ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7490/23 Справа № 202/6886/22 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л.А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Шавкун Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_2
на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 червня 2023 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок смерті фізичної особи, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 січня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП), в результаті якої загинула його дружина ОСОБА_3 .
Внаслідок смерті останньої йому спричинена значна і непоправна шкода, що проявилася у понесених ним витратах на виготовлення та спорудження надгробного пам'ятника, у втраті годувальника (до 14 років).
Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 01 серпня 2019 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України. На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки ВАЗ 21104-125-51, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
З метою отримання страхового відшкодування, його представником 01 вересня 2021 року було надіслано на адресу відповідача повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування: заяви на відшкодування моральної шкоди по 16692,00 грн. на користь його та доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заяви на виплату страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника до 14 років на доньку загиблої у розмірі 150228,00 грн.; заяву на виплату страхового відшкодування, пов'язаного з виготовленням та встановленням надгробного пам'ятника загиблій ОСОБА_3 у розмірі 42000,00 грн. При цьому, відповідачем було частково здійснено оплату, а саме, відшкодовано моральну шкоду у повному обсязі у заявленому розмірі.
Тому, посилаючись на положення ст.ст. 22,23,38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив суд стягнути з відповідача страхове відшкодування, як грошову компенсацію за понесені витрати на виготовлення та встановлення надгробного пам'ятника у розмірі 42000 грн. та в інтересах ОСОБА_2 , 2011 року народження, стягнути страхове відшкодування, як компенсацію за шкоду, спричинену втратою годувальника до 14 років у розмірі 150000 грн., стягнути судові витрати у справі.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним витрат на виготовлення та встановлення надгробного пам'ятника, як й доказів щодо доходів померлої ОСОБА_3 , що позбавляє суд провести розрахунок страхового відшкодування у розумінні положень ст.1200 ЦК України.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин у справі, безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування на спорудження надгробного пам'ятника, оскільки позивачем було надана суду першої інстанції товарний чек від 14 серпня 2021 року на суму 42000,00 грн., на підтвердження позовних вимог в цій частині. Окрім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника, оскільки позивачем було надано суду першої інстанції належні та допустимі докази, а саме довідка про призначення пенсії по втраті годувальника, яка підтверджує факт втрати дитиною свого годувальника, що є належним доказом та підтверджує право позивача на отримання страхового відшкодування.
04 вересня 2023 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» подало відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 січня 2019 року, близько 11.00 год., за адресою: м. Краматорськ Донецької області, вул. Жовтнева, 4, відбулася дорожньо-транспортна пригода, під час котрої водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21104-125-51, державний номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем марки ПАЗ 33 054 СПП, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 21104-125-51, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , від отриманих травм загинула на місці ДТП.
Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 01 серпня 2019 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 286 ч.3 КК України.
Позивач є чоловіком загиблої ОСОБА_3 , у останньої залишилася малолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки ВАЗ 21104-125-51, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
Відповідно до вимог частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальних зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», що регулює спірні правовідносини, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третій особі.
Відповідно до ст.27 цього Закону, у зв'язку зі смертю потерпілого внаслідок ДТП право на відшкодування мають, зокрема у зв'язку з понесеними витратами на поховання, - особи, які взяли на себе такі витрати.
Згідно з п.4 ст.27 Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть, загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» відзначено, що витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятника і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників та огорож в даній місцевості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що сама по собі копія товарного чека без надання інших документів, що підтверджують оплату наданих послуг на виготовлення та спорудження надгробного пам'ятника, з урахуванням встановлених обставин у справі, не є належним, допустимим і достатнім доказом понесення таких витрат позивачем у розумінні положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Наказу Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016 року «Про затвердження положення про форму та зміст розрахункових документів /електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок).
Відповідно до ст. 27 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (27.2).
Згідно з положеннями ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню) та студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Установивши, що позивачем не надано суду довідку про доходи померлої ОСОБА_3 за час життя, що унеможливлює провести розрахунок страхового відшкодування дитині ОСОБА_2 , 2011 року народження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення страхового відшкодування, як компенсацію за шкоду, спричинену втратою годувальника, оскільки надана копія довідки про розмір пенсії, призначеної ОСОБА_2 , у зв'язку з втратою годувальника, не є достатньою підставою для вирахування страхового відшкодування на дитину, у зв'язку з втратою годувальника.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, через їх недоведеність належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги надану позивачем на підтвердження понесених витрат копію товарного чека від 14 серпня 2021 року на суму 42000,00 грн. виданого ФОП ОСОБА_6 , що підтверджує понесені ним витрати, які підлягають стягненню на його користь, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки копія вказаного товарного чеку не відповідає положенням закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Наказу Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року «Про затвердження положення про форму та зміст розрахункових документів /електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) та не може прийматися як доказ проведення оплати замовником потерпілим на рахунок надавача послуг, оскільки інших належних та допустимих доказів оплати наданих послуг на спорудження надгробного пам'ятника позивачем не надано ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач звертався до відповідача з заявою про відшкодування витрат на поховання загиблої ОСОБА_3 , пов'язаних із встановлення та спорудженням надгробного пам'ятника та надав страховику заяву про виплату страхового відшкодування витрат, понесених на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 42000,00 грн., в тому числі, товарний чек від 14 серпня 2021 року виданого ФОП ОСОБА_6 , страховиком ТДВ СК «Альфа-Гарант» було направлено запит до ФОП ОСОБА_6 щодо надання документів, підтверджуючих сплату понесених витрат, однак відповіді на запит страховиком отримано не було й за таких обставин вказані доводи понесених витрат не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні норм ЦПК України, а відтак позивач не довів понесених витрат у вказаному розмірі.
З огляду на викладене, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення понесених витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмов у задоволенні позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування на дитину у зв'язку з втратою годувальника, оскільки страховик відповідно до положень п.27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки згідно з положенням ст.1200 ЦК України, шкода відшкодовується особам, зазначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають право на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував, однак позивачем не надані страховику дані про доходи загиблої, що унеможливило розрахунок частки утримання страховиком й позивачем не надано належних та допустимих доказів про доходи померлої ОСОБА_3 за час життя, ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє також в інтересах малолітньої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П.Красвітна