ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3088/23 Справа № 209/3025/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 та прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл., українця, громадянина України, який не одружений, працює сторожем у КЗ «Ліцей № 29» КМР, має вищу освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні № 12022041160000905,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9 ,
прокурора ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_11 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_12 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИЛА :
За вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, поклавши на засудженого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_12 задоволений частково та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 грошову суму в розмірі 102078 (сто дві тисячі сімдесят вісім) гривень 69 копійок у якості компенсації витрат на лікування неповнолітньої ОСОБА_5 , витрати на правову допомогу в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень та моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Долю речових доказів та судових витрат вирішено.
Цим вироком ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що він 05 листопада 2022 року приблизно о 17.40 годині у темний час доби, керуючи технічно справним легковим автомобілем «ВАЗ 21099» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух в Дніпровському районі міста Кам'янського по проспекту Героїв АТО з боку проспекту Перемоги в напрямку проспекту Металургів по автодорозі, що має двосторонню організацію руху. Під час руху в районі будинку № 2 по проспекту Героїв АТО в м. Кам'янському та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1 («пішохідний перехід») та дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра білого кольору»), на якому знаходилися пішоходи, ОСОБА_8 як водій механічного транспортного засобу, не маючи перешкод ані технічного, ані механічного характеру, повинен був зменшити швидкість руху, а при необхідності зупинитись, щоб пропустити пішоходів. Так, водієві ОСОБА_8 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а при необхідності зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. У порушення вимог вищевказаного пункту даних Правил ОСОБА_8 , як водій механічного транспортного засобу, у темний час доби, не маючи перешкод ані технічного, ані механічного характеру, при необмеженій видимості і оглядовості, здійснюючи рух по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини дороги, по проспекту Героїв АТО в м. Кам'янському та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, виявивши на ньому пішоходів, проявив злочинну недбалість, швидкість свого руху не знизив, заходи гальмування своєчасно не застосував, та допустив наїзд керованого ним автомобілю на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину дороги зліва направо за напрямком руху автомобіля в темпі спокійного кроку. В результаті даної ДТП пішоходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров'я більш 21 дня.
Дії ОСОБА_8 з технічної точки зору знаходяться у прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, що спричинило настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Судом першої інстанції дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.
В апеляціях:
- прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при призначенні покарання у виді обмеження волі судом першої інстанції не взятий до уваги вік обвинуваченого, якому станом на дату винесення вироку виповнилось 63 роки та який досяг пенсійного віку (відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, які досягли пенсійного віку.
- представник потерпілої адвокат ОСОБА_6 просить вирок в частині призначеного виду покарання та часткового задоволення моральної шкоди - скасувати. Ухвалити новий вирок та призначити ОСОБА_8 покарання у виді арешту, строком на 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, та стягнути з нього моральну шкоду в розмірі 30 000 грн..
В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що дії обвинуваченого щодо висловленого наміру добровільно відшкодувати завдану ним шкоду без дійсного наміру такого відшкодування ввели потерпілу сторону в оману щодо необхідності подання позову під час досудового розслідування та арешту майна як засобу його забезпечення, що дозволило обвинуваченому скасувати арешт автомобіля та приховати майно від можливого звернення на нього стягнення. Оскільки обвинувачений не застрахував свою відповідальність за спричинену ним шкоду під час використання автомобіля як джерела підвищеної небезпеки, у зв'язку з чим потерпіла сторона не можу розраховувати позбавлена можливості отримати гарантоване страхове відшкодування від страховика обвинуваченого. Добровільне відшкодування обвинуваченим під час досудового розслідування завданої ним шкоди у розмірі 3800 грн. не може розцінюватись як його дійсний намір на її відшкодування, оскільки ця сума становить менше 3% від суми, що підлягає стягненню.
Вказує, що призначення покарання у виді арешту є справедливим та таким, що забезпечить досягнення мети покарання.
Зазначає, що судом не в повній мірі враховані підстави відшкодування моральної шкоди, оскільки сума у розмірі 30 000 грн. є цілком обґрунтованою з огляду на вона обумовлена стражданнями та фізичним болем, яких дитина зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров'я, душевними стражданнями, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою з боку обвинуваченого щодо неї, дитині необхідно проходити тривале та болісне лікування, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, викликане травмою.
Заслухавши учасників судового провадження: представника потерпілої, законного її представника та потерпілу, які кожен окремо та разом підтримали вимоги апеляційної скарги представника, просили задовольнити її вимоги, частково підтримали апеляцію прокурора; прокурора, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, частково підтримав апеляцію представника потерпілої; думки обвинуваченого та його захисника, які кожен окремо та разом заперечували проти апеляційних скарг, в судових дебатах залишити вирішення апеляційних вимог на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, що передбачає його ухвалення компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, а також вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.
Висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за фактичних обставин, місця, часу, способу вчинення та інших обставин, встановлених судом і викладених у цьому вироку прокурором та представником потерпілої не оскаржується, інших апеляційних скарг не надійшло, а тому дані обставини перегляду в апеляційному порядку не підлягають.
Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці та не може бути застосовано до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів 1 та 2 групи.
Колегія суддів встановила наявність у обвинуваченого підстави вважати його особою, що досягла пенсійного віку, через повідомлення останнім про те, що він є пенсіонером, йому призначена пенсія у розмірі біляф 3000 грн., проте, оскарженим вироком судом першої інстанції вказаний факт не був досліджений, у зв'язку з чим призначив покарання у вигляді обмеження волі, що суперечить вищезазначеній статті Загальної частини КК України.
Отже, вимоги апеляції прокурора про призначення ОСОБА_8 , у цьому випадку покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, є прийнятними.
З огляду на вимоги ст. 50, 65 КК України, колегія суддів, враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких, вчинених з необережності, обставини вчинення злочину, його наслідки, дані про його особу, який вину визнав у повному обсязі, в здійсненому покаявся, що слід віднести до обставин які пом'якшують покарання. Раніше не судимий, є пенсіонером і офіційно працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи. Обставини, які обтяжують покарання не встановлено.
Таким чином, за наведених обставин в їх сукупності, слід обвинуваченого ОСОБА_8 вважати засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Саме такий вид основного покарання з застосуванням додаткового і в таких межах, буде необхідним, справедливим та достатнім для його виправлення, сприятиме перевихованню та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з цим, оскільки таке визначене покарання є більш м'яким, ніж призначено судом першої інстанції, а тому для його застосування, скасування вироку і ухвалення нового вироку, як того просить прокурор в своїй апеляції не потребує, у зв'язку з чим апеляційні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню, а вирок зміні в цій частині.
Щодо вимог апеляції представника потерпілої про скасування вироку і призначення ОСОБА_8 покарання у виді арешту на 6 місяців, то вони не є прийнятними, з огляду на наведений вже вище висновок щодо міри і виду покарання останньому.
Разом з цим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 щодо необхідності зміни вироку в частині збільшення розміру стягнення моральної шкоди з обвинуваченого.
Так, згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ППВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.
За оскарженим вироком цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_12 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_5 в рахунок моральної шкоди 20000 грн.. В іншій частині цивільного позову відмовлено.
Однак, такий визначений розмір моральної шкоди не зовсім повністю відповідає обсягу душевних страждань, яких неповнолітня потерпіла ОСОБА_5 зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.
При визначенні розміру моральної шкоди, у відповідності до вищезазначених норм Закону необхідно врахувати ступінь моральних страждань та переживань неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 та її батьків, яких вони зазнали внаслідок протиправних дій з боку обвинуваченого, те, що потерпіла та її законний представник були позбавлені можливості вести звичайний спосіб життя, втратили душевну рівновагу і спокій, у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілої, їй необхідно проходити тривале та болісне лікування, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, викликане травмою, та виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, розмір відшкодування моральної шкоди має бути в розмірі 30 000 гривень для розумного задоволення потреб потерпілої.
Саме такий розмір моральної шкоди відповідає вимогам ст. 23 ЦК України, є розумним і справедливим, а тому апеляційні вимоги в цій частині представника потерпілої слід задовольнити та стягнути з обвинуваченого на користь законного представника потерпілої зазначену вище визначену суму в рахунок відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим внести до вироку відповідні зміни в цій частині.
Таким чином, з огляду на разом вищенаведене, апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої слід задовольнити частково, вирок суду в частині призначеного покарання та вирішення питання цивільного позову про стягнення моральної шкоди - змінити.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 та прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - в частині призначеного покарання та вирішення питання цивільного позову про стягнення моральної шкоди змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_12 до ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 грошову суму в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4