ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3570/23 Справа № 215/2500/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.10.2023 р., якою було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1
до 04 грудня 2023 року, -
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
В Тернівському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.10.2023 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.12.2023 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
На вказану ухвалу обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що справа відносно нього вже більше року знаходиться в суді. Ризики є необґрунтованими, оскільки він не збирається переховуватись від суду та впливати на потерпілого і свідків. У нього наявні міцні соціальні зв'язки, він має батьків, братів, сестер і свою родину. Просить ухвалу суду змінити та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
В рамках розгляду даної апеляційної скарги учасники кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про проведення апеляційного розгляду за їх участі до суду не надійшло, а отже колегія суддів вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за відсутності сторін кримінального провадження.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Розглядаючи 06.10.2023 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 до спливу строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд дійшов висновку про доцільність продовження цього запобіжного заходу, обґрунтувавши його у судовому рішенні. Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрювався, а наразі обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що ризик переховування обвинуваченого від суду обгрунтовуєтсья тим, що у разі визнання ОСОБА_6 винним у пред'явленому обвинуваченні, останньому загрожує від семи до десяти років позбавлення волі, він обвинувачується у вчиненні нового злочину в період іспитового строку за попереднім вироком, тому обвинувачений з метою уникнення відповідальності може вжити заходів для переховування.
Судом першої інстанції правильно враховано, що саме по собі передбачене покарання не може бути підставою для існування ризику переховування обвинуваченого від суду, однак суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик вчинити нове кримінальне правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності.
Ризик впливу на свідків підтверджується тим, що на даний час в судовому засіданні не допитані всі свідки, тому обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно вплинути на свідків з метою зміни їх показів у суді.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що відносно ОСОБА_6 існують ризики: переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, впливу на свідків враховуючи стадію судового процесу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст. 3 Конституції України права людини на життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності.
Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7 рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду. Висновок суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях Кудла проти Польщі та МакКей проти Сполученого Королівства констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи. Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_6 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Отже, на даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 і виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо відсутності складу інкримінованого йому кримінального правопорушення та недопустимість доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, колегія суддів не має права перевіряти на даній стадії судового розгляду згідно приписів ст. 422-1 КПК України.
Попри наявності родини та постійного місця проживання ОСОБА_6 у м. Кривий Ріг та наявність реєстрації за цим місцем у обвинуваченого, відсутність на теперішній час фактів втечі обвинуваченого жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому, оскільки його правослухняна поведінка наразі зумовлена виключно дієвістю обраного запобіжного заходу, а не високими моральними якостями.
Застосування застави неможливе, оскільки обвинувачений не має офіційного місця роботи, а отже і джерела існування.
Домашній арешт та особисте зобов'язання є очевидно недостатніми запобіжними заходами для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на даній стадії судового розгляду.
Таким чином, застосування іншого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 наразі неможливо.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.10.2023 р., якою було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 до 04 грудня 2023 року залишити без змін.
Судді: