ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 613/1745/21 Головуючий суддя І інстанції Сеник О. С.
Провадження № 22-ц/818/322/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: страхування, з них
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2023 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 листопада 2022 року, по цивільній справі № 613/1745/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації,-
ВСТАНОВИВ:
ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» (далі по тексту - ПрАТ «Альфа Страхування», позивач) у листопаді 2021 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» 13681,38 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації; 2) стягнути з відповідача на користь позивача 2270,00 грн судового збору.
Позов мотивовано тим, що 31.05.2019 між ПрАТ СК «АЛЬФА СТАРХУВАННЯ» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 340.0000066.214.9207, яким застраховано транспортний засіб RENAULT MASTER, д.н.з НОМЕР_1 .
23.06.2019 в м. Дніпро по вул. Краснопільська, 15 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного застрахованого автомобіля RENAULT MASTER, д.н.з НОМЕР_1 та транспортного засобу марки DAF ТЕ95ХF, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом CHEREAU CD-382G д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2019 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ДТП. В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб RENAULT MASTER, д.н.з НОМЕР_1 , власник якого ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Представник позивача вказав, що з метою визначення вартості відновлювального ремонту вказаного пошкодженого автомобіля було проведено його огляд, про що складено акт огляду транспортного засобу, а також отримано рахунок № НОМЕР_4 від 03.07.2019, згідно з яким вартість ремонту пошкодженого автомобіля RENAULT MASTER, д.н.з НОМЕР_1 складає 27631,85 грн. Позивачем складено страховий акт № 0697.206.19.01 на суму 27631,85 грн. та здійснено виплату на користь СТО, що підтверджується платіжним дорученням №20865 від 15.07.2019.
Враховуючи, що винуватцем ДТП визнано водія транспортного засобу DAF ТЕ95ХF, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , а його цивільно-правова відповідальність була застрахована згідно з полісом АО000200656 та АО00877660 у ТДВ «Міжнародна СК», позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Однак, ТДВ «Міжнародна СК» виплатило позивачу лише 11950,47 грн. Також відповідачем було перераховано на користь позивача 2000,00 грн., що дорівнює розміру франшизи полісу відповідача.
Позивач вважає, що у відповідності до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином, оскільки сплачено лише частину шкоди на суму 13950,47 грн, тому залишок суми матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає 13681,38 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути вказані кошти з відповідача.
06.01.2022 ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні вимог ПрАТ «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) відмовити в повному обсязі. Зазначив, що позивачем не визначено правову природу суми, яку він намагається стягнути в судовому порядку (регрес чи суброгація, які є різними видами права вимоги, не є тотожними поняттями, їх правове регулювання здійснюється різними положеннями ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заявленої до відшкодування шкоди. Так, згідно з матеріалами справи (актом огляду пошкодженого автомобіля, заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, схемою ДТП) в результаті вчиненого відповідачем ДТП автомобіль ОСОБА_2 отримав єдине пошкодження - деформацію задньої правої двері в центральній частині. Однак, у наданому позивачем рахунку-фактурі зазначено, що пошкоджена кришка багажника, вартість якої складає 18567,54 грн. З вказаного рахунку-фактури не вбачається, на який автомобіль та у зв'язку з чим він виданий, він містить розбіжності щодо класу автомобіля (у п.9 рахунку-фактури зазначено про автомобіль класу седан, однак, автомобілі RENAULT MASTER не бувають седанами, а є лише фургонами). Крім того, до позову не надано жодного обґрунтування щодо статусу, експертності, повноважень ТОВ «Автотрейдінг Дніпро», яке видало вказаний рахунок-фактуру. Отже, вказаний рахунок-фактура, на думку відповідача, не є належним доказом у справі та не є достовірним та беззаперечним обґрунтуванням розміру шкоди, заявленої до відшкодування.
Вказує, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ «МСК», ліміт страхового відшкодування складав 100000 грн. Сума страхового відшкодування, перерахована ТДВ «МСК» на рахунок позивача (11950,47 грн.) та загальна сума заявленого матеріального збитку (27631,85 грн.) не перевищують ліміту страхового відшкодування. При цьому, статтею 1194 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди. Отже, оскільки заявлений позивачем розмір шкоди не перевищує ліміту відповідальності відповідно до полісу, а позивач не є потерпілим, позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_1 , є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
26.01.2021 представником позивача надано відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначила, що рахунок-фактура від 03.07.2019 № АДС-006511 є належним доказом у справі, оскільки у ньому чітко зазначено номер транспортного засобу - НОМЕР_1 , та платника - ОСОБА_2 , що свідчить про те, що згідно з цим рахунком оплачено ремонт саме автомобіля RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_1 . Посилання відповідача на пошкодження ним задньої правої двері вказаного транспортного засобу, а не кришки багажника, як вказано у рахунку, на думку представника позивача, не є значимим, оскільки вказаний автомобіль є фургоном, кришка якого складається з двох дверей-правої та лівої, а наведені посилання відповідача є лише маніпулюванням поняттями.
Пояснила, що позивач на виконання свого обов'язку про страхове відшкодування визначив вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на основі його огляду, про що склав акт огляду, отримав від потерпілого рахунок ТОВ «Автотрейдінг-Дніпро» № АДС-006511 від 03.07.2019, та на підставі договору страхування, заяви страхувальника і страхового акту, в якому визначено вартість ремонту транспортного засобу, погоджена зі страхувальником, здійснив виплату страхового відшкодування на ТОВ «Автотрейдінг-Дніпро».
Вказала, що відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до позивача як страховика за договором майнового страхування, перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, - в межах фактичних затрат. Вказане право вимоги позивач реалізував, звернувшись до страховика (ТДВ «МСК») відповідальної особи ( ОСОБА_1 ), у розмірі 27631,85 грн. У свою чергу, статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» установлено обмеження щодо відшкодування шкоди страховиком - витрати щодо відновлювального ремонту транспортного засобу відшкодовуються з урахуванням зносу останнього. Таким чином, ТДВ «МСК», будучи обмеженим законом у виплаті страхового відшкодування, мало виплатити страхове відшкодування лише з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, і виконало обов'язок за договором обов'язкового страхування та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплативши страхове відшкодування в розмірі 11950,47 грн. Тому, на думку позивача, різницю між реальними збитками (27631,85 грн.) та відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (11950,47 грн.) на підставі ст.1194 ЦК України повинна відшкодувати особа, яка завдала збитків - ОСОБА_1 .
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 10 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК «Альфа Страхування» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що згідно зі ст.27 Закону № 85/96-ВР та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.
Вказує, що суд помилково не звернув уваги, що ТДВ «МСК» була обмежена ст. 29 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «СК «Альфа Страхування» у повному обсязі завданої майнової шкоди, а тому мала виплатити страхове відшкодування лише з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.
Оскільки позивач виплатив страхове відшкодування страхувальнику/власнику, якому внаслідок ДТП була завдана шкода, у нього виникло право суброгації до винної особи.
Зазначає, що суд також помилково на з'ясував, що у п. 5.8 Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №340.0000066.214.9207, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , зазначено, що ТЗ застраховано без урахування зносу, про це також зазначено у документах, які підтверджують вартість проведеного ремонту автомобіля потерпілій особі.
Вважає, що суд допустив порушення норм матеріального права: не застосував ті норми закону, які підлягали застосуванню, а саме ст. 27 Закону України «Про страхування», ч.1 ст. 1191, ст. 993 ЦК України, та не врахував норму ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким установлено обмеження щодо відшкодування шкоди страховиком - витрати щодо відновлювального ремонту транспортного засобу відшкодовуються з урахуванням зносу останнього.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що судом враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, стосовно того, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням ціни позову та малозначності справи, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не зовсім відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги, суд першої інстанції зазначив, що суб'єктом, який має задовольнити вимогу позивача, є третя особа - страховик відповідача, оскільки обов'язок страховика відшкодувати завдану шкоду виникає з факту завдання застрахованою особою такої шкоди, а винна особа відповідає лише відповідно до норми ст. 1194 ЦК України - у субсидіарному порядку.
Зазначено, що страховий ліміт, зазначений у страховому полісі ОСОБА_1 серії АО № 000877660 на причеп CHEREAU д.н.з. НОМЕР_5 (100000 грн.) повністю покриває загальну суму страхового відшкодування, виплачену позивачем потерпілій ОСОБА_2 (27631,85 грн.), а відтак, відсутні підстави для покладення на ОСОБА_1 обов'язку відшкодування позивачу виплаченого потерпілій страхового відшкодування.
При цьому суд вказав, що позивач ПрАТ «Альфа Страхування» не реалізував свого права звернення до суду з позовом до ТДВ «МСК», а звернувся до суду з цим позовом про стягнення недоплаченої суми з ОСОБА_1 та відкинув доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка обмежила розмір страхового відшкодування, яке було сплачено страховиком винної особи - ТДВ «МСК», внаслідок чого належним відповідачем у даному спорі є винна особа, а не його страховик.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, які належним чином не вмотивовані та не відповідають нормам матеріального права, виходячи з наступного.
Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Страхова сума- це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування(пункт 9.1статті 9 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 22.1статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IVстраховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У випадку, якщо йде мова лише про відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, слід застосовувати норми статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу), додатково - приписи статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, шкоди.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Таким чином, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 29.05.2018 ОСОБА_2 є власником автомобіля RENAULT MASTER, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.9).
31.05.2019 між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «СК «Альфа Страхування» укладено договір № 340.0000066.214.9207 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_1 , термін дії договору - з 02.06.2019 по 01.06.2020 (а.с.5).
Як вбачається з постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпро від 10.07.2019 по справі № 204/4560/19, 23 червня 2019 року в м. Дніпро по вул. Краснопольській, 15 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DAF ТЕ95ХF, д.н.з. НОМЕР_2 з причепом CHEREAU CD-382G д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль RENAULT MASTER, д.н.з НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, а ОСОБА_1 порушив п.10.9 Правил дорожнього руху.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 340 грн. (а.с.6).
23.06.2019 ОСОБА_2 повідомила страховика про страховий випадок, а 24.06.2019 подала до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (справа № 0697.206.19), в якій вона письмово повідомила страхову компанію про ДТП, яка відбулася 23.06.2019 о 23:22 год. за участю автомобіля RENAULT MASTER, д.н.з НОМЕР_1 та транспортного засобу CHEREAU CD-382G д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , навела перелік отриманих пошкоджень свого автомобіля - подряпина з вм'ятиною на задній правій двері, та вказала, що виплату страхового відшкодування слід здійснити шляхом перерахування на СТО.
Як зазначено у заяві ОСОБА_2 від 24 червня 2019 року у графі «детальний опис події», 21.06.2019 автомобіль ОСОБА_2 був поставлений на охоронюваній території, 23.06.2019 о 23:00 год. на мобільний телефон ОСОБА_2 надійшов телефонний дзвінок від охорони території з повідомленням про ДТП, а саме, автомобіль типу «фура» з причепом в'їхав у припаркований автомобіль ОСОБА_2 та пошкодив задні праві двері. ОСОБА_2 викликала поліцію, яка запротоколювала ДТП, та повідомила страхову компанію (а.с.7-9).
10.07.2019 провідним фахівцем відділу виплат ПрАТ «Альфа страхування» ОСОБА_4 складено страховий акт № 0697.206.19.01 (розпорядження на виплату), відповідно до якого сума страхового відшкодування, виплаченого ОСОБА_2 у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу RENAULT MASTER, д.н.з НОМЕР_1 , згідно з рахунком № АДС-006511 від 03.07.2019 становить 27631,85 грн. (а.с.12).
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування згідно з цим актом, до складу вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля увійшли: вартість запчастин (з урахуванням зносу) 22202,14 грн., вартість робіт - 4079,71 грн., вартість матеріалів - 1350,00 грн.
При цьому, згідно з розрахунком, вартість відновлювального ремонту в сумі 27631,85 грн. визначена з урахуванням зносу (зворотній бік а.с.12).
В обґрунтування вказаної вартості в страховому акті страховик послався на рахунок ТОВ «Автотрейдінг-Дніпро» № АДС-006511 від 03.07.2019.
Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «Автотрейдінг-Дніпро» № АДС-006511 від 03.07.2019 до складу вартості відновлювального ремонту в сумі 27631,85 грн. увійшли: матеріали для фарбування - 1250,00 грн., кришка багажника - 18567,54 грн., комплект кліпс - 1990,00 грн., заміна задньої двері - 665,00 грн., збірка та розбірка задньої двері - 350,00 грн., пофарбування задньої двері - 1050,00 грн., підготовка до пофарбування - 1225,00 грн., молдінг задньої двері - 315,00 грн., мийка автомобіля (кузов, салон) - 172,67 грн., всього - 25585,05 грн., з урахуванням знижки без ПДВ - 23026,54 грн., разом з ПДВ - 27631,785 грн..
Покупцем у вказаному рахунку-фактурі зазначена ОСОБА_2 , у примітці вказаний номер транспортного засобу - НОМЕР_1 (а.с.11).
15.07.2019 ПрАТ «СК «Альфа страхування» сплачено на рахунок ТзОВ «Автотрейдінг Дніпро» суму в розмірі 27631,85 грн. - страхове відшкодування за автомобіль Рено НОМЕР_1 , страховий акт № 0697.206.19.01, страхувальник - ОСОБА_2 , згідно з рахунком № АДС-006511 від 03.07.2019.
Матеріалами справи підтверджено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ «Міжнародна СК» згідно з полісом АО 000200656 (на автомобіль DAF ТЕ95ХF, д.н.з. НОМЕР_2 ), ліміт за шкоду майну - 100000 грн., та полісом № АО 000877660 (на причеп CHEREAU CD-382G д.н.з. НОМЕР_3 ), ліміт за шкоду майну - 100000 грн..
Як вбачається з виписок по особовому рахунку ПрАТ «Альфа страхування», 19.11.2019 Товариством з додатковою відповідальністю «МСК» було сплачено позивачеві суму в розмірі 11000,00 грн. як сплату страхового відшкодування згідно з актом № 15459 від 08.11.2019, регресний платіж по справі № 0697/2019, а 04.12.2019 - суму в розмірі 950,47 грн. (а.с. 16, 17).
13.08.2019 ОСОБА_1 сплачено на рахунок ПрАТ «Альфа страхування» 2000,00 грн., призначення - відшкодування шкоди в порядку регресу по справі № 0697/2019 (а.с.18).
Таким чином, позивач отримав від ТДВ «МСК» суму в загальному розмірі 11950,47 грн., від ОСОБА_1 - 2000,00 грн. (франшиза).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IVу страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов'язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Тому з урахуванням вимог тягаря доказування заперечень проти позову, який сформульований у нормах ст.ст. 12, 81 ЦПК України, - обов'язок доведення вищевказаних обставин що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією, у даному випадку покладається на відповідача, а не на позивача, як помилково визначив суд першої інстанції.
Позивач, як страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону «Про страхування» реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого винна у завданні шкоди особа застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
У п.п. 43, 44 постанови ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18) були сформульовані наступні правові висновки щодо змісту норм матеріального права: «згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
Обсяг відповідальності відповідача, як страхувальника своєї цивільної відповідальності обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілої внаслідок протиправних під час ДТП дій відповідача особи.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі суброгації можливе за умови, якщо страхова компанія, яка виконала свій обов'язок перед потерпілою особою, з урахуванням отримання страхового відшкодування в інтересах винної в ДТП особи від його страховика та сплаченої суми франшизи винною особою - не одержала повного відшкодування здійсненого нею страхового платежу на підставі договору добровільного страхування на користь потерпілої особи, яку позивач внаслідок цього замінив у спірних правовідносинах.
Правові висновки, які були висловлені Великою Палатою Верховного Суду про покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, що має відповідати меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)) у контексті обставин цієї цивільної справи, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, - не спростовують обов'язку відповідача сплатити заявлену у позові суму, оскільки відповідач не спростував того факту, що страховий платіж, який був сплачений Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» в його інтересах був здійснений не у повному обсязі.
Тому суд першої інстанції посилання суду першої інстанції на вказані правові висновки на обґрунтування своїх висновків про недоведеність позову - є безпідставним.
Суд першої інстанції у своїх висновках помилково не взяв до уваги, що у цивільному праві діє універсальний принцип презумпції добросовісності, який може бути спростований зацікавленою особою. Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
У даному випадку відповідач не спростував той факт, що отриманий позивачем від Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» страховий платіж не відповідає законодавчим обмеженням щодо відшкодування шкоди страховиком, який передбачений у згаданій нормі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та пов'язаний з відшкодуванням страховою компанією відповідача витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Вказана норма матеріального права є обов'язковою для усіх учасників цивільного обороту, тому з урахуванням вказаної норми ч. 5 ст. 12 ЦК України за не спростованості презумпції добросовісності при здійсненні цього платежу вважається, що заявлена у позові сума за відсутності належних і допустимих доказів на її спростування є доведеною.
З цих підстав слід визнати, що позов є доведений та підлягає задоволенню повністю. Доводи апеляційної скарги, на відміну від заперечень відповідача, знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так, розмір сплаченого позивачем на користь потерпілої особи страхового відшкодування внаслідок скоєння ДТП складає 27631,85 грн.
Відповідач на момент скоєння ДТП, був застрахований у ТДВ «МСК» та згідно полісу № АО 000200656 (на автомобіль DAF ТЕ95ХF, д.н.з. НОМЕР_2 ), ліміт за шкоду майну - 100000 грн., та полісом № АО 000877660 (на причеп CHEREAU CD-382G д.н.з. НОМЕР_3 ), ліміт за шкоду майну - 100000 грн.
Виходячи з вищевказаних обставин та правового обґрунтування судова колегія відхиляє висновки суду про те, що позивач повинен був звертатися з дійсним позовом до страховика ТДВ «МСК», оскільки на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була забезпечена ТДВ «МСК», сума завданої шкоди внаслідок ДТП складала 27631,85 грн, тобто в межах суми покриття його полісом, згоду на відшкодуванням ним завданої шкоди внаслідок ДТП він не надав, та виконав покладений на нього обов'язок щодо письмового повідомлення страховика про настання страхового випадку.
Суд помилково вважав недоведеним той факт, що ТДВ «МСК» було сплачено страхове відшкодування позивачу замість винної особи у сумі, яка враховує фізичний знос, та помилково відхилила доводи позивача про те, що такий висновок ґрунтується на нормі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою установлено обмеження щодо відшкодування шкоди страховиком - витрати щодо відновлювального ремонту транспортного засобу відшкодовуються з урахуванням зносу останнього.
Всупереч нормі ст. 89 ЦПК України суд у контексті наведених вище норм права не надав належної оцінники встановленим обставинам про те, що 15.07.2019 ПрАТ «СК «Альфа страхування» сплачено на рахунок ТзОВ «Автотрейдінг Дніпро» суму в розмірі 27631,85 грн. - страхове відшкодування за автомобіль Рено НОМЕР_1 , страховий акт № 0697.206.19.01, страхувальник - ОСОБА_2 , згідно з рахунком № АДС-006511 від 03.07.2019., а також той факт, що позивач отримав від ТДВ «МСК» суму в загальному розмірі 11950,47 грн., від ОСОБА_1 - 2000,00 грн. (франшиза).
Позивач довів той факт, що саме ОСОБА_1 є належним відповідачем і тому має у субсидіарному порядку відшкодувати страховій компанії, яка діє у даному випадку замість потерпілої особи (суброгація), різницю у вартості нових деталей, що були використані на СТО під час ремонту пошкодженого відповідачем автомобіля, який був оплачений позивачем на підставі договору добровільного страхування цього майна.
Той факт, що у документах потерпілої особи задні двері її пошкодженого автомобіля вказана як кришка багажника (а.с. 11) не свідчить про недоведеність сплаченої позивачем страхової суми на користь потерпілій особі, оскільки згідно технічного паспорту пошкоджений автомобіль марки Рено Мастер є фургоном вантажним, в якому кришкою багажника є саме задні двері, які були ушкоджені в результаті вищевказаного ДТП 23.06.2019, що узгоджується з актом огляду пошкодженого ТЗ, рахунком-фактурою із СТО та страховим актом № 0697.206.19.01 від 10.07.2019, який був складений спеціалістом - страховим комісаром (а.с. 9-12).
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми процесуального та матеріального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду та ухвалює нове - про задоволення позову.
Відповідно до ст. 142 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги - до суду апеляційної інстанції на суму: 2270 + 3405 = 5675 грн. (а.с. 41, 121).
Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» - задовольнити повністю.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 листопада 2022 року - скасувати.
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» (адреса вул. Рибальська, 22, м. Київ, 01011 код ЄДРПОУ 30968986) 13 681 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят одну) гривень 38 копійок матеріальної шкоди в порядку суброгації, а також в порядку відшкодування понесених судових витрат на загальну суму 5675 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 20 жовтня 2023 року.
Головуючий - В.Б. Яцина.
Судді - І.В. Бурлака.
Ю.М. Мальований.