Справа № 127/5490/23
Провадження № 2/127/617/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі: головуючої судді Іщук Т. П.,
за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,
представника позивачів - адвоката Зайця Б. В., представника відповідачів та третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Федик Ю. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганни Вікторівни, про визнання недійсним договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування від 10 лютого 2022 року земельної ділянки, загальною площею 0,0554 га, кадастровий №0510100000:02:020:0048, та житлового будинку, загальною площею 69,7 кв.м, розташованих по АДРЕСА_1 , скасування рішень про державну реєстрацію за індексними №63365406 та №63364660 від 10 лютого 2022 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Свої вимоги мотивував тим, що 06 січня 2022 року близько 08.30 год по вул. Київській в м. Хмільнику сталася ДТП, за участю водія автомобіля "ВАЗ 2107", д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , який здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , остання під час надання медичної допомоги померла. Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області 08 червня 2022 року в справі №149/628/22 ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки, та на підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування основного покарання зі визначенням іспитового строку. Також, цим вироком задоволено цивільний позов до ОСОБА_5 про стягнення з нього на користь потерпілого ОСОБА_4 496800,00 грн у відшкодування заподіяної моральної шкоди та 8000 грн понесених судових витрат та на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 500000,00 грн у відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі №149/628/22 вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 червня 2022 року в частині призначеного покарання був скасований з ухваленням нового вироку з призначенням іншого покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, в іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Позивачі зазначають, що внаслідок вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення, вони залишилися без матері. При цьому, ОСОБА_5 завдана шкода не відшкодована в повному обсязі, останнім було сплачено лише 28000,00 грн. З метою виконання вироку, позивачі звернулись до державної виконавчої служби, пред'явивши виконавчі листи до виконання, однак у боржника відсутнє майно, окрім автомобіля «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , на який був накладений арешт вироком суду першої інстанції.
Наразі стало відомо, що відповідач ОСОБА_5 під час проведення досудового розслідування з метою уникнення в майбутньому відшкодування завданої ним матеріальної та моральної шкоди 10 лютого 2022 року подарував своїй дочці ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку площею 0,0554 га з кадастровим номером 0510100000:02:020:0048 та житловий будинок загальною житловою площею 69,7 кв.м з прибудовою, господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Своїми діями ОСОБА_5 поставив позивачів у становище в якому останні не в змозі отримати з нього присуджене вироком суду відшкодування.
Позивачі зазначають, що оспорювані договори є фіктивними, вони не були направлені на настання правових наслідків для сторін, а укладалися лише з метою уникнення можливої конфіскації майна, а також неможливості виконання вироку суду щодо стягнення моральної шкоди та судових витрат, які є значними. ОСОБА_5 є особою похилого віку, уклав договори формально, вважають, що він передбачив, що у випадку його смерті до спадкоємців не перейде в порядку спадкування обов'язок відшкодування шкоди. Позивачі також вказують, що відповідно до ст.13 ЦК України особа при здійсненні своїх прав зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання своїм правом в інших формах. ОСОБА_5 , який відчужив житловий будинок та земельну ділянку на підставі договорів дарування, діяв очевидно недобросовісно та зловживав своїми правами, оскільки вчинив оспорювані договори, які порушують майнові права кредиторів та направлені на недопущення звернення стягнення на його майно. За наведених обставин просять визнати недійсними договори дарування земельної ділянки площею 0,0554 га з кадастровим номером 0510100000:02020:0048 та житлового будинку загальною площею 67,7 кв.м з прибудовою, господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладених 10 лютого 2022 року між відповідачами та скасувати рішення про державну реєстрацію за індексними №63365406 та №63364660 від 10 лютого 2022 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 (а.с. 1-8, том 1).
Відповідачка ОСОБА_6 через свого представника подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила щодо задоволення позовних вимог. При цьому вказує, що договори дарування житлового будинку та земельної ділянки не є фіктивними правочинами, оскільки факт дарування дійсно відбувся, житловим будинком користуються ОСОБА_6 та члени її сім'ї, натомість ОСОБА_5 спірним майном не користується та в ньому не проживає з 2019 року. Звертає увагу, що в цьому будинку протягом різного часу проживало 10 чоловік, які є членами однієї родини, а саме: ОСОБА_5 із своєю дружиною, їхня донька ОСОБА_6 із своїм чоловіком ОСОБА_8 та її діти від попереднього шлюбу, зокрема син ОСОБА_9 разом із своєю дружиною та їх донькою; прийомна дитина подружжя ОСОБА_10 , який є інвалідом від народження; усиновлена дитина подружжя ОСОБА_11 , який є дитиною з особливими потребами. Вказує, що подружжя ОСОБА_6 разом із усиновленою та прийомною дітьми переїхали на постійне місце проживання до с. Рожепи Жмеринського району Вінницької області, а в 2019 році ОСОБА_5 із дружиною прийняли рішення про переїзд на постійне проживання в придбаний будинок в с. Кривошиї Хмільницького району Вінницької області, а цей будинок подарувати відповідачці ОСОБА_6 . Проте документально оформити вказані дії їм не вдалось за браком коштів. В цьому будинку продовжили проживати син ОСОБА_6 - ОСОБА_9 разом із своєю сім'єю (дружиною та донькою), вони фактично користувались ним, сплачували комунальні послуги, облаштовували його та здійснювали за ним догляд. ОСОБА_6 запевняє, що з 2019 року ОСОБА_5 перестав бути власником спірного будинку та земельної ділянки, оскільки фактично відбувся перехід користування даним будинком до ОСОБА_6 , яка передала його в користування сім'ї її сина. Також вважає безпідставним твердження позивачів про невиконання рішення суду про стягнення моральної шкоди, адже ОСОБА_5 під час слухання кримінального провадження перерахував на банківський рахунок ОСОБА_2 24 000,00 грн, 20 000,000 грн йому було надано готівкою, ще 50000,00 грн було зібрано трудовим колективом ТОВ «Санаторій «Березовий Гай», в якому працював ОСОБА_5 . Загалом, до початку відбування покарання, ОСОБА_5 сплатив 94 000,00 грн як компенсацію матеріальної та моральної шкоди. Також, вказує, що позивачі мали отримати кошти від страхової компанії, так як ОСОБА_5 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ НАСК «ОРАНТА».
ОСОБА_6 також зазначає, що здійснюються відрахування із пенсійних виплат ОСОБА_5 , що в свою чергу свідчить про те, що рішення суду виконується. Також, він має у власності транспортний засіб «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , на який можна звернути стягнення для погашення заборгованості за вироком суду. В той же час на час укладення договору дарування ОСОБА_5 не мав боргу перед позивачами, він не знав і не міг знати чи буде до нього пред'явлений позов, в якому розмірі та в разі наявності чи буде він задоволений судом. Крім того, на час укладення даних договорів він не мав статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, тим більше потерпілі особи під час досудового розслідування та судового розгляду отримали від ОСОБА_5 кошти та мали також отримати страхову компенсацію. У зв'язку з цим відповідач вважає, що правочин не може бути вчинений на шкоду кредитора, якщо на момент вчинення такого правочину грошове зобов'язання перед кредитором у сторони правочину було відсутнє, а особа не набула статусу кредитора (а.с.89-104, том 1).
Відповідач ОСОБА_5 через свого представника також надав відзив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_4 , з підстав, які є аналогічними, викладеним у відзиві на позов відповідачки ОСОБА_6 , акцентуючи увагу, що оспорювані правочини не є фіктивними та не є такими, що вчинені на шкоду інтересам кредитора (а.с.15-19, том 2).
Позивачі через свого представника надали відповідь на відзив ОСОБА_6 та зазначили, що на моменту укладення договорів дарування ОСОБА_5 усвідомлював наслідки вчинення ним кримінального правопорушення і розумів, що при позбавленні життя іншої людини, хоча і внаслідок ДТП, він повинен відшкодувати сім'ї загиблої шкоду. Крім того, звертає увагу, що відповідач є особою похилого віку, а тому з метою уникнення в майбутньому чималих грошових стягнень формально уклав вищевказані договори на своє нерухоме майно з метою уникнення відповідальності. Також вказує, що не заслуговують уваги доводи відповідачів про те, що у відчуженому житловому будинку проживає та зареєстрована сім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , оскільки позовні вимоги не стосуються їх виселення. Крім того, звертає увагу, що ОСОБА_6 зареєструвалася за цією адресою, як і малолітній ОСОБА_13 лише через рік після скоєння ДТП і дарування будинку, а син ОСОБА_14 - 01 травня 2023 року, тобто після відкриття провадження у даній справі. Натомість, ОСОБА_5 під час перебування в установі виконання покарань та після відкриття провадження у справі, а саме 13 квітня 2023 року змінив своє місце реєстрації з м. Вінниці на с. Кривошиї Хмільницького району Вінницької області та не пояснює у чому виникла необхідність зміни його місця проживання під час його перебування в місцях позбавлення волі. Також зазначають, що з ОСОБА_5 підлягають стягненню усі грошові кошти, що були присудженні вироком суду, а погашення страхових виплат не змінює змісту і повноти виконання вироку. При цьому звертає увагу, що розраховувати на погашення заборгованості за рахунок пенсії не можливо, і саме наявність нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, може вирішити виконання вироку суду. Належність його житлового будинку на праві спільної сумісної власності не ставить під сумнів визнання недійсним договору дарування з метою виконання вироку суду з урахування цієї обставини. Що стосується оплати комунальних послуг, то зазначають, що сам по собі факт перерахування коштів за комунальні послуги не підтверджує факт користуванням майном іншою особою (а.с.27-28, 29-31, том 2).
