Справа № 953/4418/22
н/п 1-кп/953/475/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" жовтня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання по кримінальному провадженню № 22022220000001275 від 13.05.2022р., за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, із середньою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України,-
встановив:
В провадженні суду перебуває справа по кримінальному провадженню № 22022220000001275 від 13.05.2022р., за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України.
Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор просив продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, подавши клопотання .
Обвинувачений та захисники проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, зазначаючи, що обвинувачення не обґрунтоване, відсутні докази вчинення інкримінованого злочину,ризики не доведені, прокурором не доведено можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
При розгляді клопотання судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, є одруженим, має дитину 2016р.н., раніше не судимий, характеризується формально, працездатний , однак ніде не працює, обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину проти основ Національної безпеки України , за який передбачено покарання від 10 до 15 років позбавлення волі.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого особливо тяжкого злочину може вдатися до відповідних дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема - можливість обвинуваченого переховатися від суду.
Ризик заявлений прокурором п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час не доведений.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Злочини проти національної безпеки України є найбільш суспільно небезпечним посяганням.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.111-2 КК України.
ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочину проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану. Відтак, визначення розміру застави, на думку суду, є недостатнім засобом для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Керуючись ст. ст.176, 177, 178, 183, 331 КПК України, суд, -
постановив:
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 18.12.2023 року включно, без визначення застави.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою яка перебуває під вартою протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи .
Встановити строк дії ухвали з 20.10.2023р. по 18.12.2023р.
Суддя ОСОБА_1