ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6466/23 Справа № 201/193/22 Головуючий у першій інстанції: Демидова С.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Канурної О.Д.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 травня 2023 року по справі за позовом керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом виселення,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2022 року керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що під час здійснення конституційних повноважень окружною прокуратурою встановлено факт безпідставного використання відповідачкою квартири АДРЕСА_1 , що належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2017 року у справі №201/2661/17 задоволено позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком», визнано за ОСОБА_2 право на користування приміщенням АДРЕСА_1 , власником якого є Дніпровська міська рада. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року, задоволено апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, та скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року у справі №201/2661/17, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у справі №201/2661/17 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року відмовлено, постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишено в силі. Рішеннями судів у справі №201/2661/17 встановлено, що на підставі договору оренди №1/411 від 01 квітня 2000 року ДЖКП «Південне» (орендодавець) та Центр технічної експлуатації радіофікації ДД ВАТ «Укртелеком» (орендар) приміщення №52 на АДРЕСА_2 , загальною площею 43,2 кв.м. передано в строкове відплатне володіння та користування. ОСОБА_1 в 2012 році зверталася до в.о. директора ДФ ПАТ «Укртелеком» та голови Первинної профспілкової організації із заявою про надання орендованого приміщення АДРЕСА_1 для проживання через відсутність у неї житла. Профспілковим комітет Первинної профспілкової організації апарату дирекції ДФ ВАТ «Укртелеком» №П-7-7 31 липня 2012 року постановлено клопотати перед керівництвом ДФ ПАТ «Укртелеком» про надання можливості на проживання в орендованому приміщенні АДРЕСА_1 помічнику директора ОСОБА_1 . Під час розгляду справи №201/2661/17 враховано, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2017 року по справі №202/8098/16-ц встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 з серпня 2012 року по січень 2017 poкy. У подальшому, судом апеляційної інстанції по справі №201/2661/17 констатовано порушення інтересів держави, яке полягало в тому, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимови ОСОБА_1 про право користування квартирою, фактично порушив права власника вказаної квартири - територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження комунальним майном. Окрім того, ОСОБА_1 зареєстрована за іншою адресою з 08 серпня 2011 року. З огляду на викладене, квартира АДРЕСА_1 перебуває у власності Дніпровської міської ради, а у ОСОБА_1 відсутні правові підстави користування нею, у тому числі на проживання. Станом на теперішній час ОСОБА_1 у встановлений законом порядок та спосіб не набуто право власності чи право користування на вказану квартиру. Дніпровська міська рада, як власник комунального майна, будучи обізнаною про вказані факти, належних заходів на припинення порушень, що виникли внаслідок неналежної поведінки відповідача, до цього часу не вжито. ОСОБА_1 продовжує по теперішній час незаконно володіти та користуватися вказаною квартирою, що перебуває у комунальній власності, чим створює перешкоди власнику майна у реалізації своїх законних прав та інтересів. Тому позивач просив усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Дніпровською міською радою комунальним майном - квартирою АДРЕСА_3 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 травня 2023 року позовні вимоги задоволено. Вирішено усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Дніпровською міською радою комунальним майном - квартирою АДРЕСА_3 шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 (без надання іншого житлового приміщення). Стягнено з ОСОБА_1 на користь Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовою розпискою прокурора Волкогон Т.В., представника Дніпровської міської ради - Гущиної М.С. та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від 03.10.2023 (а.с. 217 т. 2). Від ОСОБА_1 надійшло письмове повідомлення про неможливість її участі в судовому засіданні за відсутності її представника, який буде зайнятий в іншому судовому засіданні. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 клопотання про оголошення у справі перерви не надходило. Адвокат Міняєв А.О. був присутній в судових засіданнях апеляційного суду 05.09.2023 (а.с. 167 т.2), 12.09.2023 (а.с. 184-185 т.2) та 03.10.2023 року (а.с. 215 -216 т.2), надав пояснення по суті спору у судових засіданнях апеляційного суду 12.09.2023 та 03.10.2023; дата і час слухання справи 17 жовтня 2023 року були узгоджені судом зі сторонами, у тому числі з адвокатом Міняєвим А.О., який свого непогодження не висловлював, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання від 03.10.2023. Також в матеріалах справи відсутні докази неможливості направлення адвокатським об'єднанням «Наталя Нагорна та Партнери», з яким відповідачка уклала договір про надання правової допомоги №21-11/22 від 22.11.2022, іншого представника (а.с. 150 т.2). В судовому засіданні 17 жовтня 2023 року апеляційним судом ухвалено продовжувати розгляд справи без визнання обов'язкової явки в судове засідання відповідачки ОСОБА_1 , враховуючи, що пояснення по суті спору надані її представником у судових засіданнях апеляційного суду від 12.09.2023 (а.с. 184-185 т.2) та 03.10.2023 року (а.с. 215 -216 т.2). ОСОБА_1 у письмовому повідомленні від 16.10.2023 не наводить обґрунтування поважних причин неможливості її особистої явки в судове засідання апеляційного суду.
