ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/2249/23 Справа № 204/13177/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали кримінального провадження № 22023040000000304 за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2023 року, стосовно
ОСОБА_10 , ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Архангельськ, громадянки України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного за ч. 1 ст. 258-3 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою слідчого судді від 20 вересня 2023 року обрано відносно підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Також визначено, що після затримання підозрюваного і не пізніше як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя повинен розглянути за участю ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), питання про застосування обраного щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
Приймаючи рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_10 підозрюється за ч.1 ст. 258-3 КК України, а також встановив, що останній оголошений в розшук та міжнародний розшук, і покинув територію України. При цьому, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3-5 ч.1 ст. 177 КПК України, тому задовольнив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В апеляційних скаргах захисника просять скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Вимоги апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що рішення слідчого судді незаконне, так як розгляд клопотання здійснено без участі ОСОБА_10 , який наполягав на такій за допомогою відеоконференції, в чому слідчий суддя відмовив вказавши, що не може ідентифікувати особу та вручити пам'ятку про права та обов'язки, що суперечить листу Голови Верховного Суду “Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану”. При цьому, в ОСОБА_10 два захисника та адвоката ОСОБА_12 не було повідомлено про розгляд клопотання. Захисник вважає підозру необґрунтованою, так як за частину викладених фактичних обставин ОСОБА_10 поніс покарання. Ризики встановлені слідчим суддею теж не доведенні.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 є аналогічними частині вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .
В доповненні захисник ОСОБА_7 зазначає, що слідчий суддя в рішення не мотивував відмови в проведенні судового засідання в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_10 , за клопотанням сторони захисту.
В апеляційному суді захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали вимоги апеляційних скарг.
Прокурор заперечував у задоволенні апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників перегляду, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Стаття 2 КПК України визначає коло завдань кримінального провадження, до яких відносяться: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Частина 6 ст. 193 КПК України, встановлює, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В свою чергу, положення ч. 2 ст. 177 КПК України передбачають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Системний аналіз вищевикладених положень кримінального процесуального закону дає підстави дійти висновку про те, що обрання заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою, можливо лише за відповідної процедури.
Так, на підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що 06 березня 2023року ОСОБА_10 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.(а.с.25-32)
Відтак, ОСОБА_10 у зазначеному к/п № 22023040000000304 набув статусу підозрюваної особи відповідно до вимог ст.ст. 276-278 КПК України.
Стосовно питання про порядок вручення підозри ОСОБА_10 , то на час повідомлення ОСОБА_10 про підозру він був зареєстрований у м. Горлівка Донецької області, яке з 2014 року відноситься до тимчасово окупованої території України, і як тимчасово переміщена особа зареєстрований у м. Маріуполь Донецької області, яке є теж тимчасово окупованою територією на час повідомлення про підозру, тому відповідно до п. 8 ст. 135 КПК України, факт повідомлення про підозру ОСОБА_10 було здійснено через публікацію в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У зв'язку з чим, органом досудового розслідування були дотримані вимоги ст. 111, 135, 278 КПК України, а повідомлення про підозру здійснено за наявності доказів, які слідчий вважав достатніми для висновку, що ОСОБА_10 причетний до вчинення кримінального правопорушенням, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Разом із тим, апеляційним судом встановлено не дотримання органом досудового розслідування вимог щодо оголошення ОСОБА_10 в міжнародний розшук.
Колегія суддів зазначає, що згідно положень ст. 281 КПК України підозрювана особа оголошується в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) якщо під час досудового розслідування її місцезнаходження невідоме або вона виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови її належного повідомлення про такий виклик. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.
Прядок виклику до слідчого, прокурора регулюється положеннями ст. 135 КПК України, в якій зокрема зазначено в частині 7, що повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
30 березня 2023 року ОСОБА_10 оголошено в розшук(а.с.34-38), а 08 вересня 2023 року останній оголошений в міжнародний розшук(а.с.50-54).
Разом з цим, як видно з постанови про оголошення ОСОБА_10 в розшук, що 27 березня 2023 року слідчим відділом Управління отримано клопотання про перенесення допиту підозрюваного та проведення такої слідчої дії за участю останнього в режимі відеоконференції, так як він перебуває у Республіці Польша. В подальшому органом досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_10 о 14 годині 09 хвилин 20 лютого 2022 року літаком зі сполученням “Київ-Аліканте” перетнув державний кордон України та на даний час мешкає на території Республіка Польша за адресою: АДРЕСА_2 , тобто органом досудового розслідування було встановлена адреса проживання ОСОБА_10 за кордоном. В постанові про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук також вказані ці обставини. Зазначена адреса теж встановлена й в клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На даний час діє Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах № 616_174 від 24 травня 1993 року.
Отже, слідчий чи прокурор в даному випадку для проведення будь-якої слідчої дії повинні були викликати підозрюваного ОСОБА_10 в порядку ч.7 ст. 135 КК України.
Разом з цим, як встановлено апеляційним судом, що повідомлення про виклик ОСОБА_10 не вручалося, у встановленому законом порядку згідно з міжнародним договором про правову допомогу.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить переконання про те, що органом досудового розслідування не було здійснено виклик підозрюваного у встановленому законом порядку для проведення слідчих дій, тобто не здійснено належної процедури оголошення підозрюваного ОСОБА_10 у міжнародний розшук даному кримінальному провадженні.
Відтак, враховуючи викладене, зокрема, факт того, що матеріали, долучені слідчим до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не містять належних документальних доказів того, що підозрюваний ОСОБА_10 викликався належним чином до слідчого чи прокурора, тобто не доведено належної процедури оголошення в міжнародний розшук, у слідчого судді не було правових підстав, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення про обрання стосовно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
При цьому, розглядаючи клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на думку апеляційного суду не доведенні, оскільки органом досудового розслідування не здійснювався виклик підозрюваного у встановленому законом порядку, тому не можливо стверджувати про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3-5 ч.1 ст. 177 КПК України, які перелічені у клопотанні слідчого, що теж свідчить про не доведення наявності однієї із визначених положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, умов для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи.
Враховуючи викладене у всій своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисників задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_10 , за його відсутності, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, з підстав, зазначених апеляційним судом вище.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2023 року, якою обрано відносно підозрюваного ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС-криміналіст слідчого відділу Управління СБУ у Дніпропетровській області підполковника юстиції ОСОБА_13 , погодженого прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №22023040000000304 від 03.04.2023 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який оголошений в міжнародний розшук, підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України - відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4