490/716/23 19.10.2023
нп 1-кп/490/36/2023
Центральний районний суд міста Миколаєва
Справа № 490/716/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про визнання доказу очевидно недопустимим та направлення до ТУ ДБР повідомлення про порушення прав обвинуваченого у кримінальному проваджені №12022150000000184 стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України,
за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4
встановив:
У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про визнання протоколу затримання ОСОБА_3 очевидно недопустимим доказом та направлення до ТУ ДБР повідомлення про порушення прав обвинуваченого під час затримання.
Клопотання мотивовано таким.
ОСОБА_3 - фельдшера лаборанта КНП «МОЦПР» 31.07.2022 було затримано працівниками поліції та прокуратури в порядку ст. 208 КПК у зв'язку із підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України.
У ході затримання під відеозапис, який було досліджено судом, слідчим поліції ОСОБА_6 було застосовано до затриманого словесні образи, психологічний тиск та заборонено затриманому отримати своєчасну допомогу захисника.
Крім того, без участі захисника у підозрюваного, в порушення права на захист, було проведено освідування, та не роз'яснено право підозрюваному відмовитись від його проходження.
Посилаючись на приписи КПК України та практику Європейського суду з прав людини, захисник просить: визнати протокол затримання ОСОБА_3 від 31.07.2022 затриманого в порядку ст. 208 КПК України очевидно недопустимим доказом у зв'язку із порушенням права на захист та застосуванням до нього такого, що принижує гідність, поводження; у випадку відмови суду у визнанні протоколу затримання очевидно недопустимим доказом під час судового розгляду, надати окремим розділом у вироку, оцінку діям слідчого та прокурора під час затримання ОСОБА_3 ; скерувати до ТУ ДБР у м. Миколаєві ухвалу про порушення працівниками поліції СУ ГУНП та прокуратури Миколаївської області у кримінальному провадженні № 12022150000000184 від 30.07.2022 ч. 2 ст. 373 КК України, а саме: примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку прокурора, слідчого, поєднані із знущанням над особою, за відсутності ознак катування, та ч. 1 ст. 374 КК України, а саме: ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, вчинене слідчим та прокурором.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 клопотання підтримали в повному обсязі.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечувала; зазначила, що оцінку доказів суд надає в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку; щодо вчинення протиправних дій стосовно обвинуваченого зазначила, що сам обвинувачений та його захисники мають право звернутись із відповідною заявою до правоохоронних органів.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд прийшов до таких висновків.
Щодо вимоги клопотання захисника про визнання протоколу затримання ОСОБА_3 від 31.07.2022 затриманого в порядку ст. 208 КПК України очевидно недопустимим доказом у зв'язку із порушенням права на захист та застосуванням до нього такого, що принижує гідність, поводження, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 87 КПК України визначено, зокрема: недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.
Частина перша статті 89 КПК України визначає, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Стаття 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Зважаючи на обсяг досліджених доказів, які в подальшому має бути оцінено судом за своїм внутрішнім переконанням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку, суд приходить до висновку про доцільність надання оцінки такому доказу як протокол затримання ОСОБА_3 від 31.07.2022 в порядку ст. 208 КПК України саме в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
За таких обставин, клопотання захисника в частині визнання протоколу затримання ОСОБА_3 від 31.07.2022 в порядку ст. 208 КПК України очевидно недопустимим доказом задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги клопотання захисника про надання окремим розділом у вироку оцінки діям слідчого та прокурора під час затримання ОСОБА_3 , суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення, зокрема вирок суду, має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до наведених вище висновків суду, оцінку такого доказу як протокол затримання ОСОБА_3 буде надано в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку згідно з вимогами КПК України, в тому числі і з урахуванням приписів ст. 87 КПК України.
Крім того суд зазначає, що відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Види вироків та зміст вироку визначено ст. 373 та ст. 374 КПК України відповідно.
За таких обставин, клопотання в частині вимоги щодо надання окремим розділом у вироку оцінку діям слідчого та прокурора під час затримання ОСОБА_3 не є таким, що може бути задоволено.
Щодо вимоги клопотання в частині скерування до ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, ухвали про порушення працівниками поліції СУ ГУНП та Миколаївської обласної прокуратури прав обвинуваченого під час затримання, суд зазначає таке.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї, що передбачено ч.1 ст.7 КПК України.
У відповідності до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню (ст.3).
У відповідності до ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.
Оскільки захисник заявляє про порушення працівниками правоохоронних органів прав обвинуваченого ОСОБА_3 під час його затримання, а саме: примушування давати показання під час допиту шляхом незаконних дій з боку прокурора, слідчого, поєднані із знущанням над особою, за відсутності ознак катування, ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, вчинене слідчим та прокурором, суд приходить до висновку про необхідність фіксації відповідної заяви та доручення відповідному органу досудового розслідування провести перевірку фактів, викладених в заяві.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 11, 372 КПК України, суд
постановив:
- клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про визнання доказу очевидно недопустимим та направлення до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, повідомлення про порушення прав обвинуваченого у кримінальному проваджені №12022150000000184 задовольнити частково;
- у задоволенні клопотання в частині вимоги щодо визнання протоколу затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_3 від 31.07.2022 очевидно недопустимим доказом у зв'язку із порушенням права на захист та застосуванням до нього такого, що принижує гідність, поводження, - відмовити;
- у задоволенні клопотання в частині вимоги щодонадання окремим розділом у вироку оцінки діям слідчого та прокурора під час затримання ОСОБА_3 - відмовити;
- зафіксувати заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про порушення працівниками поліції СУ ГУНП в Миколаївській області та Миколаївської обласної прокуратури прав обвинуваченого ОСОБА_3 щодо примушування давати показання під час допиту шляхом незаконних дій з боку прокурора, слідчого, поєднані із знущанням над особою, за відсутності ознак катування, ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, вчинене слідчим та прокурором, у кримінальному проваджені №12022150000000184 31.07.2022 під час затримання в порядку ст.208 КПК України;
- доручити уповноваженій особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, провести перевірку фактів, викладених у заяві захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , про порушення працівниками поліції СУ ГУНП в Миколаївській області та Миколаївської обласної прокуратури прав обвинуваченого ОСОБА_3 щодо примушування давати показання під час допиту шляхом незаконних дій з боку прокурора, слідчого, поєднані із знущанням над особою, за відсутності ознак катування, ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, вчинене слідчим та прокурором, у кримінальному проваджені №12022150000000184 31.07.2022 під час затримання в порядку ст. 208 КПК України.
Про результати проведеної перевірки уповноваженій особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, повідомити суд шляхом направлення відповідних процесуальних рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1