Місцем проживання відповідачки є м. Дніпро. На день розгляду даної справи на території м. Дніпро не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка у даному регіоні є стабільною.
Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки ОСОБА_1 , явка якої не є обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до наказу Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 07.12.1999 №88, з метою створення сприятливих умов для належного використання та експлуатації житлового фонду, який передається до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації з Дніпропетровського державного підприємства по перевезенням вантажів та пасажирів Дніпропетровської залізниці згідно з його бажанням (лист №1028/ДНГС від 12.11.1999) за державним житлово-комунальним підприємством «Південне» закріплено житловий фонд, який включений до складу майнового комплексу ДЖКП «Південне» та зараховано в установленому порядку на його баланс (а.с. 9 т.2).
Між ЖКП «Південне» та ВАТ «Укртелеком» 01 квітня 2000 року укладено договір оренди нежилого приміщення та забезпечення комунальними послугами №1/411, відповідно до якого ЖКП «Південне» передало ВАТ «Укртелеком» в строкове володіння та користування (без права викупу) нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_4 ), загальною площею 43,20 кв.м., для використання його під трансформаторну підстанцію, строком до 01.04.2001 року (а.с.10-15 т.2).
Згідно пункту 5.2 вказаного вище договору №1/411 від 01.04.2000, при умові виконання орендатором платіжних зобов'язань за договором у повному обсязі, а також при відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору оренди на протязі одного місяця після спливу строку дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк і на тих же умовах.
ЖКП «Південне» та ВАТ «Укртелеком» уклали акт №1/411 прийому-передачі приміщення за адресою АДРЕСА_4 ), загальною площею 43,20 кв.м., який є додатком до договору оренди нежилого приміщення та забезпечення комунальними послугами №1/411 (а.с.16-17 т. 2).
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 26 червня 2001 року №422-16/ХХІІІ надано згоду на прийняття до спільної власності територіальних громад області житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури, необхідних для його обслуговування, які згідно з розпорядженнями облдержадміністрації та наказами начальника управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації були прийняті в 1998-2000 роках на баланс ОЖКП «Південне» та житлово-комунального об'єднання управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації від підприємств м. Дніпропетровська, зокрема, Підприємства «Придніпровська залізниця» (додаток №2) (а.с.99-100 т.1).
Відповідно до переліку житлових будинків, які передаються управлінням Дніпровської залізниці до спільної власності територіальних громад області на баланс ОЖКП «Південне» (додаток №2 до рішення №422-16/ХХІІІ), будинок за адресою по АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_5 ) був у числі переданих житлових будинків (а.с.101-103 т.1).
Згідно копії свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19 грудня 2001 року на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 26 червня 2001 року №422-16/ХХІІІ, житловий будинок за адресою по АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_5 ) належить Територіальній громаді Дніпропетровської області, в особі Дніпропетровської обласної ради на праві спільної територіальної власності (а.с.98 т.1).
Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 26.02.2003 №35/7, прийнято у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що перебуває на балансі обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя», «Аеродром», житлово-комунальної контори м. Дніпропетровська, розташоване на території міста, яке забезпечує колективні потреби виключно його територіальної громади (а.с. 15 справи №201/2661/17).
Розпорядженням голови обласної ради від 10.09.2003 №171-р цілісний майновий комплекс ОЖКП «Південне», що належить до спільної власності територіальних громад області, передано у власність територіальної громади міста Дніпропетровська, що також підтверджується копією акту від 10.09.2003 (а.с. 15 зворот, 21 справи №201/2661/17).
Відповідно до наказу Комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 17.02.2004 №14-кв, найменування обласного житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» змінено на комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» Дніпропетровської міської ради (а.с.18 справи №201/2661/17).
Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 квітня 2004 року №277 “Про поетапну передачу житлових будинків з балансу обласних житлово-комунальних підприємств « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Центральний» та «Лівобережжя» на баланс комунальних житлово-експлуатаційних підприємств”, житловий будинок за адресою по АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_5 ) передано на баланс комунального житлово-експлуатаційного підприємства Жовтневого району (а.с.106-108 т.1), що також підтверджується додатком №1 до цього рішення - “Перелік будинків, які передались з балансу ОЖКП «Південне» на баланс комунального житлово-експлуатаційного підприємства Жовтневого району” (а.с.109 т.1) та рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18 листопада 2004 №3179 “Про внесення змін до рішень виконкому міської ради від 22 квітня 2004 року №277, від 16 лютого 2004 року №330, від 20 травня 2004 року №1435 щодо передачі житлових будинків” (а.с.110-111 т.1).
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.11.2004 №3179 визнано такими, що втратили чинність пп. 1.1.-1.5, 2.1.- 2.4., 3.1.-3.4. рішення виконкому міської ради від 22.01.2004 №277. Окрім того, житлові будинки загальною площею 132 096,15 кв.м. (у тому числі житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_5 ( АДРЕСА_2 , що перебувають на балансі КЖЕП «Південне» було вирішено передати на баланс КЖЕП Жовтневого району (а.с. 44-45 справи №201/2661/17, яка оглянута апеляційним судом у судовому засіданні).
05 червня 2012 року відповідачка - ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Укртелеком» із заявою про надання їй дозволу на проживання в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_6 (колишня адреса: АДРЕСА_6 ) (а.с. 18 т.2).
Відповідно до витягу із постанови профспілкового комітету Дніпровської філії ВАТ «Укртелеком» №П-7-7 від 31 липня 2012 року, з метою соціального захисту працівників Товариства та у зв'язку з тяжким матеріальним становищем клопотати перед керівництвом Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" про надання можливості на проживання в орендованому приміщені за адресою АДРЕСА_6 помічнику директора ОСОБА_1 (а.с. 19 т. 2).
Також встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2017 по справі №202/8098/16-ц встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 з серпня 2012 року по січень 2017 року (а.с. 20 т.2).
Судом апеляційної інстанції оглянуто в судовому засіданні цивільну справу №202/8098/16-ц, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2017 року не оскаржувалось та набрало законної сили 31.01.2017 року.
Рішенням Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року у цивільній справі №201/2661/17 задоволено позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» про визнання права користування житловим приміщенням. Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 121-123 т.1).
Після набрання законної сили вказаним вище рішенням, ОСОБА_1 13.05.2017 року звернулась до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади ДАДП ДМР із заявою про зняття з реєстрації її місця проживання за адресою АДРЕСА_7 ; 13.05.2017 року державним реєстратором знято з реєстрації місце проживання відповідачки за вказаною адресою (а.с. 117-118 т.1).
Цього ж дня ОСОБА_1 звернулась із заявою від 13.05.2017 року до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади ДАДП ДМР про реєстрацію її місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 , на підставі рішення Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року №201/2661/17, що підтверджується копією відповідної заяви (а.с. 119-120 т.1).
13 травня 2017 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване в квартирі АДРЕСА_1 , на підставі рішення Жовтневого суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2017 року №201/2661/17, що також підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру №221387 від 11.09.2023 (а.с. 119-120 т.1, 182 т.2).
В подальшому, постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у вказаній вище справі №201/2661/17 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, - задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року - скасоване. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання права користування житловим приміщенням - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 132-137 т.1).
Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі №201/2661/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишено без змін (а.с. 139-150 т.1).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року по справі 201/2661/17 відмовлено, постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишено в силі. (а.с.151-155 т.1).
Судом апеляційної інстанції оглянуто в судовому засіданні цивільну справу №201/2661/17, постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року набрала законної сили.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року у цивільній справі №201/10661/19 позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради, про виселення задоволено, виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 (а.с.156-162 т.1).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради про виселення, скасовано вказане заочне рішення та призначено справу до розгляду (а.с.163-165 т.1).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року позовну заяву Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про виселення залишено без розгляду (а.с.166-168 т.1).
Право власності на спірне приміщення по АДРЕСА_6 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстроване, що підтверджується інформаційною довідкою з вказаних реєстрів №345998432 від 11.09.2023 року (а.с. 178 т.2).
Відповідно до листа від Дніпровської міської ради від 19 серпня 2021 №7/11-2172, з 24 липня 2013 року виконавчими органами міської ради та з 21 грудня 2016 року департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради ордер на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_6 не оформлювався і не видавався; рішення щодо надання жилого приміщення за зазначеною адресою виконавчим комітетом міської ради не приймалося; згідно з даними реєстру територіальної громади та даними картотеки з питань реєстрації осіб за адресою: АДРЕСА_6 з 13 травня 2017 року по цей час зареєстрована ОСОБА_1 , на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 №201/2661/17; Дніпровською міською радою станом на 05 серпня 2021 року не вживалось заходів, спрямованих на поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади міста Дніпра, щодо кв. АДРЕСА_1 (а.с.114 т.1).
Згідно листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 13 жовтня 2021 року №3112-4735, зокрема, за архівними даними приватизаційних справ департаменту, відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 ; будинок АДРЕСА_2 прийнято до комунальної власності згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради від 22.01.2004 №277 (а.с. 128 т.1).
Управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у своєму листі від 26.08.2020 №5/5-146 повідомило, що згідно з даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, в період з 13 травня 2017 року та станом на 26 серпня 2020 року за адресою: АДРЕСА_6 зареєстрована 1 (одна) особа: ОСОБА_1 з 13 травня 2017 року по теперішній час; відповідно до даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, відомості про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_6 за період з 01.01.1970 року по 13.05.2017 року в розпорядженні департаменту відсутні (а.с. 8 т. 2).
Житловий будинок по АДРЕСА_2 перебуває на балансі КП «Жилсервіс-14» ДМР, відповідно до рішення міської ради від 20.05.2020 №58/57 «Про передачу з балансу комунальних підприємств житлових будинків та житлових приміщень на баланс КП «Жилсервіс-14»» ДМР (зі змінами), що підтверджується копією листа Департаменту житлового господарству Дніпровської міської ради від 12.09.2023 №3/12-7299, копіями відповідних рішень міської ради та копією акту приймання-передачі від 01.10.2020 між КВЖ РЕП Жовтневого району та КП «Жилсервіс-14» ДМР (а.с. 196, 197-199, 200-201, 202 т.2). ОСББ у вказаному будинку, на час розгляду справи апеляційним судом, не створене.
Також встановлено, що Дніпропетровська міська рада зверталась з листом від 13.09.2005 №3/3454 до Жовтневої районної у місті ради, в якому, зокрема, при переведенні будинку по АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади міста з'ясувалось, що приміщення, яке орендує ВАТ «Укртелеком» має статус житлового. 3 метою приведення у відповідність договорів оренди необхідні провести РТК обстеження приміщення з метою установлення відповідності санітарним та технічним вимогам (а.с. 209 т.2).
В приміщенні по АДРЕСА_6 , з дня здачі будинку в експлуатацію, встановлено обладнання міських радіотрансляційних мереж; це приміщення визнане районною технічною комісією непридатним для проживання,відповідно до акту обстеження житлового будинку (житлового приміщення) з метою встановлення його відповідності санітарним та технічним вимогам і визнання жилого будинку (приміщення) непридатним для проживання, затвердженого рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради у місті Дніпропетровську №633 від 21.10.2005 (а.с. 210, 211, 212-213 т.2).
Між ОСОБА_1 та КВЖ РЕП Жовтневого району укладено договір №2/52 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 17 листопада 2017 року, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_4 , а споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором (а.с. 21-24 т.2).
Згідно листа ТОВ «ЄРЦ КП» №8 від 05.01.2023, зокрема, 01.12.2022 року за адресою АДРЕСА_6 , було проведено нарахування за надані відповідні комунальні послуги за листопад 2022 року по КП «Теплоенерго», КП «Дніпроводоканал», КП «Жилсервіс-14»; вказані послуги за цей період були сплачені протягом грудня 2022 року, станом на 01.12.2022 року за цією адресою заборгованості не існувало. Підтвердити чи спростувати, що платником за усіма комунальними платежами (особовими рахунками ) по квартирі АДРЕСА_1 та особовими рахунками є ОСОБА_1 ТОВ «ЄРЦ КП» не може, оскільки не володіє даною інформацією (а.с. 27 т.2).
З 08 серпня 2011 року місце проживання ОСОБА_1 було зареєстроване за адресою по АДРЕСА_7 , що підтверджується копією її паспорту серії НОМЕР_1 від 25.01.2001 року (а.с. 124-125 т.1).
Відповідно до ст. 318 ЦК України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську ради.
За змістом п. 31 ч.1 ст. 26 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Згідно з п.п 1, 2 п.”а” ст. 30 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання міських рад належать повноваження щодо управління обєктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 було зареєстроване у спірній квартирі АДРЕСА_1 13 травня 2017 року, на підставі незаконного рішення Жовтневого суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2017 року №201/2661/17, яке в подальшому було скасоване судом апеляційної інстанції.
Згідно пункту 10 частини першої статті 15 Житлового кодексу України (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті, зокрема, видають ордери на жилі приміщення (частина перша статті 58, частина перша статті 122, частина друга статті 141).
На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР (стаття 58 Житлового кодексу України).
Частина першою та другою статті 61 вказаного вище Кодексу встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина 1 статті 122 Житлового кодексу України).
Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Відмову у видачі ордера може бути оскаржено в судовому порядку (частина 2 статті 141 Житлового кодексу України).
Дніпровська (раніше - Дніпропетровська) міська рада, як власник нерухомого майна, ордер на вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 - не оформлювала і не видавала; рішення щодо надання жилого приміщення за зазначеною адресою виконавчим комітетом міської ради не приймалося; доказів звернення відповідачки до позивача із заявою про надання дозволу (ордеру) на вселення у зазначену вище квартиру, укладення між сторонами договору найму жилого приміщення - відповідачкою не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Згідно частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 7 статті 319 ЦК України передбачено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1, 2 статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення (ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу України).
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що місце проживання ОСОБА_1 13 травня 2017 року було зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 , на підставі рішення суду від 31 березня 2017 року №201/2661/17, яке в подальшому було скасоване судом апеляційної інстанції; приймаючи до уваги, що відповідачці не видавався ордер на вселення у вказану квартиру; встановивши, що, приймаючи до уваги наведені вище фактичні обставини, численні судові спори, відповідачка усвідомлювала відсутність достатніх правових підстав для постійного проживання у вказаній квартирі, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову та усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Дніпровською міською радою квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення.
ОСОБА_1 не представлено суду будь-яких належних доказів наявності у неї законних підстав на вселення у квартиру АДРЕСА_1 та права користування нею.
Суду надана копія заяви ОСОБА_1 від 05 червня 2012 року до ПАТ «Укртелеком» про надання їй дозволу на проживання в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 18 т.2) та копія витягу із постанови профспілкового комітету Дніпровської філії ВАТ «Укртелеком» №П-7-7 від 31 липня 2012 року щодо клопотання перед керівництвом Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" про надання можливості на проживання в орендованому приміщені за адресою АДРЕСА_6 помічнику директора Шевченко Н.І. (а.с. 19 т. 2).
Однак, зазначені вище докази жодним чином не надають право ОСОБА_1 на вселення у спірну квартиру, адже єдиною законною підставою для вселення та проживання у жилому приміщенні є виданий у встановленому законом порядку ордер, у тому числі спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина перша статті 58, частина перша статті 122, частина друга статті 141).
ВАТ «Укртелеком» було орендарем приміщення на підставі договору оренди нежилого приміщення та забезпечення комунальними послугами №1/411 від 01 квітня 2000 року, укладеним з ЖКП «Південне», для використання його під трансформаторну підстанцію (а.с.10-15 т.2).
Доказів укладення ВАТ «Укртелеком» договору оренди зазначеної вище квартири з метою надання службового жилого приміщення працівникам свого товариства, з прийняттям міською радою (як власником майна) рішення про передачу ВАТ «Укртелеком» повноважень щодо управління цим майном (п. 31 ч.1 ст. 26 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”) - суду не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами та звукозаписами судових засідань.
Обґрунтування апеляційної скарги щодо недоведеності належності на праві власності Дніпровській міській раді квартири АДРЕСА_1 є безпідставним.
Судом встановлено, що спірне приміщення в будинку АДРЕСА_2 у 2001 році було передане Підприємством «Придніпровська залізниця» до спільної власності територіальних громад області.
19 грудня 2001 рокувиконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19 грудня 2001 року було видане свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_2 , за змістом якого власником цього будинку на праві спільної територіальної власності є Територіальна громада Дніпропетровської області, в особі Дніпропетровської обласної ради (а.с.98 т.1).
Надалі вказаний вище будинок у 2003 році був переданий із спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади міста Дніпропетровська (в особі Дніпропетровської міської ради), відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 26.02.2003 №35/7, розпорядження голови обласної ради від 10.09.2003 №171-р, акту від 10.09.2003.
Таким чином, власником квартири АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Дніпро (раніше - Дніпропетровська), в особі Дніпровської (раніше - Дніпропетровської) міської ради.
Будинок АДРЕСА_2 перебував на балансі обласного житлово-експлуатаційного підприємства «Південне», найменування якого було змінено на комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» Дніпропетровської міської ради, з 2004 року переданий на баланс комунального житлово-експлуатаційного підприємства Жовтневого району (рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 квітня 2004 року №277, з урахуванням внесених змін), а з 2020 року - перебуває на балансі КП «Жилсервіс-14» ДМР (рішення міської ради від 20.05.2020 №58/57, з урахуванням внесених змін).
Про належність квартири АДРЕСА_1 територіальній громаді міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради також встановлено у постанові Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року в справі №201/2661/17, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року.
Доводи апелянтки про вселення на законних підставах не підтверджується належними та допустимими доказами та є недоведеними.
Представлена відповідачкою копія рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18.01.2017 №202/8098/16-ц, яким встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 з серпня 2012 року по січень 2017 року, не доводить законності вселення ОСОБА_1 до цієї квартири та не спростовує самоправного зайняття нею вказаного приміщення.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 8 Конвенції стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див., mutatis mutandis, рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» («Connors v. the United Kingdom»), заява № 66746/01, § 82).
ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41) ЄСПЛ вказав, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.
Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, - чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».
Формулювання «згідно із законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», § 43).
Колегія зауважує, що ОСОБА_1 , діючи недобросовісно, у лютому 2017 року ініціювала звернення з позовом до суду про визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_1 до відповідача Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» (справа №201/2661/17). ОСОБА_1 при зверненні із вказаним позовом була обізнана, що власником нерухомого майна не є ПАТ «Укртелеком», а є територіальна громада, що підтверджується доданими нею письмовими доказами до позовної заяви, зокрема, копією рішення Дніпропетровської міської ради від 26.02.2003 №35/7, копією розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради від 10.09.2003 №171-р, копією акту приймання-передачі від 10.09.2003 між Дніпропетровською міською радою та Дніпропетровською обласною радою (а.с. 15, 21 справи №201/2661/17). Однак, ОСОБА_1 не пред'явила позовних вимог до належного відповідача - Дніпровської міської ради, як власника приміщення АДРЕСА_1 , про що також зазначено у постанові Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року №201/2661/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року.
Таким чином, відповідачці було відомо про порушення прав та інтересів територіальної громади, в особі Дніпровської міської ради, у зв'язку із самовільним зайняттям нею приміщення АДРЕСА_1 без достатньої правової підстави, без згоди власника цього майна.
Більше того, як було встановлено у справі №201/2661/17, ВАТ «Укртелеком» орендувало приміщення АДРЕСА_1 для використання його під трансформаторну підстанцію (а.с.10-15 т.2). У цьому приміщенні, з дня здачі будинку в експлуатацію, встановлено обладнання міських радіотрансляційних мереж, відповідно до акту обстеження (а.с. 210, 211, 212-213 т.2).
Зазначені вище факти свідчать про загрозу безпеці відповідачки, яка без отримання у встановленому законом порядку дозволу на проживання (ордеру на вселення) самовільно зайняла приміщення зі встановленим обладнанням, яке не відноситься до побутових електроприладів.
Апеляційний суд наголошує, що позивачка усвідомлювала, що її вселення у спірне приміщення відбулось без достатньої правової підстави, самовільно, що підтверджується, зокрема, фактами неодноразового звернення позивачки з позовами до суду з метою встановлення у судовому порядку її права на користування спірним майном.
З урахуванням наведеного, всебічно встановлених обставин справи; враховуючи вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідачки на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті в контексті статті 8 Конвенції, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Крім того, згідно змісту позовної заяви, прокурором доведено, що, звертаючись з даним позовом, він діяв в межах повноважень передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
У даній справі апеляційну скаргу подано прокурором в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною третьою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Статус прокурора визначено у статті 15 вказаного вище Закону України «Про прокуратуру», частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.
Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра повідомила листом від 29.07.2021 року Дніпровську міську раду, зокрема, про порушення інтересів територіальної громади через незаконну реєстрацію місця проживання у зазначеному вище приміщенні та зазначила, що у разу невжиття міською радою заходів реагування, окружною прокуратурою буде вирішено питання щодо звернення з відповідним позовом до суду (а.с. 169-170 т.1).
Дніпровська міська рада своїм листом від 19 серпня 2021 №7/11-2172 повідомила прокуратуру, зокрема, що міською радою станом на 05 серпня 2021 року не вживалось заходів, спрямованих на поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади міста Дніпра, щодо кв. АДРЕСА_1 (а.с.114 т.1).
Листом Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра від 07.10.2021 №04/53-4046вих21 повідомлено Дніпровську міську раду про наявність підстав для звернення прокуратури із позовною заявою в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження (а.с. 171-172 т. 1).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, провадження №14-104/цс19.
Керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Дніпровської міської ради, обґрунтував у позовній заяві в чому полягає порушення інтересів територіальної громади, необхідність їх захисту, послався на неподання вказаним органом місцевого самоврядування позовної заяви; прокурором зазначено орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого діє прокуратура; повідомлено письмово Дніпровську міську раду про здійснення ним представництва у даній справі.
Отже, суд дійшов висновку про дотримання керівником Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Грицаєм С. вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність у нього повноважень на підписання, пред”явлення позову.
За положеннями частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Колегія звертає увагу, що суд першої інстанції помилково зазначив про позбавлення відповідачки права користування квартирою рішенням суду з 2018 року, адже ОСОБА_1 такого права не набувала, ордер у встановленому законом порядку не отримувала, а вселилась у спірну квартиру без достатньої правової підстави. Однак, це не призвело до ухвалення неправомірного рішення, а тому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.Д. Канурна