ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/2273/23 Справа № 226/1650/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг
Колегії суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Димитровського міського суду Донецької області від 22 вересня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023040000000665 стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новогродівка, Донецької області, судимого 22.05.2023 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст. 309 ч. 1, 75, 76 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Димитровського міського суду Донецької області від 22 вересня 2023 року клопотання старшої слідчої СВ ВП № 2 Покровського РУП Головного управління Національної поліції у Донецькій області майора поліції ОСОБА_9 задоволено та застосовано до ОСОБА_8 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на 60 діб по 18.11.2023 року включно.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється в інкримінованому особливо тяжкому злочині, а саме: незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України.
При обранні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, врахував тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, особу підозрюваного, відсутності міцних соціальних зв'язків, можливість незаконного впливу ним на свідків та можливості вчинення інших злочинів, дійшов висновку, що існують ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 22.09.2023 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та ухвалити нову в частині визначення розміру застави.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що прокурором не доведено належним чином неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу або альтернативи застави, з урахуванням особи підозрюваного. Вважає, що жодних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурором у судовому засіданні не доведені. Вважає, що суддя безпідставно не розглянув можливість застосування застави або інших (альтернативних) запобіжних заходів, не проведено аналіз всіх ризиків, на які посилається прокурор в клопотанні.
В судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу захисника з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просили її задовольнити, вважали ухвалу слідчого судді необґрунтованою, просили її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід в частині визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного, просив ухвалу слідчого судді відносно ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК за обставин, викладених в повідомленні про підозру, а також про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання слідчого, яким слідчий суддя надав належну та повну оцінку в оскаржуваній ухвалі.
Так, слідчий суддя обґрунтовано врахував, тяжкість покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 , а також, що ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше вже судимий, дітей не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків за місцем свого мешкання. Всі ці обставини у сукупності з його «родом діяльності» чітко його характеризує як особу, яка не має і не бажає завести ці соціальні зв'язки, як особу, яка має на меті виключно легку наживу та безкарність своїх дій. Тому слідчий суддя прийшов до висновку про те, що розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого особливо тяжкого злочину, останній не те що може, а буде переховуватись від органу досудового розслідування та (або) суду з метою уникнення від покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.
У свою чергу, слідчий суддя врахував, що хоча ОСОБА_8 і мешкає зі своїми батьками, проте батьки не стали таким стримуючим фактором, тому обгрунтовано прийшов до висновку, що і не стануть таким.
Враховано слідчим суддею, що на теперішній час у країні йде війна з агресором - РФ, запроваджено воєнний стан, безпосередні бойові дії проходять у тому числі на території Донецької області, у тому числі в ряді міст проходить вимушена евакуація, населення системно мігрує до інших областей та міст України або інших країн. Цей факт, у тому числі в сукупності з покаранням, яке загрожує підозрюваному, безумовно може спіткати останнього до можливості легкого переховування від слідства та суду, скориставшись певною дезорієнтацією населення.
Можливі посилання сторони захисту на той факт, що у ОСОБА_8 після вилучення психотропних речовин не було спроб втечі від слідства будуть в цій конкретній ситуації безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка забезпечена виключно його затриманням в порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення злочину.
Судом надано обґрунтований висновок щодо неможливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів. Так, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави чи домашнього арешту не зможуть попередити можливість переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та (або) суду, незаконного впливу на свідків та попередження вчинення ним інших злочинів, чи продовження злочинної діяльності. Крім того, застава неможлива виходячи із майнового стану підозрюваного, який офіційного заробітку не має.
Отже доводи сторони захисту в цій частині не є обґрунтованими та спростовуються дослідженими матеріалами кримінального провадження, яким слідчий суддя дав належну та повну оцінку.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності не визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів вважає їх неприйнятними з огляду на наступне:
За приписами ч.4ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Слідчим суддею, виходячи з дискреційних повноважень, передбачених ст. 183 КПК, не застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з наведенням в оскарженій ухвалі відповідних мотивів. Обґрунтованих доводів на спростування вказаних мотивів слідчого судді захисник в своїй апеляційній скарзі не зазначив.
Безпідставними є твердження захисника в апеляційній скарзі щодо неврахування слідчим суддею відомостей щодо особи підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки саме ці обставини стали підставою для застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, застосований слідчим суддею запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_8 відповідає вимогам статей 177, 178, 194 КПК, прийняте рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню, а відтак апеляційну скаргу захисника підозрюваного слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвокта ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Димитровського міського суду Донецької області від 22 вересня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на 60 діб по 18.11.2023 року включно, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4