Справа № 147/1224/23
Провадження № 2/147/332/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2023 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Мудрак А.М.
з участю секретаря Чудак Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
у вересні 2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 13.01.2020 у розмірі 43458,39 грн., судові витрати в розмірі 2648,00 грн. В обгрунтування позовних вимог покликаються на те, що 13.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 13.01.2020. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому відповідно обумовлено умови кредитування та відсоткові ставки за умовами. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт до 200000 грн. (Преміальна картка World Black Edition). Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 17.07.2023 утворилась заборгованість у загальному розмірі 43458,39 грн.
Ухвалою судді від 13 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Одночасно з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без участі позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення судом.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, 19.10.2023 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Додатково зазначив, що з позовними вимогами АТ КБ «Приватбанк» на суму 43458,39 грн. не погоджується. 06 вересня 2022 року АТ КБ «Приватбанк» подав позов (справа №147/824/22) до Тростянецького районного суду Вінницької області з вимогою про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в розмірі 223 748,19 грн. 03 жовтня 2022 року він сплатив АТ КБ «Приватбанк» 200000,00 грн., що видно у виписці за договором №б/н за період 23.03.2015-20.07.2023, яку надав позивач разом з позовною заявою. 29 листопада 2022 року АТ КБ «Приватбанк» подав заяву до суду про зменшення розміру позовних вимог до нього в розмірі 36966,59 грн., що на 13218,40 грн. більше від суми позову, якщо врахувати 200000 грн. що він оплатив. З позовними вимогами банку він не погодився, оскільки було не зрозуміло, яким чином банк нарахував 36966,59 грн., так як розрахунок був незрозумілим та виконаний дрібним нечитабельним шрифтом, на що він 08.12.2023 подав клопотання судді Тростянецького районного суду Вінницької області про визнання обов'язковою явки представника позивача для надання особистих пояснень. Оскільки представники АТ КБ «Приватбанк» не з'явились та не надали розрахунки зрозумілим текстом, суд залишив позов без розгляду. 12 вересня 2023 АТ КБ «Приватбанк» знову подав позовну заяву до суду на суму 43458,39 грн. Але вже з роз'ясненнями та зрозумілим шрифтом. Він вважає, що заборгованість перед банком складає 23748,19грн.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом розглянуто письмові матеріали та встановлено наступні обставини.
Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.
Судом встановлено, що 13.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.43). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом в заяві.
До кредитного договору банк додав заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, паспорт споживчого кредиту, витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.45-62).
Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки встановлено, що ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок, який в подальшому неодноразово змінювався, зокрема 15.01.2020 встановлено кредитний ліміт 200000 грн.; 26.10.2021 зменшено кредитний ліміт до 199734,25 грн.; 27.12.2022 зменшено до 0,00 грн.(а.с.41).
За період користування кредитом відповідачу ОСОБА_1 було видано наступні кредитні картки: 10.01.2019 MasterCard World Black Edition за № НОМЕР_1 , термін дії до 01/22; 15/012020 MasterCard World Black Edition № НОМЕР_2 , термін дії до 01/23 (а.с.42).
На підтвердження користування кредитними коштами ОСОБА_1 позивачем суду надано виписку по картковому рахунку №б/н за період з 23.03.2015 до 20.07.2023 (а.с. 13-40).
Судом встановлено укладення між сторонами кредитного договору, матеріали справи містять достатньо доказів отримання відповідачем кредитних коштів та їх використання.
Разом з тим, відповідач неналежно виконує умови кредитного договору.
Як слідує із розрахунку заборгованості за договором №б/н від 17.07.2023 укладеним між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.07.2023 становить 43458,39 грн., та складається з: 35883,98 грн. - заборгованість за кредитом; 7574,41 грн - заборгованість за простроченими відсотками. (а.с.6-12).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч.1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором № б/н від 13.01.2020, з умовами якого він погодився, підписавши анкету-заяву.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/564/18, доказами які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до п.5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
АТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з позовом, надало анкету-заяву від 13.01.2023 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», підписану ОСОБА_1 ; виписку про рух коштів по рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості, з яких слідує, що відповідач активно користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість, а тому є достатні підстави для висновку про доведеність факту отримання та використання відповідачем встановленого кредитного ліміту та про те, що сторони в письмовому вигляді погодили умови кредитного договору.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Суд вважає, що позивачем повністю доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за нарахованими відсотками.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК України саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 міг би викласти свої заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, не скористався. Відповідачем не оспорювався факт отримання ним кредитних коштів.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Суд оцінює критично твердження відповідача, зазначені у заяві про розгляд справи без участі від 19.10.2023. Зазначена позиція відповідача про наявність боргу в сумі 23748,19 грн. та інші обставини, зазначені в заяві не підтверджені в судовому засіданні, не надано жодного доказу щодо визначення розміру заборгованості на підтвердження своєї позиції. Крім того, у своїй заяві відповідач не ставить вимог про витребування доказів, чи неможливості самостійно отримати докази.
За тих обставин, що кредитні кошти використовувались відповідачем під час здійснення операцій з використанням відповідної банківської картки, з умовами щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами він погодився, проте фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернув, тому суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2648,00 грн.
Керуючись ст. ст. 247, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 43458,39 грн. (сорок три тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень 39 коп.) та 2648 грн. (дві тисячі шістсот сорок вісім гривень 00 коп.) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне ім'я сторін:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя А.М.Мудрак