ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3531/23 Справа № 243/2657/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2023 року, якою обвинуваченому за ч. 1 ст. 121 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Слов'янська Донецької області, громадянину України, не працюючому, який не має на утриманні неповнолітніх дітей або інших непрацездатних осіб, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому, останній раз:
31.05.2019 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 12.12.2021 року умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 3 місяці,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 26 листопада 2023 року включно, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2023 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.
Мотивуючи вказане рішення, суд, врахувавши особу обвинуваченого та його стан здоров'я, зазначив про вагомість ризиків вчинення іншого злочину та переховування від суду. Вважає, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України. Продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не вбачав підстав для визначення розміру застави, оскільки злочин був вчинений із застосуванням насильства.
На вказане рішення обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Вважає, що ризики мають формальний характер та є недоведеними, докази таких ризиків відсутні у матеріалах справи. Розумний строк тримання під вартою закінчився, оскільки він перебуває під вартою більше року. Зауважує, що судовий розгляд неодноразово відкладався через неявку свідків. Вважає, що обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи, про що зазначали і допитані в судовому засіданні свідки.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів провадження, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції.
При продовженні ОСОБА_6 обраного запобіжного заходу суд належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за злочини проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, його стан здоров'я, та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Доводи апелянта про відсутність доказів в матеріалах провадження про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необгрунтованими, оскільки і клопотання прокурора, і оскаржувана ухвала містить вичерпну відповідь на кожний з них.
Так, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд 1-ї інстанції врахував стадію судового провадження, не лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, а також те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово був судимий та відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі, що свідчить про схильність обвинуваченого до протиправної поведінки та порушення закону. Врахував суд, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_6 достовірно обізнаний про тяжкість покарання, яке може йому загрожувати у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, оскільки особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків у цьому кримінальному провадженні; неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що відсутні докази щодо звернення осіб, які поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків; запобіжний захід у вигляді домашнього арешту також не може бути застосований у відношенні останнього, зважаючи на те, що обвинувачений не працює і постійного джерела доходу не має, не має міцних соціальних зв'язків.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави, оскільки злочин було вчинено із застосуванням насильства.
Отже, тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
З матеріалів, наданих судом 1-ї інстанції, вбачається, що запобіжний захід увигляді тримання під вартою ОСОБА_6 було обрано 06 липня 2022 року. Тривалість судового розгляду, в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити, саме по собі не утворює підстав для звільнення з-під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність, на даний час, фактів втечі обвинуваченого чи впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_6 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Доводи обвинуваченого щодо відсутності ризику його впливу на свідків, суд відхилив, оскільки ризик ймовірного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків по кримінальному провадженню, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором в клопотанні не заявлений.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо недоведеності обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, колегія суддів залишає без розгляду, оскільки такі не є предметом розгляду в розумінні положень ст. 422-1 КПК України, яким суд 1-ї інстанції має дати оцінку та ухвалити рішення при розгляді провадження по суті.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Таким чином апеляційна скарга, як така що не підтверджується обставинами провадження, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
В задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 відмовити.
Залишити без змін ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 26 листопада 2023 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4