Також позивачі надали відповідь на відзив ОСОБА_5 , вказуючи, що повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_5 лише 18 березня 2022 року, а тому потерпілі не могли звернутись із цивільним позовом раніше. Крім того, на той час їм не було відомо про наявність нерухомого майна у винуватця ДТП. Разом з тим, ОСОБА_5 обіцяв потерпілим відшкодувати завдану не тільки матеріальну, а й моральну шкоду у повному розмірі до завершення розслідування кримінального провадження про розмір якої йому було заявлено, однак цього не зробив і відтягуючи час формально відчужив наявне у нього нерухоме майно. Крім того, звертають увагу, що, при наявності правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок та земельну ділянку, ОСОБА_5 з 2019 року не наважився вчинити дії щодо укладення договорів дарування, однак вчинив їх лише після завдання шкоди. Враховуючи, що шкода була завдана ще до укладення спірних договорів, а саме 06 січня 2022 року, то не зважаючи на невручення повідомлення про підозру станом на 10 лютого 2022 року ОСОБА_5 , являючись особою, що таку шкоду завдала, діяв не добросовісно, а тому оспорюванні договори повинні бути судом визнанні недійсними. Що стосується страхового відшкодування та часткового відшкодування ОСОБА_5 шкоди, зазначають, що цивільно- правова відповідальність останнього була застрахована у НАСК «ОРАНТА», однак сума відшкодування не може дорівнювати ціні людського життя та тим моральним стражданням, які перенесли потерпілі. Також позивачі зазначають, що надані ОСОБА_5 кошти частково покрили матеріальні збитки, цивільний позов стосується відшкодування моральної шкоди, а кошти, які були зібранні трудовим колективом ТОВ «Санаторій «Березовий Гай», не можна врахувати у погашення моральної шкоди (а.с.130-133, том 2).
ОСОБА_6 подала заперечення на відповідь на відзив, вказуючи, що ОСОБА_5 болісно сприйняв трагічну подію, співчуває сім'ї ОСОБА_2 , а тому відразу після виписки з лікарні зустрівся з ОСОБА_4 , щоб виразити свої щирі співчуття родині та надати їм матеріальну допомогу, однак його щире каяття їх не цікавило. Як і не цікавило, що ОСОБА_5 , відбуваючи покарання позами межами місць позбавлення волі, буде більше платоспроможним, оскільки зможе працювати та віддавати частину свого заробітку для відшкодування збитків. Повторно звертає увагу, що договір фактично був подарований дітям, які його потребують, та не є фіктивним (а.с.67-71, том 2).
