ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3492/23 Справа № 193/1122/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
ВСТАНОВИВ:
ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вказану ухвалу, суд першої інстанції мотивував тим, що під час відбуття нинішнього покарання, не вбачається стала позитивна динаміка у виправленні засудженого, оскільки засуджений мав чотири стягнення у вигляді двох доган та двох суворих доган, які на теперішній час погашені, та одне заохочення у вигляді подяки. Місцевий суд дійшов висновку, що відсутні підстави, які б вказували на сумлінну поведінку засудженого і те, що ставленням до праці він беззаперечно довів своє виправлення, тому на час розгляду відповідного клопотання останній не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що хоча засуджений ОСОБА_7 і відбув 2/3 частини строку призначеного покарання, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, його схильність до вчинення злочинів, поведінку засудженого протягом всього строку відбування покарання та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх даних в сукупності, і є правом, а не обов'язком суду, суд вважає, що для досягнення цілей покарання засуджений ще потребує нагляду в умовах ізоляції.
На зазначене судове рішення засудженим ОСОБА_7 подана апеляційна скарга.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову, якою звільнити його від відбування покарання на підставі ст.81 КК України. Зазначає, що своє виправлення довів, сумлінно ставився до праці, в скоєному злочині розкаявся, вину свою визнав. Має одне заохочення, стягнення відсутні, умовно-достроково звільнювався лише один раз, а звільнення від відбування покарання у 2017 році відповідно до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року №838-VIII, не відноситься до визначеної законодавцем категорії звільнення від відбуття покарання, та має інші підстави.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги засудженого, рішення місцевого суду просила залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно зі ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
В силу положень ст.81 КК України, особу може бути умовно-достроково звільнено від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув визначений законом строк покарання.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
Вирішуючи питання за клопотанням засудженого ОСОБА_7 , суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення, оскільки під час утримання: в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав; в Державній установі «Дніпровська виправна колонія ( № 89 ) характеризувався негативно, мав чотири стягнення, які у встановленому законом порядку погашені, заохочень не мав; в Державній установі «Софіївська виправна колонія (№45) характеризується посередньо, має одне заохочення у вигляді подяки за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, стягнень не має.При цьому в місцях позбавлення волі знаходиться з 2000 року, характеризується посередньо, тобто на протязі всього часу відбування покарання не проявляє належних дій, спрямованих на доведення свого виправлення.
Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого за підписом в.о. начальника Державної установи, засуджений ОСОБА_7 не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення), ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній.
Відповідно до ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Колегія суддів звертає увагу, що положення ст. 81 КК України надають суду право, а не покладають на нього обов'язок щодо умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання, а тому доводи засудженого щодо необхідності його звільнення лише на підставі відбуття необхідного періоду покарання, не ґрунтуються на вимогах закону, разом з цим, засуджений ОСОБА_8 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, на даний час, не довів можливість застосування до нього умовно-дострокового звільнення.
При цьому, загалом Європейський суд з прав людини не визнає, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод гарантує право на умовно-дострокове звільнення, оскільки воно не стосується громадянських прав чи кримінального звинувачення (A. v. Austria, No. 16266/90, para.2, Savic v. The Slovak Republic, no. 28409/95, para. 6, Dybeku v. Albania, no. 41153/06, para.57).
Також колегія суддів відмічає, що згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Виконання призначеного покарання має своєю метою не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також попередження нових злочинів і основною підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання, зокрема виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці, проте матеріали даного судового провадження не містять даних, які б беззаперечно вказували, що ОСОБА_8 своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п.п. 18, 20 розділу IV Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Rec (2003) 22 «Про умовно-дострокове звільнення» критерії, якими повинні керуватися ув'язнені, щоби перейти до статусу умовно звільненої особи, мусять бути чіткими та конкретними. Також критерії мають бути реалістичними, оскільки треба враховувати особистість засудженого, соціальні та економічні умови, а також доступність програм реінтеграції. Критерії надання умовного звільнення слід застосовувати в такий спосіб, щоб забезпечити умовне звільнення всіх ув'язнених, які вважаються такими, що відповідають мінімальному рівню безпеки й можуть стати законослухняними громадянами.
Отже, аналіз матеріалів судового провадження дає підстави вважати, що хоча у поведінці засудженого ОСОБА_7 мають місце позитивні тенденції, проте у своїй сукупності вони не доводять, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, оскільки наявність посередньої характеристики, наявність одного заохочення, які отримав засуджений за весь період відбування покарання його працевлаштування, не можуть свідчити про наявність достатніх підстав для звільнення засудженого ОСОБА_7 умовно-достроково.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять переконливих доказів того, що засуджений ОСОБА_7 дійсно став на шлях виправлення, що є обов'язковою умовою для умовно-дострокового звільнення, отже суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання останнього про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :