ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/2151/23 Справа № 202/14919/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 (приймає участь в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_8 (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження №12023040000000218 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну та необґрунтовану, постановити нову ухвалу, якою обрати щодо підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не надано вмотивованих доказів , які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за ч. 4 ст. 189 КК України та ризиків, передбачених п. 1,4,5, ч. 1 ст. 177 КПК України, та про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Також зазначив, що до підозрюваного можливо було застосувати запобіжний захід, визначивши розмір застави, який буде достатнім для виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року було задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 листопада 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, санкція якого передбачає покарання до дванадцяти років позбавлення волі, також ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, врахував особу підозрюваного, який раніше судимий, відсутність міцних соціальних зв'язків та офіційного місця працевлаштування, а також те, що ОСОБА_8 є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні у вчиненні розбою.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати ухвалу слідчого судді, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника , перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.
Відповідно до наданих матеріалів, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого відомості свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якої для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі«Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, зокрема:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 29 травня 2023 року, який зазначив, що 10.05.2023 року група чоловіків, серед яких був чоловік на ім'я ОСОБА_10 , били його та вимагали кошти;
- протоколом пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_9 від 22.06.2023 року, який впізнав чоловіка під №1, який 10.05.2023 року разом з іншими чоловіками били його та вимагали гроші, зазначив, що вказаний чоловік має ім'я ОСОБА_10 . Відповідно до довідки до протоколу пред'явлення для впізнання чоловік під №1 є ОСОБА_8 ;
- висновком експерта № 761 від 31.05.2023року , відповідно до якого тілесні ушкодження, нанесені ОСОБА_9 , за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 05.06.2023 року, відповідно до яких вона пояснила, що ОСОБА_9 є її племінником, 10.05.2023 року їй зателефонував чоловік на ім'я ОСОБА_10 та вимагав грошові кошти у розмірі 1000 доларів США;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.06.2023 року за участю потерпілого ОСОБА_9 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 26.06.2023 року, відповідно до якого 10.05.2023 року вона, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , вийшовши на подвір'я, побачила групу чоловіків, серед яких був чоловік на ім'я ОСОБА_10 , а під столом біля будинку знаходився чоловік, у якого були зв'язані руки, та на якому була кров;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 27.06.2023 року, відповідно до якого 10.05.2023 року приблизно о 17:30 годині він став очевидцем події, як невідомі чоловіки посадили ОСОБА_9 до транспортного засіб Audi Q7 д.р.н. НОМЕР_1 ;
- протоколом огляду автомобіля Audi Q7 д.р.н. НОМЕР_1 від 10.07.2023 року ;
-висновком експерта №1523/2065-БД від 12.07.2023 року, відповідно проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадіння генотипу слідів крові на вирізці з покриття підлоги багажного відділення легкового автомобіля Audi Q7 д.р.н. НОМЕР_1 , з генотипом ОСОБА_9 ;
Твердження в апеляційній скарзі про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять наявність обґрунтованої підозри, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу злочину постановлюється виправдувальний вирок.
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.
При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з'ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Отже, обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення ОСОБА_8 є доведеною.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею правильно встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням ст. 178 КПК України а саме, що підозрюваний може: - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, що свідчить про ризик за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, санкція якого передбачає покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що полягає у вимаганні передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки, раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, разом з тим, підозрюваний може впливати на свідків та потерпілого для зміни їх показів в суді, при цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України , колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказаний ризик не був встановлений слідчим суддею.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності вказаних ризиків є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні слідчого та встановлені в ухвалі слідчого судді.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на тяжкість кримінального правопорушення за частиною 4 статті 189 КК України, у вчиненні якого підозрюється особа, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки підозрюваного не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 не є дійовим запобіжним заходом щодо підозрюваного, який не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, тобто відсутнє джерело доходу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Тому слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із погрозою застосування насильства.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року- залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2023 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4