Відповідач ОСОБА_5 через свого представника також надав заперечення та зазначив, що він не відмовлявся відшкодовувати завдану ним шкоду під час проведення досудового розслідування, однак конкретної суми ОСОБА_4 не озвучувалась. Крім того, він погодився із сумою пред'явлених до нього позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, так як вважає, що жодна сума коштів не може відшкодувати життя людини, однак заявлена сума майже півтора мільйона гривень не відповідає розміру наявного у нього майна та коштів і є для нього непомірною. ОСОБА_5 звертає увагу на те, що він на час вчинення ДТП працював, однак ОСОБА_4 наполягав на найсуворішому покаранню, а саме позбавлення волі, обґрунтовуючи тим, що йому не важливо питання стягнення шкоди за рахунок його заробітної плати. Вказує, що посилання позивачів, що виплачені ним кошти покрили лише частину матеріальної шкоди, а саме на лікування та поховання, не відповідають дійсності, оскільки ці витрати мала покрити страхова компанія. Також зазначає, що не відповідають дійсності посилання позивачів, що укладення оспорюваних договорів в короткий проміжок часу з моменту завдання шкоди ставить під сумнів добросовісність дій ОСОБА_5 , оскільки реальна правова мета спірних договорів була не приховання майна від звернення на нього стягнення, а юридичне завершення угоди, яка почалась виконуватись у 2019 році, коли майно було фактично передане у володіння та користування ОСОБА_6 . Крім того, зазначає, що підготовка до укладення договорів ще мала місце до січня 2022 року, так слід було внести до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно добудови у будинку, які проводились ним та були введені в експлуатацію у 2000 році. Також звертає увагу, що посилання позивача на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах № 369/11268/16-ц від 24 липня 2019 року, № 693/624/19 від 19 травня 2021 року та № 369/11268/16-ц, не підлягаю застосуванню, оскільки обставини викладені в них не є подібними (а.с.135-139, том 2).
Треті особи своїм правом на надання письмових пояснень не скористалися.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2023 року вжиті заходи забезпечення позову (а.с.45-46, том 1).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите загальне позовне провадження у справі та залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г. В.(а.с.53-54).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 квітня 2023 року (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) витребувано в Державній установі «Городоцький виправний центр (№131)» інформацію щодо відбування покарання ОСОБА_5 (а.с.71, том 1).
Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2023 року (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) відмовлено у допиті як свідка ОСОБА_4 , витребувано у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу копії оспорюваннях договорів та залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 (а.с.60-61, том 2).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2023 року (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) вирішено питання про виклик свідків, а також ухвалою від 07 червня 2023 року закрите підготовче провадження у справі та справу призначене до розгляду по суті (а.с.116, том 2).
У судовому засіданні представник законного представника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 (який досяг повноліття під час розгляду справи) - адвокат Заєць Б. В. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповідях на відзив.
Відповідач ОСОБА_5 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, та відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову, просили відмовити з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву та запереченнях.
Представник третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Федик Ю.Ю., яка також є представником відповідачів, в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, звертаючи увагу на відсутність підстав для визнання договорів недійсними.
Третя особа, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г. В. в судове засідання не з'явилась, однак надала суду заяву в якій просила розгляд справи провести у відсутність, при вирішенні справи покладалася на думку суду.
Допитана як свідок ОСОБА_16 , яка мешкає в с. Кривошиї Хмільницького району, показала, що з 2019 року ОСОБА_5 з дружиною постійно мешкає в селі, працював у м.Хмільнику, у м.Вінниці провідував внуків, у будинку в м.Вінниці до осені 2022 року мешкав його онук, їй відомо, що ОСОБА_6 живе в селі.
Свідок ОСОБА_17 , яка є невісткою ОСОБА_6 , показала, що з 2013 року вона з сім'єю проживала в будинку по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_5 та його дружиною, які в 2019 році переїхали жити в село. Її сім'я утримувала будинок, сплачували комунальні послуги, а в серпні 2022 року вони переїхали жити в с.Бушу Ямпільського району. В будинку зараз проживають друзі сестри її чоловіка. Протягом 2014-2022 року ОСОБА_6 в будинку не проживала.
Свідок ОСОБА_18 , який є сусідом ОСОБА_5 , також показав, що ОСОБА_5 з дружиною в 2019 році переїхав жити в село, в будинку жив його внук з сім'єю, в м.Вінницю відповідач приїжджав в гості. ОСОБА_6 бачив пару раз, її сім'ї в цьому будинку не бачив.
Вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом установлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами ЦК України щодо визнання правочину недійсним.
Судом установлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №825492, виданого Вінницькою міською радою 03 листопада 2005 року, земельна ділянка загальною площею 0,0554 га, кадастровий номер 0510100000:02:020:0048, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_5 .
На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С. 29 грудня 1998 року, ОСОБА_5 належав житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами за цією ж адресою.
ОСОБА_1 (дружині ОСОБА_5 ) згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 25 березня 2008 року приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Милещенко О. Л., зареєстрованого в реєстрі за №863, належить житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_2 (а.с.138-139, том 1).
