ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/2316/23 Справа № 201/11554/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі
судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваної ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, одруженої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області задоволено частково, застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням відповідних обов'язків, строком до 22 листопада 2023 року.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що матеріали провадження мають достатні дані стосовно обгрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого злочину, а також є доведеними передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики переховування від органів слідства та суду, та здійснення впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Також враховано особу підозрювану, яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, одружена, має на утриманні малолітніх дітей.
Вказано, що стороною обвинувачення не доведено необхідності застосування до підозрюваної виключного запобіжного заходу, а тому для запобігання встановлених ризиків буде достатнім застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що слідчим суддею не було належним чином враховано, що ОСОБА_7 , обгрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого їй тяжкого злочину пов'язаного із незаконним оборотом наркотичних засобів вчиненого в період воєнного часу, що підтверджується доданими до клопотання доказами, та з метою ухилення від відповідальності може вчинити дії, спрямовані на переховування від слідства та суду, а також здійснити вплив на свідків, які ще не допитані судом, з метою зміни їх показань.
Вважає, що достатнім буде застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід нездатен забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків та стримати її від реалізації встановлених ризиків.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; підозрювану ОСОБА_7 , яка заперечувала проти доводів прокурора та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Колегія судів не вважає за доцільне вдаватися до детального обговорення обгрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення з огляду на те, що вона підтверджується клопотанням слідчого та доданими матеріалами в обсязі, достатньому для вирішення на даному етапі кримінального провадження питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу, і це не оспорюється в апеляційній скарзі.
Також є правильними висновки слідчого судді про те, що ризик втечі підозрюваної у даному випадку обгрунтовується лише тяжкістю вчиненого злочину і передбаченого за нього покарання, оскільки відсутні інші обставини на підтвердження його вагомості. Є обгрунтованим і посилання слідчого судді на наявність ризику здійснення впливу на свідків у кримінальному провадження, що у той же час не свідчить, що є необхідним саме застосування виключного запобіжного заходу.
Твердження прокурора про виключну вагомість встановлених щодо ОСОБА_7 ризиків і можливість їх усунення виключно шляхом тримання її під вартою колегія суддів вважає непереконливими. Так, слідчим суддею в достатній мірі було враховано як тяжкість вчиненого злочину так і суворість покарання, яке загрожує підозрюваній, а висновок про те, що вказані обставини не можуть бути підставою для істотного обмеження прав та свобод ОСОБА_7 , є грунтовним та узгоджується із практикою ЄСПЛ, відповідно до якої міркування суворості ймовірного покарання самі по собі не є достатньою підставою для тримання підозрюваного під вартою.
Аналізуючи доводи прокурора щодо виключної вагомості встановлених щодо підозрюваного ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та можливості їх усунення виключно шляхом тримання підозрюваного під вартою, колегія суддів не вважає їх обгрунтованими, оскільки ОСОБА_7 належною процесуальною поведінкою доводить дієвість обраного відносно неї запобіжного заходу.
При цьому приймається до уваги, що станом на час апеляційного розгляду підозрювана перебуває під домашнім арештом 21 день, і стороною обвинувачення не надані відомості про вчинення ню у цей період будь-яких дій на шкоду досудовому розслідуванню з числа передбачених ст. 177 КПК України, неявки за викликом, або про те, що з будь-яких інших міркувань застосований до неї запобіжний захід виявися недостатньо дієвим.
Одночасно враховується і те, що згідно із поясненнями учасників апеляційного розгляду обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні 28.09.2023 року направлено до суду першої інстанції, а тому питання доцільності подальшого застосування запобіжного заходу або його зміни на етапі судового розгляду кримінального провадження підлягає вирішенню судом першої інстанції.
У зв'язку із вищенаведеним, підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4