ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 639/3912/20 Головуючий суддя І інстанції Гаврилюк С. М.
Провадження № 22-ц/818/302/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: завданої внаслідок ДТП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2023 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргуКомунального підприємства «Харківводоканал» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Харківводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , в якому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 67650,00 грн. майнову шкоду у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 17902,62 грн, витрати на автотоварознавче дослідження у розмірі 1560,00 грн, а всього 87112,62 грн.
Позов мотивовано тим, що 03.10.2019 о 08 год. 05 хв. за адресою: м. Харків, вул. Мар'їнська, 2-Б водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Kia Sorento реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зупинився попереду. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.11.2019 у справі № 639/7499/19 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким на підставі довіреності володіє, користується і розпоряджується ОСОБА_1 , чим йому завдано матеріальну шкоду. Відповідно до висновку звіту № 15/10/2019Ч дослідження спеціаліста-автотоварознавця, матеріальний збиток, завданий власникові Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 207574,56 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні (Сврз), складає 189671,94 грн. Величина втрати товарної вартості (ВТВ) автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження і наступного впливу наслідків ремонту складає 17902,62 грн. Ринкова вартість (С) автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 на момент пошкодження складає 606000,00 грн. Фактична вартість відновлення автомобіля після ДТП на СТО склала 167650,00 грн, що підтверджується замовленням-нарядом № ЗН-0000201 від 29.11.2019, актом виконаних робіт № ЗА-0000016 від 11.03.2020, товарними чеками від 02.03.2020 на суму 40000,00 грн, від 03.03.2020 на суму 40000,00 грн, від 04.03.2020 на суму 40000,00 грн, від 11.03.2020 на суму 47650,00 грн.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача КП «Харківводоканал» була застрахована у ПрАТ «УПСК» згідно полісу № АО/4131923 від 12.08.2019. За умовами договору страхування страхова сума за шкоду, заподіяну майну (ліміт відповідальності страховика) становить 100000,00 грн, франшиза - нуль. Страхова компанія ПрАТ «УПСК» 10.12.2019 здійснила страхове відшкодування у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку в КБ «Приватбанк».
Відповідно до копії наказу № 73-к від 16.05.2011 ОСОБА_2 прийнятий на роботу КП «Харківводоканал» на посаду водія з 16.05.2011 та 03.10.2019 згідно копії подорожного листа № 2805013 від 03.10.2019 керував транспортним засобом Kia Sorento реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить КП «Харківводоканал». Отже під час ДТП ОСОБА_2 виконував трудові обов'язки, керуючи вказаним автомобілем, а тому завдану позивачу шкоду має відшкодувати відповідач КП «Харківводоканал». Оскільки страхова компанія виконала зобов'язання у повному обсязі в межах ліміту відповідальності за шкоду майну (100000,00 грн), частину збитків, що не покривається страховиком у розмірі 67650,00 грн (167650-100000), необхідно стягнути з відповідача, на підставі частин 1,2 ст. 1187, п.1 ч.1 ст. 1188, ч. 1 ст. 1172, ст. 1194 ЦК України. Крім того, стягненню підлягає і сума втрати товарної вартості транспортного засобу, яка згідно висновку автотоварознавчого дослідження становить 17902,62 грн, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.12.2015 № 6-760цс15 та у постанові Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.06.2014 № 6-49цс14. Також, позивачем здійснені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1560,00 грн, що підтверджується квитанцією № 1076393 від 01.06.2020.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з КП «Харківводоканал» на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 67650 грн, майнову шкоду у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 17902 грн 62 коп., витрати на автотоварознавче дослідження у розмірі 1560 грн всього 87112 грн 62 коп.
Стягнуто з КП «Харківводоканал» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 871 грн 13 коп. та витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 2124 грн 72 коп.
В апеляційній скарзі представник КП «Харківводоканал» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що є підстави вважати, що надані суду копії «товарних чеків» (а.с.25) не відповідають діючому законодавству, бо не мають обов'язкових реквізитів, встановлених Положенням «Про форму та зміст розрахункових документів», а саме: податкового номеру суб'єкту господарювання, серію та номер, які нанесені при виготовленні бланку квитанції та збігаються із серією та номером відривної частини, не мають обов'язкових реквізитів, що дають можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
Вказує, що у рішенні взагалі відсутні будь-які доводи відхилення аргументів відповідача щодо зазначених документів та відсутні доводи визнання вказаних документів належними та достовірними.
Зазначає, що некоректність звіту спеціаліста-автотоварознавця підтверджується висновком експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №19733, де зазначається, що у складеному звіті було не враховано низку моментів, які мали своїм наслідком невірне визначення суми матеріального збитку.
Вважає, що це доводить, що зроблений звіт спеціаліста-автотоварознавця містить помилки, є некоректними, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а отже не може вважатися належним доказом підтвердження суми втрати ри6нкової вартості КТЗ.
Звертає увагу, що зазначене підтверджує той факт, що позивачем не доведено розмір матеріальної шкоди, який є одним із обов'язкових складників настання матеріальної відповідальності.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
Вказує, що якщо товарні чеки і містять деякі невідповідності наведеному Положенню, то це жодним чином не спростовує факт проведення ремонту автомобіля і його оплати ОСОБА_1 . Такі невідповідностілише можуть бути підставою для притягнення суб'єкта господарювання до адміністративної відповідальності згідно ст.163-15 КУпАП, проте не можуть бути підставою для звільнення винуватця ДТП від відповідності за завдану шкоду.
Вказує, що оцінювачем невірно визначено коефіцієнт ринку регіону, при цьому вказує, що згідно Методики такий коефіцієнт приймається рівним 1, та коефіцієнт ринку регіону, що використаний у звіті дорівнює 1.
Посилання відповідача на помилку у розрахунку середньорічного фактичного пробігу КТЗ, який за розрахунками відповідача повинен становити 23420 км, а не 23450 км, є проявом надмірного формалізму. Така різниця жодним чином не впливає на результат дослідження, оскільки визначальним є безспірний факт перевищення фактичного пробігу автомобіля над нормативним, який в даному випадку становить 24700 км. Вважає, що така розбіжність навіть не є помилкою, а виникла внаслідок застосування при розрахунках середньорічного пробігу строку експлуатації без округлення до 3,67 років.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням ціни позову та малозначності справи, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_5 - працівника відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Судом першої інстанції встановлено на підставі письмових доказів, що 03.10.2019 о 08 год. 05 хв. за адресою: м. Харків, вул. Мар'їнська, 2Б водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Kia Sorento реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зупинився попереду. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.12.1, 13.1 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки. Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.11.2019 у справі № 639/7499/19, яка набрала чинності 25.11.2019, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, що підтверджується копією постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.07.2019 у справі № 639/7499/19, копією протоколу про адміністративне правопорушення від 03.10.2019 серії ОБ № 136851, складеного відносно ОСОБА_2 , копією письмових пояснень ОСОБА_2 від 03.10.2019, копією схеми місця ДТП (а.с.12-15 т.1).
Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Вказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10).
Згідно копії довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ХМНО Яровинською К.В., р. № 1770, від 16.07.2018, ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , які діють незалежно один від одного, експлуатувати та розпоряджатися на умовах на їх розсуд належним йому автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску, з правом продажу, обміну та експлуатації автомобіля за встановленим законом порядком, укладання договорів оренди, позички, купівлі-продажу, а також з правом керування та укладення всіх дозволених чинним законодавством правочинів щодо вказаного автомобіля, в тому числі, договори страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу. Строк дії довіреності до 16.07.2020 (а.с.11 т.1).
22.08.2020 ОСОБА_6 видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом ХМНО Карафетовою К.В., р. № 1424, якою уповноважує ОСОБА_1 , або ОСОБА_8 , або ОСОБА_7 , які можуть діяти незалежно один від одного, експлуатувати та розпоряджатися на умовах на їх розсуд належним йому автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску, з правом продажу, обміну та експлуатації автомобіля за встановленим законом порядком, укладання договорів оренди, позички, купівлі-продажу, а також з правом керування та укладення всіх дозволених чинним законодавством правочинів щодо вказаного автомобіля, в тому числі, договори страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу. Строк дії довіреності до 22.11.2020 (а.с.106 т.1)
На час ДТП автомобіль Kia Sorento реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована страхувальником КП «Харківводоканал» у ПрАТ «УПСК» згідно полісу № АО/4131923 від 12.08.2019, строком дії до 12.08.2020 включно, згідно якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн, франшиза - нуль (а.с.16 т.1).
ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП, та страхова компанія ПрАТ «УПСК» 10.12.2019 здійснила страхове відшкодування у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку в КБ «Приватбанк» (а.с.21,22 т.1).
Відповідно до копії наказу № 73-к від 16.05.2011 ОСОБА_2 прийнятий на роботу КП «Харківводоканал» на посаду водія з 16.05.2011 та, 03.10.2019 згідно копії подорожного листа № 2805013 від 03.10.2019, керував транспортним засобом Kia Sorento реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить КП «Харківводоканал» (а.с.18-20 т.1).
Отже під час ДТП ОСОБА_2 виконував трудові обов'язки, керуючи вказаним автомобілем, що належить КП «Харківводоканал».
15.10.2019 ОСОБА_1 (Замовник) уклав з ФОП ОСОБА_9 (Виконавець) Договір № 15/10/2019Ч про виконання робіт з автотоварознавчого дослідження КТЗ щодо виконання робіт з автотоварознавчого дослідження автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_6 (а.с.107 т.1).
Відповідно до висновку звіту № 15/10/2019Ч дослідження спеціаліста -автотоварознавця, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_9 01.06.2020, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 207574,56 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні (Сврз), складає 189671,94 грн. Величина втрати товарної вартості (ВТВ) автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження і наступного впливу наслідків ремонту складає 17902,62 грн. Ринкова вартість (С) автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 на момент пошкодження складає 606000,00 грн (а.с.31-45 т.1).
За складання даного Звіту визначення вартості матеріального збитку автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 позивачем сплачено ФО-П ОСОБА_9 1560,00 грн, що підтверджується копією квитанції № 1076393 від 01.06.2020 (а.с.30 т.1).
Згідно з Висновком експерта № 19733 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, складеного 17.01.2022 на виконання ухвали суду від 06.11.2020, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 по цінам, дійсним на 03.10.2019, складає 208166,78 грн (а.с.17-25 т.2).
Позивач ОСОБА_1 поніс фактичні витрати на відновлення після ДТП автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 у розмірі 167650,00 грн, що підтверджується копією замовлення-наряду № ЗН-0000201 від 29.11.2019 ФО-П ОСОБА_10 ; копією Акту виконання № ЗА-0000016 від 11.03.2020; товарними чеками від 02.03.2020 на суму 40000,00 грн, від 03.03.2020 на суму 40000,00 грн, від 04.03.2020 на суму 40000,00 грн, від 11.03.2020 на суму 47650,00 грн. про сплату ФО-П ОСОБА_10 за ремонт автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 (а.с.23-29) т.1.
У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків, які охоплюються згаданою нормою ст. 22 ЦК України.
Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.
Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).
Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Разом з тим, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17, провадження № 14-95цс20.
Відповідно до висновку звіту № 15/10/2019Ч дослідження спеціаліста -автотоварознавця, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_9 01.06.2020, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 207574,56 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні (Сврз), складає 189671,94 грн. Величина втрати товарної вартості (ВТВ) автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження і наступного впливу наслідків ремонту складає 17902,62 грн. Ринкова вартість (С) автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 на момент пошкодження складає 606000,00 грн (а.с.31-45 т.1).
Згідно з Висновком експерта № 19733 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, складеного 17.01.2022 на виконання ухвали суду від 06.11.2020, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 по цінам, дійсним на 03.10.2019, складає 208166,78 грн (а.с.17-25 т.2).
Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Звернувшись з даним позовом до суду позивач просив, зокрема, стягнути з відповідача як особи, яка завдала шкоду, суму майнової шкоди в розмірі 67650 грн - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, 17902,62 грн - майнову шкоду у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу.
Як установлено судом, та підтверджується матеріалами справи на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача, була застрахована у ПрАТ «УПСК» згідно полісу № АО/4131923 від 12.08.2019 року (ліміт відповідальності - 100 000 грн), яке здійснило виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 100000 грн, про що свідчить виписка по банківському рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 21, 22 т.1).
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18).
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 поніс фактичні витрати на відновлення після ДТП автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 у розмірі 167650,00 грн, що підтверджується копією Замовлення-наряду № ЗН-0000201 від 29.11.2019 ФО-П ОСОБА_10 ; копією Акту виконаних робіт № ЗА-0000016 від 11.03.2020; товарними чеками від 02.03.2020 на суму 40000,00 грн, від 03.03.2020 на суму 40000,00 грн, від 04.03.2020 на суму 40000,00 грн, від 11.03.2020 на суму 47650,00 грн. про сплату ФО-П ОСОБА_10 за ремонт автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 (а.с.23-29 т.1).
Отже ОСОБА_1 здійснив ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу тому є підстави для визначення розміру збитків як реальної вартості матеріалів і робіт, затрачених на відновлення автомобіля.
Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду про те, що внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль позивача, ДТП сталася з вини водія ОСОБА_5 - працівника КП «Харківводоканал» під час виконання ним трудових відносин, отже відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу втрату товарної вартості автомобіля у розмірі 17902,62 грн та різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 67650 грн.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та висновків суду не спростовують.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга відповідно до ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 20 жовтня 2023 року.
Головуючий - В.Б. Яцина.
Судді - І.В. Бурлака.
Ю.М.Мальований.