З довідки виконавчого комітету Хмельницької міської ради Вінницької області від 07 квітня 2023 року № 25-04-04/65 слідує, що ОСОБА_5 разом із свою дружиною ОСОБА_1 з 2019 року по теперішній час проживають в АДРЕСА_2 (а.с.153, том 1).
За цією адресою ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання з 21 лютого 2023 року, ОСОБА_5 - з 13 квітня 2023 року. До цієї дати останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.52, 151-152, том 1).
06 січня 2022 року близько 08.30 год по вул. Київській в м. Хмільнику сталася ДТП за участі водій автомобіля "ВАЗ 2107", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , який здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
Внаслідок ДТП ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було доставлено до КНП "Хмільницької ЦРЛ ХРР", де під час надання медичної допомоги ОСОБА_7 померла ( копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10 січня 2022 року (а.с.18, том 1).
06 січня 2022 року за фактом ДТП внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У рамках кримінального провадження було призначено ряд експертиз, після висновків яких ОСОБА_5 18 березня 2022 року повідомлено про підозру.
10 лютого 2022 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_6 договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г. В., зареєстрований в реєстрі за №201, відповідно до якого ОСОБА_6 прийняла у дар земельну ділянку загальною площею 0,0554 га, кадастровий номер 0510100000:02:020:0048, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в межах згідно плану (а.с.107-108, том 2).
В цей же день ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_6 договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г. В., зареєстрований в реєстрі за №200, відповідно до якого ОСОБА_6 прийняла у дар житловий будинок загальною площею 69,7 кв. м з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, 2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.105-106, том 2).
Право власності ОСОБА_6 на вказане вище нерухоме майно зареєстроване 10 лютого 2022 року, про що приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В. винесені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №63365406 та №63364660 відповідно, що підтверджується інформаційними довідками №319640345 та №319639370 від 05 січня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.30-32, том 1).
Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 червня 2022 року в справі №149/628/22 ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання зі визначенням іспитового строку. Також, цим вироком задоволено цивільні позови до ОСОБА_5 про стягнення з нього на користь потерпілого ОСОБА_4 496800,00 грн у відшкодування заподіяної моральної шкоди та 8000 грн понесених судових витрат, та на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 500000,00 грн у відшкодування заподіяної моральної шкоди (а.с.19-21, том 1).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачі по справі, є дітьми померлої ОСОБА_7 (копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 01 серпня 2009 року і серії НОМЕР_4 від 16 червня 2005 року (а.с.13-14, том 1)
Вироком Вінницького апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі №149/628/22 вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 червня 2022 року в частині призначеного покарання був скасований з ухваленням нового вироку з призначенням іншого покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, в іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін (а.с.22-24, том 1).
ОСОБА_5 , відповідач по справі, відбуває покарання в Державній установі «Городоцький виправний центр № 131» (сектор мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання для чоловіків, засуджених вперше до позбавлення волі за злочини вчиненні з необережності) (а.с.76 на звороті, том 1).
25 жовтня 2022 року та 02 листопада 2022 року Хмільницьким ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкриті виконавчі провадження №70155469, № 70202504, № 70202378 по виконавчих листах, які видані за результатом розгляду вищевказаної справи № 149/628/22, та 02 листопада 2022 року постановою державного виконавця ці провадженні об'єднанні в одне та присвоєно номер 70217404 (а.с.176, том 1).
Як слідує з листа Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області від 08 травня 2023 року за № 22.28-29/18413 в межах виконавчого провадження винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника та направлено до виконання у ТОВ «Санаторій «Березовий Гай» та ДУ «Городоцький виправний центр №131». За повідомленням останніх ОСОБА_5 18 жовтня 2022 року звільнений з ТОВ «Санаторій «Березовий Гай», а в установі не працює. За актом державного виконавця від 08 листопада 2022 року майно, яке належить боржнику та на яке можна звернути стягнення за адресою: АДРЕСА_2 , не виявлено, будинковолодіння за цією адресою належить дружині боржника. Нерухомого майна на яке можна звернути стягнення не виявлено.Станом на 05 травня 2023 року на депозитний рахунок ДВС не надходило жодного перерахування коштів від боржника та не надавалось підтверджуючих документів щодо виплат на рахунки потерпілих. Звернуто увагу, що до припинення чи скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію чи інший дохід боржника (а.с.43 том 2).
З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу слідує, що ОСОБА_5 є власником автомобіля "ВАЗ 210700-20", д.н.з. НОМЕР_1 ( а.с.181, том 1).
ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_5 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 19 листопада 1970 року, копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 03 березня 2009 року, копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 11 липня 2006 року (а.с.148, 117, 118 том 1).
Відповідачка ОСОБА_6 має дітей: повнолітніх: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,( копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 15 лютого 1991 року, а.с.119, том 1) та доньку ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 06 серпня 1993 року, а.с.149, том 1), та малолітнього: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 від 29 січня 2015 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2014 року в справі № 127/22443/14-ц, а.с.124-126, т.1). Малолітній ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , влаштований в прийомну сім'ю ОСОБА_6 на виховання та спільне проживання (розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 28 лютого 2017 року № 72, а.с.120-121, том 1).
ОСОБА_6 08 лютого 2023 року зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою зареєстровані також з 08 лютого 2023 року ОСОБА_13 ; з 01 травня 2023 року - ОСОБА_14 , з 07 жовтня 2021 року - ОСОБА_17 (а.с.116, 123, 127, 144-146, том 1).
З довідки Комітету мікрорайону «Корея-1» від 09 травня 2023 року № 191 слідує, що ОСОБА_9 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , в період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2022 року разом із дружиною ОСОБА_17 та донькою ОСОБА_20 проживали за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.42, том 2).
Позивачі, звертаючись до суду, на обґрунтування позовних вимог посилаються, що оспорювані договори є фіктивними, а також вчиненими їм на шкоду, так як мали на меті уникнення відповідальності перед позивачами з відшкодування шкоди, завданої ДТП, шляхом звернення стягнення на майно.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з частинами першою та другою ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Тлумачення ст.234 ЦК України, свідчить, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення зобов'язання зі сплати грошових коштів, в тому числі, на відшкодування шкоди або виконання судового рішення.
Дарувальник, який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь іншої особи після виникнення у нього зобов'язання зі сплати грошових коштів, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно потерпілої сторони, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси потерпілого і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили».
У постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18 (провадження № 61-20593св19) вказано, що «правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов'язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства».
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16 від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 суд виснував, що «з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом».
Як зазначалось, 06 січня 2022 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_5 , який, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2107", д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Потерпіла ОСОБА_7 померла. В той же день за даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато проведення слідства. При цьому, 10 лютого 2022 року ОСОБА_5 уклав оспорювані договори дарування житлового будинку та земельної ділянки зі своєю донькою ОСОБА_6 .
Тобто відчуження ОСОБА_5 житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , мало місце через місяць після ДТП, внаслідок якого загинула мати позивачів.
Саме в день дорожньо-транспортної пригоди в ОСОБА_5 виникло зобов'язання відшкодувати завдану шкоду, а у потерпілих виникло право на відшкодування цієї шкоди.
Після виникнення в ОСОБА_5 зобов'язання відшкодувати завдану шкоду, ним було відчужено майно на підставі безвідплатного договору дарування на користь своє доньки.
Твердження сторони відповідача, що факт дарування нерухомоті відбувся в 2019 році спростовуються самими оспорюваними договорами. Не проживання ОСОБА_5 в цьому будинку та користування ним сім'є його внука не свідчить про факт дарування, а є розпорядженням власником своїм майном шляхом передачі його в користування.
Відчужуючи безоплатно належне йому на праві власності нерухоме майно своїй доньці, відповідачу достеменно було відомо про факт ДТП за його участю та заподіяння шкоди, внесення до ЄРДР відомостей за цим фактом, а також відповідні наслідки таких подій і обов'язок винної особи відшкодувати шкоду, а тому відповідачі уклали оспорювані правочини з метою виведення з власності боржника майна за рахунок якого можливо було звернути стягнення під час виконання у майбутньому рішення про відшкодування шкоди, завданної в дорожньо-траспортній пригоді.
Подібні висновки висловлені й Верховним Судом в постановах від 25 січня 2022 року в справі №749/24/20, від 18 травня 2022 року в справі №543/15604/17, від 15 вересня 2021 року в справі №310/2529/20.
Посилання сторони відповідача, що на час укладення договорів ОСОБА_5 не мав боргу перед позивачами, він не знав і не міг знати чи буде до нього пред'явлений позов, в якому розмірі та в разі наявності чи буде він задоволений судом, та не мав статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, тим більше потерпілі особи під час досудового розслідування та судового розгляду отримали від ОСОБА_5 кошти та мали також отримати страхову компенсацію, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Слід зазначити, що ОСОБА_5 є власником джерела підвищеної небезпеки, а згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже за змістом цієї норми саме володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні.
Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженнм здоровя або смерю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.
Слід також зазначити, що відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема завдання шкоди. Така підстава є юридичним фактом. Отже завдання шкоди є підставою виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди ( справа №642/3377/16-ц).
Верховний Суд в справі №200/13392/13-ц зазначив, що деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі (ст.11,599,1166), сторонами є потерпілі і заподіювач шкоди.
Факт завдання шкоди потерпілому джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник) ( постанова Верховного Суду України від 26.10.2016р. по справі № 6-954цс16.
Тобто обов'язок відшкодувати шкоди в ОСОБА_5 виник не за фактом набуття статусу в кримінальному провадженні, а саме за фактом завдання шкоди.
Наявність полісу страхування цивільно-правової відповідальності, певні виплати не припиняють вказаного зобов'язання.
Не зважаючи на наявність деліктного зобов'язання, він вирішив подарувати своїй доньці будинок та земельну ділянку, чим фактично зменшив свою платоспроможність перед кредитором (потерпілим). Такі дії особи, яка завдала шкоди, є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог кредитора.
Суд звертає увагу, що відповідач працював та має пенсію. Наразі, враховуючи в цілому ступінь завдання шкоди, яка викликана смертю особи, такий рівень доходу не зміг би забезпечити її відшкодування. Як і наявність у відповідача транспортного засобу «ВАЗ 2107", д.н.з. НОМЕР_1 , 2009 року випуску, вартість якого є значно менша ніж визначений розмір моральної шкоди. Вказані обставини не заперечуються і самим відповідачем. Безоплатне відчуження відповідачем нерухомоті вочевидь зменшило матеріальний стан боржника та фактично призводить до не можливості виконання судового рішення та відшкодування шкоди.
Отже відповідач у справі діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно позивачів (кредиторів). Тому такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Викладенні обставини свідчать про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 10 лютого 2022 року недійсними на підставі статей 13 ЦК України, як вчиненого на шкоду кредиторам (фраудаторним договором).
Разом з тим, суд не вбачає підстав для визнання цих договорів недійсними через фіктивність, адже внаслідок укладених договорів відбулася передача цього майна, ОСОБА_6 набула права власності на житловий будинок та земельну ділянки та зареєструвала його.
Однак встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання їх недійсними та застосування наслідків їх недійсності.
Суд також звертає увагу, що земельна ділянка є власністю ОСОБА_5 , натомість житловий будинок є спільною власністю цього подружжя, однак вказане, зважаючи на єдину правову долю земельної ділянки та об'єкта нерухомості, не нівелює недійсності договорів.
Щодо скасування рішень про державну реєстрацію за індексним №63365406 та №63364660 від 10 лютого 2022 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсними оспорюваних договорів дарування, які згідно вказаних вище вимог закону є недійсними з моменту їх вчинення, відтак рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63365406 від 10 лютого 2022 року та індексний номер: 63364660 від 10 лютого 2022 року, винесені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г. В. підлягають скасуванню, як такі, що прийняті на підставі недійсних правочинів.
Крім того, суд звертає увагу на частину 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Наведене свідчить, що визнання недійсними договорів дарування та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію речових прав призводить до повернення речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації у позасудовому порядку.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки при зверненні до суду в інтересах дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільнені від сплати судового збору, а позов задоволений, то з відповідачів з урахуванням заявлених вимог на користь держави підлягає стягненню по 2147,20 грн судового збору з кожного.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 3, 13, 203, 215, 717 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 13, 48, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки загальною площею 0,0554 га з кадастровим номером 0510100000:02:020:0048, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10 лютого 2022 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №201.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №63365406, винесене 10 лютого 2022 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганною Вікторівною, про реєстрації за ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0554 га з кадастровим номером 0510100000:02:020:0048, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 69,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10 лютого 2022 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №200.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №63364660, винесене 10 лютого 2022 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганною Вікторівною, про реєстрації за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 69,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь держави по 2147,20 грн судового збору з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_12 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ,
Відповідачі: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_13 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_14 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ,
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_15 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,
Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганна Вікторівна (м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 46, оф. 25).
Повний текст рішення складений 20.10.2023.
Суддя: