволення.
Доказів погашення суми збитків Відповідач на час розгляду справи суду не надав.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
5.1. Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеним законом.
Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (надалі - Закон) наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (постанова Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 902/594/20).
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави вцілому.
Крім того, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, що виконують завдання з безпосередньої відсічі ворогу.
У зв'язку з цим. захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодіти бюджетними коштами, є основним пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.
Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на Збройні Сили України та інші військові формування. Водночас, успішні дії останніх безпосередньо залежать від рівня їх матеріального-технічного забезпечення.
За таких обставин, протиправне отримання відповідачем бюджетних коштів, тривале їх неповернення, беззаперечно вказує па наявність порушень державних інтересів, що зобов'язує прокурора вчинити дії для їх захисту у судовому порядку. Адже указані кошти можна було б додатково виростати для матеріально-технічного забезпечення, бойової готовності та боєздатності військових підрозділів Державної спеціальної служби транспорту, які виконують бойові завдання, та, як наслідок, для забезпечення національної безпеки України.
Як зазначено вище, Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням і має визначену законом загальну структуру, у систему якої входить і Військова частина НОМЕР_1 .
Так, пунктом 1 Положення про Державну спеціальну службу транспорту, що затверджене Указом Президента України №873/2004 від 06.08.2004 Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту, що використовується в інтересах оборони держави, в мирний час та в особливий період.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну спеціальну службу транспорту» орган управління Державною спеціальною службою транспорту, бригади, полки, окремі батальйони, підрозділи охорони, органи забезпечення, навчальний центр, заклади, підприємства та установи, що входять до складу Державної спеціальної служби транспорту, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі в іноземній валюті.
Відповідно до п. 24 Указу Президента України про «Питання Державної спеціальної служби транспорту» військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою публічного права.
Згідно з п.5 Положення про військову частину НОМЕР_1 , яке Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту затвердив наказом №252 від 20.10.2021, військова частина має право здійснювати господарську діяльність відповідно до Закону України " Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
Так, статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.
До господарської діяльності у Збройних Силах України належить діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України з оборонних закупівель, пов'язана із закупівлею товарів, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом, яким в установленому законодавством порядку надані повноваження на право здійснення імпорту товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.
Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність у Збройних Силах України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності. Не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених цим Законом.
Таким чином, військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є уповноваженим державою формуванням, для забезпечення діяльності якого останній наділений правомочностями суб'єкта господарської діяльності, у тому числі на отримання від держави захисту прав і законних інтересів згідно зі ст.20 Господарського кодексу України.
З огляду на викладене, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», 16.06.2023 за №07-73вих-23 та 07.07.2023 за №07-95вих-23 скеровано до військової частини НОМЕР_1 повідомлення про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави шляхом повернення зайво сплачених коштів, стягнення відповідних втрат за користування ними відповідачем. При цьому, прокурором надано розумний строк для вжиття таких заходів та інформування його про результати розгляду повідомлення.
У відповідях від 23.06.2023 №983/1.2.3-39/91 та від 08.07.2023 №614 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що за вказаними договорами податок на додану вартість ТОВ «Ліван Торі» не повернуло, претензії військової частини залишені без відповіді, а з позовом до Відповідача не зверталася.
З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що прокурором дотримано встановленого законом порядку представництва в суді, правильно та обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 .
5.2. Щодо спору по суті
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України (ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбачених законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Порядок обчислення та сплати ПДВ регламентується розділом V ПК України.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.
Як зазначено вище, у п.3.2. Договору зазначено, що загальна сума Договору: 199950,00 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ- 33325,00 грн.
Тобто сторони договору погодили, що до ціни розрахункової одиниці вартості товару окремо включено оплату ПДВ.
У платіжному дорученні №172 від 22.03.2022 (арк.с. 28), у графі призначення платежу зазначено: оплата за бензин А-92; видаткова накладна №0032/00019*15 від 21.03.2022, договір №0628 від 21.03.2022, в тому числі ПДВ - 33325,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - постанова КМУ №178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки. Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони. Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ №178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, на правовідносини, що виникли за договором поставки №0628 від 21.03.2022 року, поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178.
Відповідно статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Відповідно до пп. 9.1.3, п. 9.1 ст. 9 ПК України податок на додану вартість є загальнодержавним податком.
Згідно з підп. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) постачальником є податковим зобов'язанням такого постачальника, відтак, суми податку на додану вартість, як непрямого податку, який сплачений покупцем у складі вартості товару, є податковим зобов'язанням продавця товару.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Зважаючи на вимоги ПК України, суд дійшов висновку, що хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. Незалежно від того, як сторони відображають питання оподаткування товару в договорі, вони мають керуватися передусім вимогами податкового законодавства, які носять імперативний характер. Отже суд дійшов висновку, що зазначення в умовах договору у складі ціни суми податку на додану вартість на суму 33 325 грн, в той час як спірна операція обкладається ставкою ПДВ у розмірі 0%, не є правовою підставою для його справляння.
Відповідач як одна із сторін зобов'язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена у п.37 постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, яку суд першої інстанції у справі, що розглядається, приймає до уваги , оскільки оспорення умов господарських договорів з огляду на факт порушення законодавства з питань оподаткування протирічить співвідношенню правовідносин, які виникають за обставинами справи. Так, податкові правовідносини є похідними від господарських правовідносин лише за фактом здійснення господарської операції, в той час як оподаткування цієї операції регулюється виключно податковим законодавством.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Суд зазначає, що Відповідачем не спростовано факту звільнення операції з придбання товару, визначеного у договорі поставки №0628 від 21.03.2022 року, від оподаткування ПДВ, а отже і не доведено правих підстав утримання коштів у сумі 33325,00 грн, перерахованих Позивачем. Таким чином, отримання Відповідачем спірної суми ПДВ у складі ціни товару є безпідставним незалежно від того, чи передбачено договором включення суми ПДВ до ціни товару.
На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 169,82 грн 3% річних за період з 24.05.2023 по 24.07.2023 та 266,60 грн інфляційних втрат за період червень 2023 року.
Нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам чинного законодавства.
6. Висновкигосподарського суду за результатам вирішення спору
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 33325,00 грн основного боргу, 169,82 грн 3% річних та 266,60 грн інфляційних втрат - є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і тому підлягають задоволенню у повному обсязі. В решті позову суд відмовляє.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються повністю на Відповідача відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, м.Краматорськ Донецька область, в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м.Дніпро задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 503, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41449359) на користь Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту (49035, м.Дніпро, Криворізьке шосе, 2, код ЄДРПОУ 33248509) 33 325 грн основного боргу, 169,82 грн 3% річних та 266,60 грн інфляційних втрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 503, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41449359) судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору в сумі 5368,00 грн за подачу указаного позову на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Маяковського, 21, рахунок UА2282017203431 10002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 39969443).
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20.10.2023
Суддя Н.Б. Кеся