ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/2368/23 Справа № 235/486/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04.10.2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 1202305000000219 за ч. 1 ст. 307 КК України та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, -
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
В провадженні СУ ГУ НП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 1202305000000219 від 03.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
ОСОБА_7 29.09.2023 р. повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 307 КК України.
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04.10.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 1202305000000219 за ч. 1 ст. 307 КК України та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор вказує, що ухвала слідчого судді незаконна та підлягає скасуванню. Зазначає, що слідчий суддя залишив поза увагою наявність попередніх судимостей ОСОБА_7 , що вказує на існування ризику вчинити нове крмиінальне правопорушення, а також невірно трактував ризик впливу на свідків, внаслідок чого прийняв передчасне рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою клопотання органу досудового росзлідування задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Від прокурора надійшли доповнення до його апеляційної скарги, в яких він, посилаючись на обставини та доводи апеляційної скарги, звертає увагу колегії суддів на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою клопотання органу досудового росзлідування задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали по розгляду клопотання слідчим суддею, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст. 178 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв'язки з суспільством.
Водночас, апеляційний суд констатує, що всі ризики, які були заявлені органом досудового розслідування у клопотанні є недоведеними та не підтверджуються матеріалами провадження.
Виходячи із порівняльного аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об'єктивно оцінюючи їх переконливість.
У свою чергу, положення ч. 4 ст. 194 КПК України встановлюють, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий), але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
В даному випадку, погоджуючись із висновком слідчого судді в частині доведеності обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та існування ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду, колегія суддів наголошує, що прокурором не доведено існування ризику впливу на свідків та неможливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього впродовж досудового розслідування кримінального провадження. Натомість, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, не можуть бути єдиною підставою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виходячи зі змісту висунутої підозри та фактичних обставин провадження, ті свідки, яким відома протиправна діяльність ОСОБА_7 після оперативної закупки, перебуваючи у вільному доступі до підозрюваного, жодному впливу з боку останнього не піддавались, а отже вказаний ризик дійсно не доведений стороною обвинувачення.
Згідно положень ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Слід відмітити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії" зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1 (с) Конвенції.
Застосовуючи даний захід забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_7 імперативні (для виконання) обов'язки, у випадку їх невиконання орган досудового розслідування уповноважений звернутися з клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, колегією суддів не встановлено.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора з доповненнями задоволенню не підлягає, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04.10.2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 1202305000000219 за ч. 1 ст. 307 КК України, та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без змін.
Судді: