ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/2334/23 Справа № 208/4157/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року про відмову в задоволенні скарги потерпілої на постанову слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 31 березня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12022041160000439 від 21.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ВСТАНОВИВ:
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді, короткий зміст оскарженого рішення.
Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 31 березня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12022041160000439 від 21.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що в межах даного кримінального провадження було проведено низку слідчих та процесуальних дій, а також проведено експерті дослідження за результатами оцінки яких встановлено, що ОСОБА_8 за своє життя мала ряд захворювань набутих внаслідок зловживання спиртними напоями, що підтверджено показами свідків, а також експертними досліджень на підставі яких встановлено, що між наданням медичної допомоги ОСОБА_8 та наслідками у вигляді настання її смерті причинно-наслідковий зв'язок відсутній, що виключає наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати з підстав неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та просить постановити нову, якою скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що у своїй заяві про злочин вона вказувала на двох конкретних осіб, яких вважала винними у смерті її рідної сестри ОСОБА_8 , а саме - лікаря-терапевта ОСОБА_9 та завідуючу цим відділенням ОСОБА_10 , тому, на її думку, конкретні діяння (дії чи бездіяльність) саме цих осіб повинні бути досліджені слідчим. Однак, під час дослідження слідчою діянь, вказаних лікарів, слідчий обмежився лише загальним (неконкретним) запитанням судово-медичному експерту про те, чи існує причинно-наслідковий зв'язок між наданим лікаркою ОСОБА_9 лікування і настанням смерті ОСОБА_8 . На що була надана така ж загальна (неконкретна) відповідь, що лікування було проведено, начебто в повному обсязі, відповідно до вимог нормативних документів та дослівно відтворений зміст протоколу патолого-анатомічного дослідження трупа ОСОБА_8 № 171 від 19.07.2019 та лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_8 № 182 від 19.07.2019. Вважає, що протокол патолого-анатомічного дослідження трупа ОСОБА_8 та лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_8 отримані з порушенням процесуального закону, а саме вони зібрані в межах еримінального провадження № 12020040790000318 за ч. 1 ст. 115 КК за фактом смерті ОСОБА_8 , тому є недопустимими доказами.
Про діяння завідуючої терапевтичним відділенням ОСОБА_10 в постанові слідчої немає жодної згадки. Слідчий суддя при розгляді скарги зазначені обставини не дослідив, її доводи до уваги не взяв і належної правової оцінки їм не надав.
Стверджує, що жодного аналізу тих чи інших дій лікарів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при лікуванні ОСОБА_8 , порівняння їхніх дій з конкретними протоколами лікування та встановлення певних діагнозів, затверджених наказами МОЗ України, експертами не здійснено і тому, за результатами цієї експертизи визначити, які дії були вчинені лікарями правомірно (тобто згідно із затвердженими МОЗ протоколами лікування), а які ні неможливо.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_6 також вказує на недостовірність показань свідків - дітей померлої ОСОБА_8 , а саме: сина ОСОБА_11 та дочок ОСОБА_12 та ОСОБА_12 , одна з дочок померлої ОСОБА_8 - ОСОБА_13 , згодом визнана потерпілою. Показання свідків і потерпілої, на думку апелянта, є недостовірними через їх психічний стан здоров'я, а також за своїм змістом вони зводяться до наклепу померлої ОСОБА_8 . Крім того, такі показання є недопустимим, оскільки отримані в порушення ч. 11 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), без здійснення відеофіксації їх показань.
Крім того, посилається на те, що висновок клініко-експертної оцінки не передбачений КПК; слідчий не має повноважень призначати такі висновки; слідчим порушена форма прийняття рішення - КПК вимагає винесення слідчим постанови; в процесі складання даного висновку комісія лише відтворила зміст медичної карти та протоколу патолого-анатомічного дослідження трупа і не зробила детального аналізу дій лікарів, не порівняла їхні реальні дії з тим, що вимагають протоколи діагностування і лікування, затверджені МОЗ та вимоги посадових інструкцій лікарів, у зв'язку з чим, вважає зазначений висновок клініко-експертної комісії департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської ОВА таким, що здобутий з порушенням закону, тому не може використовуватися в якості доказу в кримінальному провадженні.
Позиції учасників судового провадження.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного перегляду справи ОСОБА_6 та прокурор до зали суду не з'явились, що з огляду на положення ч. 4 ст. 405, 422 КПК України не є перешкодою для розгляду справи у їх відсутність.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Переглядаючи оскаржену ухвалу, апеляційний суд доходить висновку, що слідчий суддя належним чином виконав зазначені вимоги кримінального процесуального закону.
Витребувавши зі Слідчого відділу Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та дослідивши матеріали кримінального провадження за № 102022041160000439, суд апеляційної інстанції вважає доводи ОСОБА_6 про неповноту досудового розслідування є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів кримінального провадження №6202117003000370 від 25.01.2021 проводилось за заявою ОСОБА_14 за фактом вчинення адвокатом ОСОБА_15 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК, яке полягало у наданні завідомо неправдивих свідчень у якості свідка у кримінальному провадженні №42016040000000888 від 13.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК.
Під час досудового розслідування цього кримінального провадження було проведено наступні процесуальні та слідчі/розшукові дії.
В провадженні СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходилось кримінальне провадження № 12022041160000439 за ч. 1 ст. 140 КК України, в межах якого ОСОБА_6 постановою від 16.11.2022 року визнана потерпілою (а.с. 30-31).
Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні на запит слідчого були витребувані докази з кримінального провадження № 12020040790000318 від 11.03.2020 за фактом смерті ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК, яке було у провадженні СВ ВП № 1 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Для встановлення об'єктивної істини у даному кримінальному провадженні у порядку ст. 93 КПК, отримано та долучено до матеріалів кримінального провадження копії документів з матеріалів кримінального провадження № 12020040790000318, а саме:
- протокол патолого-анатомічного дослідження № 171 від 19.07.2019 в якому зазначено, що причиною смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , печінково-ниркова недостатність; алкогольний гепатит;
- копію лікарського свідоцтва про смерть № 182 в якому зазначено, що причиною смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , печінково-ниркова недостатність; алкогольний гепатит;
- копію висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) № 3, згідно якого причиною смерті ОСОБА_8 було хронічне дифузне дистрофічно-некротично-циротичний процес у печінці (жировий гепатоз на тлі численних вогнищ некротизованих гепатоцитів, хронічний алкогольний гепатит, портальна гіпертензія, двобічний гідроторакс, асцит, двобічна застійна пневмонія) на тлі паренхіматозної дистрофії нирок, дифузного панкреасклерозу, що призвело до розвитку хронічної печінково-ниркової недостатності.
Вирішальним фактором у настанні смерті є хронічне дифузне ураження печінки внаслідок хронічного алкогольного гепатиту, що призвело до розвитку цирозу печінки. Згідно морфологічного характеру встановленого основного захворювання у вигляді хронічного дифузного дистрофічно-некротично-циротичного процесу в печінці можливо вказати, що причиною його виникнення було тривале зловживання алкогольним напоями. При аналізі наданої медичної документації в віці 4-х років у ОСОБА_16 була уроджена вада серця, в 1980 році була оперована з приводу вади серця. Також встановлені захворювання на алкогольну хворобу печінки, хронічний алкогольний гепатит з переходом в цироз печінки, печінкова енцефалопатія, гепато-ренальний синдром, анемія та туберкульоз верхньої долі лівої легені виникли та розвинулись за життя, їх перебіг і призвів до настання смерті. Будь-яких об?єктивних судово-медичних даних, що могли б свідчити про будь-яке гостре отруєння останньої, не встановлено.
Під час досудового розслідування допитаний, як свідок ОСОБА_11 , який пояснив, що його мати ОСОБА_8 за життя у великій кількості вживала алкогольні напої, тому у останні роки свого життя перебувала у хворобливому стані. Їй лікарі виписували лікування для підтримання її життєдіяльності. ОСОБА_8 , потрапила до лікарні з цирозом печінки, який у неї розвився на фоні постійного вживання алкогольних напоїв. Також показав, що його тітка ОСОБА_6 , веде аморальний спосіб життя, неодноразово була помічена сусідами у стані алкогольного сп'яніння з неадекватною поведінкою.
За життя його матері ОСОБА_8 , ОСОБА_6 часто приходила до них додому, але постійно приносила з собою алкогольні напої та спаювала матір.
Такі ж за змістом показання надали і допитані в якості свідка ОСОБА_12 та потерпіла ОСОБА_12 .
Як слідує з довідки КНП Кам'янської міської ради «Міська лікарня №1» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилась в реєстрі лікаря нарколога з 2006 р., діагноз: Психічні та поведінкові розлади в результаті вживання алкоголю, синдром залежності F10.2 відповідно міжнародної класифікації хвороб-10 «Психічні розлади та розлади поведінки» (клас. V) 1999р., в 2021 р. переведена в архів.
Для встановлення якості надання медичної допомоги ОСОБА_8 , медичними працівниками КНП Кам'янської міської ради «Міська лікарня №7» наказом департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 18 жовтня 2022 року № 69-вд створено клініко-експертну комісію.
Згідно із висновком клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги ОСОБА_8 огляд та обстеження пацієнтки ОСОБА_8 при надходженні до стаціонарного відділення було проведено протягом перших 30 хвилин після госпіталізації пацієнтки; За результатами огляду, додаткових методів обстеження, клінічний діагноз ОСОБА_8 встановлено правильно; Лікування хворої ОСОБА_8 у стаціонарному відділенні проводилось у відповідності до стандартів та протоколів надавання медичної допомоги, затверджених наказами охорони здоров'я України, у відповідності до встановленого діагнозу. Має місце спів падіння клінічного та патолого-анатомічного діагнозів. Смерть пацієнтки можна вважати невідворотною.
Відповідно до висновку комісії експертів (експертиза за матеріалами справи) № 91 від 12 січня 2023 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР відділу комісійних судово-медичних експертиз, проведеного в межах даного кримінального провадження, комісія експертів встановила, що лікування хворої ОСОБА_8 в стаціонарному відділенні проводилось у відповідності до стандартів та протоколів надавання медичної допомоги, затверджених наказами МОЗ України, у відповідності до встановленого діагнозу.
Лікування хворої ОСОБА_8 було проведено в повному обсязі, відповідно до вимог нормативних документів. Вирішальним в настанні негативних наслідків було основне захворювання на хронічний дифузний дистрофічно-некротично-циротичний процес у печінці (жировий гепатоз на тлі численних вогнищ некротизованих гепатоцитів, хронічний алкогольний гепатит, портальна гіпертензія, двобічний гідроторакс, асцит, двобічна застійна пневмонія) на тлі паренхіматозної дистрофії нирок, дифузного панкреосклерозу, що призвело до розвитку хронічної печінково-ниркової недостатності.
На питання слідчого: Чи існує причинно-наслідковий зв'язок між наданим лікуванням лікарем ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з наслідками у виді настання смерті останньої, комісія експертів надали висновок, що лікування хворої ОСОБА_8 , було проведено в повному обсязі, відповідно до вимог нормативних документів.
Вирішальним в настанні негативних наслідків було основне захворювання на хронічний дифузний дистрофічно-некротично-циротичний процес у печінці (жировий гепатоз на тлі численних вогнищ некротизованих гепатоцитів, хронічний алкогольний гепатит, портальна гіпертензія, двобічний гідроторакс, асцит, двобічна застійна пневмонія) на тлі паренхіматозної дистрофії нирок, дифузного панкреосклерозу, що призвело до розвитку хронічної печінково-ниркової недостатності, тобто настання смерті гр. ОСОБА_8 , не знаходиться в причинно-наслідковому зв?язку з наданням медичної допомоги лікарем ОСОБА_9 .
На питання слідчого щодо відповідності дій завідувача відділення ОСОБА_10 та лікаря ОСОБА_9 вимогам відповідних наказів МОЗ України, комісія експертів встановила, що дії завідувача відділення ОСОБА_10 та лікаря ОСОБА_9 . Відповідали вимогам “Уніфікованому клінічному протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги алкогольний гепатит”, затвердженого наказом МОЗ України від 06 листопада 2014 року, № 826.
31 березня 2023 року постановою слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 закрито кримінальне провадження № 12022041160000439 від 21.06.2022 року за ч. 1 ст. 140 КК, з підстав п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні проводилось за ч. 1 ст. 140 КК, а саме за заявою ОСОБА_6 про невиконання чи неналежне виконання медичними працівниками своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.
Диспозиція цієї статті окреслює обставини, які підлягають доказуванню у межах кримінального провадження і передбачені ст. 91 КПК.
За змістом ст. 91 КПК слідує, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, орган досудового розслідування призначив всі необхідні і обов'язкові експертні дослідження, зокрема призначив клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги ОСОБА_8 та призначив комісійну судово-медичну експертизу.
Крім того, слідчий витребував з іншого кримінального провадження протокол патолого-анатомічного дослідження та копію висновку судово-медичної експертизи.
За результатами дослідження вказаних доказів, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого та рішенням слідчого про закриття кримінального провадження, оскільки аналізом вказаних доказів встановлена відсутність не відповідность дій завідувача відділення ОСОБА_10 та лікаря ОСОБА_9 вимогам відповідних наказів МОЗ України, а комісія експертів встановила, що дії завідувача відділення ОСОБА_10 та лікаря ОСОБА_9 . Відповідали вимогам “Уніфікованому клінічному протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги алкогольний гепатит”, затвердженого наказом МОЗ України від 06 листопада 2014 року, № 826.
Причиною смерті ОСОБА_8 є основне захворювання на хронічний дифузний дистрофічно-некротично-циротичний процес у печінці (жировий гепатоз на тлі численних вогнищ некротизованих гепатоцитів, хронічний алкогольний гепатит, портальна гіпертензія, двобічний гідроторакс, асцит, двобічна застійна пневмонія) на тлі паренхіматозної дистрофії нирок, дифузного панкреосклерозу, що призвело до розвитку хронічної печінково-ниркової недостатності, тобто настання смерті гр. ОСОБА_8 , не знаходиться в причинно-наслідковому зв?язку з наданням медичної допомоги лікарем ОСОБА_9 .
На підставі вищевикладеного слідчий дійшов обґрунтованого висновку про відсутність об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК і дійшов виваженого рішення про закриття кримінального провадження.
Постанова про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Зазначені вище висновки слідчого належним чином перевірені слідчим суддею під час розгляду скарги на закриття кримінального провадження, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки такі висновки ґрунтуються до зібраних в межах кримінального провадження доказах, є законними та обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про недопустимість доказів, отриманих слідчим з матеріалів кримінального провадження № 12020040790000318, апеляційний суд відхиляє, оскільки отримання таких документів на запит слідчого не суперечить вимогам ст. 93 КПК і в даному випадку у слідчого не було підстав для звернення з клопотанням до слідчого судді про тимчасовий доступ ло речей і документів.
Посилання ОСОБА_6 на порушення принципу безпосередності допиту свідків та потерпілої, а також на порушення положень ч. 11 ст. 615 КПК, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки правила зазначені в цій нормі стосуються виняткового випадку дослідження судом показань учасників кримінального провадження, які надавались на стадії досудового розслідування, при розгляді обвинувального акта по суті обвинувачення, в той же час у даній категорії справ слідчий суддя перевіряє докази, які досліджував слідчий і на підставі яких приймав рішення про закриття кримінального провадження, що є різними за своїм змістом правовими процедурами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зводяться до викладу фактичних обставин, які були предметом розслідування у даному кримінальному провадженні та переоцінки зібраних в межах цього провадження доказів, при цьому ОСОБА_6 оцінює такі докази вибірково, тлумачить їх на власну користь та наводить власні припущення, які не підтвердились об'єктивними даними, зібраними слідчим, по суті зводяться до незгоди з прийнятим рішенням, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає такі доводи неприйнятними та такими, що не вказують не неповноту досудового розслідуванні і не спростовують правильність рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Твердження ОСОБА_6 , що про діяння завідуючої терапевтичним відділенням ОСОБА_10 в постанові слідчої немає жодної згадки, а слідчий суддя при розгляді скарги зазначені обставини не дослідив, її доводи до уваги не взяв і належної правової оцінки їм не надав, спростовується тим, що ключовий доказ даного кримінального провадження, а саме вищенаведений висновок комісійної судово-медичної експертизи містить відповідь на дане питання щодо відповідності дії ОСОБА_10 вимогам медичних нормативно-правових актів.
Посилання на те, що висновок клініко-експертної оцінки не передбачений КПК, слідчий не має повноважень призначати такі висновки, слідчим порушена форма прийняття рішення - КПК вимагає винесення слідчим постанови; а також про склад клініко-експертної комісії, що на думку ОСОБА_6 , не може використовуватися в якості доказу в кримінальному провадженні, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки цей висновок клініко-експертної оцінки не є вирішальним доказом у справі за наявності висновку незалежної комісійної судово-медичної експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
За змістом ст. 110 КПК рішення слідчого приймається у формі постанови. Постанова слідчого складається, зокрема з, мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. ст. 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій... витребування та отримання... висновків експертів..., проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК слідчий, прокурор... за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З аналізу матеріалів досудового розслідування слідує, що дії слідчої ОСОБА_7 були спрямовані на проведення усіх необхідних слідчих дій для даної категорії справ, зібрано достатньо доказів для встановлення всіх обставин та прийняття законного та обґрунтованого процесуального рішення.
Таким чином, відповідні доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 є необґрунтованими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не спростовують висновків слідчого судді та суду апеляційної інстанції, а також законності і обґрунтованості оскарженої ухвали, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для її скасування.
Під час апеляційного провадження істотних порушень зазначених вище вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування постанови слідчого, не встановлено. Висновки слідчого судді, що постанова слідчого відповідає вимогам ст. 110 КПК є законними, обґрунтованими і достатньо мотивованими і з ними погоджується апеляційний суд.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 , у зв'язку з чим вона задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 284, 309, 405, 407, 422 КПК, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 31 березня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12022041160000439 від 21.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4