ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3405/23 Справа № 204/11274/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 12023052410000395 стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ленінське Якимівського району Запорізької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 26 квітня 2018 року Першотравневим районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільнений 03 вересня 2021 року по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_7
ВСТАНОВИВ :
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2023 року Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2023 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Зазначеним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
10 червня 2023 року, приблизно о 10 год. 00 хв., (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_6 , проходячи біля продуктового магазину № 36 з назвою «Сири», розташованого на ринку «Лазурний» у мікрорайоні Лазурний міста Покровська Донецької області, побачив велосипед спортивний (гірський) торгової марки «Bridgestone», який належить ОСОБА_8 , переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, викрав вказаний велосипед, вартістю 5646,33 грн, розпорядившись ним на власний розсуд.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
За змістом апеляційної скарги обвинуваченого, ОСОБА_6 не оскаржує фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та правову кваліфікацію його дій, просить вирок суду змінити з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості і просить призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Зазначає, що крадіжка вчинена без проникнення, викрадене майно повернуто потерпілому, за попереднім вироком він повністю відбув покарання і просить не враховувати його в цей строк.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, її доводи вважав безпідставними, а вирок суду законним та обґрунтованим у зв'язку з чим просив залишити його без змін.
Потерпілий та обвинувачений про час, дату та місце проведення апеляційного провадження повідомленні належним чином, потерпілий до суду не з'явився про причини неявки не повідомив та не звертався із заявою про відкладення судового засідання. Обвинуваченому під час підготовки до апеляційного розгляду роз'яснені положення ч. 4 ст. 401 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що його участь в суді апеляційної інстанції не обов'язкова і у разі його бажання особисто брати участь в судовому засіданні або в режимі відеоконференції він має право звернутись до суду з відповідною заявою, проте такі заяви від обвинуваченого не надійшли, а в апеляційній скарзі він не ставив питання про його участь в судовому засіданні апеляційного суду, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 401 КПК, апеляційне провадження здійснено без його участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду та правова кваліфікація його дій в апеляційній скарзі останнім не оскаржуються, визнавались в суді першої інстанції, у зв'язку з чим судовий розгляд проведений за правилами ч. 3 ст. 349 КПК, а тому відповідно до ч. 2 ст. 394, ст. 404 КПК, апеляційним судом не переглядаються.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності призначеного покарання даним про його особу та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок його суворості, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є безпідставними, а вирок суду в цій частині є законним, обґрунтованим та ухваленим у відповідності до зазначених вище вимог закону, які суд першої інстанції виконав належним чином, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вказане положення закону кореспондується з вимогами ч. 2, 3 ст. 65 КК, відповідно до якого, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання, окрім зазначеного, враховуються також й обставини, що пом'якшують та обтяжують його, у відповідності до ст. 66 - 67 КК.
Як встановлено апеляційним судом, вказані вимоги закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції належним чином виконав вищевказані положення закону України про кримінальну відповідальність та врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий, не працевлаштований, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, згідно з характеристикою з місця проживання характеризується позитивно, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, до яких суд першої інстанції правильно відніс щире каяття обвинуваченого у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та рецидив злочину відповідно. Судом врахована і позиція потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК у виді реального позбавлення волі, але в мінімальному розмірі.
Обґрунтованими є і висновки суду про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 вимог ст. 75 КК з тих підстав, що ОСОБА_6 , будучи неодноразово судимим, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, за які відбував реальні терміни покарання, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти кримінальні правопорушення, а тому виправлення останнього можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, що на думку суду першої та апеляційної інстанції позитивно вплине на поведінку обвинуваченого, поставить його на шлях виправлення та внесе корективи в його ставленні до ведення правослухняної поведінки у суспільстві і таке покарання буде відповідати принципам законності, справедливості, індивідуалізації, невідворотності і буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК не встановлено і в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про вчинення ним злочину без проникнення у приміщення, враховані органом досудового розслідування та судом першої інстанції при остаточній правовій кваліфікації дій обвинуваченого, а наявність попередніх судимостей не враховувались судом на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а відповідно до ст. 34, 65 КК та ч. 3 ст. 88 КПК повинні бути враховані як відомості, що характеризують його особу та утворюють обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину.
Статтею 414 КПК як одну з підстав зміни вироку визначено невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, що на думку апеляційного суду, не свідчить про суттєву диспропорцію між тим покаранням, яке призначив суд і тим кримінальним правопорушенням, яке вчинив обвинувачений та відомостями про його особу.
Таким чином, обвинувачений не навів в апеляційній скарзі належних доводів та аргументів, чому призначене йому покарання є явно несправедливим внаслідок його суворості, відтак, вид та розмір покарання, призначені ОСОБА_6 за вчинене кримінальне правопорушення є законним, обґрунтованим та достатньо мотивованим, у зв'язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги обвинуваченого є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Будь-яких інших доводів, які б свідчили про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та вказували на необхідність зміни або скасування вироку суду апеляційна скарга обвинуваченого не містить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскарженого судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4