ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7304/23 Справа № 201/2186/23 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Єлізаренко І.А.,
при секретарі - Шавкун Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2023 року про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу від 22 березня 2023 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із заявою про перегляд судового наказу від 22 березня 2023 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява обґрунтована тим, що він належним чином виконує усні домовленості щодо утримання із стягувачем доньки, та виконує обов'язки передбачені ст.180 СК України, однак з огляду на процесуальний порядок розгляду справ про видачу судового наказу, був позбавлений можливості надати відповідні докази, які суттєво впливатимуть на висновки суду щодо видачі судового наказу.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу від 22 березня 2023 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , повернуто заявнику.
Ухвала суду мотивована наявністю підстав для повернення заяви, у зв'язку із не виконанням вимог ухвали суду про залишення заяви без руху та не усунення недоліків у визначений в ухвалі строк. Таким чином, заява оформлена з порушенням вимог, встановлених положеннями статті 185 ЦПК України і вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постановлена ухвала суду першої інстанції з порушенням норм процесуального права, оскільки вимоги ухвали суду першої інстанції було усунуто, що підтверджується поданою заявою про усунення недоліків від 22 червня 2023 року й суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 можливості реалізувати свої порушені права, а саме щодо їх захисту в судовому порядку.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд судового наказу від 22 березня 2023 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2014 року народження.
Ухвалою суду першої інстанції від 14 червня 2023 року вказана заява була залишена без руху та заявнику повідомлено про необхідність протягом трьох днів з дня отримання ним даної ухвали виправити недоліки заяви.
22 червня 2023 представником ОСОБА_1 - адвокатом Гапонець А.А на виконання вимог ухвали суду першої інстанції була надана заява про усунення недоліків.
У зв'язку з тим, що зазначені в ухвалі суду першої інстанції від 14 червня 2023 року недоліки заявником не усунуті в повному обсязі та в строки, визначені ухвалою суду, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська від 23 червня 2023 року, заяву ОСОБА_1 повернув заявнику разом із прикладеними до неї документами.
Але з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч.4 ст.185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли :
1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2) порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу);
3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;
4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;
5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;
6) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
7) до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до ч. 5 ст.185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Виходячи з зазначеного, приписи ст.185 ЦПК України слід тлумачити таким чином, що вони мають вичерпний перелік підстав для повернення заяви.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що ст.185 ЦПК України не передбачено повернення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Однак, суд першої інстанції належної уваги не звернув, чим порушив права заявника на доступ до правосуддя, оскільки згідно цивільного законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов'язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті.
Також необхідно зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, викладено висновок, що встановлення обґрунтованості позову (заяви) є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Більше того, аналіз зазначених вище дій суду, свідчить про те, що занадто суворе дотримання судом правил процесуального законодавства в даному випадку фактично позбавило ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право, що свідчить про надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, оскільки застосовані судом обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до п. 1 ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Право на судовий захист передбачається ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2023 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
І.А.Єлізаренко