ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3000/23 Справа № 171/883/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю
особи, щодо якої вирішується
питання про застосування
примусових заходів медичного
характеру ОСОБА_6
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 , та прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 20 липня 2023 року, якою застосовано до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
ВСТАНОВИВ:
ухвалою Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 20 липня 2023 року клопотання слідчого СВ ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_10 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12022043090000022 від 08.02.2022 відносно ОСОБА_6 задоволено; застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, а саме до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державна установа «Центр психіатричного здоров'я і моніторингу», що знаходиться за адресою: 49006, м. Дніпро, вул. Надії Алєксєєнко, буд. 84; контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого СВ ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_10 про та прокурора Криворізької східної оружної прокуратури ОСОБА_9 ; вирішено питання щодо речових доказів.
Вказану ухвалу, суд першої інстанції мотивував тим, що обставини вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час судового розгляду, останній вину визнав. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 253 від 06.06.2022, який надійшов до СВ ВП №10 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_6 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїчної. У судовому засіданні встановлена неосудність ОСОБА_6 на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння та на час розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, так як він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в період вчинення інкримінованого діяння і на даний час також не може віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними.
На зазначене судове рішення захисником адвокатом ОСОБА_7 , діючим в інтересах особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 , та прокурора подані апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 , діючий в інтересах особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 , примусові заходи медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги з проведенням лікування в Комунальному підприємстві «Гейківська багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради».
В обґрунтування своїх вимог вказує, що місцевий суд застосував занадто суворий вигляд примусового лікування, не врахувавши особу ОСОБА_6 та той факт, що з лютого 2022 року останній неодноразово проходив лікування в медичному закладі і достатнім для його виправлення може бути амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що визначена судом медична установа - Дніпровська філія «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державна установа «Центр психіатричного здоров'я і моніторингу», не надає такий вигляд примусового лікування за звичайним наглядом.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу місцевого суду змінити зазначивши в результативній частині замість Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державна установа «Центр психіатричного здоров'я і моніторингу», іншу назву медичного закладу - Комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», за адресою: вул.Бехтерева, буд.1, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49115. Крім того, просить змінити резолютивну частину ухвали місцевого суду в частині визначення строку на апеляційного оскарження, зазначивши, що ухвала може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення усіма учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта ОСОБА_6 потребує застосування примусового заходу у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, а таким вимогам відповідають дві медичні установи в межах адміністративно-територіальної одинці до місця проживання пацієнта, а саме - Комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» та Дніпропетровська філія «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України».
Зауважує, що Комунальному підприємстві «Гейківська багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради» не входить до визначеного Міністерством охорони здоров'я переліку спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, законного представника ОСОБА_11 , який підтримав апеляційну скаргу захисника та виступив проти апеляційної скарги прокурора, прокурора ОСОБА_8 , яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора та просила її задовольнити, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Вимогами ч.1ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.1ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (глава 39 КПК України) встановлено особливий порядок кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Висновки суду щодо застосування примусових заходів медичного характеру у формі госпіталізації у психіатричну лікарню із звичайним наглядом стосовно ОСОБА_6 ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах провадження і, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Статтею 92 КК України (далі - КК) передбачено, що примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Як встановлено п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом, зокрема, до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільне небезпечні діяння.
Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічного хворого для себе або інших осіб визначено певні види примусових заходів медичного характеру, які можуть бути застосовані судом, а саме: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом (ст.94 КК).
Відповідності до ч.3 ст.94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування в примусовому порядку.
При цьому, примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
Види примусових заходів медичного характеру, відповідно до ст. 94 КК України, застосовуються залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеню небезпечності хворого для себе та інших осіб.
Колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали стосовно ОСОБА_6 вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів провадження, висновком судово-психіатричного експерта № 253 від 06.06.2022, ОСОБА_6 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав і в теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної. Зазначене хронічне психічне захворювання позбавляло іспитованого здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. За своїм психічним станом іспитований у даний час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними.
За своїм психічним станом потребує застосування до нього примусового заходу у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч.1 ст.94 КК України) суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
При цьому, посилання захисника, що ОСОБА_6 неодноразово проходив лікування в медичному закладі і достатнім для його виправлення може бути амбулаторна психіатрична допомога, не є підставою для зміни останньому виду примусового заходу медичного характеру, оскільки доказів на підтвердження вказаних доводів, захисником не надано. Зокрема матеріали кримінального провадження не містять даних, що ОСОБА_6 перебуває під динамічним спостереженням у лікаря-психіатра, яким в свою чергу наданий висновок про поліпшення психічного стану особи та до нього можливе застосування примусових заходів у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції законно та обґрунтовано визначено вид примусового заходу медичного характеру ОСОБА_6 , а тому доводи захисника в цій частині є такими, що не заслуговують на увагу.
Разом з цим, є слушними твердження прокурора та захисника, що місцевим судом безпідставно визначено спеціальний медичний заклад Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державна установа «Центр психіатричного здоров'я і моніторингу».
Так, відповідно до Наказу МОЗ України «Про затвердження Переліку спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги" 20.03.2018 № 516 із змінами, надання психіатричної допомоги у м. Дніпро (у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця проживання пацієнта) здійснює два заклади: Комунальне підприємство "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" (49115, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Бехтерева, буд. 1) та Дніпровська філія "Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги" Державної установи "Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України" (49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 84).
Отже, спеціальний медичний заклад, який визначений місцевим судом до вищевказаного переліку не входить, а також відсутній у вказаному переліку і заклад, на який посилається захисник, а саме Комунальне підприємство «Гейківська багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради.
Більш того, відповідно до наявної інформації діяльність Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державна установа «Центр психіатричного здоров'я і моніторингу» припинена у 2022 році.
Твердження прокурора про невиконання медичним закладом, який визначений судом першої інстанції, примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації зі звичайним наглядом, є хибними, оскільки поміщення до закладу осіб, в умовах, що виключають її небезпечну поведінку стосується лише застосування запобіжних заходів відповідно до ст. 508 КПК України. При цьому інших даних, про неможливість виконання медичним закладом визначеного ОСОБА_6 виду психіатричної допомоги матеріали справи не містять.
У зв'язку із тим, що Перелік спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги не містить того медичного закладу, який визначений місцевим судом, колегія суддів вважає за необхідне в цій частині змінити рішення суду першої інстанції.
При вирішені питання щодо вибору спеціального медичного закладу, колегія суддів враховує пункт 15 Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», відповідно до якого, визначаючи відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК України тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
При цьому в ухвалі (постанові) суду не треба наводити назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа, і вказувати строк застосування примусового заходу медичного характеру, проте необхідно зазначити про скасування з часу доставки (прийому) неосудного до цього закладу запобіжного заходу (якщо останній був застосований).
Отже, спеціальний медичний заклад до якого особа може бути госпіталізована, визначається під час виконання ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру.
Апеляційний суд вважає, що встановлене порушення, яке було допущене судом першої інстанції при постановлені ухвали, є таким, що тягне за собою зміну ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне не визначати назву спеціального закладу з надання психіатричної допомоги.
Доводи прокурора щодо неправильного зазначення в оскаржуваній ухвалі строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки прокурором реалізовано право на апеляційне оскарження в строк передбачений ст. 395 КПК України, посилання суду на інший термін оскарження не є підставою для зміни або скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про вид примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 є законним та обґрунтованими, проте визначення безпосередньо спеціального медичного закладу не ґрунтується на вимогах діючого законодавства України, а тому апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні з виключенням вказівки на конкретний спеціальний медичний заклад.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419, 424, 503, 505, 513, 532 КПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 , та прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Змінити ухвалу Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 20 липня 2023 року в частині визначення медичного закладу, до якого слід госпіталізувати ОСОБА_6 .
Вважати застосованими до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
Судді :